ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 року Справа № 910/9196/15

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого, Овечкіна В.Е., Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу Науково-технологічного алмазного концерну (Алкон) Національної академії наук Українина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.02.2016У справі№ 910/9196/15 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ-СЕРВІС ТРЕК"ДоНауково-технологічного алмазного концерну (Алкон) Національної академії наук УкраїниПростягнення 122245,93 грн.,за участю сторін:

від позивача - Фомін М.В.,

від відповідача - не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 (суддя Грєхова О.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 (колегія суддів у складі: Мальченко А.О., Сухового В.Г., Жук Г.А.) позов задоволено повністю. Стягнуто із Науково-технологічного алмазного концерну (Алкон) Національної академії наук України в особі підрозділу "Алкон-Сервіс" Науково-техніного алмазного концерну "Алкон" Національної академії наук України (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, будинок 2; код ЄДРПОУ 23504418) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ-СЕРВІС ТРЕК" (01133, м. Київ, вул. Щорса, будинок 26 літера А, офіс 108; код ЄДРПОУ 38106367) 69800, 00 грн. основної заборгованості, 49720, 86 грн. інфляційних втрат, 2725, 07 грн. 3% річних.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016, Науково-технологічний алмазний концерн (Алкон) Національної академії наук України звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, і матеріалами підтверджується, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕСТ-СЕРВІС ТРЕК" (в тексті договору - виконавець) та Підрозділом "Алкон-Сервіс" Науково-технічного алмазного концерну "Алкон" НАН України (в тексті договору - замовник) 01.10.2013 укладено договір про надання юридичних послуг № 6/1 (надалі - договір), відповідно до умов якого замовник в порядку і на умовах, визначених цим договором, доручає, а виконавець зобов'язується надавати юридичні послуги в обсязі і на умовах, визначених договором (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору, виконавець зобов'язується надавати замовнику такі юридичні послуги в порядку й на умовах, визначених цим договором: здійснювати повне комплексне юридичне супроводження господарської діяльності замовника, зокрема, надавати усні та письмові юридичні консультації з питань діяльності замовника; здійснювати юридичну експертизу проектів та укладених договорів замовника, аналіз та розробку внутрішніх документів замовника; розробляти проекти юридичних документів (договорів, звернень, запитів, претензій, клопотань, заяв, тощо) з питань діяльності замовника; представляти інтереси замовника в судових інстанціях України, Державній виконавчій службі України, Державній податковій інспекції ГУ Міндоходів, Пенсійному фонді та інших контролюючих органах; представляти та захищати інтереси замовника перед фізичними та юридичними особами; надавати інші послуги у сфері права.

Відповідно до пункту 3.2. договору, замовник зобов'язаний, зокрема, оплачувати послуги виконавця в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 5.1. договору сторонами погоджено, що вартість послуг за цим договором визначається на підставі виставлених рахунків-фактур, а сплата послуг виконавця в порядку, в обсязі й на умовах, визначених договором, зазначається в рахунках на оплату та актах надання послуг.

Відповідно до пункту 5.2. договору, замовник здійснює оплату послуг виконавця протягом 3-х банківських днів з дня виставлення виконавцем рахунка на оплату, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2014 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 9.1. договору).

Судами надано належну оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору та правильно визначено, що такий за своєю правовою природою є договором надання послуг, за умовами якого, відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Суди дійшли до правильного висновку, що укладення між ТОВ "БЕСТ-СЕРВІС ТРЕК" та підрозділом "Алкон-Сервіс" Науково-технологічного алмазного концерну "Алкон" Національної академії наук України договору надання юридичних послуг було спрямоване на отримання останнім таких послуг та одночасного обов'язку із здійснення їх оплати.

Відповідно до статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що на виконання умов даного договору, він надав відповідачу послуги на загальну суму 69800,00 грн., що підтверджується актом надання послуг від 31.12.2013 №13, відповідно до якого виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги): комплексне юридичне супроводження господарської діяльності замовника; усні та письмові юридичні консультації з питань діяльності замовника; юридична експертиза проектів та укладених договорів замовника, аналіз та розробка внутрішніх документів замовника; розробка проектів юридичних документів (договорів, звернень, запитів, претензій, клопотань, заяв, тощо) з питань діяльності замовника; представлення інтересів замовника в судових інстанціях України, Державній виконавчій службі України, Державній податковій інспекції ГУ Міндоходів, Пенсійному фонді та інших контролюючих органах; представлення та захист інтересів замовника перед фізичними та юридичними особами; інші послуги у сфері права.

Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін без заперечень та скріплений печатками підприємств.

Судами встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕСТ-СЕРВІС ТРЕК" 31.12.2013 виставлено відповідачу рахунок на оплату №13 на загальну суму 69800,00 грн.

Проте позивач зазначає, що підрозділ "Алкон-Сервіс" Науково-технічного алмазного концерну "Алкон" НАН України в порушення умов договору, свої зобов'язання в частині оплати наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 69800,00 грн заборгованості.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначав, що позивачем не було надано відповідачу жодних юридичних послуг за вказаним договором, а підписаний сторонами акт не може бути доказом їх фактичного надання.

Суди дійшли до правильного висновку, що твердження відповідача є безпідставними, виходячи з наступного.

"Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1994 № 88 визначено, що господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення.

Виходячи із змісту наведених норм, акт, яким оформлено факт отримання послуг від виконавця, містить всі обов'язкові реквізити, передбачені для оформлення первинних документів, тому суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що акт є належним доказом на підтвердження факту надання послуг. Зазначений акт не був визнаний недійсним у встановленому чинним законодавством порядку.

Судами встановлено, що позивачем на підтвердження фактичного надання послуг за договором, надано до матеріалів справи інші документи, складанням яких супроводжувалось виконання господарських операцій з надання юридичних послуг, зокрема, проекти документів, що були розроблені на виконання спірного договору (договір про відступлення права вимоги, про переведення боргу, трудова угоду, акти приймання-передачі за трудовою угодою), а також перелік послуг, наданих відповідно до договору від 01.10.2013 № 6/1, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Зміст предмета послуги за договором між сторонами складається із власне професійних дій виконавця, невіддільних від його особи, так і з позитивного для замовника ефекту від таких дій, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що наявність волевиявлення клієнта щодо прийняття робіт та підписання ним акту надання послуг свідчить про наявність підстав для оплати таких послуг відповідачем у розмірі 69 800,00 грн.

Твердження відповідача, що Оболонським РУ ГУ МВС України в м. Києві ведеться досудове розслідування за №12015100050001665 щодо привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем ОСОБА_8, як в.о. директора підрозділу "Алкон-сервіс" НТАК "Алкон" НАН України правомірно відхилено судом апеляційної інстанції, оскільки відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, лише вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Факт наявності кримінального провадження відносно ОСОБА_8 не стосується предмета позову, і не має значення для вирішення даного спору по суті.

Під час апеляційного провадження скаржником надано до матеріалів справи платіжні доручення та банківські виписки, що, на його думку, підтверджують факт перерахування відповідачем грошових коштів на рахунок позивача в якості оплати, в тому числі, за спірним договором.

Дослідивши надані докази, судом апеляційної інстанціїї встановлено, що зазначені відповідачем перерахування коштів здійснювалися за іншими договорами та первинними документами, що підтверджується визначеними в них самим же відповідачем призначеннями платежів, тому твердження відповідача про здійснення оплати за спірним договором не прийнято судом.

Твердження відповідача, що сторонами в порушення вимог статті 638 Цивільного кодексу України не досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, зокрема, щодо його предмета та ціни, спростовуються умовами пунктів 2.1.1. та 5.1. вказаного договору, тому твердження відповідача правомірно відхилено судом апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суди дійшли до правильного висновку, що відповідачем доказів оплати товару у повному обсязі в строк, визначений пунктом 3.1. договору не надано, що в розумінні статті 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Розмір заборгованості підтверджується наявними матеріалами справи, тому суди дійшли до правильного висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню в розмірі 69800 грн.

Також позивач просив стягнути з відповідача 2725,07 грн. 3% річних та 49720,86 грн. інфляційних втрат за період з 11.01.2014 по 30.04.2015.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Апеляційний господарським судом встановлено, що позивачем правильно розраховано розміри 3 % річних та інфляційних втрат, тому суди дійшли до правильного висновку щодо задоволення цих позовних вимог у заявленому позивачем обсязі.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вказане, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що постанова відповідає законодавству та прийнята на підставі матеріалів справи.

Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки наявних у справі доказів, яким вже надано оцінку, та не спростовують законних і обґрунтованих висновків апеляційного господарського суду.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 у справі № 910/9196/15 Господарського суду міста Києва слід залишити без змін, а касаційну скаргу Науково-технологічного алмазного концерну (Алкон) Національної академії наук України - без задоволення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Науково-технологічного алмазного концерну (Алкон) Національної академії наук України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 у справі № 910/9196/15 Господарського суду міста Києва без змін.

Головуючий, суддяКорнілова Ж.О. Судді:Овечкін В.Е. Чернов Є.В.