Постанова ВГСУ від 10.05.2016 року у справі №910/240/15-г

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 року Справа № 910/240/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГоголь Т.Г. (доповідач),суддівДобролюбової Т.В., Дроботової Т.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Прокоф'єва Л.В. - дов. від 21.04.16, відповідача: Дробишева Ю.Р. - дов. від 05.05.16,

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.03.16у справі№910/240/15-г Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"простягнення 2862232,61грн.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" 449138,41 грн. інфляційних витрат, 1862504,58 грн. пені, 550589,62 грн. - 3% річних. Позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо вчасного проведення розрахунків за отриманий природний газ за договором №27/07-ТЕ від 27.07.12.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.15 (суддя Бондарчук В.В.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 449138,41 грн. інфляційних витрат, 1862504,58 грн. пені, 550589,62 грн. - 3% річних. Суд першої інстанції виходив з факту прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості спожитого природного газу за договором від 27.07.12 та дійшов висновку про обґрунтованість позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.15 (судді: Шевченко Е.О., Зеленін В.О., Синиця О.Ф.) перевірене рішення господарського суду першої інстанції змінено та викладено його резолютивну частину в іншій редакції. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 36837,36 грн. інфляційних втрат, 370103,37 грн. пені, 73905,08 грн. - 3% річних. В іншій частині позову відмовлено. Апеляційний господарський суд виходив з того, що 17.12.12, 08.02.14 між сторонами у справі та іншими учасниками розрахунків були укладені договори про організацію взаєморозрахунків та підписані спільні протокольні рішення, котрими змінено порядок і строки проведення розрахунків за отриманий природний газ за договором купівлі-продажу природного газу №27/07-ТЕ від 27.07.12. Відтак, суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок спірних сум, визнав підставним стягнення з відповідача пені у розмірі 370103,37 грн., інфляційних втрат у розмірі 36837,36 грн. та 73 905,08 грн. - 3% річних. Водночас, суд не установив наявності виняткових обставин, з якими закон пов'язує можливість зменшення пені.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.09.15 було залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.15.

На виконання судового рішення у цій справі 20.10.15 місцевим господарським судом були видані відповідні накази (про стягнення, окрім іншого, 36837,36 грн. інфляційних втрат, 370103,37 грн. пені, 73905,08 грн. - 3% річних та 9616,99 грн. судового збору)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" 23.12.15 звернулося із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 370103,37 грн. пені, 36837,36 грн. інфляційних втрат та 73 905,08 грн. - 3 % річних. Заявник посилався на те, що пеня, штрафні та фінансові санкції (3% річних та інфляційні втрати), які підлягають стягненню з відповідача за наказом Господарського суду міста Києва від 20.10.15 у цій справі мають бути списані на підставі приписів частини 13 статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.16 (суддя Бондарчук В.В.) відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Євро-Реконструкція" про визнання наказу господарського суду міста Києва від 20.10.15 таким, що не підлягає виконанню. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для списання спірних сум на підставі приписів частини 13 статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" №423-VIII від 14.05.15). Водночас суд дійшов висновку про те, що спірні суми 3% річних та інфляційних втрат не підлягають списанню відповідно до вказаної норми Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", ще й тому, що вони не є санкціями у розумінні приписів цього Закону.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.16 (судді: Дикунська С.Я., Зеленін В.О., Зубець Л.П.) перевірена ухвала місцевого господарського суду залишена без змін. Суд апеляційної інстанції установив, що заборгованість відповідача за газ спожитий до 01.01.14 була погашена станом на 06.06.15 - день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" №423-VIII від 14.05.15, що унеможливлює застосування приписів вказаного Закону щодо списання спірних сум. Суд також погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що цим Законом не передбачено списання 3% річних та інфляційних втрат, оскільки такі нарахування не є штрафними або фінансовими санкціями, а є компенсацією кредитору за збитки, понесені від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за період прострочення платежу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу і постанову у справі та прийняти нове рішення, яким визнати таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду міста Києва від 20.10.15 про стягнення з відповідача 36837,36 грн. інфляційних втрат, 370103,37 грн. пені, 73905,08 грн. - 3% річних і 9616,99 грн. судового збору. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник посилається на неправильне застосування судами приписів частини 13 статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" в редакції зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" №423-VIII від 14.05.15. Він вважає, що спірні суми пені, річних та інфляційних втрат підлягають списанню в силу вимог названого Закону, а наказ Господарського суду міста Києва від 20.10.15 - визнанню таким, що не підлягає виконанню. Скаржник вказує на те, що заборгованість за природний газ, спожитий до 01.01.14, була ним погашена до втрати чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"; що 3% річних та інфляційні втрати за своєю правовою природою є фінансовими санкціями.

Від позивача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові акти у справі - без змін.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм законодавства, колегія суддів відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що предметом даного судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" 449138,41 грн. інфляційних витрат, 1862504,58 грн. пені, 550589,62 грн. - 3% річних у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо вчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ за договором №27/07-ТЕ від 27.07.12. Рішенням місцевого господарського суду від 12.03.15 ці вимоги були задоволені повністю. Вказане рішення господарського суду було змінено постановою суду апеляційної інстанції від 22.06.15 та викладено його резолютивну частину в іншій редакції. Позовні вимоги задоволені частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 370103,37 грн. пені, 36837,36 грн. інфляційних втрат, 73905,08 грн. - 3% річних. В іншій частині позову відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 10.09.15 вказана постанова суду апеляційної інстанції була залишена без змін. Як убачається з матеріалів справи, на виконання судового рішення у цій справі 20.10.15 місцевим господарським судом були видані наказ про стягнення 370103,37 грн. пені, 36837,36 грн. інфляційних втрат, 73905,08 грн. - 3% річних і 9616,99 грн. судового збору та наказ про стягнення 23774,41 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги. Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" звернулося до місцевого господарського суду із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 370103,37 грн. пені, 36837,36 грн. інфляційних втрат та 73 905,08 грн. - 3 % річних, мотивуючи це повним погашенням заборгованості перед позивачем за спожитий до 01.01.14 природний газ та необхідністю списання на підставі частини 13 статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" нарахованих на таку заборгованість спірних сум пені, інфляційних втрат, 3% річних. Визнання наказу таким, що не підлягає виконанню унормовано статтею 117 Господарського процесуального кодексу України. За приписами наведеної норми наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". Господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Підставами для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами боржників є випадки, коли його видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково). Як вже зазначалося, ТОВ "Євро-Реконструкція" просило визнати наказ господарського суду у цій справі таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 370103,37 грн. пені, 36837,36 грн. інфляційних втрат та 73 905,08 грн. - 3 % річних, вважаючи ці суми такими, що мають бути списаними в силу приписів частини 13 статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу". Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", який набрав чинності 06.06.15, було доповнено, окрім іншого, статтю 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" частиною 13 наступного змісту: "Заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 01.01.14 до 31.12.14 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості. Ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 01.01.14 (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини". У розумінні приписів наведених норм, предметом регулювання частини 13 статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (у редакції Закону України №423-VIII від 14.05.15) є заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий у період з 01.01.14 до 31.12.14, але яка залишилася непогашеною станом на 06.06.15. Господарські суди установили, з підтвердженням матеріалами справи, що заборгованість за природний газ, спожитий до 01.01.14 станом на 06.06.15 вже була погашена відповідачем (сплата здійснена відповідачем до березня 2014 року), тобто ще до ухвалення та набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (як вже зазначалося, днем набрання чинності цим Законом є 06.06.15). Отже, оскільки заборгованість відповідача за природний газ, спожитий до 01.01.14, була повністю погашена теплопостачальним підприємством до 06.06.15 та, відповідно, за ним не обліковувалась на цю дату (що, як вже зазначалося, установлено судами), то дія Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (у редакції Закону України №423-VIII від 14.05.15) не розповсюджується на правовідносини сторін у справі щодо списання спірних сум. Таким чином господарські суди дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для визнання наказу господарського суду у цій справі таким, що не підлягає виконанню. Доводи касаційної скарги визнаються неспроможними, оскільки вони ґрунтуються на невірному тлумаченні скаржником приписів частини 13 статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (у редакції Закону України №423-VIII від 14.05.15) та не спростовують установленого судами. Враховуючи зазначене, господарськими судами правильно застосовано приписи наведеної норми до встановлених обставин справи, а відтак відсутні підстави для скасування судових актів у справі і задоволення касаційної скарги скаржника.