ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 року Справа № 909/137/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Добролюбова Т.В., Гоголь Т.Г.за участю представників: від позивача:не з'явився;від відповідача:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2016р.у справі господарського суду№909/137/15 Івано-Франківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"до Комунального підприємства "Теплосервіс" Калуської районної ради Івано-Франківської областіпростягнення 800 551,39грн.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 22.04.2015р., залишеним без змін постановами Львівського апеляційного господарського суду від 23.07.2015р. та Вищого господарського суду України від 05.11.2015р. у справі №909/137/15, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 285 327,61грн. - інфляційних втрат, 91 337,91грн. - 3% річних, 108 766,85грн. - пені. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

13.08.2015р. відповідач звернувся до господарського суду з заявою про відстрочку виконання вищезазначеного судового рішення та 25.11.2015р. - з заявою про розстрочку виконання вищезазначеного рішення на два опалювальні сезони на 24 місяці.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 22.12.2015р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2016р. у справі №909/137/15, відмовлено у задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.04.2015р. Заяву про розстрочку виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.04.2015р. задоволено частково. Розстрочено виконання зазначеного рішення терміном на 12 місяців зі сплатою рівними платежами щомісячно по 40 452,70грн., починаючи з січня 2016 року за графіком, визначеним вищезазначеною ухвалою.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", з прийнятою ухвалою місцевого господарського суду та постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та відмовити у задоволені заяви відповідача про розстрочку виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.04.2015р. у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.04.2016р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 10.05.2016р. позивач та відповідач уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Із змісту вказаної статті вбачається, що заява повинна містити: викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення; зазначення того, що просить заявник - розстрочити чи відстрочити виконання рішення, яким чином змінити спосіб і порядок виконання рішення; вказівку, в разі необхідності, про надіслання ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання установі банку або державному виконавцю. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Апеляційною інстанцією обґрунтовано зазначено, що відповідно до приписів ст. 121 ГПК України суд може лише відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відмовляючи у задоволені заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду, судами попередніх інстанцій враховано, що заява не містить вказівки на певну дату, коли відповідач може виконати рішення суду а також відсутністю доказів в підтвердження заявлених вимог.

Частково задовольняючи заяву відповідача про розстрочку виконання судового рішення та надаючи її строком на 12 місяців, суди виходили з того, що відповідач належить до комунальних підприємств, основним напрямком діяльності якого є вироблення, транспортування і постачання теплової енергії населенню та бюджетним установам; неналежні розрахунки з відповідачем його контрагентів за надані ним послуги призвели до утворення важкого фінансового становища (що підтверджується довідкою про фінансово-господарську діяльність відповідача за жовтень та листопад 2015р.); у підприємства відсутня реальна можливість негайно виконати рішення господарського суду, оскільки це призведе до зриву опалювального сезону бюджетних установ району, несплати коштів за природний газ одержаний в опалювальний сезон 2015-2016рр., невиплати заробітної плати працівникам підприємства та до банкрутства самого підприємства.

Не приймаються доводи скаржника щодо неврахування його фінансового становища, оскільки судами попередніх інстанцій саме з урахуванням інтересів обох сторін частково задоволено заяву відповідача про розстрочення виконання рішення та надано розстрочку не на 24 місяці, як того просив відповідач, а на 12 місяців.

Поряд з цим, судова колегія касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що кошти в сумі 485 432,37грн., розстрочити сплату яких просив відповідач, не є сумою заборгованості, а складається із сум неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат.

Беручи до уваги вищевикладене, з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника та зупинки роботи підприємства, а також враховуючи баланс інтересів, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви відповідача щодо розстрочки виконання судового рішення терміном на 12 місяців з помісячною сплатою визначених сум за визначеним графіком.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2016р. у справі №909/137/15 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2016р. у справі №909/137/15 - залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.В. Добролюбова Суддя Т.Г. Гоголь