ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 року Справа № 908/4267/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І.- головуючого, доповідача Алєєвої І.В. Дроботової Т.Б.за участю представників: позивачане з'явилисьвідповідача третьої особиЛеушин А.М. - предст. дов. від 24.12.2015 не з'явилисьрозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської радина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 у справі№ 908/4267/15 Господарського суду міста Києваза позовомДепартаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської радидо третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаПриватного акціонерного товариства "Запоріжзв'язкосервіс" Міське комунальне підприємство "Основаніє"провнесення змін до договору оренди майна від 28.10.2014 №1051/2

ВСТАНОВИВ:

22.07.2015 Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради звернувся до господарського суду з позовом про внесення змін до договору оренди від 02.12.2002 № 1051/2, укладеного з Приватним акціонерним товариством "Запоріжзв'язкосервіс", виклавши пункти 3.1, 3.2 договору у такій редакції:

„3.1. Орендна плата визначається на підставі рішення Запорізької міської ради від 06.04.2011 № 47 та постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 і складає за травень 2012 року 3766,58 грн. Оплата з 01.05.2012".

„3.2. Розмір орендної плати становить: Ор=(Вп*Сор*1інф.*1м)/100*12, де:

Вп - вартість орендованого приміщення, визначена експертним шляхом (станом на 31.10.2011) становить 1062555,00 грн. за приміщення 533, 21 кв.м., вартість орендованого приміщення площею 56,31 кв.м. становить 112211,83 грн..;

Сор - орендна ставка, яка встановлюється:

40% - розміщення фінансової установи на площі 56,31 кв.м;

І інф - індекс інфляції з дати проведення експертної оцінки об'єкта оренди до базового місяця розрахунку орендної плати - 1,007;

Ім. - індекс інфляції за базовий місяць розрахунку орендної плати;

Ор - орендна плата розраховується згідно з рішенням сесії Запорізької міської ради № 47 від 06.04.2011 таким чином: Ор = (112211,83 грн.*40%*1,007):100%*12=3766,58 грн.".

Позовні вимоги вмотивовано наявністю підстав для внесення змін до договору відповідно до положень частини другої статті 651 Цивільного кодексу України у зв'язку зі зміною ставки орендної плати, невідповідністю застосованої в договорі ставки річної орендної плати необхідній ставці у розмірі в 40%, спеціально передбаченому для фінансових установ, визначених відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", порушенням при укладенні додаткової угоди пункту 3 додатку 2 Методики розрахунку розміру орендної плати та пропорції її розподілу, а також рішення Запорізької міської ради, відмовою відповідача від приведення розміру ставки орендної плати у відповідність до вимог законодавства.

Відповідач відхилив позов, вказавши про відсутність предмету спору, позаяк, на його думку, строк договору оренди скінчився 28.09.2014; також відповідач зазначив, що нежитлове приміщення площею 56,31 м.кв., орендоване за спірним договором, є місцями загального користування, а не місцем розміщення об'єктів фінансової установи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2015 (суддя Ковтун С.А.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 (судді: Гаврилюк О.М, Майданевич А.Г., Коротун О.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову та рішення у даній справі скасувати, а позов задовольнити у повному обсязі. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права, оскільки ними не враховано умови договору та приписи статей 648, 651, 653 Цивільного кодексу України, частини другої статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", які передбачають можливість перегляду розміру орендної плати на вимогу однієї сторони у разі зміни методики розрахунку орендної плати, цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством; залишено поза увагою, що за умовами додаткової угоди від 10.05.2012 орендна плата визначається на підставі рішення Запорізької міської ради від 06.04.2011 № 47, а за приписами статті 6 Цивільного кодексу України при укладенні договору сторони не можуть відійти від обов'язкових для сторін положень актів цивільного законодавства; обраний позивачем спосіб захисту відповідає вимогам статті 16 Цивільного кодексу України, частині п'ятій статті 188 Господарського кодексу України.

Позивач та третя особа не скористалися правом на участь представника в судовому засіданні; відповідач у відзиві заперечив доводи касаційної скарги просив суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову та рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція з підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи, даний спір виник у зв'язку з реалізацією орендодавцем комунального майна свого права на зміну умов договору оренди з огляду на наявність, на його думку, для цього відповідних підстав, передбачених чинним законодавством.

Відтак для правильного вирішення спору належить з'ясувати, якими передбачених законодавством підставами позивач обґрунтовує позовні вимоги про внесення змін у договір оренди, перевірити відповідність наведених ним підстав приписам чинного законодавства та встановити обставини справи, що є істотними, виходячи з правових підстав поданого позову.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що 28.10.2004 Управління житлового господарства Запорізької міської ради (орендодавець), Комунальне підприємство „Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 2" (балансоутримувач), Закрите акціонерне товариство „Запоріжзв'язоксервіс" (орендар) уклали договір оренди № 1051/2 нежитлового приміщення, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлове приміщення загальною площею 505,46 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, по вул. Свердлова, 21. Дане нежитлове приміщення - частина першого та другого поверхів двоповерхового нежитлового будинку, вартістю 657 928 грн., передається в оренду під офіс, пункт прийому платежів та склад.

29.10.2004 строк договору змінено з п'яти років на одинадцять місяців, про що укладено додаткову угоду.

Додатковою угодою від 01.11.2011 строк договору від 28.10.2004 року № 1051/2 встановлено на 2 роки 11 місяців - до 28.09.2014 року.

Після закінчення 28.09.2014 строку дії договору від 28.10.2004 № 1051/2 жодна зі сторін не заявила про його припинення, у зв'язку із чим суди дійшли висновку, що строк його дії продовжено до 28.08.2017.

Додатковою угодою від 29.10.2009 до договору від 28.10.2004 № 1051/2 внесено зміни в частині заміни найменування орендаря з Закритого акціонерного товариства „Запоріжзв'язоксервіс" на Приватне акціонерне товариство „Запоріжзв'язоксервіс"; за додатковою угодою від 01.06.2011 до договору від 28.10.2004 № 1051/2 змінено орендодавця з Управління житлового господарства Запорізької міської ради на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

27.04.2012 Запорізька міська рада прийняла рішення № 5 "Про припинення діяльності підприємств шляхом приєднання", пунктами 1, 2 якого припинено діяльність Комунального підприємства „Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 2" та встановлено, що Міське комунальне підприємство „Основаніє" є повним правонаступником Комунального підприємства „Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 2"; 25.07.2015 Запорізька міська рада прийняла рішення „Про затвердження передавальних актів та визначення розміру статутного капіталу міського комунального підприємства „Основаніє" № 6, на підставі якого затверджено передавальні акти майна, майнових, немайнових прав та обов'язків від 25.07.2012 Комунального підприємства „Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 2", відтак, з 25.07.2012 Міське комунальне підприємство „Основаніє" є балансоутримувачем нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Свердлова, буд. 21.

Згідно з пунктом 3.1 договору від 28.10.2004 № 1051/2 (в редакції додаткової угоди від 21.01.2010) орендна плата розраховується за формулою: Опл = (Впр* С ор * 1пр * 1м)/100*12, де:

Впр - вартість орендованого приміщення, визначена експертним шляхом на 31.07.2004 складає 657 928 грн. за приміщення 1 005,1 кв.м;

С ор - ставка орендної плати, %;

1пр - індекс інфляції за період з дати проведення експертної оцінки нежитлового приміщення до дати укладення цієї додаткової угоди;

1м - індекс інфляції за поточний місяць.

Також додатковою угодою збільшено площу орендованих приміщень до 533,21 кв.м, з виділенням окремо площі 56,31 кв.м орендованого майна, яке являє собою місця загального користування, що не може бути приватизоване.

Додатковою угодою від 10.05.2012 сторони змінили площу нежитлового приміщення (А-2), у зв'язку з приватизацією 476,9 кв.м, а саме: з 533,21 кв.м на 56,31 кв.м (місця загального користування) та встановили місячний розмір орендної плати з 27.04.2012 згідно з рішенням Запорізької міської ради № 47 від 06.04.2011, 1 416,67 грн. х 1інф. (травня) = 1 992,75 х 56,31 х 15%): 12 х 1,0100.

Відтак, суди встановили, що площа, яка залишається в оренді у відповідача, є місцями загального користування, для якої орендна ставка визначена у розмірі 15% від вартості орендованого майна - інше використання нерухомого майна за додатковою угодою від 10.05.2012.

Суди встановили, що позов подано з тих підстав, що за результатами планової перевірки фінансово-господарської діяльності Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, проведеної державною фінансовою інспекцією в Запорізькій області на початку 2015 року, виявлено, що додаткова угода від 10.05.2012 до договору оренди укладена із застосуванням невірного розміру річної орендної ставки у розмірі 15%, яка передбачена для іншого використання нерухомого майна, замість визначеної станом на час укладення додаткової угоди рішенням органу місцевого самоврядування від 06.04.2011 № 47 орендної ставки у розмірі 40%, спеціально передбаченої для розміщення фінансових установ.

За інформацією із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідач є фінансовою установою; в розділі про види діяльності вказано, що підприємство займається іншими фінансовими послугами, крім страхування та пенсійного забезпечення.

Після перевірки державною фінансовою інспекцією в Запорізькій області позивач листом від 13.05.2015 № 1897/01/01-07 надіслав відповідачу проект додаткової угоди від 01.04.2015; відповідач, не погодився з орендною ставкою в розмірі 40% процентів, про що зазначив у протоколі врегулювання розбіжностей до договору оренди, який надіслав позивачу листом від 27.05.2015 № 0693.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач не довів підстав для застосування у спірних правовідносинах орендної ставки у розмірі 40% вартості орендованого майна, як за розміщення саме фінансової установи щодо площі місць загального користування, яка використовується ним з метою доступу до власних приміщень відповідача та у яких відповідач розміщений.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, натомість, вказав, що, враховуючи приписи частини шостої статті 181 Господарського кодексу України, відсутність факту своєчасної передачі спору про врегулювання розбіжностей по внесенню змін до пунктів 3.1, 3.2 договору до суду, договір оренди нежитлового приміщення від 28.10.2004 № 1051/2 є укладеним з прийнятими позивачем пропозиціями відповідача по редакції пунктів 3.1, 3.2 за протоколом розбіжностей.

Судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин положення частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України, а приписи статті 181 Господарського кодексу України застосував невірно та всупереч встановлених ним обставин справи, а саме:

- постанова суду апеляційної інстанції не містить жодних встановлених обставин, відповідно до яких правочин з внесення спірних змін до договору оренди комунального майна (в тому числі шляхом укладення додаткової угоди до нього) відповідає ознакам, наведеним у частині сьомій статті 181 Господарського кодексу України;

- суди встановили, що договір оренди нежитлового приміщення від 28.10.2004 № 1051/2 є тристороннім, натомість суд апеляційної інстанції не навів жодних обставин та мотивів, з яких додаткова угода до цього договору буде вважатися належним чином укладеною лише двома сторонами та за відсутності відомостей про волевиявлення третьої сторони договору - балансоутримувача;

- згідно з положеннями частини четвертої статті 188 Господарського кодексу України у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду; за положеннями частини другої статті 651 Цивільного кодексу України про підстави для зміни договору в судовому порядку у разі наявності у сторони права вимагати зміни умов договору, така сторона вправі звертатися за захистом свого порушеного права безпосередньо до суду, незалежно від наявності попередньо направлених пропозицій стороні

Разом з тим, судова колегія вказує, що суди вірно визначили природу правовідносин сторін, як пов'язаних з передачею в оренду майна, що перебуває комунальній власності.

Статтями 169 та 172 Цивільного кодексу України унормовано, що територіальні громади набувають та здійснює цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом, при цьому територіальні громади діють у цивільних правовідносинах на рівних правах з учасниками цих відносин. Це означає, що приписи законодавства, які регулюють порядок виникнення, зміни та припинення зобов'язань, є тією ж мірою обов'язковими для органів місцевого самоврядування, як і для інших учасників орендних правовідносин.

Відповідно до положень частин першої та четвертої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповідачі в установлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною другою статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін, а також на вимогу однієї зі сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Також за змістом частин першої, другої статті 651, статті 652 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; договір може бути змінено також у зв'язку з істотною зміною обставин.

Як вже зазначено вище, в якості підстав для внесення змін до договору позивач покликався на те, що додаткова угода від 10.05.2012 до договору оренди укладена із застосуванням невірного розміру річної орендної ставки у розмірі 15%, яка передбачена для іншого використання нерухомого майна, замість визначеної станом на час укладення додаткової угоди рішенням органу місцевого самоврядування від 06.04.2011 № 47 орендної ставки у розмірі 40%, спеціально передбаченої для розміщення фінансових установ.

Спеціальний статус відповідача передбачений положеннями статтею 1 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" за змістом якої фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги і операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку; до фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, дочірні товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

Аналізуючи приписи статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, судова колегія констатує, що з встановлених судами обставин справи не вбачається передбачених наведеним вище законодавством підстав для внесення змін до договору. Так, спірну умову щодо розміру ставки орендної плати сторони передбачили додатковою угодою, укладеною 10.05.2012; позивач не навів доводів та не надав доказів, що після укладення додаткової угоди від 10.05.2012 законодавчо чи на підставі рішення органу місцевого самоврядування змінилась ставка чи порядок обчислення орендної плати, чи що після укладення цієї додаткової угоди змінився статус відповідача; не доведено наявності інших обставин для внесення змін до договору в судовому порядку.

Фактично позовні вимоги зводяться до невідповідності спірного пункту договору (в редакції додаткової угоди) в частині визначення розміру ставки річної орендної плати обов'язковому для виконання сторонами рішенню органу місцевого самоврядування вже на момент укладення додаткової угоди обома сторонами, а не внаслідок зміни обставин реалізації договору чи істотних порушень договору другою стороною.

Таким чином, суди попередніх інстанцій повно та достатньо встановили в судових рішеннях обставини, необхідні для вирішення даного спору; з встановлених судами обставин не вбачається наявності підстав, передбачених законодавством чи умовами договору, для внесення змін до договору оренди нерухомого майна.

Судова колегія погоджується з доводами касаційної скарги щодо невірного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, що відзначено вище, разом з тим, це не призвело до прийняття невірного рішення щодо наслідків розгляду позову.

Інші доводи касаційної скарги зводяться також до невідповідності додаткової угоди від 10.05.2012 актам органів державної влади та органу місцевого самоврядування вже на момент її укладення та не свідчать про наявність законодавчих чи договірних підстав для внесення змін до договору, укладеного сторонами з порушеннями.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Касаційна інстанція має право за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; оскільки допущені судом апеляційної інстанції помилки не призвели до прийняття неправильного рішення, суд касаційної інстанції залишає судові рішення без змін з врахуванням викладеного в цій постанові.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 у справі № 908/4267/15 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2015 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т. Дроботова