ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 року Справа № 5024/769/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Погребняка В.Я.,суддів:Білошкап О.В., Панової І.Ю.,розглянувши касаційну скаргуАрбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновичана ухвалугосподарського суду Херсонської області від 24.12.2015 рокута постановуОдеського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 рокуу справі№ 5024/769/2011 господарського суду Херсонської областіза заявоюНовотроїцького відділення Генічеської об'єднаної ДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області доФізичної особи-підприємця ОСОБА_5провизнання банкрутомза участю представників сторін: від Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" - Скрипченко Є.І., дов. № 503 від 29.09.2014 року,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 24.12.2015 року у справі № 5024/769/2011 (суддя - Сулімовська М.Б.) заяву арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. про затвердження оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого за рахунок пропорційного розподілу їх між кредиторами залишено без задоволення.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року у справі № 5024/769/2011 (головуючий суддя - Воронюк О.Л., суддя - Лашин В.В., суддя - Мирошниченко М.А.) ухвалу господарського суду Херсонської області від 24.12.2015 року у справі № 5024/769/2011 залишено без змін, а апеляційну скаргу арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. - без задоволення.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду Херсонської області від 24.12.2015 року та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року у справі № 5024/769/2011, Арбітражний керуючий Бєлоусов І.В. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Херсонської області від 24.12.2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року у справі № 5024/769/2011 повністю. Прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про затвердження оплати послуг за виконання повноважень ліквідатора за період з 14.09.2011 року по 31.10.2013 року в розмірі 56 330, 00 грн., та стягнути з Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") на його користь 49 570, 00 грн.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 31, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року змін, внесених Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI) (далі - Закон про банкрутство), ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 04.05.2011 року у справі № 5024/769/2011 за заявою Новотроїцького відділення Генічеської об'єднаної ДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області порушено провадження про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5).

Постановою господарського суду Херсонської області від 26.05.2011 року у справі № 5024/769/2011 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 14.09.2011 року у справі № 5024/769/2011 призначено ліквідатором Бєлоусова І.В.

10.05.2012 року ухвалою господарського суду здійснено заміну кредитора ДПІ у Новотроїцькому районі Херсонської області на його правонаступника Генічеську міжрайонну державну податкову інспекцію Херсонської області Державної податкової служби.

Продовжено строк ліквідаційної процедури і повноваження ліквідатора Бєлоусова І.В. на 4 місяці.

В подальшому ухвалами господарського суду Херсонської області неодноразово продовжувався строк ліквідаційної процедури і повноваження ліквідатора Бєлоусова І.В.

01.10.2013 року до господарського суду Херсонської області від ліквідатора Белоусова І.В. надійшла заява про припинення його повноважень.

31.10.2013 року ухвалою господарського суду Херсонської області у справі № 5024/769/2011 припинено повноваження арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. по виконанню обов'язків ліквідатора ФОП ОСОБА_5

Призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Галку Л.Б.

Продовжено строк ліквідаційної процедури на 4 місяці.

23.03.2015 року до господарського суду Херсонської області від арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. надійшла заява про затвердження оплати та відшкодування витрат арбітражного керуючого за рахунок пропорційного розподілу їх між кредиторами, в якій він просив затвердити оплату послуг арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. за виконання повноважень ліквідатора ФОП ОСОБА_5 у справі про банкрутство в період з 14.09.2011 року по 31.10.2013 року у розмірі 56 330 грн., стягнути на користь арбітражного керуючого Бєлоусова О.О. у якості оплати послуг та відшкодування витрат за здійснення повноважень ліквідатора пропорційно грошовим вимогам 49 570 грн. з ПАТ АБ "Укргазбанк".

Ухвалою господарського суду Херсонської області 31.03.2015 року у справі № 5024/769/2011, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 року затверджено звіт ліквідатора.

Підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_5 припинено.

У задоволенні заяви арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. про затвердження розміру оплати послуг та відшкодування витрат відмовлено.

Провадження у справі припинено.

08.09.2015 року постановою Вищого господарського суду України постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 року та ухвалу господарського суду Херсонської області від 31.03.2015 року у справі № 5024/769/2011 скасовано частково, справу в частині відмови в задоволенні заяви арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. про затвердження розміру оплати його послуг та відшкодування витрат направлено на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

В іншій частині постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 року та ухвалу господарського суду Херсонської області від 31.03.2015 року у справі № 5024/769/2011 залишено без змін.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні заяви арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. про затвердження розміру оплати його послуг та відшкодування витрат, та направляючи в цій частині справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України в постанові від 08.09.2015 року вказав на необхідність дослідження та надання належної правової оцінки доказам виконання дій арбітражним керуючим Бєлоусовим І.В. у ліквідаційній процедурі боржника в якості ліквідатора ФОП ОСОБА_5, які наявні у матеріалах справи, та встановлення наявності заперечень стосовно цих його дій, як ліквідатора у справі.

За результатами нового розгляду справи, ухвалою господарського суду Херсонської області від 24.12.2015 року заяву арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. про затвердження оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого за рахунок пропорційного розподілу їх між кредиторами залишено без задоволення.

При цьому, господарський суд Херсонської області виходив з того, що ліквідатор не вжив жодних ефективних та належних заходів з метою виконання своїх обов'язків щодо розшуку майна банкрута, звернення до правоохоронних органів, проведення інвентаризації майнових активів, формування ліквідаційної маси, реалізації майна, за рахунок якого можливо було здійснити в тому числі і оплату послуг ліквідатора, а лише констатував факт недоцільності вчинення таких дій. Це свідчить про свідому бездіяльність ліквідатора та безпідставне затягування ліквідаційної процедури, що призвело до штучного збільшення пасиву боржника, у тому числі у вигляді витрат на оплату послуг ліквідатора.

Переглянувши вказану ухвалу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції в постанові від 02.02.2016 року погодився з такими висновками суду першої інстанції та вказав на те, що у період з 14.09.2011 року по 31.10.2013 року ліквідатором не були надані належним чином відповідні послуги.

З матеріалів справи вбачається, що провадження у даній справі про банкрутство ФОП ОСОБА_5 було порушено ухвалою господарського суду Херсонської області від 04.05.2011 року у відповідності до ст. 52 Закону про банкрутство.

Згідно зі ст. 52 Закону про банкрутство у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону про банкрутство господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

У разі виявлення майна відсутнього боржника ліквідатора має бути замінено за клопотанням кредитора арбітражним керуючим, про що господарський суд виносить ухвалу.

Як вбачається із матеріалів справи, 15.08.2011 року до господарського суду Херсонської області від арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. надійшла заява на участь у даній справі про банкрутство.

14.09.2011 року ухвалою господарського суду Херсонської області арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. призначено ліквідатором банкрута.

Повноваження ліквідатора визначено ст. 25 Закону про банкрутство.

Так, відповідно до вказаної норми Закону ліквідатор з дня свого призначення, крім іншого, здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Отже, як вірно вказали суди попередніх інстанцій, в ліквідаційній процедурі ліквідатор не повинен обмежуватись лише направленням запитів, а вживати й інших заходів щодо пошуку майна, що знаходиться у третіх осіб (виявлення та визнання недійсними угод боржника про відчуження майна, виявлення дебіторської заборгованості тощо). Таким чином, завданням ліквідатора є дійсний та належний пошук майна банкрута, а не лише констатація факту відсутності майна. У разі виявлення фактів незаконного відчуження майна ліквідатор повинен вжити заходів з повернення його до ліквідаційної маси.

Згідно з ч. 6 ст. 31 Закону про банкрутство при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Відповідно до ч. 12 ст. 31 Закону про банкрутство оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею.

Ч. 13 ст. 31 Закону про банкрутство передбачено, що кредитори можуть створювати фонд для оплати послуг, відшкодування витрат та виплати додаткової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору). Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Згідно з ч. 14 ст. 31 Закону про банкрутство оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, фактично до виконання повноважень ліквідатора та вчинення дій по отриманню від боржника відповідної документації та інформації арбітражний керуючий Бєлоусов І.В. приступив лише через два з половиною місяці, направивши ФОП ОСОБА_5 лист-повідомлення від 25.11.2011 року з вимогою про передачу печаток, штампів, матеріальних цінностей, документів тощо.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що арбітражним керуючим Бєлоусовим І.В. направлялися повідомлення про можливість звернення з грошовими вимогами до банкрута Управлінню Пенсійного фонду України в Новотроїцькому районі, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Новотроїцькому районі, Херсонському обласному відділенню Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Новотроїцькому районному центру зайнятості, Херсонському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів лише 25.11.2011 року, тобто через два з половиною місяці після призначення його ліквідатором.

При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій, період нарахування оплати послуг ліквідатора арбітражним керуючим Бєлоусовим І.В. визначено починаючи з 14.09.2011 року, тобто з дати винесення господарським судом ухвали про його призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, неодноразово ухвалами господарського суду Херсонської області від 21.01.2013 року, 31.01.2013 року, 12.08.2013 року, 22.08.2013 року, 10.09.2013 року, 01.10.2013 року зобов'язано арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. надати звіт про свою діяльність з документальним підтвердженням проведених заходів.

Проте, звіт був поданий до господарського суду Херсонської області лише 22.10.2013 року.

Виходячи з положень Закону про банкрутство, джерелом оплати послуг арбітражного керуючого та відшкодування його витрат, пов'язаних з виконанням ним своїх обов'язків під час провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника є або виручка від продажу майна банкрута в ліквідаційній процедурі (ч. 3 ст. 52 Закону про банкрутство), або кошти кредиторів у випадку прийняття відповідного рішення комітетом кредиторів та його затвердження господарським судом (ч. ч. 12, 14 ст. 31 Закону про банкрутство).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ліквідатор Бєлоусов І.В. не вжив жодних заходів щодо розшуку майна, встановлення його місцезнаходження, прийняття майна до свого відома, забезпечення його збереження, інвентаризації майнових активів, формування ліквідаційної маси, оцінки майна та його подальшої реалізації.

Таким чином, встановивши, що арбітражний керуючий Бєлоусов І.В. у період з 14.09.2011 року по 31.10.2013 року неналежним чином виконував свої обов'язки ліквідатора банкрута, відповідні послуги арбітражним керуючим не були надані, суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків про відмову в задоволенні його заяви про затвердження оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого за рахунок пропорційного розподілу їх між кредиторами.

Відповідно до ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно з нормами ч. 2 вказаної статті, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

На думку колегії суддів Вищого господарського суду України, ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 24.12.2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року у справі № 5024/769/2011 залишити без змін.

Головуючий: Погребняк В.Я. Судді:Білошкап О.В. Панова І.Ю.