ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2016 року Справа № 926/616/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіГоголь Т.Г. (доповідач), Добролюбової Т.В.суддівШвеця В.О.розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: прокуратури: Романов Р.О. - прокурор відділу ГПУ, посв. №014714, відповідача-1: Юзьків М.І. - дов. від 08.12.15, відповідача-2: ОСОБА_6 - дов. від 27.04.15, третьої особи: не з'явились, повідомлені належно,
касаційну скаргуПриватного підприємця ОСОБА_7на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 15.10.15у справі№926/616/15 Господарського суду Чернівецької областіза позовомПрокурора міста Чернівцідо третя особа1. Чернівецької міської ради 2. Приватного підприємця ОСОБА_7 ОСОБА_8провизнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі
Прокурор міста Чернівці звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом (з урахуванням змін) до Чернівецької міської ради та Приватного підприємця ОСОБА_7 про визнання незаконним та скасування пункту 13 рішення Чернівецької міської ради №1528 від 27.02.15 "Про розгляд звернень юридичних осіб і підприємців щодо надання земельних ділянок в оренду, поновлення договорів оренди землі, визнання такими що втратили чинність та внесення змін до окремих пунктів рішень з цих питань"; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №935 від 17.03.15, укладеного між Чернівецькою міською радою та ПП ОСОБА_7; та зобов'язання останнього звільнити та повернути Чернівецькій міській раді у трьохденний термін з моменту набрання рішенням у цій справі законної сили, земельну ділянку на АДРЕСА_1, розміром 0,0850 га, кадастровий номер НОМЕР_1, в стані не гіршому, ніж на момент укладення договору оренди. Прокурор посилався на те, що прийняття оспорюваного рішення радою і передача спірної земельної ділянки відповідачеві-2 в оренду відбулися без проведення земельних торгів, що є порушенням вимог земельного законодавства. Отже, як вважав прокурор, спірне рішення ради в оскарженій частині прийняте без дотримання вимог закону. Оскільки вказане рішення у спірній частині є незаконним, то і договір оренди землі, укладений на підставі цього рішення підлягає визнанню недійсним. Прокурор посилався на приписи статей 21, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, статей 8, 134, 135, 136 Земельного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 17.06.15 (суддя Проскурняк О.Г.) позов задоволено повністю. Суд установив, що спірне рішення ради в оскарженій частині прийняте з порушенням вимог закону щодо дотримання процедури передачі в оренду спірної земельної ділянки комунальної власності на конкурентних засадах. Оскільки вказане рішення у спірній частині є незаконним, то і договір оренди, укладений на підставі цього рішення, є таким, що суперечить приписам законодавства та підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка підлягає поверненню власникові. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 1, 2, 124, 134 Земельного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.10.15 (судді: Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л., Якімець Г.Г.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.
Приватний підприємець ОСОБА_7 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову та відмовити у позові. Скаржник посилається на порушення судами приписів статті 144 Конституції України, статті 35 Господарського процесуального кодексу України. Він вважає, що передача цієї земельної ділянки в оренду має здійснюватися без проведення земельних торгів та наголошує на тому, що право оренди за оспорюваним договором зареєстровано у держреєстрі. На думку скаржника, прокурором не обґрунтовано і не зазначено в чому полягає порушення інтересів держави при зверненні з даним позовом. Він також вважає, що суди надали неналежну оцінку рішенню Господарського суду Чернівецької області від 18.12.12 у справі №5027/798/2012 та неправильно установили обставини справи і невірно оцінили докази у справі.
Від прокуратури і ради відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення учасників процесу, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів законодавства відзначає наступне.
Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Чернівецької міської ради від 12.07.07 № 354 "Про надання в оренду суб'єктам підприємницької діяльності дозволів на складання, затвердження проектів відведення земельних ділянок в оренду для влаштування літніх майданчиків та відміну раніше прийнятих рішень" було надано Приватному підприємцю ОСОБА_8 дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки в оренду (до 01.01.10), розташованої на АДРЕСА_1, площею 0,0850 га, для влаштування літнього майданчика та парковки автомобілів. Іншим рішенням Чернівецької міської ради від 27.11.08 № 742 було затверджено проект відведення та надано Підприємцю ОСОБА_8 вказану земельну ділянку в оренду на 2 роки для влаштування літнього майданчика та парковки автомобілів. На підстави цих рішень, 29.12.08, Чернівецька міська рада та підприємець ОСОБА_8 уклали договір оренди землі №5521, за яким вказана земельна ділянка передавалася в оренду до 27.11.10. Господарські суди також установили, що Чернівецька міська рада 26.07.12 прийняла рішення №575, яким внесла зміни до рішення ради від 12.07.07 №354, та замінила слова "ОСОБА_9" на "ОСОБА_7"; "оренда до 01.01.10" на "оренда до 01.01.15". Цим же рішенням було визнано припиненим договір оренди землі №5521 від 29.12.08, укладений радою з ОСОБА_8. В подальшому, рішенням Чернівецької міської ради від 27.09.12 №622 "Про поновлення договорів оренди землі для обслуговування літніх майданчиків та визнання такими, що втратили чинність, окремих пунктів рішень" було визнано таким, що втратив чинність пункт 2 рішення міської ради від 27.11.08 №742 в частині надання підприємцю ОСОБА_8 земельної ділянки на АДРЕСА_1, площею 0,0850 га, в оренду на 2 роки (до 27.11.10); визнано припиненим договір оренди землі №5521 від 29.12.08, укладений між радою і ОСОБА_9; зобов'язано останнього привести у належний стан, звільнити і передати міській раді спірну земельну ділянку (пункт 2.1 рішення). Втім, як установили суди, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 18.12.12 у справі №5027/798/2012 (яке набрало законної сили) було визнано незаконним і скасовано пункти 2, 2.1, 2.2, 2.3 рішення Чернівецької міської ради №622 від 27.09.12, які стосуються спірної земельної ділянки. Судами також установлено та підтверджено матеріалами справи, що 27.02.15 Чернівецька міська рада прийняла рішення №1528 "Про розгляд звернень юридичних осіб і підприємців щодо надання земельних ділянок в оренду, поновлення договорів оренди землі, визнання такими що втратили чинність, та внесення змін до окремих пунктів рішень з цих питань". Відповідно до пункту 13 цього рішення підприємцю ОСОБА_7 надано в оренду на 5 років земельну ділянку на АДРЕСА_1, площею 0,0850 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для влаштування літнього майданчика та парковки автомобілів. На підставі вказаного рішення ради 17.03.15 відповідачі (Чернівецька міська рада і Приватний підприємець ОСОБА_7) уклали договір оренди землі №9352. За умовами цього договору орендодавець надав, а орендар прийняв у платне користування вказану земельну ділянку до 17.03.20. В ході розгляду спору судами попередніх інстанцій було установлено, з підтвердженням матеріалами справи, що необхідною умовою для передачі в оренду спірної земельної ділянки комунальної власності мало бути проведення земельних торгів; що така земельна ділянка була надана відповідачу-2 в оренду без дотримання встановленої законом процедури її передачі на конкурентних засадах. Отже, як установили суди, оспорюване рішення ради в оскарженій частині прийняте з порушенням вимог земельного законодавства та є незаконним. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги Прокурора міста Чернівці заявлені до Чернівецької міської ради та Приватного підприємця ОСОБА_7 про визнання незаконним і скасування пункту 13 рішення Чернівецької міської ради №1528 від 27.02.15 "Про розгляд звернень юридичних осіб і підприємців щодо надання земельних ділянок в оренду, поновлення договорів оренди землі, визнання такими що втратили чинність та внесення змін до окремих пунктів рішень з цих питань"; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 17.03.15, укладеного між відповідачами; та зобов'язання ПП ОСОБА_7 повернути Чернівецькій міській раді спірну земельну ділянку. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди дійшли висновку про обґрунтованість цих вимог. Відповідно до приписів статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття радою оспорюваного рішення) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Порядок передачі земельних ділянок в оренду унормований статтею 124 Земельного кодексу України. За приписами зазначеної норми (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Згідно зі статтею 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Тобто наведеною нормою передбачено обов'язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах). Недотримання зазначеної процедури є порушенням органом місцевого самоврядування чинного законодавства під час укладення договору оренди землі. Як вже зазначалося, і це установлено господарськими судами, необхідною умовою для передачі в оренду відповідачу-2 спірної земельної ділянки мало бути проведення земельних торгів, за результатами яких укладається договір оренди землі. Проте, як установили суди, радою при наданні в оренду спірної земельної ділянки не було дотримано зазначену процедуру, що є порушенням приписів статей 124, 134 Земельного кодексу України. Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 03.06.14 у справі №13/17/5022-675/2012. Статтею 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Враховуючи наведені приписи законодавства та зважаючи на встановлені судами обставини, задоволення позову визнається обґрунтованим. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Довід касаційної скарги про те, що передача спірної земельної ділянки має здійснюватися без проведення земельних торгів через те, що дозвіл на розробку проекту її відведення надавався у 2007 році та діючим на той час законодавством проведення земельних торгів не передбачалося, визнається неспроможним. Як було встановлено судами передача спірної земельної ділянки в оренду відбулася за рішенням ради від 27.02.15 на підставі договору оренди від 17.03.15, тобто в період, коли діяла процедура проведення земельних торгів, чого здійснено не було. Водночас визнається неспроможним і посилання скаржника на абзац третій пункту 1 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України. Згідно з приписами цього пункту у разі наявності дозволу на розробку проекту землеустрою, наданого до 01.01.08, передача в оренду земельних ділянок комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів. Проте, наведені положення діяли лише до 15.10.10, а спірне рішення ради було прийнято 27.02.15. Крім того, не може бути підставою для скасування постанови у справі і довід скаржника про те, що прокурором в позовній заяві не зазначено які інтереси держави порушені, оскільки він був предметом розгляду апеляційним господарським судом та відхилений ним як необґрунтований. Суди установили, що прокурор визначив підстави позову, зазначив в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтував необхідність їх захисту. Інші доводи касаційної скарги теж визнаються непереконливими, позаяк вони не спростовують наведеного і установленого судами. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови у справі та задоволення касаційної скарги.
Керуючись статтями 108, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.10.15 у справі №926/616/15 залишити без змін.
Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т. Гоголь
Судді Т. Добролюбова
В.Швець