ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 року Справа № 922/4601/15 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівЯценко О.В., Фролової Г.М.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Вімм-Білль-Данн Україна"на постанову від 09.12.2015 Харківського апеляційного господарського судуу справі№922/4601/15 господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Вімм-Білль-Данн Україна"доАкціонерної компанії "Харківобленерго"прозобов*язання вчинити певні дії За участю представників сторін:

Від позивача - Тумилович Л.В. (дов. від 19.11.15)

Бачинська О.І. (дов. від 01.01.16)

Від відповідача - Мучак І.В. (дов. від 10.08.15)

В справі оголошувалась перерва до 10.03.2016.

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Вімм-Білль-Данн Україна" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерної компанії "Харківобленерго" про:

визнання недійсним п. 1.1. додаткової угоди № 1 від 27.05.2010 до договору № 613/1/439 від 27.05.2010 та п. 2.2.5. договору № 613/1/439 від 27.05.2010 в частині зобов'язання ПАТ "Вімм-Білль-Данн Україна" щодо оформлення земельної ділянки під трансформаторною підстанцією ТП-5038, розташованої за адресою: вул. Роганська, 148, м. Харків;

зобов'язання АК "Харківобленерго" здійснити приєднання та підключення електроустановок ПАТ "Вімм-Білль-Данн Україна", розташованих за адресою: вул. Роганська, 148, м. Харків.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.10.2015 (суддя Суслова В.В.) в позові відмовлено.

Постановою колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 у складі: Могилєвкіна Ю.О., Пушая В.І., Плужника О.В. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ПАТ "Вімм-Білль-Данн Україна" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України.

АК "Харківобленерго" у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.07.2010 між АК "Харківобленерго" (власником) та ПАТ "Вімм-Білль-Данн-Україна" (замовником) укладено договір про приєднання до електричних мереж АК "Харківобленерго" електроустановок замовника № 613/1/439, зі змінами, внесеними додатковими угодами: № 1 від 27.05.2010, № 2 від 24.09.2010, № 3 від 26.05.2012, № 4 від 16.05.2013, № 5 від 31.12.2013.

Відповідно до п. 1.1. договору, замовник виконує в повному обсязі вимоги технічних умов (ТУ) № 13-54-5009-5011-ТУ/439 від 17.05.2010 на підключення власних електроустановок до електричних мереж власника з урахуванням рішення № 13-54-5009/5011/3941 від 10.09.2010 в термін до 21.02.2015 (включно).

Відповідно до п. 2.2.5. договору, у разі необхідності будівництва об'єктів електричних мереж від точки приєднання до межі балансової належності, замовник зобов'язаний забезпечити узгодження трас ліній і майданчиків об'єктів будівництва та відведення відповідних земельних ділянок згідно з умовами укладеної додаткової угоди.

Згідно з п. 1.1. (з підпунктами) додаткової угоди № 1 від 27.05.2010 замовник зобов'язаний прийняти на себе розробку проектів проходження траси ПЛ, відведення земельних ділянок під об'єктами енергетики (ПС,ПЛ, тощо), для чого необхідно:

-забезпечити розробку проектів відведення земельних ділянок безпосередньо під об'єктами енергетики, що мають бути побудовані;

-під час передачі власнику об'єктів, передати копію договору оренди земельної ділянки під об'єктом, що планується під будівництво за Договором про приєднання зареєстрованого в державному кадастровому реєстрі, копію акта встановлення меж земельної ділянки на місцевості, копію листа про відмову від означеної земельної ділянки.

Відповідно до п. 1.2. договору, власник здійснює приєднання та підключення електричних мереж після виконання замовником технічних умов, проектної документації, оплати вартості підключення, вимог пункту 2.2. (з підпунктами) цього договору, укладення замовником договору про купівлю-продаж електричної енергії та у випадках, обумовлених "Правилами користування електричною енергією", договору про спільне використання технологічних електричних мереж або про технічне забезпечення електропостачання й інших передбачених цим договором вимог.

Судами також встановлено, що згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно та витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер 23387517 від 26.04.2014) об'єкт нерухомого майна: нежитлова будівля літ. "Б-1" загальною площею 49,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Роганська, 148 є держаною власністю, яка знаходилася на балансі позивача.

На підставі рішення Харківської міської ради від 06.08.2014 за № 1617/14 зі змінами, внесеними рішенням Харківської міської ради від 24.12.2014, в зв'язку із передачею житлових будинків (колишніх гуртожитків) з державної власності до комунальної власності, 01.09.2014 Управлінням комунального майна та приватизації виданий наказ № 950, згідно з яким створена комісія по передачі у власність АК "Харківобленерго" трансформаторної підстанції по вул. Роганській, 148 у м. Харкові.

11.02.2015 позивач звернувся до відповідача із заявою № 65 щодо виконання робіт з підключення трансформаторної підстанції, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 148 до своїх електромереж.

У своїй заяві позивач зазначив про повне виконання з його сторони вимоги ТУ 13-54-5009-5011-ТУ/439 від 17.05.2010 на підключення власних електроустановок до електричних мереж власника. Разом із заявою відповідачу надані акти комісії ХМЕМ про готовність до включення КЛ 10 кВ ТП 5011 - ТП 5011- ТП 5038І.ІІ від 30.05.2014 року, якими погоджено виконання п.п. 7.1.2. п. 7.1. ТУ, підписані відповідачем.

20.02.2015 АК "Харківобленерго" у відповіді № 09-35-5009-5011/539 зазначив, що питання про підключення трансформаторної підстанції до електричних мереж компанії є передчасним, оскільки відповідачем в повному обсязі не виконані умови п. 2.2. договору про приєднання від 27.05.2010 за № 613/1/439, а саме:

1. - п. 2.2.1. договору - не виконані в повному обсязі вимоги технічних умов;

- п. 7.1.1. - в частині встановлення двох трансформаторів 250кВА в ТП № 7 (ТП № 5038);

- п. 7.1.2. - в частині утворення нових КЛ 10кВ "ТП 5038І -ТП 5009І", "ТП № 5038ІІ -ТП 5009ІІ", "ТП 5038І-ТП 5011І", "ТП № 5038ІІ-ТП 5011ІІ".

2. Не виконаний п. п. 2.2.2. Договору.

25.03.2015 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою № 139 від 25.03.2015 про приєднання електроустановок до електричних мереж, на що листом від 06.04.2015 позивачу відмовлено з посиланням на невиконання останнім умов договору в частині п. п. 2.2.2. п. 2.2. договору, а саме: збудовані об'єкти компанії не передані, правовстановлюючі документи на земельну ділянку під трансформаторною підстанцією до компанії не надані та другий трансформатор у ТП - 5038 не встановлений. У листі також зазначено, що до моменту виконання позивачем зобов'язань п. 2.2. договору у відповідача не виникають зобов'язання за п. 2.3. договору.

Вищенаведене, стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України, визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Вимогами ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що при укладанні господарських договорі сторони можуть визначати зміст договору на основі волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Господарськими судами встановлено, що зміст договору № 613/1/439 та додаткові угоди містять умови (пункти), які визначені та погоджені сторонами, про що свідчать їх підписи та печатки.

З матеріалів справи вбачається, що підставою позову визначено ст.229 Цивільного кодексу України, ч.3 ст.215, ст.217 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставин, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину. Обов'язок доведення відповідних обставин покладається на позивача. Не вважається помилкою щодо якості продукції (товару, іншого майна) неможливість її використання або утруднення в її використанні, які сталися після виконання хоча б однією з сторін зобов'язань, що виникли з правочину, і не пов'язані з поведінкою іншої стороні -: правочину. Не має правового значення помилка у мотивах правочину (тобто в обставинах, у зв'язку з якими особа вчиняє правочин) або незнання стороною правочину норм законодавства.

Таким чином, позивач повинен був довести, що при укладанні договору та додаткової угоди № 1 він неправильно сприймав предмет зазначених угод чи інші істотні умови, що вплинуло на його волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що угода не була б укладена.

Господарськими судами встановлено, що позивач не надав доказів наявності помилки, тобто того, що при укладанні договору № 613/1/439 та додаткової угоди № 1 з боку позивача мало місце неправильне сприйняття фактичних обставин правочину і це вплинуло на його волевиявлення, за відсутності якого можна б було вважати, що в спірній частині правочин не був би вчинений.

Крім того, текст договору між позивачем та відповідачем укладено на основі договору про приєднання до електричних мереж компанії електроустановок замовника, який погоджений Харківським територіальним представництвом НКРЕ України.

Судами встановлено, що договір № 613/1/439 від 27.05.2010 укладено на умовах, однакових з аналогічними договорами про приєднання до електричних мереж АК "Харківобленерго" інших замовників з відповідачем.

З урахуванням викладеного, суди правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним пункту 1.1. додаткової угоди №1 від 27.05.2010 до договору № 613/1/439 від 27.05.2010 та пункту 2.2.5. договору № 613/1/439 від 27.05.2010, в зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю з посиланням на ст.229 Цивільного кодексу України.

Застосування судами норм, що регулюють цивільні відносини при здійсненні самочинного будівництва, виникнення права власності на нього та, відповідно, набуття права власності або користування на земельну ділянку, не може бути сприйнято, оскільки судами не встановлено що, власне, є в даному випадку об'єктом самочинного будівництва.

Щодо посилання в касаційній скарзі на невідповідність спірних пунктів договору № 613/1/439 від 27.05.2010 та додаткової угоди №1 від 27.05.2010 нормам чинного законодавства (ч.1 ст.203, ст.215 Цивільного кодексу України) судова колегія зазначає, що вказані підстави не були предметом розгляду судами попередніх інстанцій.

Що стосується позовної вимоги про зобов'язання АК "Харківобленерго" здійснити приєднання та підключення електроустановок позивача, колегія суддів відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення Харківської міськради №1617/14 від 06.08.2014 не реалізовано, акти приймання-передачі майна - трансформаторної підстанції по вул. Роганській, 148 в м. Харкові - до комунальної власності територіальної громади міста Харкова та з комунальної власності у власність АК "Харківобленерго", жодною зі сторін судам не надані; спірні електроустановки позивача підключені до електромереж іншого постачальника електроенергії "Харківських магістальних електромереж", про що свідчить, в тому числі, акт розмежування балансової належності електромереж (додаток № 8 до договору), а перепідключення до мереж відповідача не відбулося; в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є передчасними.

З огляду на викладене, суди обгрунтовано дійшли висновку про відмову в позові в частині зобов'язання АК "Харківобленерго" здійснити приєднання та підключення електроустановок.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про відмову в позові, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Вімм-Білль-Данн Україна" залишити без задоволення.

Постанову від 09.12.2015 Харківського апеляційного господарського суду у справі №922/4601/15 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді О. Яценко

Г. Фролова