Постанова ВГСУ від 10.03.2016 року у справі №922/2848/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 року Справа № 922/2848/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГоголь Т.Г. (доповідач)суддівДобролюбової Т.В., Швеця В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: прокурора: Романов Р.О. - прокурор відділу ГПУ, посв. №014714, відповідача-1: Максимовський С.О. - дов. від 30.12.15, відповідача-2,3: не з'явились, повідомлені належно,

касаційну скаргуЗаступника прокурора Харківської областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 25.11.15 у справі№922/2848/15 Господарського суду Харківської області за позовомПрокурора міста Харкова до1. Харківської міської ради 2. Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Цезар" 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЗК Сервіс"прозобов'язання вчинити певні дії

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.02.16 розгляд справи відкладався до 10.03.16.

Прокурор міста Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради, ОК "ЖБК "Цезар" про: 1) визнання незаконним і скасування пунктів 63, 63.1, 63.2 додатку 1 до рішення 29 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів містобудування" від 24.12.08 №350/08; 2) визнання недійсним державного акта №04059243 на право власності на земельну ділянку; 3) зобов'язання ОК "ЖБК "Цезар" повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку, площею 2,7923 га з кадастровим номером 6310136600:10:001:0079, у придатному для використання стані. Прокурор наголошував на незаконній передачі радою спірної земельної ділянки у власність ОК "ЖБК "Цезар". Він вказував на те, що ОК "ЖБК" "Цезар" було створено з порушенням вимог законодавства щодо мети, порядку створення і організації житлово-будівельного кооперативу, оскільки його засновниками виступили лише три громадянина, які не перебували на обліку осіб, котрі потребують поліпшення житлових умов; цей кооператив не є житлово-будівельним кооперативом у розумінні приписів Житлового кодексу УРСР і Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 30.04.85; рішення зборів про організацію кооперативу та список громадян, які вступають до нього виконком міськради не затверджував. Отже, у Харківської міської ради були відсутні правові підстави на безоплатну передачу відповідачу-2 у власність спірної земельної ділянки за оспорюваним рішенням.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.07.15 (суддя Прохоров С.А.) позов задоволено. Суд виходив з того, що ОК "ЖБК "Цезар" було створено з порушенням вимог законодавства щодо мети, порядку створення і організації житлово-будівельного кооперативу, а відтак у ради були відсутні правові підстави на безоплатну передачу йому у власність спірної земельної ділянки за оспорюваним рішенням.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.10.15 було залучено до участі у справі в якості відповідача-3 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЗК Сервіс", оскільки останнє є власником частини спірної земельної ділянки і рішення у даній справі стосується його прав та обов'язків.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.11.15 (судді: Здоровко Л.М., Гетьман Р.А., Шутенко І.А.) перевірене рішення господарського суду першої інстанції скасовано. Прийнято нове рішення про відмову у позові. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про незаконність передачі кооперативу за оспорюваним рішенням ради у власність спірної земельної ділянки, проте суд відмовив у позові за спливом строку позовної давності. Апеляційний господарський суд установив, що прокурор звернувся до суду поза межами строку позовної давності, про застосування наслідків якої було заявлено відповідачем.

Заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову у справі та залишити в силі рішення місцевого господарського суду. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, прокурор посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 257, 263 Цивільного кодексу України, статей 47, 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України. Він не погоджується з висновком судів про пропуск строку позовної давності. Прокурор зазначає, що про невідповідність спірного пункту додатку до оспорюваного рішення Харківської міської ради вимогам закону він дізнався під час проведення прокурорської перевірки у травні 2015 року. Отже, на думку прокурора, строк позовної давності при зверненні з цим позовом ним не пропущено. Він наголошує на тому, що ОК "ЖБК "Цезар" було створено з порушенням вимог законодавства щодо мети, порядку створення і організації житлово-будівельного кооперативу, а відтак у ради були відсутні правові підстави на безоплатну передачу йому у власність спірної земельної ділянки за оспорюваним рішенням.

Від відповідачів відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення учасників процесу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм чинного законодавства, колегія суддів відзначає наступне.

Апеляційним господарським судом установлено, що 24.12.08 Харківською міською радою було прийнято рішення "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів" №350/08. Згідно з підпунктами 63.1, 63.2 пункту 63 додатку 1 до вказаного рішення ОК "ЖБК "Цезар" було надано у власність земельну ділянку (кадастровий номер 6310136600:10:001:0079), яка належала територіальній громаді м. Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови, загальною площею 2,7923 га, для будівництва та подальшої експлуатації житлових комплексів на вул. Білгородське шосе. У подальшому, на підставі цього рішення Управлінням Держкомзему у м. Харкові видано ОК "ЖБК "Цезар" державний акт на право власності на вказану земельну ділянку. Суд апеляційної інстанції установив, з підтвердженням матеріалами справи, що спірна земельна ділянка за оспорюваним рішенням ради була безоплатно передана у власність ОК "ЖБК"Цезар" на підставі статті 41 Земельного кодексу України. Проте, як установив суд, ОК "ЖБК"Цезар" було створено з порушенням вимог законодавства щодо мети, порядку створення і організації житлово-будівельного кооперативу, оскільки його засновниками виступили лише три громадянина, які не перебували на обліку осіб, котрі потребують поліпшення житлових умов, та він не є житлово-будівельним кооперативом у розумінні приписів Житлового кодексу УРСР і Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 30.04.85. Отже, у Харківської міської ради (і це установив апеляційний господарський суд) були відсутні правові підстави на безоплатну передачу відповідачу-2 у власність спірної земельної ділянки в порядку, визначеному статтею 41 Земельного кодексу України. Водночас апеляційний господарський суд установив, що прокурор міста Харкова був присутнім на сесії Харківської міської ради, на якій приймалося оспорюване рішення; що це рішення 13.01.09 направлялось до прокуратури міста Харкова (лист від 13.01.09 №08-4/25/2-09, тобто остання була обізнана про його прийняття. Між тим, як установив суд, прокурор з даним позовом звернувся лише у травні 2015 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є позовні вимоги Прокурора міста Харкова заявлені до Харківської міської ради, ОК "ЖБК "Цезар", ТОВ "ТЗК Сервіс" про визнання незаконним і скасування пунктів 63, 63.1, 63.2 додатку 1 до рішення 29 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів містобудування" від 24.12.08 №350/08; визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку; та зобов'язання ОК "ЖБК "Цезар" повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку, площею 2,7923 га у придатному для використання стані. Відповідач-1 звертався до господарського суду з заявою про застосування строків позовної давності до заявлених вимог. Скасовуючи судове рішення та відмовляючи у позові, апеляційний господарський суд визнав позовні вимоги обґрунтованими, проте суд відмовив у позові за спливом строку позовної давності. Як вже зазначалося і це установив господарський суд апеляційної інстанції, оспорюване рішення органу місцевого самоврядування прийняте на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування", статті 41 Земельного кодексу України, відповідно до частини першої якої житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Згідно зі статтею 133 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до ЖБК і одержати в ньому квартиру. У відповідності до приписів статті 135 Житлового кодексу Української РСР до членів житлово-будівельного кооперативу приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і потребують поліпшення житлових умов. Житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється цим Кодексом, Примірним статутом та іншими актами законодавства (стаття 137 Житлового кодексу Української РСР). Пунктом 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу визначено, що число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, не може бути менше 5 чоловік. Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що передаючи земельну ділянку у власність Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Цезар", Харківська міська рада мала врахувати мету створення такого кооперативу, порядок його організації та діяльності відповідно до вимог Житлового кодексу Української РСР та Примірного статуту. При наданні земельної ділянки Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Цезар", як спеціальному суб'єкту, передбаченому статтею 41 Земельного кодексу України, рада зобов'язана з'ясовувати правовий статус, мету та підстави його створення. Як вже зазначалося, і це установив суд апеляційної інстанції, з підтвердженням матеріалами справи, ОК "Житлово-будівельний кооператив "Цезар" (відповідач-2) створено всупереч приписів статей 133, 135, 137 Житлового кодексу Української РСР та Примірного статуту, а отже, у Харківської міської ради були відсутні правові підстави на безоплатну передачу відповідачу-2 у власність спірної земельної ділянки в порядку, визначеному статтею 41 Земельного кодексу України. Як вже зазначалося, підпунктами 63.1, 63.2 пункту 63 додатку 1 до оскаржуваного рішення ради відповідачеві-2 надано у власність спірну земельну ділянку та на підставі такого рішення йому видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку. Апеляційний господарський суд в процесі розгляду спору установив, з підтвердженням матеріалами справи, що спірне рішення ради в оспорюваній частині суперечить вимогам статті 41 Земельного кодексу України, статей 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, а тому вказана земельна ділянка незаконно вибула із власності територіальної громади міста Харкова. Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Разом з тим, як вже зазначалося, Харківська міська рада (відповідач-1) заявляв клопотання про застосування позовної давності. Згідно з приписами частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідно до частини 1 статті 261 цього ж Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За приписами статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами для представництва інтересів держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що норми закону передбачені частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Апеляційним господарським судом установлено що прокурор був обізнаний про прийняття оскаржуваного рішення Харківської міськради ще у 2009 році, яке листом від 13.01.09 №08-4/25/2-09 направлялось до прокуратури міста Харкова; що на засіданні сесії Харківської міської ради, на якій прийнято спірне рішення був присутній прокурор міста Харкова. Установлено апеляційним господарським судом і те, що прокурор своєчасно не здійснив прокурорської перевірки, як то передбачено Законом України "Про прокуратуру". Отже, як установлено судом, початок перебігу позовної давності у даному випадку почався з січня 2009 року та закінчився у січні 2012 року. Зважаючи на викладене та враховуючи звернення прокурора з даним позовом у травні 2015 року, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про пропуск прокурором строку позовної давності у зв'язку з чим обґрунтовано відмовив у позові. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Доводи касаційної скарги визнаються неспроможними, оскільки не спростовують установленого судом апеляційної інстанції; норми права до встановлених судом обставин застосовані вірно. Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги.