ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 року Справа № 915/1159/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Грейц К.В., Поляк О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"на постановувід 22.12.2015 Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 915/1159/15господарського суду Миколаївської областіза позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"доПриватного підприємства "Морське агентство - Ніка"простягнення 7600,24 дол.США,в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Сорокопуд І.В. (довіреність № 7645 від 29.12.2015) не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Миколаївської області (суддя Коваль Ю.М.) від 17.09.2015, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Ярош А.І., судді - Головей В.М., Ліпчанська Н.В.) від 22.12.2015 у справі № 915/1159/15 в позові відмовлено повністю.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: пп.195.1.3 п.195.1 ст.195, п.197.9 ст.197 Податкового кодексу України, ст.ст.115, 131, 132 Кодексу торговельного мореплавства України, ст.335 Митного кодексу України, ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", п.7 ст.105 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу Приватне підприємство "Морське агентство - Ніка" повністю заперечує викладені в ній доводи.

Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватного підприємства "Морське агентство - Ніка" про стягнення 7600,24 дол. США, донарахованої заборгованості за здійснені вантажні перевезення, що за встановленим Нацбанком України курсом станом на 26.06.2015 еквівалентна 161 095,45 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди правомірно виходили із такого.

25.05.2007 між Державним підприємством "Миколаївській морський торговельний порт", правонаступником якого є Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) (Порт) та Приватним підприємством "Морське агентство - Ніка" (Агент) укладено договір №37-С з урахуванням укладених в його рамках додаткових угод, за яким АДМІНІСТРАЦІЯ зобов'язалася надати послуги згідно письмових заявок АГЕНТА по обслуговуванню суден, які прямують у порт АДМІНІСТРАЦІЇ або проходять транзитом, а АГЕНТ - оплатити їх вартість згідно доручень від імені та за рахунок судновласника.

Відповідно до п.п.2.1.1., 2.1.2. договору Порт (Адміністрація) зобов'язався: надавати Агенту рахунки для сплати зборів і платежів за користування наданими послугами, які розраховані на підставі встановлених цін і державних тарифів та вимог цього договору. Рахунки направляються поштою або вручаються Агенту під розписку. В необхідних випадках рахунки попередньо можуть направлятися факсом; надавати по можливості і за заявками Агента інші послуги з оформлення рахунків відповідно до діючих тарифів.

Згідно з п.2.2. договору Агент зобов'язався, зокрема:

- надавати Порту "Заявку на підхід судна", "Заявку на постановку судна на зовнішній рейд Порту", "Інформацію для виставлення рахунку", які є невід'ємною частиною договору і Підхідні нотіси у термін, передбачений "Зводом звичаїв Миколаївського морського порту";

- отримувати від Порту попередні рахунки на портові збори і сплачувати їх до відходу судна з Порту;

Пунктом 3.1. договору з урахуванням нової редакції, зміненої додатковою угодою від 23.12.2013 №7, АГЕНТ також зобов'язався одержувати в АДМІНІСТРАЦІЇ попередні рахунки на передоплату за портові збори на другу добу після надання заявки на заходження судна в порт. Оплату попередніх рахунків виконувати за добу до відходу судна з порту. Остаточні розрахунки за послуги здійснити до 10-го числа місяця, наступного за звітним на підставі підтверджуючих документів та приймально-здавальних актів. Оплату рахунків здійснювати в безготівковій формі відповідно до норм законодавства України про здійснення безготівкових розрахунків у наступному порядку: - за портові збори по суднам, що плавають під іноземним прапором - у доларах США, а під прапором України - в національній валюті України.

Пунктом 3.2. договору у редакції додаткової угоди від 19.12.2014 №11, перерахунок сум портових зборів у доларах США в гривні або навпаки здійснюється по курсу Нацбанку України на дату відходу судна з порту, а у випадку зміни агента/фрахтувальника в порту - на дату закінчення вантажних робіт.

У рамках обслуговування за укладеним сторонами договором, до морського порту Миколаїв, який підпорядкований АДМІНІСТРАЦІЇ, 02.02.2015 зайшло іноземне судно "IBLEA" без вантажу на борту, що підтверджується генеральною декларацією (а.с.17).

Зазначене судно вийшло з морського порту Миколаїв 04.02.2015 з вантажем на борту, що підтверджується вантажним маніфестом (а.с.18) та направилось до нейтральних вод Чорного моря відповідно до Генеральної декларації (а.с.24).

Як вбачається з акта від 04.02.2015 №01812183, на підставі заявки АГЕНТА позивачем надані послуги з адміністративного, канального, корабельного, причального, санітарного збору, інформаційні послуги, послуги служби морської безпеки, опломбування клапанів видачі за борт суднових забруднень, а всього послуг на загальну суму 38 624,53 дол. США.

На оплату вказаних послуг АДМІНІСТРАЦІЄЮ виставлено рахунок від 04.02.2015 №01812183, який оплачений АГЕНТОМ 10.02.2015, про що свідчить витяг з особового рахунку відповідача (а.с.48).

В подальшому, посилаючись на те, що вантажне судно під агентуванням відповідач здійснювало не міжнародне перевезення, позивачем додатково виставлено відповідачу рахунок на оплату 7 600,24 доларів США - податку на додану вартість, нарахованого на сплачені портові збори по вказаному вище рахунку від 04.02.2015 №01812183, який не було оплачено відповідачем.

Посилаючись на те, що наданими відповідачем документами не підтверджується виконання судном "IBLEA" міжнародного перевезення, позивач звернувся до суду першої інстанції з відповідним позовом про стягнення ПДВ, донарахованого на портові збори у зв'язку з відсутністю підстав для застосування пільг.

Відповідно до ст.85 Кодексу торговельного мореплавства України (далі - КТМ України) під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов'язане дотримувати чинних законів і правил України, у тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов'язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.

Частиною 1 ст.115 КТМ України визначено, що із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики економічного розвитку.

Згідно із ст.116 КТМ України у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.

При виконанні договору морського агентування морський агент, що діє від імені судновласника, може також діяти на користь іншої договірної сторони, якщо вона його на те уповноважила і якщо судновласник не заперечує.

За ст.117 КТМ України морський агент виконує формальності та дії, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з адміністрацією морського порту і службою капітана морського порту, власником морського терміналу, підприємствами, установами, організаціями, що надають спеціалізовані послуги, портовими операторами, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.

Частинами 1-3 ст.22 Закону України "Про морські порти" визначено, що у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об'ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди.

Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту. Кошти від адміністративного збору використовуються відповідно до закону.

Портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом.

Згідно Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, який затверджений наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316, ставки портових зборів для суден встановлюються залежно від напрямків плавання судна - "у закордонному плаванні" або у "каботажному плаванні".

Відповідно до п.1.13 Порядку податок на додану вартість нараховується та сплачується відповідно до вимог Податкового кодексу України.

У розумінні ст.132 КТМ України міжнародні перевезення - це перевезення між портами України та іноземними портами, які можуть здійснюватися як суднами, що плавають під Державним прапором України, так і за умови взаємності суднами, що плавають під іноземним прапором.

За приписами підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України (далі ПК України) перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Згідно з п.5.2 ст.5 ПК України терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

За ст.134 КТМ України документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є: 1) рейсовий чартер - якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень; 2) коносамент - якщо договір не передбачає умови, зазначеної в пункті 1 цієї статті; 3) інші письмові докази.

Пунктом 54 ст.4 Митного кодексу України (далі - МК України) визначено, що судно закордонного плавання - українське або іноземне судно, яке здійснює міжнародні перевезення товарів та/або пасажирів та прибуває на митну територію України або вибуває за її межі.

Митною територією, згідно із ст.9 МК України, є територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також території вільних митних зон, штучні острови, установки і споруди, створені у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України.

Відповідно, судна завантажені чи розвантажені в нейтральних водах Чорного моря, тобто за межами митної території України із оформленням відповідних коносаментів, є суднами закордонного плавання, що здійснюють міжнародні перевезення, про що свідчать митні декларації.

Відповідно п.197.9 ст.197 ПК України звільняються від оподаткування операції з постачання послуг, що надаються іноземним та вітчизняним суднам, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу і вантажів та оплачуються ними відповідно до законодавства України портовими зборами.

Судом встановлено, що судно "IBLEA", яке обслуговувалось відповідачем, та по якому позивачем донараховано ПДВ, перетинало державний кордон України, при заході з Туреччини з відповідним оформленням Генеральної декларації (а.с.17), вийшло з морського порту Миколаїв 04.02.2015 з вантажем на борту, що підтверджується вантажним маніфестом (а.с.18) та направилось до нейтральних вод Чорного моря відповідно до Генеральної декларації (а.с.24).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.335 МК України під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають органу доходів і зборів в паперовій або електронній формі, зокрема, такі документи та відомості: генеральна декларація, що містить, зокрема, найменування та опис судна, відомості про його реєстрацію та національну належність, прізвище капітана, прізвище та адресу суднового агента.

За таких обставин, касаційна інстанція погоджується з тим, що Генеральні декларації на судна з відмітками митниці про їх оформлення є належним доказом перетину суднами з вантажем митного (державного) кордону України та їх митного оформлення.

До того ж, під час нарахування портових зборів судну "IBLEA", що агентувалось відповідачем у лютому 2015, позивачем було використано ставки портових зборів як для суден міжнародного перевезення, що підтверджується відповідним рахунком №91422183 від 31.01.2015 (а.с.19).

Крім того, слід зазначити, що Кодекс торговельного мореплавства України виділяє лише два види морських перевезень - каботажні перевезення (ст.131 КТМ України) та міжнародні перевезення (ст.132 КТМ України).

Відповідно до ст.131 КТМ України перевезення між портами України здійснюються суднами, що плавають під Державним прапором України, а також суднами, що плавають під іноземним прапором за умови одержання на це дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту.

Статтею 132 КТМ України визначено, що перевезення між портами України та іноземними портами можуть здійснюватися як суднами, що плавають під Державним прапором України, так і за умови взаємності суднами, що плавають під іноземним прапором.

Таким чином, належним підтвердженням здійснення каботажного перевезення має бути доказ перевезення судном вантажу з одного порту України в інший порт України, в даному ж випадку перевезення здійснено з порту України до нейтральних вод, що не відповідає визначенню каботажного плавання.

Перевезення частини вантажу судном "IBLEA" з порту України до нейтральних вод є невід'ємною частиною перевезення цього ж вантажу до іноземного порту, що відповідає умовам ст. 132 КТМ для класифікації перевезення як міжнародного.

Ст.132 КТМ не містить та не може містити заборон та обмежень щодо поділу суднової партії при перевезенні, обмеження міжнародного перевезення тільки одним судном від порту до порту.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, вірним є висновок судів, що вивезення вантажу з порту України до нейтральних вод Чорного моря не є каботажним перевезенням, а є частиною міжнародного перевезення, протилежного скаржником не доведено.

Отже, оскільки перевантаження імпортного вантажу у нейтральних водах є частиною договору міжнародного перевезення вантажу з українського порту до іноземного порту, а судна із цим вантажем мають статус суден, які здійснюють міжнародне перевезення, тобто учасники цього перевезення перебувають у правовідносинах договору міжнародного перевезення вантажу, суди дійшли до правомірного висновку, що судновласники через своїх агентів не сплачують ПДВ при споживанні послуг, які сплачуються у складі портових зборів відповідно до п.197.9 ст.197 ПК України.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятих у справі рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 у справі № 915/1159/15 залишити без змін.

Головуючий-суддя С.Бакуліна

Судді К.Грейц

О.Поляк