ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 року Справа № 912/1831/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В.,суддіБакуліна С.В., Фролова Г.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиДочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 рокуза скаргоюДочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії"на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції Україниу справі№ 912/1831/14Господарського судуКіровоградської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доДочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії"простягнення 23 021 691, 08 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Гринько О.А. дов. № 14-126 від 13.05.2014- відповідача:не з'явився,- ДВС:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 04.08.2014 року позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі за текстом - ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна") задоволено частково: стягнуто з дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" (далі за текстом - ДП "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії") на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" борг у сумі 20 624 847, 20 грн., пеню у сумі 836 442,51 грн., інфляційні втрати у сумі 244 478, 29 грн. та 3 % річних у сумі 479 480, 58 грн., у задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.11.2014 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2014 року, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.08.2014 року змінено: стягнуто з ДП "Кіровоградтепло" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" борг у сумі 20 624 847, 20 грн., пеню у сумі 833 207, 26 грн., інфляційні втрати у сумі 244 254, 27 грн. та 3 % річних у сумі 477 618, 40 грн.

У жовтні 2015 року ДП "Кіровоградтепло" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі за текстом - відділ ДВС), в якій просило зобов'язати зняти арешт з коштів, що містяться на всіх його рахунках, накладений постановою від 01.07.2015 року, в межах суми 24 478 275, 69 грн.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 23.10.2015 року заяву ДП "Кіровоградтепло" задоволено: зобов'язано відділ ДВС зняти арешт з коштів боржника, накладений постановою від 01.07.2015 року у межах суми 24 478 275, 69 грн.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою місцевого господарського суду, ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 23.10.2015 року та відмовити в задоволенні скарги ДП "Кіровоградтепло" на дії відділу ДВС про зобов'язання зняти арешт з коштів, що містяться на всіх його рахунках, накладений постановою від 01.07.2015 року, в межах суми 24 478 275, 69 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 року у справі № 912/1831/14 апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено, ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 23.10.2015 року у справі № 912/1831/14 скасовано, в задоволенні заяви ДП "Кіровоградтепло" на дії відділу ДВС про зобов'язання зняти арешт з коштів, що містяться на всіх його рахунках, накладений постановою від 01.07.2015 року, в межах суми 24 478 275, 69 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ДП "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 року у справі № 912/1831/14, а ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 23.10.2015 року залишити без змін, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 11, 25, 32, 36, 60 Закону України "Про виконавче провадження", ст. ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 29.02.2016 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого -. Яценко О.В., суддів - Бакуліної С.В., Фролової Г.М. касаційна скарга ДП "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії"прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 10.03.2016 року.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрало законної сили, є обов'язковим на всій території України і виконується у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Виконавче провадження, згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", як завершальна стадія судового провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів, посадових осіб, які здійснюються на підставах, у спосіб і в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу.

В той же час, окремі питання організації виконання рішень судів, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, визначені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.

Згідно ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Положеннями ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема державний виконавець має право накладати арешт на майно боржника, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ, боржником - юридична особа, визначена виконавчим документом.

За приписами ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" визначений порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

Статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Згідно ч. 5 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" у випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду. Але необхідність зняття арешту має бути доведена належними доказами. Самі лише посилання на неможливість виконати ухвалу про розстрочення виконання рішення можуть бути підставою для зміни способу виконання рішення шляхом скасування такого розстрочення та для переходу до звичайної процедури виконання рішення, але не для зняття арешту.

За приписами ч. 2 ст. 121 ГПК України при відстрочці або розстрочці виконання рішення, ухвали, постанови господарський суд на загальних підставах може вжити заходів щодо забезпечення позову, одним із видів яких, за змістом статті 67 Господарського процесуального кодексу України, є арешт.

Так, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 року у даній справі ухвала господарського суду Кіровоградської області від 13.10.2015 року про розстрочку виконання рішення була скасована.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для скасування ухвали місцевого суду та відповідно про відсутність підстав для задоволення заяви про зняття арешту з коштів боржника, накладеного постановою від 01.07.2015 року у межах суми 24 478 275,69 грн.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарським судом вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі судового акту.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 року у справі № 912/1831/14 залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 року у справі № 912/1831/14 залишити без змін.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіС.В. Бакуліна Г.М. Фролова