ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 року Справа № 910/16269/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Васищака І.М.розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Прайм-Груп"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.01.16у справі№910/16269/15господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Прайм-Груп"доКомунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради "Київреклама"третя особаДепартамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)провизнання дій протиправнимиза участю представників від:позивачаПоліщук Ю.В. (д. від 19.02.16), Отрошенко О.М. (д. від 01.12.15)відповідачане з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прайм-Груп" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради "Київреклама" про визнання дій протиправними.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.09.15 (суддя

Чинчин О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.16 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Агрикової О.В., суддів: Чорногуза М.Г., Рудченка С.Г.), в позові відмовлено з посиланням на те, що відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до норм чинного законодавства України.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити. Скарга обґрунтована тим, що позивачем отримано у Головному управлінні з питань реклами міста Києва Київської міської державної адміністрації дозволи на розміщення об'єктів зовнішньої реклами на пл. Бессарабська, 2 (банер, панно на фасаді будинку, розміри 2.00х5.00, заг.пл.10.00 кв.м. та банер, панно на фасаді будинку, розміри 2.00х5.00, заг.пл.20.00 кв.м. кількість 2) та вул. Червоноармійська, 2 (банер, панно на фасаді будинку, розміри 12.00х16.00, заг.пл.192.00 кв.м. та банер, панно на фасаді будинку, розміри 20.00х10.00, заг.пл.200.00 кв.м.); строк даних дозволів не сплинув. Втім, незважаючи на це, 15 та 16 квітня 2015 року Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради "Київреклама" демонтовано рекламні засоби - банери, які належать позивачу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) винесено наказ №40 від 09.04.15 року (а.с. 97-99) про демонтаж рекламних засобів, зокрема, у Шевченківському районі, вул. Червоноармійська, 2, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ-ГРУП". Крім того, Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) винесено наказ №45 від 15.04.15 (а.с. 100-105) про демонтаж рекламних засобів, зокрема, у Шевченківському районі, пл. Бессарабська, 2. У відповідності до п.2 вказаних Наказів зобов'язано директора комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" забезпечити демонтаж рекламних засобів, зазначених у додатках.

Вказані накази прийняті відповідно до пунктів 17.2, 17.5, 17.6 розділу ІІ Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішення Київської міської ради від 22.09.11 №37/6253, та пунктів 3,4 рішення Київської міської ради від 26.01.12 №20/7357 "Про затвердження Концепції розвитку зовнішньої реклами в місті Києві". Вказаною Концепцією встановлені вимоги до розміру рекламних засобів, з урахуванням місця їх знаходження відносно центра міста. Судами встановлено, та це не заперечується позивачем (в тому числі, у касаційній скарзі), що рекламні засоби позивача не відповідали вимогам Концепції розвитку зовнішньої реклами в місті Києві.

На підставі вищевказаних обставин судами зроблений висновок, що демонтаж правомірно здійснений відповідачем на підставі підпункту і) п.17.2 Рішення Київської міської ради №37/6253 від 22.09.11 "Про затвердження Порядку розміщення реклами в м. Києві", у зв'язку з не приведенням позивачем своїх рекламних засобів у відповідності до вимог, затверджених рішенням Київської міської ради від 26.01.12 №20/7357 "Про затвердження Концепції розвитку зовнішньої реклами в місті Києві".

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати правові висновки судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про рекламу" передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Київської міської ради № 37/6253 від 22.09.11 затверджено Порядок розміщення реклами в м. Києві. Відповідно до Порядку розміщення реклами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.11 № 37/6253 (Порядок), КП "Київреклама" уповноважене виконувати функції з укладення договорів, нарахування та отримання плати, здійснювати контроль за надходженням плати за договорами, організовувати або здійснювати власними силами та засобами демонтаж самовільно встановлених рекламних засобів.

У відповідності до п. 17.2. Рішення Київської міської ради №37/6253 від 22.09.11 "Про затвердження Порядку розміщення реклами в м. Києві", демонтаж рекламних засобів здійснюється, зокрема, у випадку недотримання розповсюджувачем зовнішньої реклами вимог Концепції розвитку зовнішньої реклами в місті Києві (підпункт "і").

Позивач не привів свої рекламні засоби у відповідність до вимог Концепції розвитку зовнішньої реклами в місті Києві у встановлені строки, що ним не заперечується. Тому відповідачем, відповідно до його повноважень, такі рекламні засоби були демонтовані.

При цьому, судами правомірно відхилені доводи позивача про те що відповідач не мав права демонтувати рекламні засоби, які належать позивачеві, оскільки вони установлені на підставі діючого дозволу на розміщення зовнішньої реклами, у зв'язку з тим, що вищезазначеним рішенням Київської міської ради саме на позивача як на розповсюджувача зовнішньої реклами покладається обов'язок приведення своїх рекламних засобів у відповідності до вимог зонування розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, шляхом внесення у встановленому порядку змін у дозволи на розміщення зовнішньої реклами та здійснення відповідної заміні рекламних засобів протягом року з моменту набрання чинності цього рішення.

Крім того, Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити, що обраний позивачем спосіб захисту - визнання дій відповідача протиправними не може призвести до захисту його прав.

Приписи Закону України "Про рекламу" також не містять положень про те, що права розповсюджувача реклами можуть бути захищені шляхом визнання дій інших осіб неправомірними. Більше того, у відповідності до ч. 2 п. 3 ст. 27 Закону України "Про рекламу" відповідальність за порушення законодавства (в тому числі, регіонального) про рекламу несуть розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Предметом спору є визнання протиправними дій відповідача. Тобто, фактично позивач вимагає встановити юридичний факт, хоча ні законодавство про рекламу, ні приписи Господарського процесуального кодексу України не передбачають такого способу захисту прав, встановлення юридичних фактів.

Фактично позивач бажає отримати судовий акт, який має преюдиційне значення для вирішення спору (наприклад, про стягнення збитків) в майбутньому. Але встановлення наявності або відсутності юридичних фактів, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, не може бути матеріально-правовою чи немайновою вимогою позивача. Спосіб захисту, обраний позивачем, не передбачений ні законом ні договором, він не призведе до захисту прав, таке рішення не може бути виконане у примусовому порядку. За таких обставин в позові має бути відмовлено. Тому рішення постанова є вірними по-суті та мають бути залишеними без змін, незважаючи на те, що при їх винесенні суди керувалися іншими обставинами та нормами права.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні судами всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм-Груп" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.16 у справі №910/16269/15 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

І. М. Васищак