ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 року Справа № 908/2982/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О. (доповідач),суддівГоголь Т.Г., Добролюбової Т.В.розглянувши касаційну скаргу Фермерського господарства "Каріна"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 28.10.2015у справі№ 908/2982/15 Господарського суду Запорізької областіза позовомПрокурора Веселівського району Запорізької області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Запорізькій областідо1. Комунального закладу "Калинівська загальноосвітня школа 1-3 ступенів Веселівської районної ради Запорізької області"; 2. Фермерського господарства "Каріна"провитребування земельної ділянки державної форми власності

за участю представників сторін від:

прокурора: Красножон О.М. (посв. № 000598)

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Веселівського району Запорізької області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Запорізькій області звернувся з позовом до Комунального закладу "Калинівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Веселівської районної ради Запорізької області" та Фермерського господарства "Каріна", в якому просив витребувати у Фермерського господарства "Каріна" земельну ділянку державної форми власності площею 30 га з кадастровим номером 2321282300:01:045:0001, яка розташована на території Калинівської сільської ради Веселівського району (за межами населеного пункту) загальною вартістю 808 588 грн. та повернути її Калинівській загальноосвітній школі. Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор вказував на те, що спірна земельна ділянка перебуває в оренді Калинівської загальноосвітньої школи, яка уклавши 11.03.2015 з Фермерським господарством "Каріна" договір про спільну діяльність, фактично передала земельну ділянку у суборенду без погодження територіального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів. При цьому прокурор посилався на приписи статей 235, 387, 640, 1131, 1212 Цивільного кодексу України, статей 122, 125, 126 Земельного кодексу України, статей 8, 13, 21 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.06.2015, ухваленим суддею Колодій Н.А., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд виходив з доведеності вчинення сторонами правочину для приховування договору суборенди земельної ділянки, який не погоджений позивачем та не пройшов державну реєстрацію. З огляду на що, суд дійшов висновку про наявність підстав для витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння Фермерського господарства "Каріна" та повернення її Калинівській загальноосвітній школі. Окрім цього, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача-2 про відстрочку виконання рішення до 01.10.2015 до збору врожаю на спірній земельній ділянці. При цьому суд керувався приписами статей 210, 235, 387, 640, 1212, 1131 Цивільного кодексу України, статей 93, 125, 126 Земельного кодексу України, статей 8, 13, 15, 17 Закону України "Про оренду землі", статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Донецький апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Мартюхіної Н.О. - головуючого, Агапова О.Л., Сгари Е.В., постановою від 28.10.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Фермерське господарство "Каріна" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає про недоведеність отримання Фермерським господарством "Каріна" спірної земельної ділянки у користування. Окрім цього, скаржник вказує на помилковий висновок судів щодо виникнення за договором про спільну діяльність правовідносини із суборенди земельної ділянки, оскільки умовами спірного договору не визначено всіх істотних умов, які є обов'язковими для договору оренди землі. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 203, 215, 235, 1132 Цивільного кодексу України, статей 13, 15 Закону України "Про оренду землі".

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення прокурора, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 28.11.2005 між Веселівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Комунальним закладом "Калинівська загальноосвітня школа 1-3 ступенів Веселівської районної ради Запорізької області" (орендар) укладено договір оренди землі № 51, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає земельну ділянку площею 30 га, з кадастровим номером 2321282300:01:045:0001 у строкове платне користування строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пункти 1, 2, 8 договору). Нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки, згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, станом на 23.01.2015 складає 808 588,80 грн. Також судами установлено, що 11.03.2015 між Комунальним закладом "Калинівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Веселівської районної ради Запорізької області" та Фермерським господарством "Каріна" укладено договір про спільну діяльність (далі - договір про спільну діяльність). Відповідно до предмета вказаного договору, спільна господарська діяльність школи і господарства полягає у здійсненні науково - дослідницьких робіт, організації виробництва та реалізації споживачам високоякісної, екологічно чистої продукції землеробства, ефективної експлуатації земельної ділянки площею 30 га, виділеної Калинівській загальноосвітній школі, на якій зазначена діяльність здійснюватиметься, об'єднанням матеріальних фінансових та інтелектуальних ресурсів сторін з урахуванням їх економічних інтересів; в насиченні споживчого ринку України високоякісними, екологічно чистими продуктами землеробства, створенні та закріпленні іміджу школи та господарства та одержання прибутку, як результат спільної діяльності сторін (пункти 1.1, 1.2 договору про спільну діяльність). Відповідно до пункту 5.4. договору про спільну діяльність, він набуває юридичної сили з моменту підписання договору сторонами і діє до 28.11.2015. Розділом III цього договору передбачено, що прибуток, одержаний у результаті спільної діяльності сторін за договором розподіляється між ними у такому співвідношенні: школа: з кожного гектара обробленої площі по 810 грн.; господарство: весь прибуток, що залишається. У разі виконання школою робіт, обумовлених у пункті 2.1. школі нараховується додаткова плата. Порядок розрахунків: господарство переказує на розрахунковий рахунок школи 2 209 грн. у термін до 20 числа щомісяця, до закінчення терміну дії договору. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога прокурора Веселівського району Запорізької області, заявлена в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Запорізькій області до Комунального закладу "Калинівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Веселівської районної ради Запорізької області" та Фермерського господарства "Каріна" про витребування у Фермерського господарства "Каріна" земельної ділянки державної форми власності площею 30 га з кадастровим номером 2321282300:01:045:0001 та повернення її землекористувачу - Калинівській загальноосвітній школі. Обґрунтовуючи підстави звернення з цим позовом, прокурор посилався на те, що спірний договір є удаваним, оскільки насправді між сторонами укладено договір суборенди землі, вчиненням якого порушено вимоги законодавства, що регулюють відповідні відносини, а тому спірний договір є неукладеним, а земельна ділянка підлягає поверненню. Зі змісту приписів цивільного законодавства убачається, що оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети - приховати інший правочин, бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала внутрішня воля сторін і який вони насправді вчинили. Відповідно до частини 1 статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Згідно з частиною 2 статті 235 Цивільного кодексу України, якщо буде установлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним в матеріалах справи доказам, судами попередніх інстанцій установлено, що оспорюваний договір є удаваним правочином, оскільки за своєю суттю є договором суборенди землі та містить ознаки такого договору. При цьому судами встановлено, що спірним договором Калинівська загальноосвітня школа передала Фермерському господарству "Каріна" спірну земельну ділянку державної форми власності площею 30 га з кадастровим номером 2321282300:01:045:0001, надавши останньому право використовувати цю земельну ділянки для комерційної діяльності. Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про оренду землі" орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Зазначене також кореспондується з частиною 6 статті 93 Земельного кодексу України, відповідно до якої орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда). Пунктом 30 договору оренди землі № 51 від 28.11.2005 передбачено право орендаря за згодою орендодавця передавати у суборенду земельну ділянку. Між тим, судами установлено, що відповідач-1 за згодою про надання в суборенду вказаної земельної ділянки до позивача не звертався. Водночас суди установили і те, що спірний договір не містить всіх істотних умов, що передбачені статтею 15 Закону України "Про оренду землі". При цьому укладаючи спірний договір, сторонами не було дотримано порядку передачі земельної ділянки у тимчасове користування, передбаченого приписами статті 123 Земельного кодексу України. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статті 216 Цивільного кодексу України, можуть застосовуватися, коли правочин, який сторони насправді вчинили, суд визнає його недійсним як оспорюваний. Відповідно до приписів статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно з частиною 5 статті 8 Закону України "Про оренду землі" договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації, а відповідно до частини 2 статті 8 вказаного Закону умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. З огляду на що, установивши відсутність у Фермерського господарства "Каріна" зареєстрованого у встановленому законодавством порядку права землекористування спірною земельною ділянкою, суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили вимогу про зобов'язання останнього повернути земельну ділянку належному землекористувачу - Калинівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Довід скаржника про неотримання спірної земельної ділянки у користування був предметом розгляду судом апеляційної інстанції та мотивовано відхилений ним. При цьому як убачається з матеріалів справи, судом першої інстанції задоволено клопотання Фермерського господарства "Каріна" про відстрочку виконання рішення до 01.10.2015 до можливості останнім зібрати врожай на спірній земельній ділянці. Решта доводів касаційної скарги також визнаються неспроможними, позаяк вони не спростовують встановленого судами попередніх інстанцій та стосуються оцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Каріна" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.10.2015 у справі № 908/2982/15 Господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: Т. Гоголь

Т. Добролюбова