ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року Справа № 926/1064/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скаргифізичної особи-підприємця ОСОБА_1на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 29.07.2015р. у справі господарського суду№926/1064/14 Чернівецької області за позовом першого заступника прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі Дністровсько-Прутського басейнового управління водних ресурсівдо1) Сокирянської районної державної адміністрації 2) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1про за участю прокуратури - представників сторін: позивача - відповідача 1- відповідача 2-визнання протиправним та скасування розпорядження Сокирянської районної державної адміністрації, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки прокурор відділу Генеральної прокуратури України Томчук М.О. , посв. №000606 не з'явився не з'явився пр. Поляк П.П. - договір б/н від 25.07.14р.

В С Т А Н О В И В:

У липні 2014 року перший заступник прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі Дністровсько-Прутського басейнового управління водних ресурсів звернувся до господарського суду Чернівецької області з позовом до Сокирянської районної державної адміністрації та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування розпорядження Сокирянської районної державної адміністрації №287-р від 20.05.2010р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для розміщення та обслуговування бази стоянки маломірних суден", визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 31.05.2010р., укладеного між Сокирянською районною державною адміністрацією та приватним підприємцем ОСОБА_1 та повернення земельної ділянки Дністровсько-Прутському басейновому управлінню водних ресурсів земельну ділянку площею 0,0883 га в адміністративних межах Ломачинецької сільської ради Сокирянського району кадастровий номер:НОМЕР_1 вартістю 2676,10грн.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 15.06.2015р. (суддя Проскурняк О.Г.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.07.2015р. (судді Кузь В.Л., Зварич О.В., Мирутенко О.Л.) позовні вимоги задоволено, визнано недійсним розпорядження Сокирянської районної державної адміністрації №287-р від 20.05.2010р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для розміщення та обслуговування бази стоянки маломірних суден", визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 31.05.2010р., укладений між Сокирянською районною державною адміністрацією та приватним підприємцем ОСОБА_1, повернено Дністровсько-Прутському басейновому управлінню водних ресурсів земельну ділянку площею 0,0883 га в адмінмежах Ломачинецької сільської ради Сокирянського району кадастровий номер:НОМЕР_1 вартістю 2676,10грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення і постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представника відповідача-2 та думку прокурора відділу Генеральної прокуратури України, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Сокирянської районної державної адміністрації №287-р від 20.05.2010р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для розміщення та обслуговування бази стоянки маломірних суден" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для розміщення та обслуговування бази стоянки маломірних суден в адмінмежах Ломачинської сільської ради загальною площею 0,0883 га ОСОБА_1 терміном на 49 років, встановлено орендну плату з розрахунку 4% нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

31.05.2010р. між Сокирянською районною державною адміністрацією та приватним підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, згідно умов якого орендар передав, а орендодавець прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0883 га, в тому числі під водою 0,0279 га, прибережна смуга 0,0604 га, кадастровий номер НОМЕР_1, вартістю 2676,10грн. для розміщення та обслуговування бази стоянки маломірних суден.

10.06.2010р. між відповідачами підписано акт прийому передачі означеної земельної ділянки.

Судами попередніх інстанцій з висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Чернівецькій області від 17.06.2009р. №3-07-11/19 "Про погодження проекту відведення земельної ділянки за межами населеного пункту на території Ломачинської сільської ради по вул. Вишнева (причал) Сокирянського району Чернівецької області" встановлено, що земельна ділянка площею 0,0883 га, в т.ч. під водою 0,0279 га, прибережна смуга 0,0604 га, яка має надаватись в оренду відповідачеві-2, належить до земель водного фонду (пункти 5, 6); дана земельна ділянка надається за рахунок земель, наданих в постійне користування Басейновому управлінню водних ресурсів (пункт 7).

Пунктом 3 статті 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) встановлено, що Районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, зокрема, для ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті. Частиною 7 вказаної статті ЗК України передбачено, що Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу.

Згідно із п.п.2, 5 ст.149 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень, Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, зокрема, для ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті.

Відповідно до висновку Новодністровського регіонального управління водних ресурсів та експлуатації Дністровських водосховищ (надалі - Новодністровське РУВР) №227 від 01.07.2009р., наданого на заяву ОСОБА_1, Новодністровське РУВР не заперечує проти вилучення земельної ділянки водного фонду та передачі в оренду землі площею 0,0883 га для розміщення бази стоянки маломірних суден.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з приписів ч.1 ст.92 ЗК України, якою визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Судами встановлено, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 26.09.1992р., Дністровському басейновому водогосподарському об'єднанню надано у постійне користування землі для водосховища Дністровської ГЕС площею 2385,9 га.

Згідно наказів Державного комітету України по водному господарству №138 від 21.09.2000р., №126 від 14.06.2006р. та Положення про Дністровсько-Прутське басейнове управління водних ресурсів, затвердженого наказом Державного комітету України по водному господарству від 30.10.2006р. №205 (надалі - Положення), у зв'язку з ліквідацією з 01.10.2006р. Дністровського басейнового управління водних ресурсів річок Дністра, Пруту і Сірету та Чернівецького обласного виробничого управління по меліорації і водному господарству на їхній базі було створено Дністровсько-Прутське басейнове управління водних ресурсів (надалі - Дністровсько-Прутське БУВР), яке є правонаступником ліквідованого Чернівецького облводгоспу та Дністровського БУВР.

Пунктом 5.7 Положення передбачено, що Новодністровське РУВР входить до складу Дністровського-Прутського БУВР і не є окремим землекористувачем.

Розглядаючи справу по суті, судами попередніх інстанцій встановлено, що Дністровсько-Прутське БУВР, як законний користувач земельної ділянки площею 2385,9 га, до складу якої входить спірна земельна ділянка площею 0,0883 га, не надавало погоджень чи дозволів на вилучення земельної ділянки площею 0,0883 га, в т.ч. під водою - 0,0279 га, прибережна смуга - 0,0604 га. Крім того, право постійного користування позивача земельною ділянкою площею 0,0883 га в порядку ст.141 ЗК України не було припинено.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що Новодністровське РУВР, не будучи користувачем земельної ділянки площею 2385,9 га, неправомірно надало висновок №227 від 01.07.2009р. щодо вилучення із загальної площі земельної ділянки земельну ділянку площею 0,0883 га, який як стверджує Сокирянська районна державна адміністрація став однією із підстав для прийняття оспорюваного розпорядження від 20.05.2010р. №287-р "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для розміщення та обслуговування бази стоянки маломірних суден".

Також, судами встановлено, що матеріали справи не містять розпорядження Сокирянської районної державної адміністрації чи іншого відповідного органу про фактичне вилучення у постійного землекористувача - Дністровсько-Прутського БУВР земельної ділянки площею 0,0883 га в адміністративних межах Ломачинецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області. Тобто, Сокирянською районною державною адміністрацією надано в користування на правах оренди відповідачу-2 земельну ділянку, яка перебувала в постійному користуванні іншої особи.

Отже, суди дійшли до правомірного висновку, що розпорядження Сокирянської районної державної адміністрації №287-р від 20.05.2010р. щодо надання в оренду частини земельної ділянки, яка на праві постійного користування знаходилась у Дністровсько-Прутського БУВР, фактично порушує чинне законодавство та право позивача як законного користувача земельної ділянки, оформленого Державним актом на право постійного користування землею від 26.09.1992р.

Судами встановлено, що з моменту реєстрації у 2008 році база стоянки маломірних суден "ІНФОРМАЦІЯ_1" (власник - ФОП ОСОБА_1.) не була введена в дію і в подальшому за заявою власника була знята з реєстрації у 2009 році. Ліцензія на надання послуг населенню з перевезення пасажирів ним не отримувалася, що підтверджено листом від 03.06.2014р. №116/1-59-21 Львівського міжрегіонального управління Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті.

За таких обставин, суди дійшли до висновку, що розпорядження Сокирянської районної державної адміністрації №287-р від 20.05.2010р. прийнято в порушення норм ст.92 Земельного кодексу України та враховуючи вимоги ст.12 ГПК України визнано таким, що підлягає визнанню недійсним.

Згідно із ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування

Таким чином, оскаржений договір оренди земельної ділянки, укладений на підставі прийнятого Сокирянською районною державною адміністрацією незаконного розпорядження №287-р від 20.05.2010р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для розміщення та обслуговування бази стоянки маломірних суден" не відповідає наведеним вимогам Цивільного та Земельного кодексів України, а тому суди дійшли до висновку про визнання недійсним договору оренди землі від 31.05.2010р., укладеного між відповідачами у справі.

Щодо повернення земельної ділянки, то суди виходили з того, що у договірних відносинах повернення земельної ділянки можливе як наслідок недійсності договору, оскільки відпала підстава землекористування. Таким чином, суди дійшли до висновку, що земельна ділянка, передана приватному підприємцю ОСОБА_1 згідно з актом приймання-передачі, підлягає звільненню та поверненню Дністровсько-Прутському басейновому управлінню водних ресурсів.

Щодо посилання касатора на не застосування апеляційним судом позовної давності, то апеляційний суд розглядаючи заяву про застосування позовної давності виходив з того, що відповідно до п.4 ч.1 ст.268 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Частиною 2 статті 2 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", який набрав чинності 15.01.2012р., п.4 ч.1 ст.268 Цивільного кодексу України виключено.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" визначено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутись до суду з позовом, зокрема, про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або речове право особи.

Враховуючи зазначені вимоги законодавства та те, що прокурор звернувся 15.07.2014р. з позовом до суду в межах зазначеного 3-річного строку, то апеляційний суд дійшов до висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про визнання протиправним і скасування розпорядження Сокирянської районної державної адміністрації №287-р від 20.05.2010р. "Про затвердження проекту відведення землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для розміщення та обслуговування бази стоянки маломірних суден", про визнання недійсним договору оренди землі від 31.05.2010р., який укладений на підставі зазначеного розпорядження.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.07.2015р. у справі №926/1064/14 господарського суду Чернівецької області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова