ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року Справа № 916/146/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГончарука П.А.,суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіСтратієнко Л.В.,за участю представників сторін:від позивачаДідка Н.П.від відповідачаБайдеріна О.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВійськової частини А2171на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 року у справі № 916/146/15-г Господарського суду Одеської області за позовомВійськової частини А 2171дотовариства з обмеженою відповідальністю "Фірам Ветеран Збройних Сил"простягнення заборгованості у сумі 56998,20 грн, розірвання договору та зобов'язання повернути орендоване майноВСТАНОВИВ:

У січні 2015 р. Військова частина А 2171 (далі - позивач) звернулась з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ветеран Збройних Сил" (далі- відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди № 42-с/2003 від 07.05.2003 р. (далі - договір) на загальну суму 56 998,20 грн, розірвання договору, а також про зобов'язання відповідача повернути передане в оренду нерухоме військове майно згідно договору в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору щодо оплати орендних платежів та компенсації частини податку на землю, використанням об'єкту оренди не за призначенням, знесенням об'єктів оренди без дотримання встановленої чинним законодавством процедури та порушенням умов договору щодо страхування об'єкту.

Відповідач проти позову заперечував з підстав використання за договором лише будівлі за генпланом № 7 (гараж - 306,54 кв.м.) та належного виконання договору в частині оплати орендованого майна та його використання.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 31.03.2015 р. у справі №916/146/15-г (суддя Рога Н.В.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі у сумі 41013,86 грн, пеню у сумі 7621,82 грн, інфляційні втрати у сумі 8362,52 грн; розірвано договір; зобов'язано відповідача повернути позивачу передане в оренду нерухоме військове майно - будівлю за генпланом № 7 (гараж - 306,54 кв.м) на умовах, передбачених договором; в решті позову - відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 р. у справі № 916/146/15-г (колегія суддів: головуючий суддя - Таран С.В., судді Будішевська Л.О., Мишкіна М.А.) рішення Господарського суду Одеської області від 31.03.2015 р. у справі № 916/146/15-г скасовано повністю та прийнято в цій частині нове рішення, яким в позові відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права - ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 376, 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 32,84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати прийняту у справі постанову апеляційного суду та залишити рішення першої інстанції в силі.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому з посиланням на ст.ст. 32, 84 ГПК України, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 р. у справі № 916/146/15-г та направити справу на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду з метою проведення комплексного дослідження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін судового процесу, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.05.2003 р. між Військовою частиною А 2171 (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Ветеран Збройних Сил" (орендар) було укладено договір, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно, що не використовується у повсякденній діяльності військової частини-будівлі за генпланом № 1 (технічний будинок -200,15 кв.м), № 5 (будинок ПЕС -177,55 кв.м), № 6 (казарма-штаб-487,2 кв.м), № 7 (гараж -306,54 кв.м), загальною площею 1171,44 кв.м. військового містечка № 203, за адресою: м. Одеса, 6-й кілометр Овідіопольської дороги, що знаходиться на балансі військової частини А2171, та обліковується в КЕЧ Одеського району (п. 1.1 договору); майно передається орендареві для використання під сховище та автостоянку (п. 2.3 договору).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.03.2007 р. у справі № 16/517-06-13598 встановлено списання та зруйнування частини-будівлі за генпланом № 1 (технічний будинок -200,15 кв.м) та будівлі № 5 (будинок ПЕС -177,55 кв.м), у зв'язку з чим внесено зміни до договору, а саме: викладено пункт 1.1 у наступній редакції: "Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно, що не використовується у повсякденній діяльності військової частини - будівлі за генпланом № 6 (казарма - штаб 487,2 кв.м); № 7 (гараж - 306,54 кв.м.), загальною площею 793,74 кв.м військового містечка № 203, що розташоване за адресою: м. Одеса, 6-й кілометр Овідіопольської дороги, що знаходяться на балансі військової частини» та пункт 3.1 в наступній редакції: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (лютий 2007р.) у сумі 2373, 29 грн".

Сторонами у пункті 10.1 вказаного договору узгоджено, що він укладений строком на 15 років.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.04.2009 р. у справі № 30/11-09-266 встановлено, що відповідачем знищено об'єкт оренди № 6 (казарма-штаб - 487,2 кв.м.) та стягнуто з відповідача 31 090,00 грн збитків за зруйноване майно.

Задовольняючи в повному обсязі позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості з відповідача за період з листопада 2013 року по листопад 2014 року орендної плати у сумі 41 013,86 грн, пені у сумі 7 621,82 грн, інфляційних втрат у сумі 8 362,52 грн, місцевий господарський суд виходив з того, що враховуючи те, що змін до договору в частині оплати сторонами внесено не було, умови договору в частині орендної плати зберігають свою силу протягом всього терміну дії договору, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції погодився з доводами позивача щодо здійснення нарахування орендної плати, виходячи з розрахунку за базовий місяць у сумі 2373, 29 грн, встановленого рішенням Господарського суду Одеської області від 07.03.2007 р. у справі № 16/517-06-13598.

Дійшовши висновку про доведеність наявності заборгованості за договором оренди, судом було встановлено порушення істотної умови договору в частині оплати орендних платежів, у зв'язку з чим на підставі ст. 651 ЦК України, ст.ст. 10, 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" було задоволено позовні вимоги про розірвання договору та, як наслідок, повернення майна; в частині повернення об'єкту оренди № 6 (казарма-штаб - 487,2 кв.м.) судом відмовлено у позові з посиланням на рішення Господарського суду Одеської області від 21.04.2009 р. у справі № 30/11-09-266, яким встановлено знищення об'єкту оренди № 6 (казарма-штаб - 487,2 кв.м.).

Скасовуючи рішення Господарського суду Одеської області від 31.03.2015 р. у справі №916/146/15-г, судом апеляційної інстанції встановлено, що враховуючи знищення будівель за генпланом - № 1 технічного будинку - 200,15 кв.м; № 5 будинку ПЕС - 177,55 кв.м. та № 6 казарми-штабу -487,2 кв.м., договір оренди припинив свою дію в цій частині, що унеможливлює стягнення з відповідача орендної плати, встановленої рішенням Господарського суду Одеської області від 07.03.2007 р. у справі № 16/517-06-13598.

У зв'язку з викладеним, суд апеляційної інстанції здійснив перерахунок орендної плати за 1 кв.м., виходячи з вартості майна згідно додатку № 6 до договору та кількості кв.м. будівлі за генпланом № 7 - гаражу (306,54 кв.м.) з коригуванням на індекс інфляції.

На підставі здійсненого перерахунку орендної плати судом було встановлено, що орендна плата за користування будівлею за генпланом № 7 (гараж - 306,54 кв.м.) складає 29 354, 26 грн., а відповідачем на виконання умов договору перераховано 34 971,25 грн, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції вірно встановлено відсутність заборгованості відповідача перед позивачем за вказаний період.

Враховуючи встановлення відсутності заборгованості за договором, судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог про розірвання договору та повернення майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється, зокрема, у разі загибелі (знищення) об'єкта оренди.

Аналогічні положення зазначені у ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Зважаючи на встановлені обставини справи щодо знищення зазначених об'єктів оренди, Вищий господарський суд України вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність в орендаря обов'язку сплачувати орендну плату за будівлю № 6 казарми-штабу - 487,2 кв.м., оскільки цей об'єкт оренди знищений, а позивачу за рішенням суду присуджено відшкодування в розмірі вартості цього майна, а тому орендні правовідносини за договором в цій частині припинились в силу ст. 291 ГК України.

Водночас, суд касаційної інстанції вважає безпідставним висновок апеляційного суду про відмову в частині позовних вимог про розірвання договору, мотивуючи такий висновок тим, що єдиною підставою для розірвання цього договору позивач зазначав несвоєчасне внесення відповідачем орендної плати, оскільки у позовній заяві та письмових поясненнях, крім несплати орендних платежів, позивач посилався також на інші істотні порушення умов договору, а саме використання об'єкту оренди не за призначенням, знесення об'єктів оренди без дотримання встановленої чинним законодавством процедури та невиконання відповідачем умов договору в частині компенсації частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає орендоване нерухоме майно.

З цих підстав позов не розглядався ні судом апеляційної інстанції, ні судом першої інстанції, хоча встановлення зазначених обставин має суттєве значення для правильного вирішення господарського спору, що свідчить про порушення судами попередніх інстанцій вимог ст.ст. 43,84 ГПК України, у зв'язку з чим в судові рішення у справі в частині позовних вимог про розірвання договору та повернення будівлі за генпланом № 7 (гараж - 306,54 кв.м.) на підставі п. 3 ст. 1119, ч. 1 ст. 11110 ГПК України слід скасувати та передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід урахувати наведене, встановити чи мали місце порушення умов договору, на які посилається позивач у позовній заяві, а саме використання об'єкту оренди не за призначенням, знесення об'єктів оренди без дотримання встановленої чинним законодавством процедури та невиконання відповідачем умов договору в частині компенсації частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає орендоване нерухоме майно, чи є зазначені порушення істотними та чи можуть зазначені порушення бути підставою для розірвання договору і, в залежності від встановленого та вимог закону, вирішити питання щодо позовних вимог про повернення будівлі за генпланом № 7 (гараж - 306,54 кв.м.) та прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, ч. 3 ст. 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Військової частини А 2171 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 р. та рішення Господарського суду Одеської області від 31.03.2015 р. у справі № 916/146/15-г скасувати в частині позовних вимог Військової частини А2171 про розірвання договору та повернення будівлі за генпланом № 7 (гараж - 306,54 кв.м.), розташованої за адресою: м. Одеса, 6 км Овідіопольської дороги, що знаходиться на балансі Військової частини А 2171.

В цій частині справу № 916/146/15-г передати до Господарського суду Одеської області на новий розгляд.

В решті постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 р. у справі № 916/146/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя П.А. Гончарук

Суддя І.Д. Кондратова

Суддя Л.В. Стратієнко