ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року Справа № 910/4059/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач,суддів:Мележик Н.І., Шевчук С.Р.,розглянув касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.11.2015р.у справі№910/4059/15-г господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус"до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"простягнення 118 226 033,28 грн.за зустрічним позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк"доПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус"простягнення 147 555 351,82 грн.за участю представників:

позивача: Бондаренка Р.В., дов. б/н від 05.01.2015р.;

відповідача : Мартяна О.В., дов. б/н від 22.12.2015р., Ханович К.В., дов. б/н від 04.01.2016р.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення 118226033,28 грн. заборгованості та судових витрат.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» подано зустрічний позов про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» 147555351,82 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.06.2015 р. (суддя Мандриченко О.В.) у справі №910/4059/15-г у задоволенні первісного позову відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 140100000 грн. боргу, 5373,70 грн. відсотків, 287605,48 грн. 3% річних, 7162372,64 грн. пені.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 р. (колегією суддів у складі головуючого судді Шевченка Е.О., суддів Зеленіна В.О., Синиці О.Ф.) рішення господарського суду міста Києві від 11.06.2015р. у справі №910/4059/15-г скасовано частково в частині задоволення зустрічного позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», у скасованій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" у задоволенні позовних вимог повністю, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2015р. у справі №910/4059/15-г скасувати та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2015р.

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити в силі оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, як таку, що прийнята у відповідності до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.01.2016 р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 03.02.2016р.

У справі оголошувалась перерва до 10.02.2016р.

У судому засіданні, що відбулось 10.02.2016р. представники заявника касаційної скарги підтримали вимоги своєї касаційної скарги та просили її задовольнити з підстав, зазначених у ній. Представник Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" заперечував проти задоволення касаційної скарги та просив відмовити у її задоволенні, залишивши в силі оскаржувану постанову Київського апеляційного господарського суду.

Розглянувши матеріали справи та касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.09.2010р. між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (надалі в тексті постанови - ПАТ "Дельта Банк") та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» (надалі в тексті постанови - ПАТ "КБ "Глобус") було укладено Генеральну угоду №70910 про порядок здійснення міжбанківських операцій (надалі в тексті постанови - Генеральна угода), предметом якої, відповідно до п.1.1., є визначення загального порядку та умов укладення угод щодо здійснення конверсійних операцій, операцій з надання міжбанківських кредитів та депозитів.

Згідно з п.п. 2.1.1. п. 2.1. Генеральної угоди визначено, що угодою є погоджена дія обох сторін, що полягає в наданні або одержанні міжбанківських кредитів або депозитів, здійснення конверсійних операцій, вчинена в рамках та відповідно до умов цієї Генеральної угоди за допомогою систем S.W.I.F.T. (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunication, Belgium), REUTERS DEALING, TELEX або шляхом укладення окремого письмового договору.

Відповідно до п.п. 5.2.5. та 5.2.7 Генеральної угоди при укладенні угод по системі REUTERS DEALING всі істотні умови угоди зазначають у REUTERS TICKET, а угода вважається укладеною після того, як уповноважені особи сторін дійшли згоди за всіма істотними умовами угоди та обмінялися підтвердженнями по обумовлених каналах зв'язку (S.W.I.F.Т., TELEX).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.02.2015р. в рамках Генеральної угоди ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "КБ "Глобус" було вчинено шість угод типу "СВОП" з міжбанківського кредитування відповідно до п.3.2.5 Генеральної угоди, згідно з яким сторони обмінюються міжбанківськими кредитами/міжбанківськими депозитами у різних валютах на приблизно еквівалентні суми з однаковою датою повернення коштів зі строком повернення кредитних коштів до 17.02.2015р. При цьому, судами також встановлено, що станом на 18.02.2015р. у сторін утворилась заборгованість за міжбанківськими операціями, проведеними згідно Генеральної угоди, а саме: заборгованість ПАТ "Дельта Банк" перед ПАТ "КБ "Глобус" в розмірі 9800555,33 доларів США (9800000 доларів США - сума кредиту, 555,33 доларів США - відсотки), що за офіційним курсом Національного банку України станом на 18.02.2015р. становило 258330025,18 грн., натомість, заборгованість ПАТ "КБ "Глобус" перед ПАТ "Дельта Банк" 140103991,90 грн. (140100000 грн. - сума кредиту, 3991,90 грн. - відсотки за договором).

Як встановлено судами так вбачається з матеріалів справи, 18.02.2015р. ПАТ "КБ "Глобус" звернулось до ПАТ "Дельта Банк" із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.02.2015р. №335 для припинення грошового зобов'язання на суму 140103991,90грн. Проте ПАТ "Дельта Банк" 26.02.2015р. направило ПАТ "КБ "Глобус" відповідь за №2/01-17/2378 на зазначену заяву, у якій заперечило проти проведення заліку зустрічних однорідних вимог, вказавши, що розділом 6 Генеральної угоди не передбачено можливості здійснення заліку зустрічних однорідних зобов'язань в різних валютах. Зазначені обставини і стали підставою для виникнення спору у даній справі.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

З аналізу зазначених норм вбачається, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за іншим), однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду) та такими, щодо яких настав строк виконання, або якщо він визначений моментом пред'явлення вимоги.

Задовольняючи зустрічний позов ПАТ «Дельта Банк», суд першої інстанції виходив з того, що умови укладеної сторонами Генеральної угоди в цілому свідчать про фактичну неможливість проведення зарахуванням зустрічних однорідних вимог, що обліковуються за кожною зі сторін в разі, якщо валюта грошового зобов'язання однієї сторони не відповідає валюті грошового зобов'язання іншої.

Проте колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з даним висновком місцевого господарського суду та вважає його таким, що не ґрунтуються на нормах права з огляду на наступне.

У ст.602 Цивільного кодексу України (у редакції чинній на момент здійснення спірного зарахування) законодавцем встановлено випадки, коли зарахування зустрічних однорідних вимог не допускається. А саме: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом. Тобто, законом або договором можуть бути визначені випадки, за яких зарахування зустрічних однорідних вимог не допускається.

Проте, як вірно здійснено висновок судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, Генеральна угода не містить будь-якої заборони, погодженої сторонами, на зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо валюта грошового зобов'язання однієї сторони не відповідає валюті грошового зобов'язання іншої.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що згідно ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до ст.6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відтак, доводи ПАТ «Дельта Банк» стосовно того, що встановлення в Генеральній угоді особливого порядку проведення заліку однорідних зобов'язань за кожною з валют свідчить про встановлення обмеження на здійснення заліку зустрічних однорідних зобов'язань в різних валютах, є необґрунтованими та спростовуються з огляду на зазначене вище.

Крім того, апеляційним господарським судом вірно зазначено, що листом Національного банку України від 06.10.1998р. №12-111/1220 «Щодо відображення в бухгалтерському обліку результатів проведення двостороннього взаємозаліку по погашенню взаємної заборгованості за міжбанківськими кредитами та депозитами» передбачено, що за наявністю зустрічних вимог та зобов'язань у різних валютах, проводки здійснюються з використанням групи рахунків №380 за курсом на день здійснення проводки. При цьому, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що згідно положень ст.2 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління та відповідно до приписів ст.7 цього ж закону, серед іншого, встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна та регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками. Тобто, Національним банком України, як головним регулятором функціонування банківської системи в Україні, який відповідно до ч.1 ст.56 закону наділений повноваженнями видавати нормативно-правові та розпорядчі акти встановлено можливість проведення зарахування зустрічних вимог за зобов'язаннями у різних валютах.

Такої ж правової позиції дотримується і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних прав у п.26 постанови Пленуму №5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», згідно якого при вирішенні питання щодо правомірності зарахування однорідних вимог згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України у випадках, коли зустрічні вимоги виражені в різних валютах, слід виходити з того, що такі вимоги є однорідними. У цьому разі зарахування може проводитись за курсом, визначеним сторонами у договорі, а якщо така домовленість відсутня - за офіційним валютним курсом, встановленим Національним банком України.

З огляду на зазначене вище, а також зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, колегія суддів вважає обґрунтованим його висновок про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, оскільки Генеральна угода не містить умов, які забороняють проведення зустрічних однорідних вимог за різними валютами та з огляду на те, що вимоги, за якими здійснено зарахування за заявою ПАТ «КБ «Глобус» є однорідними, зустрічними та строк виконання яких настав, здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог відповідає приписам ст.601 Цивільного кодексу України, що свідчить про припинення зобов'язань між сторонами на суму 140103991,90 грн. та, відповідно, про відсутність зазначеної заборгованості ПАТ «КБ «Глобус» перед АТ «Дельта Банк» за Генеральною угодою. Натомість, доводи заявника касаційної скарги щодо неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні відповідачем за первісним позовом положень матеріального права, що унеможливлює прийняття таких доводів судом касаційної інстанції в якості підстави для зміни або скасування постанови апеляційного господарського суду в цій частині.

Водночас, суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні первісних позовних вимог ПАТ "КБ "Глобус" про стягнення 118226033,28 грн., враховуючи запровадження в ПАТ "Дельта Банк" тимчасової адміністрації відповідно до постанови Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" від 02.03.2015р. №150, приписи ст.1, п.16 ст.2, ст.34, п.1, п.3 ч.5 ст.36, п.1 ч.6 ст.36, ст.45, 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", стверджуючи, що кредиторські вимоги ПАТ "КБ "Глобус", як кредитора неплатоспроможного банку, повинні розглядатись лише в процедурі ліквідації банку в порядку особливої черговості. Зазначений висновок суду апеляційної інстанції відповідає правовій позиції Верховного суду України, викладеній у постановах від 01.04.2015р. у справі №910/5560/14, від 10.06.2015р. у справі №927/1379/14. Тоді як згідно положень ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що решта доводів викладених у касаційній скарзі фактично зводиться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та переоцінка яких в силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції суду касаційної інстанції, тому з огляду на вищенаведені обставини, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі зазначеного вище і керуючись ст.ст. 1115,1117,1119,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2015р. у справі №910/4059/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді Н.І. Мележик

С.Р. Шевчук