ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року Справа № 910/24558/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гончарука П.А.суддів Кондратової І.Д. Стратієнко Л.В. (доповідач)за участі представників: позивача: відповідача: Максимова Я.С. Драчова М.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 04 листопада 2015 року Київського апеляційного господарського суду від 07 грудня 2015 рокуу справі№ 910/24558/15за позовомкомунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району міста Києвадопублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"про стягнення 966 536,41 грн

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 966 536,41 грн, з яких 792 815,16 грн - основний борг, 1 676,55 грн - пеня, 163 377,47 грн - інфляційні втрати, 8 667,23 грн - 3 % річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2015 (суддя - Князьков В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2015 (головуючий - Мальченко А.О., судді - Суховий В.Г., Жук Г.А.), позов задоволено.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району міста Києва 792 815,16 грн основного боргу, 8 667,23 грн 3 % річних, 163 377,47 грн інфляційних втрат, 1 676,55 грн пені та судовий збір.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору, просить скасувати постановлені у справі судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 25.11.2014 між КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району міста Києва (виконавець) та ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" (замовник) було укладено договір про надання послуг № 12/1198П-03, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати послуги визначенні у абз. 2 договору. Виконавець в ході виконання цього договору може надавати додаткові послуги за згодою замовника, умови надання яких узгоджуються сторонами в додаткових угодах.

Згідно з п. 3.1. договору вартість послуг за цим договором визначається в розмірі 12,7 коп., в т.ч. ПДВ 2,12 коп., що включає 7,15 коп. за кожен 1 м3 наданих споживачам послуг з холодного водопостачання, 5,56 коп. за кожен 1 м3 наданих споживачам послуг з водовідведення холодної води. Вартість послуг за місяць визначається в акті здачі-приймання наданих послуг, що підписується сторонами щомісяця до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 3.3. договору розрахунки за надані послуги здійснюються замовником щомісячно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця з урахуванням відсотку сплати споживачів, в т.ч. з урахуванням боргових платежів за послуги водопостачання та водовідведення, протягом 20 календарних днів з дати підписання сторонами акта здачі-приймання наданих послуг.

Договір діє з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками та до 31.12.2014 (п. 9.1. договору).

За умовами п. 9.3. договору він вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.

29.04.2015 між сторонами було підписано додаткову угоду до договору, якою внесено змін до договору, зокрема продовжено строк дії договору до 30.06.2015.

На виконання умов договору, позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 792 815,16 грн, що підтверджується актами здачі-приймання наданих послуг № 45 від 21.01.2015, № 44 від 21.01.2015, № 43 від 21.01.2015, № 42 від 21.01.2015, № 720 від 03.06.2015, № 1988 від 03.06.2015, № 1992 від 03.06.2015 та № 74 від 27.01.2015, які підписані представниками сторін без заперечень і зауважень та скріплені печатками підприємств.

Однак відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.

В ході розгляду даного спору відповідач, в порядку визначеному ст. ст. 33, 34 ГПК України, доказів, що підтверджують факт виконання ним зобов'язань за договором не надав, що свідчить про порушення останнім умов договору, а також вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, а тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили вимоги позивача про стягнення з відповідача 792 815,16 грн основного боргу.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно з п. 6.7. договору у разі порушення замовником строків розрахунку за надані виконавцем послуги, передбачені договором, замовник сплачує виконавцеві пеню від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення.

Здійснивши перерахунок пені, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1 676,55 грн пені (заявлена позивачем).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, рішення господарських судів про необхідність стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 8 667,23 грн та 163 377,47 грн інфляційних втрат є законними.

Щодо доводів відповідача в касаційній скарзі про те, що акти здачі-приймання наданих послуг підписані неуповноваженими особами, а тому не є належними доказами у справі, то вказані доводи були предметом розгляду господарських судів, які прийшли до правильного висновку, що вказані акти підписані уповноваженими особами сторін, що підтверджується матеріалами справи та є належними та допустимими доказами надання послуг за договором у справі.

Судами також обґрунтовано відхилено доводи відповідача і про те, що спірний договір було укладено позивачем з порушенням господарської компетенції та за відсутності в останнього законних підстав для надання послуг, які є предметом даного договору, адже згідно з підпунктом 3.3.6. пункту 3.3. Статуту КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" основними напрямками діяльності підприємства є, у тому числі, організація надання додаткових платних послуг споживачам, в тому числі, юридичним особам, з утримання, обслуговування та ремонту квартир, приміщень, благоустрою прибудинкових територій та інших послуг, не передбачених складом витрат підприємств житлового господарства, що входять до плати за утримання будинків, споруд та прибуткових територій.

Також правомірним є висновки апеляційного суду про те, що доказів розірвання, відмови від договору відповідачем надано не було, а тому дія договору поширюється на спірні правовідносини і доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Отже, підстав для скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04 листопада 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07 грудня 2015 року у справі за № 910/24558/15 - без змін.

Головуючий, суддя П. Гончарук Суддя І. Кондратова Суддя Л.Стратієнко