ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року Справа № 910/14739/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГончарука П.А. (доповідача),СуддівКондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на рішення господарського суду міста Києва від 21 вересня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2015 року у справі №910/14739/15 за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" до державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна", приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Гарантія" про стягнення суми,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Брокбізнес" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" суми страхового відшкодування в розмірі 44 948,59 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21 вересня 2015 року у справі №910/14739/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2015 року, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 44 948,59 грн. 59 коп. страхового відшкодування і 1 827 грн. судового збору.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду скасувати та прийняти у справі нове рішення про відмову у позові.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 7 лютого 2011 року між ПрАТ "СК "Брокбізнес" (страховик) та ДТГО "Південно-Західна залізниця" (страхувальник) було укладено поліс №АА/1150389 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за умовами якого застраховано цивільно-правову відповідальність відповідача, пов'язану з експлуатацією транспортного засобу "МАЗ 5337" державний номерний знак НОМЕР_2 на період з 1 березня 2011 року по 29 лютого 2012 року включно, з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) - 50 000 грн. і франшизою - 0 грн.

1 березня 2011 року о 7 год. 55 хв. по Житомирському шосе - поворот на с. Білогородка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "МАЗ 5337" державний номерний знак НОМЕР_2 з напівпричепом "УПР" під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобілем марки "Volkswagen", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_5

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 28 березня 2011 року у справі №3-2450/11 ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з порушенням ним п. 13.1. Правил дорожнього руху України.

7 листопада 2013 року ПрАТ "СК "Провідна", яким на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №06/0634068 від 31 січня 2011 року було застраховано пошкоджений у ДТП автомобіль марки "Volkswagen", реєстраційний номер НОМЕР_1, звернулося до ПрАТ "СК "Брокбізнес" з претензією №07-11/13 про виплату йому 50 842,86 грн. страхового відшкодування, сплаченого ним потерпілій особі.

На підставі складеного позивачем страхового акту №50138/1 від 19 лютого 2014 року, пошкодження внаслідок ДТП транспортного засобу - автомобіля марки "Volkswagen", реєстраційний номер НОМЕР_1, визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 44 948,59 грн., яке було перераховано на рахунок ПрАТ "СК "Провідна" платіжним дорученням №2450 від 12 березня 2014 року.

У зв'язку з тим, що ні ДТГО "Південно-Західна залізниця", ні водій ОСОБА_4, який на той момент перебував із відповідачем у трудових відносинах, не повідомили ПрАТ "СК "Брокбізнес" про ДТП, останній 12 листопада 2014 року звернувся до відповідача з письмовою вимогою №06-11/14Р щодо відшкодування 44 948,59 грн. шкоди в порядку регресу.

Вказану вимогу відповідач не виконав, внаслідок чого виник спір у цій справі.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення п. 5 ч. 1 ст. 989, ч. 1 ст. 1172, ч.ч. 1-2 ст. 1187, ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, п. 22.1 ст. 22, ст. 29, підпункт 33.1.2 п. 33.1 ст. 33, підпункт "ґ" 38.1.1. п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", дійшов висновку, що оскільки відповідач не повідомив позивача, як страховика його цивільно-правової відповідальності, про настання страхового випадку, а позивач відшкодував шкоду завдану транспортним засобом відповідача майну третіх осіб, то страховик (позивач) має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, тобто позов підлягає задоволенню. Також суди зазначили, що оскільки відповідач має здійснити регресне відшкодування, перебіг позовної давності за такими позовами починається від дня виконання основного зобов'язання (виплати страхового відшкодування), а тому заява відповідача про відмову у позові у зв'язку з пропуском позивачем позовної давності є безпідставною.

Вказані висновки судів попередніх інстанцій є правильними з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Страховик після виплати страхового відшкодування, відповідно до підпункту "ґ" 38.1.1. п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема, у випадку неповідомлення останнім страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону про настання страхового випадку.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених норм права, попередні судові інстанції дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача в порядку регресу 44 948,59 грн., які він перерахував ПрАТ "СК "Провідна" як страхове відшкодування за завдану водієм відповідача шкоду.

Місцевий господарський суд, як і суд апеляційної інстанції, вказав на безпідставність доводів відповідача про те, що його цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією транспортного засобу "МАЗ 5337" було застраховано не позивачем на підставі полісу №АА/1150389, а ПрАТ "СТ "Гарантія" на підставі полісу №АА/2036776, якого відповідач повідомив про настання страхового випадку, а тому відсутні підстави звернення до нього з вимогою про відшкодування сплаченої страхової виплати.

Статтею 11 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, до якої, згідно п. 2.1.1, також подаються і відомості про втрачені, зіпсовані та знищені бланки полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що за інформацією з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, бланк полісу №АА/2036776 є втраченим, а цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника транспортного засобу МАЗ 5337, номерний знак НОМЕР_2, застраховано згідно полісу №АА/1150389, то висновки судів першої та апеляційної інстанції про безпідставність вказаних доводів відповідача є правильними.

Посилання відповідача на те, що позивач звернувся до суду із пропуском позовної давності, перебіг якої у даному випадку починається з моменту настання страхового випадку, оскільки відшкодування виплаченого страхового платежу є суброгацією, суди попередніх інстанцій правильно визнали безпідставним з огляду на наступне.

За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються ЦК України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

У справі, що розглядається, спір виник між страховою компанією - страховиком цивільно-правової відповідальності та страхувальником - юридичною особою, з вини працівника якого було завдано шкоди потерпілій особі.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Пунктом 38.1 ст. 38 вказаного Закону передбачено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов.

З аналізу цієї норми та ч. 1 ст. 1191 ЦК України вбачається, що для їх застосування необхідні дві умови:

1. Право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобов'язання перед потерпілим.

2. Регрес має місце після припиненні зобов'язання з відшкодування шкоди.

Позивач здійснивши страхування цивільно-правової відповідальності відповідача, фактично прийняв на себе обов'язок відшкодувати завдані страхувальником, а саме за участі його забезпеченого транспортного засобу, збитки, а тому, сплативши суму страхового відшкодування, припинив зобов'язання з відшкодування шкоди потерпілій особі.

Таким чином, відбулось відшкодування шкоди потерпілому третьою особою, внаслідок чого позивач набув права звертатись, у передбачених п. 38.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", до винної особи саме із регресним позовом, перебіг позовної давності за яким починається від дня виконання основного зобов'язання, зокрема виплати страхового відшкодування (ч. 6 ст. 261 ЦК України).

Доводи касаційної скарги про те, що вимоги позивача про відшкодування шкоди, заявлені в порядку суброгації, а не регресу, є помилковими, оскільки в порядку суброгації відбувається заміна кредитора у деліктному зобов'язанні. Такі правовідносини регулюються, зокрема, нормами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З аналізу цих норм матеріального права вбачається, що страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набуває право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги починає спливати з моменту заподіяння шкоди. У зв'язку з виплатою страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача.

Таким чином, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, і, відповідно, не змінюється порядок обчислення та перебігу позовної давності (ч. 1 ст. 262 ЦК України).

Оскільки предметом позову у цій справі є вимога позивача про відшкодування шкоди в порядку регресу, що передбачено ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а не суброгації, як стверджує відповідач, висновки місцевого та апеляційного господарських судів стосовно того, що позов поданий без пропуску позовної давності є правильним.

Враховуючи викладене, оскаржувані судові рішення, якими задоволено позов ПрАТ "СК "Брокбізнес" є законними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального і процесуального права є безпідставними, зводяться до оцінки наявних у матеріалах справи доказів, аналіз та переоцінка яких, в силу ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, не входить до компетенції суду касаційної інстанції, а тому такі доводи не можуть бути підставою для зміни або скасування оскаржуваних судових рішень, а тому вони підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 21 вересня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2015 року у справі №910/14739/15 - без змін.

Головуючий:П.А. ГончарукСудді:І.Д. Кондратова Л.В. Стратієнко