ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року Справа № 910/13695/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кочерової Н.О. суддівАкулової Н.В. Саранюка В.І. - доповідача у справірозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідаціюна постанову відКиївського апеляційного господарського суду 30.09.2015у справі господарського суду№ 910/13695/15 міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Старокиївський банк"доПриватного підприємства "Інтертон"простягнення 26 219,65 грн.за участю представників:

від позивача - _ Боровський І.В.

від відповідача - Ващинець І.І.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2015 у справі № 910/13695/15 задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" (позивач), присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Інтертон" (відповідач) на користь позивача 20 128,12 грн. боргу по кредиту, 2 841,91 грн. заборгованості за відсотками, 1 588,19 грн. пені за прострочення кредиту, 311,87 грн. - пені за прострочення сплати відсотків, 1 006,41 грн. - штрафу за несвоєчасне повернення кредиту та 343,15 грн. - штрафу за несвоєчасну сплату відсотків.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015 у даній справі задоволено апеляційну скаргу Приватного підприємства "Інтертон". Скасовано рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2015 у справі № 910/13695/15 та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаною постановою, Публічне акціонерне товариство "Старокиївський банк" в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015 у даній справі та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2015.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 08.04.2013 між ПАТ "Старокиївський банк" (кредитор) і ПП "Інтертон" (позичальник) укладено кредитний договір, за умовами якого кредитор надає кредит на оплату розрахункових документів позичальнику при відсутності грошових коштів на його поточному рахунку, в межах встановленого ліміту кредитування у розмірі 250 000,00 грн. на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності для ведення статутної діяльності, а позичальник зобов'язується використати його у відповідності до цільового призначення та повернути кредитору кредит, відсотки по ньому, а також сплатити інші платежі за надані супутні послуги на умовах та в строк, передбачений договором.

Відповідно до пункту 1.2 договору кредит надається позичальнику з кінцевим терміном погашення 06.04.2015 (включно) або в інший термін, визначений у заяві клієнта про повне дострокове погашення кредиту або достроковій вимозі банку відповідно до вимог, визначених договором та чинним законодавством України.

Плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 35% річних (пункт 1.3 договору в редакції додаткової угоди від 07.04.2014).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що кредитування здійснюється шляхом оплати розрахункових документів позичальника, надісланих в банк до 16-30 год. на суму, що перевищує залишок коштів на його поточному рахунку № 260033015197, відкритого у Банку, МФО 321477, в межах встановленого ліміту кредитування.

Кредитор проводить щоденне списання коштів, що надійшли на поточний рахунок позичальника № 260033015197 станом на 17-00 годину, в рахунок погашення заборгованості по кредиту та відсотках за користування кредитом. Кошти, що надходять на поточний рахунок позичальника списуються кредитором в порядку, передбаченому пунктом 3.5 договору (пункт 3.1 договору).

Відсотки за користування кредитом нараховуються кредитором щоденно по фактичному залишку заборгованості по кредиту. Для обліку нарахованих відсотків відкривається рахунок нарахованих відсотків № 206893015197. Позичальник зобов'язаний відсотки, нараховані за користування кредитними ресурсами сплачувати не рідше одного разу на місяць (пункт 3.2 договору).

Відповідно до пункту 3.5 договору у випадку порушення позичальником строків повернення кредиту, відсотків по ньому і виникнення у позичальника у зв'язку з цим зобов'язань по сплаті штрафу відповідно до пунктів 5.2, 5.3, 5.4, кошти, які надходять від позичальника на погашення кредиту, кредитор буде зараховувати в наступній послідовності: - витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання зобов'язання; - штраф за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом; - пеню за кожний день прострочки повернення кредиту; пеню за кожний день прострочки сплати відсотків; погашення заборгованості по відсотках за користування кредитом; - погашення заборгованості по кредиту.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу кредитні кошти на суму 2 097 508,01 грн. Відповідачем погашено кредит у розмірі 2 077 379,89 грн.

17.06.2014 на підставі постанови Правління Національного банку України від 17.06.2014 № 365 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 50 про запровадження з 18.06.2014 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в банку; тимчасову адміністрацію запроваджено строком на 3 місяці з 18.06.2014 по 18.09.2014.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на рахунки відповідача надійшли кошти: - № 260023025197: 20.06.2014 - 869,00 грн., 20.06.2014 - 869,00 грн., 27.06.2014 - 450,00 грн., 27.06.2014 - 720,00 грн., 01.07.2014 - 840,00 грн., 01.07.2014 - 840,00 грн., 02.07.2014 - 750,00 грн., 02.07.2014 - 750,00 грн.; - № 260033015197: 23.06.2014 - 14 040,12 грн.

ПП "Інтертон" листом від 04.07.2014 повідомило ПАТ "Старокиївський банк" про те, що на 03.07.2014 на рахунку № 260033015197 є залишок коштів в сумі 14 040,12 грн., а на рахунку № 260023025197 - 6 088,00 грн. Оскільки ПП "Інтертон" має кредиторську заборгованість згідно з договором № 6-2013 від 08.04.2013 в сумі 79 958,75 грн. просив зарахувати вказані кошти на погашення відсотків та частково погасити кредиторську заборгованість до договору.

ПАТ "Старокиївський банк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ПП "Інтертон" 20 128,12 грн. боргу за кредитом, наданим відповідачеві за кредитним договором, 2 841,91 грн. боргу за процентами; 1 588,19 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 311,87 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 1 006,41 грн. штрафу за несвоєчасне повернення кредитних коштів, 343,15 грн. штрафу за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом.

Судом першої інстанції задоволено позовні вимоги позивача.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач під час дії тимчасової адміністрації та до 11.07.2014 не мав права виконувати платіжні доручення відповідача та перераховувати кошти, що перебували на рахунках відповідача у банку.

Таким чином, в період з 18.06.2014 по 10.07.2014 у зв'язку із забороною, встановленою пунктом 1 частини п'ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та відсутністю виключень, що з'явились з доповненням частини шостої статі 36 Закону пунктом 5, позивач не здійснював списання наступних грошових коштів, що надходили на такі рахунки відповідача: - № 260023025197: 20.06.2014 - 869 грн.; 20.06.2014 - 869 грн.; 27.06.2014 - 450 грн.; 27.06.2014 - 720 грн.; 01.07.2014 - 840 грн.; 01.07.2014 - 840 грн.; 02.07.2014 - 750 грн.; 02.07.2014 - 750 грн.; - № 260033015197: 23.06.2014 - 14 040,12 грн.

Крім того, у поштовому повідомленні, яке було надіслано Підприємством за допомогою системи "Клієнт-Банк", від 04.08.2014 відповідач просив вилучити платіжні доручення від 25.06.2014 № 411, від 26.06.2014 № 412 та від 31.07.2014 № 413.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, вказав на те, що позивач під час тимчасової адміністрації та до 11.07.2014 не мав права виконувати платіжні доручення відповідача та переказувати кошти, що перебували на рахунках відповідача у банку. Проте і після 11.07.2014 банк не виконав своїх зобов'язань за договором кредитування щодо списання коштів для погашення кредиту, незважаючи на те, що ці кошти надійшли на рахунки відповідача після запровадження процедури тимчасової адміністрації у ПАТ "Старокиївський банк", виконуючи платіжні доручення відповідача лише за рахунок коштів, що надійшли після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи".

Згідно із пункту 1.38 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" списання договірне - списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб. Договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком.

Апеляційний господарський суд зазначає, що починаючи з 11.07.2014 право відповідача розпоряджатись грошовими коштами, що надійшли на його рахунки після запровадження тимчасової адміністрації в банку, не було обмежено, а тому невиконання банком платіжних доручень про перерахування грошових коштів в рахунок погашення заборгованості по кредиту за договором № 6-2013 від 08.04.2013 суперечить умовам договору та вимогам Закону. Таким чином банк, порушивши умови договору, не прийнявши виконання відповідача, колегія суддів вважає, що в даному випадку мало місце прострочення кредитора.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з позицією судів попередніх інстанцій та вважає висновки судів передчасними о огляду на наступне.

17.06.2014 на підставі постанови Правління Національного банку України від 17.06.2014 № 365 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 50 про запровадження з 18.06.2014 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в банку; тимчасову адміністрацію запроваджено строком на 3 місяці з 18.06.2014 по 18.09.2014.

На час запровадження тимчасової адміністрації діяли норми статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до якої під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом. Обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо: 1) виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом; 2) витрат, пов'язаних із забезпеченням його операційної діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті; 3) виплати заробітної плати, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку. Зобов'язання банку, передбачені пунктами 2 і 3 частини шостої цієї статті, виконуються банком у межах його фінансових можливостей у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Фонду. З метою забезпечення виконання зобов'язань банку, передбачених пунктом 1 частини шостої цієї статті, Фонд має право надати банку цільову позику.

Законом України від 04.07.2014 № 1586-VII, який набрав чинності з 11.07.2014, частину шосту статті 36 доповнено пунктом 5, згідно з яким обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки, починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації.

Тобто, позивач під час тимчасової адміністрації та до 11.07.2014 не мав права виконувати платіжні доручення відповідача та переказувати кошти, що перебували на рахунках відповідача у банку. Проте після 11.07.2014 банк мав можливість та повинен був виконати свої зобов'язання за договором кредитування щодо списання коштів для погашення кредиту, оскільки кошти, які надійшли на рахунки відповідача з 20.06.2014 по 02.07.2014 надійшли під час тимчасової адміністрації.

Разом з тим місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, та суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, не дослідили питання наявності або відсутності заборгованості відповідача за червень - липень 2014 року за кредитним договором (по тілу кредиту, відсоткам, пені, тощо). При належному виконанні банком умов договору на списання, якої заборгованості банком були б скеровані кошти (20 128,00 грн.), враховуючи норми пункту 3.5 кредитного договору. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, здійснено без урахування вказаних коштів, як і розрахунок пені, штрафу. Крім того, судами не надано оцінки заяві ПП "Інтертон" від 28.09.2014 про включення останнього до реєстру кредиторів ПАТ "Старокиївський банк".

З урахуванням викладеного, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів були неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, порушено та неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі, а постановлені судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими.

Встановлення зазначених обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою для скасування рішення і постанови з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також вжити заходів щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи та прийняти рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015 у справі № 910/13695/15 та рішення Господарського суду м. Києва від 09.07.2015 скасувати та справу № 910/13695/15 направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Н. Кочерова

Судді Н. Акулова

В. Саранюк