ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року Справа № 910/11274/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Безпечні системи"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2015та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 14.07.2015у справі№910/11274/15 господарського суду міста Києваза позовомПриватного підприємства "Безпечні системи"доПублічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Пазір-ВК"проповернення коштів в розмірі 135 000,00 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'явився;

- відповідача Мойсейченко О.В.;

- третьої особи повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.07.2015 у справі №910/11274/15 (суддя Борисенко І.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 (судді: Сулім В.В., Коротун О.М., Гаврилюк О.М.), відмовлено в задоволенні позову Приватного підприємства "Безпечні системи" до Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" про стягнення 135 000,00 грн.

Приватне підприємство "Безпечні системи", не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є вимога позивача про зобов'язання відповідача повернути позивачу залишок помилково здійсненого платежу в розмірі 135 000,00 грн. на р/р 26009210155001.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на те, що за помилковим платіжним дорученням №5257 грошові кошти у сумі 150 000,00 грн. від 28.10.2014 були списані з банківського рахунку позивача, відкритому в АТ "ПроКредит Банк" №26009210155001 на старі банківські реквізити ТОВ "ПАЗІР-ВК", а саме: на рахунок №2600330125166, відкритий в АТ "Єврогазбанк" (відповідач). На звернення позивача до відповідача про повернення помилково перерахованих коштів, останній повернув лише 15 000,00 грн. 18.11.2014 було оголошено рішення про ліквідацію відповідача, та повернення грошових коштів припинилося, що й змусило позивача звернутися із даним позовом до суду.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, не погодилися із доводами позивача, наведеними в обґрунтування підстав позову. При цьому, суди виходили з приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якими передбачено, що під час процедури ліквідації банку, особа може захистити свої права в порядку, передбаченому цим Законом; кредиторська вимога третьої особи у справі про зобов'язання повернути помилково перераховані кошти в розмірі 135 000,00 грн. була акцептована відповідачем та включена до Реєстру акцептованих кредиторських вимог, а тому позовна вимога у даному провадженні не підлягає задоволенню.

Вищий господарський суд України погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб; банківська ліцензія - документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.

Приписами ст. 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність", зокрема, визначено, що юридична особа набуває статусу банку і право на здійснення банківської діяльності виключно після отримання банківської ліцензії та внесення відомостей про неї до Державного реєстру банків. Забороняється здійснювати банківську діяльність без отримання банківської ліцензії.

Частиною 4 ст. 110 ЦК України встановлено, що особливості ліквідації банків встановлюються Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Положеннями ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" унормовано, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Статтею 1 Закону Україну "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (положення цього Закону застосовуються у редакції чинній, на час оголошення про ліквідацію відповідача) передбачено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на момент оголошення ліквідації відповідача) Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Частиною 2 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статі 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; складає реєстр вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно - правовими актами Фонду.

Частиною 6 вказаної статті унормовано, що уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури.

Згідно з положеннями ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на момент початку процедури ліквідації відповідача) уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду. Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до ст. 52 цього Закону.

Згідно з ч. 4 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку; вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Уповноважена особа Фонду з дня свого призначення, зокрема, складає не пізніше ніж через три дні з дня свого призначення перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; здійснює відчуження активів і зобов'язань банку в разі, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду (ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості, визначеній у ч. 1 ст. 52 цього Закону.

Здійснивши розгляд справи, керуючись, зокрема, наведеними нормами, встановивши, що: 28.10.2014 на підставі платіжного доручення №5257 від 28.10.2014 були списані грошові кошти за банківського рахунку позивача у AT "ПроКредит Банк" з р/р № 26009210155001 в сумі 150 000,00 грн. за реквізитами: AT "ЄВРОГАЗБАНК" на рахунок отримувача - ТОВ "ПАЗІР-ВК", рахунок №2600330125166, код отримувача 38952397 з призначенням платежу "Оплата за монтажні роботи згідно з дог. №03/09/14 від 03.09.2014 року у т.ч. ПДВ 20% - 25 000,00 грн."; 29.10.2014 та 20.02.2015 позивачем було надіслано листи Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію AT "ЄВРОГАЗБАНК" Ковальову В., в яких останній вимагав повернути помилково перераховані кошти; з банківської виписки за період з 28.10.2014 по 30.11.2014 вбачається, що позивачу було повернуто 15 000,00 грн. з призначенням платежу "Часткове повернення помилково перерахованих коштів згідно з п/п №5257 від 28.10.2014 року". (07.11.2014 року, 11.11.2014 року, 17.11.2014 року), тобто, неповернутими залишились 135 000,00 грн.; 17.11.2014 Національним банком України прийнято постанову № 725 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк"; на підставі вказаної постанови Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 121 від 18.11.2014, з 18.11.2014 розпочато ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк"; вказане рішення офіційно оприлюднено в газеті "Голос України" №226 від 22.11.2014; 18.12.2014 третя особа у справі (кошти, якій спрямовувалися за платіжним дорученням №5257) подала до відповідача кредиторську вимогу на суму 135 000,00 грн., яка була акцептована та включена до реєстру акцептованих кредиторських вимог, прийшли до правомірного висновку про те, що задоволення заявленої позивачем майнової вимоги до відповідача поза межами процедури ліквідації банку не узгоджується з положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", суперечить вказаному Закону та порушить у цілому баланс інтересів кредиторів банку.

Аналогічної правової позиції щодо неможливості задоволення кредиторських вимог осіб до банку, в якому запроваджена тимчасова адміністрації та введено процедуру ліквідації, дотримується Верховний Суд України у постановах від 25.03.2015 у справі №910/9232/14, від 01.04.2015 у справі №910/9231/14, від 10.06.2015 у справі №927/1379/14).

Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій ст. 1074 ЦК України, положень Законів України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та "Про банки і банківську діяльність" є необґрунтованими, а тому, не впливають на правомірність прийнятих у даній справі судових рішень.

Інші доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, оскільки, є ідентичними доводам, викладеним як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Безпечні системи" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2015 у справі №910/11274/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. Губенко

Судді: Т.Л. Барицька

С.Р. Шевчук