ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року Справа № 908/4584/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого,судді Гончарука П.А.суддів Кондратової І.Д. Стратієнко Л.В. (доповідач)за участі представників: позивача: відповідача: 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 ОСОБА_4 не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністраціїна рішення та постановуГосподарського суду Запорізької області від 13 жовтня 2015 року Донецького апеляційного господарського суду від 18 листопада 2015 рокуу справі№ 908/4584/15за позовомУправління капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністраціїдотовариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжтеплогазбуд"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаАндрівська сільська радапро визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 р. Управління капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжтеплогазбуд" про визнання недійсним укладено між сторонами договору підряду на будівництво № 31 від 01.12.2009.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.10.2015 (суддя - Гандюкова Л.П.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.11.2015 (головуючий - Колядко Т.М., судді - Стойка О.В., Татенко В.М.), в задоволені позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору, порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 01.12.2009 між УКБ Запорізької ОДА (замовник) та ЗАТ "Запоріжтеплогазбуд" (правонаступник якого є ТОВ "Запоріжтеплогазбуд" (підрядник)) було укладено договір підряду на будівництво № 31, за умовами якого замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та на умовах договору, виконання будівельно-монтажних робіт з нового будівництва об'єкту "Газопостачання с. Андрівка Бердянського району Запорізької області. ІІ черга будівництва". Основні параметри об'єкта будівництва (техніко-економічні показники): газопровід середнього тиску довжиною 8, 807 км.

У п. 4. договору сторони погодили строк виконання робіт - грудень 2009 року.

Згідно з п. 5. договору початок та закінчення робіт визначаються календарним графіком виконання робіт, який є невід'ємною частиною договору.

Договірна ціна робіт визначається на основі інвестиційного кошторису, що є невід'ємною частиною договору, є приблизною і складає 900, 0 тис. грн (п. 8 договору).

Відповідно до п. 38. договору фінансування робіт (будівництва об'єкта) здійснюється за рахунок коштів обласного бюджету (бюджету розвитку) та коштів НАК "Нафтогаз України".

За п. 48. договору приймання-передача закінчених робіт (об'єкта будівництва) буде здійснюватися згідно з вимогами загальних умов та інших нормативних актів, які регламентують прийняття закінчених об'єктів в експлуатацію.

Пунктом 69. договору визначено, що він починає діяти з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2009.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судами, сторонами до договору були підписані договірна ціна на загальну суму 900 000, 00 грн, календарний графік виконання робіт і план фінансування.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що укладання спірного договору не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та що відповідач навмисно ввів УКБ Запорізької ОДА, як замовника будівництва, в оману щодо стану об'єкта, який збудовано до моменту укладання спірного договору, а тому оспорюваний договір є недійсним.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно із зазначеними вимогами зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тощо.

Згідно зі ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Виходячи із змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Суб'єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Господарські суди, надавши належну оцінку наявним в матеріалах справи доказам (акт готовності об'єкта до експлуатації, листування сторін з органами державної влади та місцевого самоврядування, рішення Запорізької обласної ради № 16 від 29.10.2009) правомірно встановили, що дії сторін, зокрема, позивача свідчать про дійсний намір укласти договір підряду на будівництво газопроводу у передбачений законом спосіб та, що цей договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені та що позивачу на момент укладення спірного договору було відомо про стан газопроводу, будівництво якого є предметом оспорюваного договору. Крім того, матеріалами справи підтверджується виконання сторонами підрядних робіт за договором (рішення у справах № 5009/3042/12, № 908/4126/14, № 908/2745/15).

Відмовляючи в задоволені позову, господарські суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку, що позивачем в силу ст. 33 ГПК України не було доведено, що оспорюваний договір укладений без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином та що його було введено в оману щодо стану об'єкта, а отже і наявності підстави для визнання цього договору недійсним.

Посилання позивача в касаційній скарзі на наявність договірних відносин між Андрівською сільською радою та ТОВ "Запоріжтеплогазбуд" (договір № 6 від 18.02.2008), як на підставу для визнання оспорюваного договору недійсним є безпідставними, адже наявність цього договору не спростовує висновків судів щодо доведеності виконання робіт з будівництва газопроводу, що є предметом у спірному договору і не доводить наявності підстав для визнання договору недійсним.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу Управління капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 13 жовтня 2015 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18 листопада 2015 року у справі за № 908/4584/15 - без змін.

Головуючий, суддя П. Гончарук Суддя І. Кондратова Суддя Л. Стратієнко