ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 року Справа № 904/4634/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників:позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Підкова - Фест" на постановувід 12.11.2014 р. Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№ 904/4634/14 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Підкова - Фест"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оселя"простягнення 1 209 077,01 грн. В С Т А Н О В И В :

У червні 2014 р. ТОВ "Підкова - Фест" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Оселя" про стягнення 1 209 077,01 грн. заборгованості за надані послуги та виконані підрядні роботи, посилаючись на приписи статей 526, 610, 612, 625 Цивільного кодекс України, з підстав неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 01 щодо оплати наданих житлово - комунальних послуг по прибиранню прибудинкової території та ремонту під'їздів, надання яких відповідачем не заперечується, проте не оплачується у добровільному порядку.

У відзиві на позовну заяву ТОВ "Оселя" посилалось на те, що заборгованість утворилась внаслідок постійного перебування товариства у скрутному фінансовому становищі через низький рівень розрахунків населення за надані комунальні послуги з обслуговування будинків в прибудинкової території та невідповідність розміру плати, встановленої для споживачів фактичним затратам, вказуючи про неможливість здійснити оплату заборгованості ТОВ "Підкова - Фест" за надані ним послуги, у зв'язку з чим ТОВ "Оселя" запропоновано позивачу передати йому в рахунок погашення боргу у сумі 1 209 077,01 грн. комплекс нежитлових будівель, розташований по вул. Бойко, 14 в м. Дніпродзержинську,первісна балансова вартість якого становить 979 882,00 грн., а залишкова балансова вартість становить 754 509,37 грн. станом на 01.06.2014 р., шляхом укладення мирової угоди від 30.07.2014 р., текст якої надано господарському суду (а.с. 183, 185).

21.08.2014 р. до господарського суду надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи документів, у якому ТОВ "Оселя" посилаючись на допущені помилки у довідці про балансову вартість комплексу нежитлових будівель по вул. Бойко, 14 в м. Дніпродзержинську, просив подану раніше мирову угоду від 30.07.2014 р. не брати до розгляду у зв'язку із втратою нею чинності відповідно до пункту 4 мирової угоди від 18.08.2014 р., укладеної між сторонами та поданої відповідачем до суду на затвердження (а.с. 210-211).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2014 р. (суддя Петренко Н.Е.) в затвердженні мирової угоди відмовлено. Позов задоволено у повному обсязі, а саме: стягнуто з ТОВ "Оселя" на користь ТОВ "Підкова-Фест" заборгованість за виконані роботи у розмірі 1 209 077,01 грн.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції встановивши обставини щодо надання позивачем послуг за договором та невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг, що останнім і не заперечується, дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості.

При цьому, судом першої інстанції відмовлено у затвердженні мирової угоди з підстав неможливості встановлення факту, що мирова угода не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а також з огляду на те, що мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову та повинна відповідати законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

За апеляційною скаргою ТОВ "Підкова - Фест" Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Дармін М.О., Чус О.В., Березкіна О.В.), переглянувши рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 12.11.2014 р. залишив його без змін з тих же підстав, встановивши також обставини стосовно того, що затвердження мирової угоди, спрямовано на приховання іншого правочину, а саме договору купівлі - продажу нерухомого майна - комплексу нежитлових будівель, розташованих за адресою м.Дніпродзержинськ вул. Бойко 14, який сторони насправді хотіли вчинили, тобто спірна мирова угода є удаваним правочином згідно з частиною 1 статті 235 Цивільного кодексу України.

ТОВ "Підкова - Фест" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати та затвердити мирову угоду, укладену 18.08.2014 р. між ТОВ "Підкова - Фест" та ТОВ "Оселя" і припинити провадження у справі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм статті 78 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачена можливість укладення мирової угоди між сторонами, а отже сторонам у справі надано право вирішувати господарський спір на стадії його розгляду господарським судом за взаємною згодою між ними, якщо вона відповідає вимогам даної статті, зокрема, письмовій формі та стосуватися лише прав та обов'язків сторін щодо предмета позову.

Скаржник вважає, що судами не наведено мотивів або фактів невідповідності мирової угоди чинному законодавству, а також не зазначено які саме права та охоронювані законом інтереси та яких саме осіб порушує ця мирова угода між позивачем та відповідачем, яка, як зазначає заявник, стосується тільки предмету позову, яким є спір щодо стягнення боргу та способу погашення цього боргу шляхом передачі відповідачем належного йому нерухомого майна у власність позивача.

На думку скаржника є безпідставним посилання суду апеляційної інстанції частини 1 статті 235 Цивільного кодексу України, оскільки мирова угода не є правочином на який поширюється дія вказаної норми, посилаючись також на те, що відповідачу - ТОВ "Оселя" не було сенсу продавати належне йому нерухоме майно позивачу - ТОВ "Підкова - Фест" у якого відсутні кошти для оплати вартості зазначеного майна та додаткових витрат, пов'язаних з оформленням договору купівлі - продажу цього нерухомого майна.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 01.12.2009 р. між ТОВ "Оселя" (замовник) та ТОВ "Підкова - Фест" (виконавець) укладено договір № 01 на виконання робіт по наданню житлово-комунальних послуг за умовами якого, відповідач доручає, а позивач зобов'язується виконати житлово-комунальні послуги по прибиранню прибудинкової території та ремонту під'їздів в житлових будинках житлового фонду, що обслуговує відповідач.

Судами під час розгляду справи встановлено, що на виконання умов договору № 01 від 01.12.2009 р. позивачем були виконані роботи та надані послуги, що підтверджується актами виконаних робіт та довідками, які підписані сторонами без будь-яких зауважень, проте, відповідачем зобов'язання за договором щодо оплати наданих послуг не виконані, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 1 209 077,01 грн., про стягнення якої заявлено даний позов та наявність якої не заперечується відповідачем.

Разом з цим, ТОВ "Оселя" до суду подано підписану між сторонами мирову угоду від 18.09.2014 р. з клопотанням про її затвердження судом (а.с. 210-211).

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

Мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода призводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне (без державного втручання) врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.

Відповідно до частини 3 вказаної норми мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Умови мирової угоди мають стосуватися лише правовідносин сторін, які є предметом спору. Умови мирової угоди не можуть поширюватися на осіб, які не є сторонами спору. Умови мирової угоди не можуть стосуватися вимог, що не заявлялись в позовній заяві. Якщо умови угоди містять зобов'язання щодо розпорядження майном, господарський суд повинен перевірити повноваження сторони щодо розпорядження цим майном.

За результатами розгляду питання про затвердження мирової угоди господарський суд:

- затверджує мирову угоду;

- відмовляє у затвердженні мирової угоди.

Господарський суд відмовляє у затвердженні мирової угоди, якщо вона:

а) суперечить закону;

б) порушує права й законні інтереси інших осіб.

Досліджуючи умови мирової угоди, суд повинен виходити з норм статті 13 Цивільного кодексу України, яка визначає межі здійснення цивільних прав:

- цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства;

- при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині;

- не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах;

- при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства;

- не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Суд також відмовляє в затвердженні мирової угоди, якщо:

а) мирова угода не відповідає загальним вимогам норм матеріального права щодо змісту угод;.

б) мирову угоду підписано представником, який не має на це повноважень;

в) мирова угода містить умови, які виходять за межі предмета спору;

г) мирова угода не містить відомостей про умови, розмір і строки виконання зобов'язання сторін;

д) мирова угода стосується осіб, які не є сторонами спору.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "Підкова - Фест" про стягнення з ТОВ "Оселя" заборгованості за договором № 01 від 01.12.2009 р. на виконання робіт по наданню житлово-комунальних послуг.

За умовами наданої відповідачем на затвердження суду мирової угоди від 18.08.2014 р. ТОВ "Оселя" зобов'язується передати позивачу у власність комплекс нежитлових будівель (перелік яких зазначений у пункті 1 мирової угоди), розташований за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Бойко, 14, що належить на праві власності відповідачу на підставі договору купівлі - продажу № 118 від 02.072008 р. та передбачено, що передачею у власність ТОВ "Підкова -Фест" зазначеного нерухомого майна погашається заборгованість за договором № 01 від 01.12.2009 р. на виконання робіт по наданню житлово-комунальних послуг.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами було встановлено, що затвердження мирової угоди, спрямовано на приховання іншого правочину, а саме договору купівлі - продажу нерухомого майна - комплексу нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Бойко 14, який сторони насправді хотіли вчинити та щодо якого чинним законодавством встановлені вимоги додержання яких є необхідним та обов'язковими для чинності правочину, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірна мирова угода є удаваним правочином згідно з частиною 1 статті 235 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає рішення та постанову у даній справі такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника судова колегія вважає непереконливими, такими, що не відповідають приписам чинного процесуального законодавства та такими, що спростовуються встановленими судами обставинами справи.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, судові рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ТОВ "Оселя" на користь ТОВ "Підкова - Фест" заборгованості останнім не оскаржуються.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 р. у справі № 904/4634/14 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2014 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач