ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2017 року Справа № 922/1576/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім ім.Горького"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 17.10.2016у справі№922/1576/16 Господарського суду Харківської областіза позовомБесарабівської сільської радидо Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім ім.Горького"пророзірвання договору оренди землі №1212 від 03.01.2008, розірвання договору оренди землі №1452 від 03.01.2008, розірвання договору оренди землі №1452а від 03.01.2008, за участю представників сторін:від позивача:не з'явився;від відповідача:не з'явився;В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.07.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 у справі №922/1576/16, позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Розірвано договір оренди землі №1212 від 03.01.2008, укладений між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім ім. Горького". Розірвано договір оренди землі №1452 від 03.01.2008, укладений між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім ім. Горького". Розірвано договір оренди землі №1452а від 03.01.2008, укладений між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім ім. Горького". Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім ім.Горького", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строк на її подання, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.12.2016 задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 10.01.2017 позивач та відповідач уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім ім.Горького" підлягає частковому задоволенню.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 03.01.2008 між ОСОБА_5 та TOB "Аграрний дім ім. Горького" укладений договір оренди №1452 земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1), загальною площею 2,13 га (місцезнаходження земельної ділянки - Бесарабівська сільська рада, Кегичівський район, Харківська область).

03.01.2008 між ОСОБА_5 та TOB "Аграрний дім ім.Горького" укладений договір оренди №1452а земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2), загальною площею 4,71 га (місцезнаходження земельної ділянки - Бесарабівська сільська рада, Кегичівський район, Харківська область).

03.01.2008 між ОСОБА_4 та TOB "Аграрний дім ім.Горького" укладений договір оренди №1212 земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_3), загальною площею 6,29 га (місцезнаходження земельної ділянки - Бесарабівська сільська рада, Кегичівський район, Харківська область).

Вищезазначені договори укладені строком на десять років (п. 8 договорів).

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що право власності на вищезазначені земельні ділянки перейшли до Бесарабівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, оскільки у судовому порядку визнані відумерлою спадщиною (рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 14.02.2013 у справі №624/87/13 та від 13.04.2012 у справі №2017/384/2012), а відтак позивачем набуті відповідні права і обов'язки орендодавця за вищезазначеними договорами оренди.

Предметом спору у даній справі є вимога про розірвання вищезазначених договорів оренди з підстав систематичного невиконання відповідачем своїх обов'язків щодо перерахування орендної плати власнику земельної ділянки.

Статтею 792 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до ст.ст. 509, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Умова про внесення орендної плати за ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" є істотною умовою договору оренди в розумінні ч. 1 ст. 638 ЦК України та ст. 284 ГК України. Порушення такої умови протягом тривалого часу зумовлює правомірність ініціювання питання про розірвання договору відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі".

За змістом норм п. "д" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, статей 24, 25, ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі можливо розірвати в разі систематичної несплати орендної плати в установлений договором строк, разове порушення умов договору у цій частині не є підставою для його розірвання.

Розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим, доводи про наявність/відсутність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою податковим органом про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Проте, при встановлені фактичних обставин справи, господарськими судами попередніх інстанцій вищевикладеного враховано не було.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32-34, 43, 82, 84 ГПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Не в повному обсязі встановлені судами обставини не дають можливості дійти однозначного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, тобто, спір вирішено при недостатньому дослідженні фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та ненаданні цим обставинам відповідної правової оцінки.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім ім.Горького" - частково задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 та рішення господарського суду Харківської області від 19.07.2016 у справі №922/1576/16 - скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач