ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2017 року Справа № 917/433/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 02.08.2016у справі№917/433/16 Господарського суду Полтавської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні системи автоматизації"до Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській областітретя особаГоловне управління Державної казначейської служби України в Полтавській областіпростягнення 112 035,06грн.,за участю представників сторін:від позивача:Урбанський М.В.,від відповідача:Степаненко А.О.,від третьої особи:не з'явивсяВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.05.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2016 у справі №917/433/16, позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача 112 035,06грн. - 3% річних. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Територіальне управління Державної судової адміністрації в Полтавській області, з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.12.2016 задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 10.01.2017 представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги, представник позивача заперечував проти її задоволення. Третя особа уповноваженого представника не направила. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 21.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустріальні системи автоматизації" (постачальник) та Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області (покупець) укладений договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №43, відповідно до умов якого постачальник в строк до 31.12.2013 зобов'язався поставити покупцю товар на загальну суму 3 084 605грн., зазначений в Державному класифікаторі ДК 016-2010 за кодом 26.20.1 - "Машини обчислювальні, частини та приладдя до них", а покупець зобов'язався прийняти і оплатити зазначений товар.

На виконання умов вищезазначеного договору, позивач здійснив поставку товару в асортименті, якості, кількості та в строки, згідно з умовами договору, що підтверджується видатковими накладними на суму 3 084 605грн.

Відповідач в строк до 08.11.2014 частково виконав своє зобов'язання з оплати товару на суму 112 020 грн. (30.09.2013 та 02.10.2013).

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Полтавської області від 09.04.2015 у справі №917/449/15 стягнуто з Територіального управління ДСА України в Полтавські області 135 800грн. - основного боргу, 715,50грн. - пені, 100 153,70грн. - штрафу, 61 935,18грн. - інфляційних.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 у справі №917/449/15 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано в частині відмови у стягненні пені у сумі 521 514,81грн. та інфляційних у сумі 520835,34грн. та в цій частині прийнято нове рішення, яким стягнуто з відповідача пеню у сумі 521 514,81грн. та інфляційні у сумі 520 835,34грн. В іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України 18.11.2015 у справі №917/449/15 вищезазначені судові акти попередніх інстанцій в частині стягнення пені та штрафу скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення та постанову у справі №917/449/15 залишено без змін.

Судовими рішеннями у справі №917/449/15 встановлено обставини прострочення зобов'язання з оплати заборгованості Територіальним управлінням ДСА України в Полтавські області за договором від 21.08.2013 №43.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Остаточне погашення суми кредиторської заборгованості Територіальним управлінням ДСА України в Полтавські області перед позивачем здійснено в квітні 2015, зокрема: 06.04.2015 відповідно до платіжних доручень №№579-584, №№586-589, №591 на загальну суму 896200грн., та 30.04.2015 відповідно до платіжних доручень №712-725 на загальну суму 1130480грн.

Згідно з приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 названого Кодексу унормовано, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, за приписами ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень норми ч. 2 ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Про компенсаційний характер нарахувань, передбачених статтею 625 ЦК України, неодноразово наголошував Верховний Суд України у своїх постановах, відповідно до яких наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору (що також підтверджено судовим рішенням у справі №917/449/15), господарські суди попередніх інстанцій визнали підставним нарахування і стягнення з відповідача заявлених за спірний період 3% річних.

Також апеляційний господарський суд, залишаючи без змін судове рішення місцевого господарського суду, обґрунтовано зазначив, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 15.05.2012 у справі №11/446 та Європейський суд з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 (заява №70297/01).

Крім того, апеляційною інстанцією мотивовано відхилені посилання скаржника на приписи ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", оскільки умови договору №43 від 21.08.2013 відповідають змісту пропозицій конкурсних торгів та після його підписання, сторони зміни до нього не вносили, додаткових угод не укладали.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2016 у справі №917/433/16 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2016 у справі №917/433/16 - залишити без змін, а касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач