ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2017 року Справа № 917/284/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Карабань В.Я.

розглянув касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Полтавській області, м. Полтава (далі - Інспекція),

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.08.2016

зі справи № 917/284/16

за позовом Інспекції

до товариства з додатковою відповідальністю "Лічмаш-Прилад", м. Лубни Полтавської області (далі - Товариство),

про стягнення 70 802,39 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - не з'яв.,

відповідача - Пирогова В.О.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення 70 802, 39 грн. збитків у зв'язку із шкодою, заподіяною порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 02.06.2016 (суддя Погрібна С.В.): позов задоволено; стягнуто з Товариства 70 802,39 грн. збитків, завданих державі, з перерахуванням їх на: р/р 33117331700011, УДКСУ у м.Лубни, код ЄДРПОУ 37710415, МФО 831019 для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", символ звітності 331 в установі банку - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області; стягнуто з Товариства на користь Інспекції 1378 грн. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 (колегія суддів у складі: Івакіна В.О. - головуючий, Ільїн О.В. і Камишева Л.М.): задоволено апеляційну скаргу Товариства; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Інспекція просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду з даної справи. Скаргу мотивовано порушенням апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права у прийнятті згаданої постанови.

У письмових поясненнях з даної справи Товариство заперечує проти доводів скаржника та просить оскаржуване судове рішення залишити в силі.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищим господарським судом України не знайдено підстав для задоволення клопотання Інспекції про участь її представника в розгляді справи в режимі відеоконференції з урахуванням того, що дане клопотання мотивоване відсутністю фінансування на відрядження, однак не містить жодних доказів на підтвердження скрутного фінансового становища заявника та наявності обставин, які свідчили б про необхідність проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з урахуванням такого.

Суди попередніх інстанцій у розгляді справи виходив з таких обставин та висновків.

Постановою Лубенської міжрайонної прокуратури від 05.06.2015 доручено начальнику Інспекції призначити проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, зокрема законодавства про використання та охорону земель, про охорону атмосферного повітря, про поводження з відходами, а також вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів у діяльності Товариства.

З 10.06.2015 по 23.06.2015 Інспекцією при здійсненні позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариством виявлено засмічення останнім земель відходами за адресою: м. Лубни, вул. Радянська, 128/2 (далі - земельна ділянка), про що був складений акт обстеження засміченої земельної ділянки від 10.06.2015 №56/01-01-14/01, яка на той час знаходилася в оренді Товариства згідно з договором оренди від 20.11.2013, укладеним терміном на п'ять років з Лубенською міською радою.

Обстеження земельної ділянки було проведено державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області Дем'ян Я.М. та головним інженером Товариства Соколовим О.І.

За результатами проведеної з 10.06.2015 по 23.06.2015 позапланової перевірки позивачем складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 56/01-01-14 за присутності генерального директора Товариства Пирогова В.О.

Зазначеним актом зафіксовано засмічення земельної ділянки відходами, а саме: зіпсовані пакувальні пластмасові матеріали, відпрацьовані чи забруднені (код 7730.3.1.02); вироби з деревини зіпсовані (код 4510.13.06); тара дерев'яна некондиційна (код 2000.3.1.07); сучки, гілки, верхів'я дерев (код 0201.2.1.03) згідно з Державним класифікатором відходів ДК 005 - 96. Відходи розміщені на відкритому ґрунті трьома окремими плямами (площа першої становить S1 = 4,14 м2, об'єм - Vl= 4,968 м3; площа другої становить S2 = 5,28 м2, об'єм - V2 = 2,112 м3; площа третьої становить S3 = 16,5 м2, об'єм - V3 = 24,75 м3).

Під час перевірки відповідачем подано декларацію про утворення відходів у 2014 році, у відповідності до якої відходи згідно з Державним класифікатором відходів ДК005-S6 належать до 4 класу небезпеки.

Зазначений акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 56/01-01-14 був підписаний генеральним директором Товариства Пироговим В.О. з викладом своїх заперечень та з посиланням на те, що акт буде оскаржено у встановленому порядку.

За вказане порушення у відповідності до постанови про накладення адміністративного стягнення від 26.06.2015 №02-05-09-22 посадова особа відповідача була притягнута до адміністративної відповідальності за статтею 82 Кодексу України про адміністративні правопорушення "Порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення" у вигляді штрафу в сумі 867 грн.

Вказаний штраф було сплачено повністю, про що свідчить наявна у матеріалах справи квитанція від 08.07.2015.

За даним фактом Інспекцією згідно з Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 №171 (далі - Методика), здійснено розрахунок розміру збитків внаслідок засмічення земель, який склав 70 802,39 грн.

Інспекцією на адресу Товариства направлено претензію від 17.09.2015 №41/02-08 з викладеним у ній розрахунком щодо відшкодування заподіяних державі збитків. Проте вказані збитки відповідачем відшкодовано не було.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з такого.

В акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №56/01-01-14, який не був оскаржений відповідачем, під час перевірки головним спеціалістом було виявлено змішування відходів, а саме відходи картону, що утворилися при діяльності Товариства, змішані з комунальними відходами.

Відповідач допустив засмічення земельної ділянки, яка на той час знаходилася у нього в оренді, відходами, а саме: матеріали пакувальні пластмасові зіпсовані, відпрацьовані чи забруднені (код 7730.3.1.02); вироби з деревини зіпсовані (код 4510.13.06); тара дерев'яна некондиційна (код 2000.3.1.07); сучки, гілки, верхів'я дерев (код 0201.2.1.03) - згідно з Державним класифікатором відходів ДК 005 - 96. Відходи розміщені на відкритому ґрунті трьома окремими плямами (площа першої становить S1 = 4,14 м2, об'єм - Vl= 4,968 м3; площа другої становить S2 = 5,28 м2, об'єм - V2 = 2,112 м3; площа третьої становить S3 = 16,5 м2, об'єм - V3 = 24,75 м3), що підтверджується актом перевірки №56/01-01-14 та не спростовано відповідачем під час розгляду справи.

Доказів оскарження дій Інспекції при проведенні перевірки та доказів оскарження акта перевірки в судовому порядку не подано.

Враховуючи, що засмічення земельної ділянки відходами підтверджується матеріалами справи і відповідачем у встановленому порядку не спростоване, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як винна особа повинен відшкодувати збитки, завдані державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, в повному обсязі.

Порядок розрахунку шкоди, яка підлягає відшкодуванню, передбачений у Методиці.

Згідно з положеннями Методики:

- Методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів (пункт 1.3);

- землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища (пункт 3.2);

- факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель (пункт 3.3);

- при виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди (пункт 3.5);

- основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що засмічена (пункт 5.2);

- розмір шкоди внаслідок засмічення земель визначається за формулою 6: Р ШЗ = А х Б х Г ОЗ х П ДЗ х К ЗЗ х К НВ х К ЕГ, де: Р ШЗ - розмір шкоди від засмічення земель, грн.; А - питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5; Б - коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами дорівнює 10, а небезпечними (токсичними) відходами - 100. Г ОЗ - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення, грн./м 2; П ДЗ - площа засміченої земельної ділянки, м 2; К ЗЗ - коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення її відходами, який визначається за додатком 6; К НВ - коефіцієнт небезпеки відходів, який визначається за додатком 5; К ЕГ - коефіцієнт еколого-господарського значення земель визначається за додатком 2 (пункт 5.5);

- довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що зазнала засмічення, надають територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів (пункт 5.6).

Розрахунок шкоди від засмічення по трьох земельних ділянках здійснений позивачем відповідно до Методики.

Згідно з листом Управління Держземагенства у Лубенському районі Полтавської області від 22.07.2015 №19-1602-0.5-2824/2-15 земельна ділянка, стосовно якої проведено перевірку, станом на 01.07.2015 перебувала в оренді Товариства та відноситься до земель промисловості з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; її нормативна грошова оцінка складає 12942979,28 грн. (вартість за 1 кв. м. - 261,94 грн.).

Таким чином, Інспекція під час розрахунку розміру шкоди діяла в межах та у спосіб, визначені чинним законодавством, а саме застосовувала оцінку земель на дату виявлення правопорушення.

Враховуючи викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок засмічення земельної ділянки в розмірі 70 802,39 грн., є обґрунтованими, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем та є такими, що підлягають задоволенню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову у позові, апеляційний господарський суд виходив з такого.

В акті перевірки № 56/01-01-14 міститься план-схема земельної ділянки, на якій Інспекцією виявлено засмічення земельних ресурсів відходами.

Дві земельні ділянки, на яких згідно із зазначеним актом виявлено засмічення у вигляді виробів з деревини зіпсованих, тари дерев'яної некондиційної, сучків, гілок, верхів'їв дерев, у користуванні відповідача не знаходяться.

Це підтверджується: копією листа від 10.03.2010 №07/68; викопіюванням з плану земель м. Лубни з показом частини земельної ділянки, яка знаходиться в оренді Товариства, площею 0,6073 га, передбаченої для вилучення та передачі до земель запасу Лубенської міської ради від 07.05.2010 з ситуаційним планом земельної ділянки, передбаченої для вилучення та передачі до земель запасу Лубенської міської ради; актом встановлення меж земельної ділянки від 22.07.2010 (з урахуванням вилученої земельної ділянки площею 0,6073 га) загальною площею 5,2507 га, що залишилася в оренді Товариства; договором оренди землі від 08.09.2010 з урахуванням вилученої земельної ділянки площею 0,6073 га на загальну площу 5,2507 га; кадастровим планом земельної ділянки, переданої в оренду Товариству станом на 08.08.2016, виконаним на вимогу відповідача ТОВ "Інвентземсервіс".

Стосовно третьої земельної ділянки, на якій перевіркою виявлено засмічення зіпсованими пакувальними пластмасовими матеріалами, відпрацьованими чи забрудненими, судом апеляційної інстанції зазначено, що виявленими Інспекцією матеріалами є стрічка поліетиленова високоміцна ТУ 6-19-193-82, відходи якої були готові до упакування та відправки на переробку. Залишки стрічки належали ТОВ "Амсіс", яке орендує виробничі площі у Товариства, були передані Товариству для пакування в тюки на обладнанні відповідача для подальшої відправки постачальнику стрічки як залишків сировини.

При проведенні перевірки Інспекцією не проведено ґрунтові дослідження якості земель та ґрунтів, як це передбачено вимогами Закону України "Про охорону земель", а також не проведено відбір проб та інструментарно-лабораторні вимірювання, передбачені Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства.

В акті перевірки №56/01-01-14 не міститься будь-яких даних щодо документів, які підтверджували б зазначений в ньому висновок про розміщення відповідачем сторонніх предметів саме на відкритому ґрунті, зокрема матеріалів ґрунтових досліджень, актів відбору проб та протоколів вимірювань.

Інспекція виконала розрахунок шкоди від засмічення земель на підставі Методики, використовуючи у розрахунках нормативні документи, які на момент проведення перевірки не діяли - норми ДСанПіН 2.2.7.029-99 "Державні санітарні правила і норми. Гігієнічні вимоги, щодо поводження з промисловими відходами та визначення класу їх небезпеки для здоров'я населення", затверджені постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.07.1999 №29.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача 70 802, 39 грн. шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища":

- підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (частина четверта статті 68);

- шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (частина перша статті 69).

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно встановити наявність таких умов, як: неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Згідно з положеннями ГПК України:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (частини перша і друга статті 43);

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог (частина перша статті 33);

- оцінка доказів здійснюється господарським судом на основі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності (частина перша статті 43);

- у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу (частина перша статті 101).

Як зазначено у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення":

- рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (пункт 1);

- рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункт 2);

- господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 4).

Постанова суду апеляційної інстанції цим вимогам не відповідає.

Судом апеляційної інстанції не зазначено належних та допустимих доказів на підтвердження викладених ним у постанові обставин стосовно того, що дві земельні ділянки, на яких згідно з актом №56/01-01-14 виявлено засмічення, у користуванні відповідача не знаходяться.

Так, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що: "факт незнаходження двох засмічених земельних ділянок в оренді ТДВ "Лічмаш-Прилад" підтверджується копією листа №07/68 від 10.03.2010 р.; викопіюванням з плану земель м. Лубни з показом частини земельної ділянки, яка знаходиться в оренді товариства площею 0,6073 га, передбаченої для вилучення та передачі до земель запасу Лубенської міської ради від 07.05.2010 р. з ситуаційним планом земельної ділянки, передбаченої для вилучення та передачі до земель запасу Лубенської міської ради; актом встановлення меж земельної ділянки від 22.07.2010 р. (з урахуванням вилученої земельної ділянки площею 0,6073 га) загальною площею 5,2507 га, що залишилась в оренді ТДВ "Лічмаш-Прилад"; договором оренди землі від 08.09.2010 р. з урахуванням вилученої земельної ділянки площею 0,6073 га на загальну площу 5,2507 га; кадастровим планом земельної ділянки, переданої в оренду ТДВ "Лічмаш-Прилад" станом на 08.08.2016 р., виконаним на вимогу відповідача ТОВ "Інвентземсервіс". При цьому поза увагою та оцінкою суду залишилися доводи Інспекції (і пов'язані з ними обставини) стосовно того, що договір оренди земельної ділянки був укладений Товариством і Лубенською міською радою 20.11.2013, що, на думку скаржника, спростовує інформацію, викладену в документах, датованих 2010 роком; відповідні доводи судом і не підтверджені, і не спростовані.

Окрім того, судом апеляційної інстанції не зазначено належних та допустимих доказів на підтвердження викладених ним у постанові обставин стосовно того, що виявлені Інспекцією засмічення зіпсованими пакувальними пластмасовими матеріалами, а саме стрічкою поліетиленовою високоміцною ТУ 6-19-193-82, відходи якої були готові до упакування та відправки на переробку, належали ТОВ "Амсіс", яке орендує виробничі площі у Товариства. Не здійснено судом і перевірки доводів Інспекції про те, що використання даної стрічки як вторинної сировини не виключає її належності до відходів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд належним чином висновків суду першої інстанції не спростував та дійшов власних висновків у справі без посилання на відповідні докази.

Не встановивши відповідних обставин, що входили до предмета доказування в даній справі, апеляційний господарський суд припустився неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак відповідно до пункту 3 статті 1119 та частини першої статті 11110 ГПК України оскаржувана постанова підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і прийняти судове рішення відповідно до вимог закону. За результатами нового розгляду має бути вирішено також питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Полтавській області задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 зі справи № 917/284/16 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Суддя В. Селіваненко

Суддя С. Бондар

Суддя В. Карабань