ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2017 року Справа № 910/12073/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів : Яценко О.В., Ходаківської І.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Київської міської ради на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016у справі№ 910/12073/16Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вілета"

доКиївської міської радипроспонукання до укладення додаткової угоди

в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Бачинська А.Ю. (довіреність від 09.11.2016) Телицька В.А. (довіреність №225-КМГ-4038 від 13.12.2016)В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Підченко Ю.О.) від 30.08.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді - Сулім В.В., Майданевич А.Г.) від 08.11.2016, у справі №910/12073/16 позовні вимоги ТОВ "Вілета" задоволено; визнано укладеною між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вілета" додаткову угоду до договору оренди від 11.03.2005, зареєстрованого 18.03.2005 за № 78-6-00264, на умовах визначених угодою, в редакції, яка підписана Товариством з обмеженою відповідальністю "Вілета", та зазначена в резолютивній частині судового рішення у справі.

В касаційній скарзі Київська міська рада просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.6, 13, 21, 36, 41, 43, 50 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст.ст.9, 93, 124 Земельного кодексу України (далі ЗК України), ст.33 Закону України "Про оренду землі", частини 1, 2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Позивачем надано заперечення на касаційну скаргу .

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілета" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання укладеною між позивачем та відповідачем додаткової угоди до договору оренди від 11.03.2005, зареєстрованої 18.03.2005 №78-6-00264, на умовах визначених угодою, в редакції, яка підписана ТОВ "Вілета". Позовні вимоги обґрунтовані наявністю визначених ст.33 Закону України "Про оренду землі" підстав для поновлення договору оренди землі від 11.03.2005 шляхом укладення додаткової угоди, в якій умови договору щодо розміру орендної плати приведені у відповідність до вимог законодавства.

Судами встановлено таке.

Рішенням Київської міської ради №715/2125 від 18.11.2004 було затверджено проект відведення земельної ділянки позивачу для будівництва житлового будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Героїв Дніпра (між будинками 38-е та 38-г) у Оболонському районі міста Києва та передано позивачу в довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,30га для будівництва житлового будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Героїв Дніпра (між будинками 38-е та 38-г) у Оболонському районі міста Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

11.03.2005 між відповідачем, за договором орендодавцем, та позивачем, за договором орендарем, на підставі рішення Київської міської ради №715/2125 від 18.11.2004 було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір), відповідно до умов якого, орендодавець за фактом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі об'єкт оренди або земельна ділянка), визначену договором.

Пунктами 2.1., 2.2. договору передбачено, що об'єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Героїв Дніпра (між будинками 38-е та 38-г) в Оболонському районі міста Києва; розмір - 2 731кв.м; цільове призначення - для будівництва житлового будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом; кадастровий номер - 8000000000:78:043:0164; згідно з витягом з технічної документації №Ю-31149/2005 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 24.01.2005 №33 нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 566040,49грн.

Відповідно до п.3.1. договору договір укладено на 10 років.

Згідно із п.п.6.1., 6.2. договору передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі об'єкта оренди в день реєстрації договору; право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації договору.

Пунктом 11.7. договору сторони погодили умову про те, що після закінчення строку, на який було укладено цей договір, позивач, за умови належного виконання своїх обов'язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору; у цьому разі позивач повинен не пізніше, ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово відповідача про намір продовжити його дію; у разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Судами встановлено, що позивач звернувся до відповідача з клопотанням про поновлення договору оренди земельної ділянки (лист-повідомлення) вх. №08/19843 від 18.12.2014 до якого було додано, зокрема, проект додаткової угоди.

Втім, додаткова угода не була укладена сторонами, у зв'язку з чим, на підставі приписів ст.33 Закону України "Про оренду землі" ТОВ "Вілета" звернулось до господарського суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, попередні судові інстанції правомірно виходили з такого.

Згідно ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України "Про оренду землі".

Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Так, у ч.1 ст.33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2 - 5 цієї статті).

Для застосування ч.1 ст.33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 ст.33 зазначеного Закону передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме: у тому разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони уклали додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач під час дії договору оренди землі належним чином виконував обов'язки, які слідують з його умов, а отже, враховуючи продовження користування позивачем земельною ділянкою та відсутність заперечень орендодавця щодо пролонгації правовідносин протягом місячного строку після закінчення дії договору оренди від 11.03.2005, зазначений правочин є автоматично поновленим на підставі ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку, а відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

З огляду на зазначені вище обставини справи та законодавчі приписи, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.

При цьому, оскільки поновлення договору оренди за приписами ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" відбувається на тих самих умовах і на той самий строк які були передбачені договором автоматично з наступної дати після дати його припинення, втім в подальшому, такий юридичний факт (автоматичне повновлення) потребує відповідного оформлення сторонами додатковою угодою, на момент підписання такої угоди, враховуючи приписи ст.ст.203, 628, 651, 653 ЦК України, ст.ст.179, 180 Господарського кодексу України (далі ГК України), сторони мають привести умови договору у відповідність до чинних вимог законодавства, тобто внести зміни до пролонгованого договору, які (зміни), відповідно, набирають чинності в день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору (ч.2 ст.187 ГК України).

Отже, вимоги про укладення додаткової угоди про поновлення договору на підставі ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", зміст якої в частині розміру орендної плати приведений у відповідність до п.п.288.5.1. п.288 Податкового кодексу України способом внесення змін до пролонгованого автоматично договору, є обґрунтованими.

Зазначені відповідачем в касаційній скарзі доводи щодо ненадання позивачем необхідних для реалізації переважного права документів та недотримання порядку поновлення договорів визначених п.п.34, 35 Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві від 28.02.2013 №63/9120, не є обставинами, які впливають на вирішення спору, оскільки продовження договору на підставі приписів ч.ч.1-5 ст.33 Закону України "Про оренду землі", є лише одним із способів реалізації права орендаря на користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору, яке (право) за умов відсутності необхідності його реалізації перед іншими особами, недосягнення сторонами згоди щодо умов майбутньої додаткової угоди, припиняється як переважне право, втім за умови належного виконання обов'язків орендарем, продовження користування земельною ділянкою останнім та відсутності заперечень орендодавця саме щодо пролонгації правовідносин протягом місячного строку після закінчення строку дії договору оренди, реалізується у спосіб поновлення договору, визначений ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Доводи скаржника про порушення апеляційним судом приписів процесуального законодавства, колегією суддів відхиляються з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Втім, як вбачається з матеріалів справи, в клопотанні про залучення апеляційним судом додаткового доказу - акта обстеження земельної ділянки, яким, на думку відповідача, підтверджується факт невикористання позивачем землі після закінчення строку дії договору, взагалі не обґрунтовано обставин неможливості отримання та подання доказу, складеного департаментом відповідача, в суд першої інстанції.

Доводи скаржника про те, що укладення договору на новий строк можливе виключно внаслідок прийняття радою відповідного рішення, оскільки в іншому випадку буде відсутнє волевиявлення учасника господарських відносин та порушений принцип свободи договору, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки: по-перше, у разі поновлення договору на підставі ч.6 ст.33 Закону України нормативно унормовано, що укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із, зокрема, уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності); по-друге, в спірних правовідносинах, як приписи законодавства, так і умови договору оренди, встановлювали можливість реалізації зазначеного принципу шляхом висловлення заперечень щодо поновлення договору, звернення до орендаря з вимогою про повернення земельної ділянки за актом приймання-передачі, тобто внаслідок висловлення учасником правовідносин волевиявлення у формі дії, тоді як відсутність заперечень щодо поновлення договору та відповідної вимоги про повернення землі засвідчує згоду орендодавця, що відповідає приписам ст.205 ЦК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли ґрунтовного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, а зводяться до намагання переоцінити встановлені судами обставини і досліджені докази, що згідно з приписами ст.ст.1115, 1117 ГПК України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 у справі Господарського суду міста Києва №910/12073/16 залишити без змін.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді О. Яценко

І. Ходаківська