ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2017 року Справа № 910/10029/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів : Яценко О.В., Ходаківської І.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМИР-ТРАНС"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.11.2016у справі№ 910/10029/16 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМИР-ТРАНС"до1. Малиновського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції; 2. Державного підприємства "СЕТАМ"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1:ОСОБА_4простягнення 40210,90грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2: від третьої особи:Качмар В.О. (довіреність від 05.01.2017) не з'явились ОСОБА_6 (довіреність №81/18-16-16 від 07.12.2016) не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Привалов А.І.) від 21.07.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.) від 02.11.2016, у справі №910/10029/16 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення та незастосування норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.571, 662, 673 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Відповідач-1 та третя особа не скористалися правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача-2, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОМИР-ТРАНС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Малиновського Відділу ДВС Одеського міського управління юстиції (відповідач-1) та Державного підприємства "СЕТАМ" (відповідач-2) про стягнення 40210,90грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок розміщення відповідачами неправдивої інформації про лот, позивач був змушений відмовитись від придбання майна, що виставлялось для продажу на електронних торгах, у зв'язку з чим просить повернути суму гарантійного внеску, сплаченого за участь в електронних торгах, у подвійному розмірі з огляду на приписи ст.571 ЦК України.

Судами встановлено таке.

На виконанні у Малиновському відділі ДВС Одеського міського управління юстиції перебувало зведене виконавче провадження №В-6/183 за виконавчими листами №1519/11775/12 від 25.09.2012 та №1519/23469/2012 від 15.10.2015, виданими Малиновським районним судом м. Одеси.

З метою виконання рішень суду державним виконавцем були вчинені дії щодо виявлення майна боржника - ОСОБА_7 та виявлено рухоме майно - автомобіль марки Mitsubishi; модель L200; 2008 року випуску.

29.08.2013 державним виконавцем відділу ДВС було складено акт опису й арешту майна - рухомого майна боржника, а саме: автомобіля марки Mitsubishi L200, д/н НОМЕР_1, легковий пікап, номер шасі НОМЕР_2, рік випуску 2008. Відповідно до даного акта описане майно було передано на відповідальне зберігання ОСОБА_4 та попереджено останнього про кримінальну відповідальність або матеріальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна, що підтверджується особистим підписом зазначеної особи в акті опису й арешт майна.

Постановою державного виконавця відділу ДВС від 21.11.2014 призначено експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Згідно зі звітом ТОВ "Росла" від 30.09.2015 про оцінку майна: легкового автомобіля марки Mitsubishi L200, д/н НОМЕР_1, 2008 р.в. - ринкова вартість об'єкта оцінки станом на 29.09.2015 становила 402109грн.

Начальником відповідача-1 було подано заявку від 27.11.2015 про реалізацію арештованого майна - автомобіля марки Mitsubishi L200, д/н НОМЕР_1, 2008 р.в. до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Організатором торгів ДП "СЕТАМ" 09.12.2015 на спеціалізованому сайті системи розміщено інформацію щодо проведення електронних торгів з реалізації лоту №115893. При цьому, в систему внесено всю інформацію, передбачену положеннями Наказу Міністерства юстиції України від 16.04.2014 №656/5 "Про проведення експерименту із запровадження порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів" (даний Порядок був чинний на час виникнення спірних правовідносин, надалі за текстом - Порядок №656), зокрема зазначено предмет реалізації, його місцезнаходження, стартову ціну, характеристики майна, наявність обтяжень, а також розміщено фотографії об'єкта, що реалізується, та вказано прізвище зберігача, в якого майно знаходилось на відповідальному зберіганні.

Відповідно до п.2 розділу IV Порядку №656 для участі в електронних торгах учасник проходить процедуру реєстрації на Веб-сайті, сплачує гарантійний внесок у розмірі 5% від стартової ціни лота на рахунок Організатора, подає заявку на участь в електронних торгах за формою, розміщеною на Веб-сайті, та виконує інші вимоги, визначені цим Порядком.

Позивачем для участі в електронних торгах на підставі платіжного доручення №1131 від 30.12.2015 було сплачено на рахунок відповідача-2 - 20105,45грн.

Протоколом №139227 про проведення електронних торгів від 11.01.2016, позивача визнано переможцем електронних торгів, що проводились в порядку, визначеному Порядком №656. Лот (одиниця майна, що виставляється для продажу на електронних торгах) - №115893: стартова ціна 402109,00грн; гарантійний внесок 20105,45грн; марка авто Mitsubishi; модель L200; вид пального дизель; рік випуску 2008; колір сірий; об'єм двигуна 2477см куб.; номер кузову НОМЕР_2; пробіг 42282 т.к.; комплектація: кондиціонер, підсилювач керма, електропакет, подушка безпеки (Аіrbag), сигналізація, центральний замок; має частини, які потребують ремонту (крім заміни або капітального ремонту складової); має забруднення оббивки сидінь. Продавець майна - Другий Малиновський відділ ДВС Одеського міського управління юстиції (код ЄДРПОУ 35048748). Організатор торгів - Державне підприємство "СЕТАМ" (код ЄДРПОУ 39958500).

Після проведення електронних торгів та визначення позивача переможцем, останній звернувся до відповідача-1 з вимогою надати представникам позивача для огляду майно, що відповідає лоту. Продавець повідомив, що для огляду майна необхідно звертатись до зберігача, яким було визначено ОСОБА_4 (кредитор у виконавчому провадженні),

15.01.2016 зберігач надав представникам позивача для огляду арештоване майно. За наслідками огляду транспортного засобу представниками позивача було складено акт огляду автомобіля від 15.01.2016, в якому зафіксовано невідповідність майна, наданого зберігачем для ознайомлення, майну, виставленому на продаж на електронній сторінці ДП "СЕТАМ".

22.01.2016 позивач направив відповідачу-2 лист за вих. №2201/16-юр, в якому повідомив про невідповідність інформації про лот, що міститься на електронній сторінці ДП "СЕТАМ", майну, наданому представникам позивача для огляду, та у зв'язку з цим просив продовжити термін виконання грошового зобов'язання щодо оплати лоту - до моменту встановлення причин невідповідності реального стану майна інформації про лот, або, у разі неможливості продовження такого терміну - повернути суму, еквівалентну сумі сплаченого позивачем гарантійного внеску.

Листом від 27.01.2016 за вих. №239/906-12-16/4 року відповідач-2 повідомив позивача про відсутність можливості задовольнити вимоги, викладені у листі №2201/16-юр від 22.01.2016 та про відсутність у організатора торгів обов'язків чи повноважень щодо перевірки інформації, яка надається органами виконавчої служби (продавцем) та міститься в інформаційному повідомленні.

Судами встановлено, що позивач не сплатив повну суму за придбане на електронних торгах майно у встановлений строк.

Оскільки відповідач-2 відмовився повернути позивачу гарантійний внесок у сумі 20105,45грн, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача-1, як продавця майна, та з відповідача-2, як організатора торгів, гарантійного внеску в подвійному розмірі на підставі ст.ст.571, 1212 ЦК України, оскільки на думку позивача, за своєю правовою природою гарантійний внесок є завдатком, а договору купівлі-продажу майна за результатом проведення електронних торгів укладено не було з вини продавця - відповідача-1, який повідомив неправдиву інформацію про майно, яке виставлялось на продаж.

Відмовляючи в задоволенні позову, попередні судові інстанції правомірно виходили з такого.

Згідно з положеннями ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 62 Закону встановлено, що реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Згідно положень п.п.1-4 розділу 2 Порядку реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 58 Закону України "Про виконавче провадження".

Організатор здійснює внесення до системи інформації про арештоване майно (формування лота) та його реалізацію за заявкою відділу державної виконавчої служби.

Державний виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після закінчення десятиденного строку для подання заперечень сторін виконавчого провадження проти визначення вартості (оцінки) майна у разі відсутності таких заперечень готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу, і направляє його начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі до системи для проведення реалізації майна разом з відповідними документами (в електронній або паперовий формі).

Начальник відділу державної виконавчої служби після отримання проекту заявки та документів щодо передачі майна на реалізацію у строк до трьох робочих днів перевіряє ці документи на відповідність вимогам законодавства, наявність відомостей про місце зберігання й демонстрації майна та у разі виявлення порушень визначає їх перелік та встановлює строк для усунення порушень, який не повинен перевищувати трьох робочих днів, а у разі, якщо відповідно до законодавства реалізація майна неможлива, документи щодо передачі майна на реалізацію повертаються державному виконавцю, який їх подав, із зазначенням визначених законодавством підстав, що унеможливлюють реалізацію майна.

У разі встановлення відповідності документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує (за допомогою електронного цифрового підпису або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 3 розділу І цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її організатору в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для внесення інформації про проведення електронних торгів у Систему.

Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відповідного органу державної виконавчої служби. Отже вірним є висновок судів, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог до відповідача-2.

Так, організатор перевіряє повноту заповнення заявки. У разі невідповідності заявки вимогам, передбаченим пунктом 2 цього розділу, організатор через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби повідомляє начальника відділу державної виконавчої служби, який передав майно на реалізацію, про необхідність усунення недоліків протягом трьох робочих днів.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що державний виконавець призначає зберігача у порядку, встановленому статтею 59 Закону, керуючись принципом забезпечення схоронності та цілісності майна.

Зберігачами можуть бути боржник, члени його сім'ї або інші особи, у тому числі організатор.

При передачі арештованого майна на зберігання організатор (у разі передачі майна на зберігання іншим особам - державний виконавець) забезпечує його фотозйомку. Матеріали зйомки зберігаються як доказ стану прийнятого на зберігання майна та обов'язково додаються до опису лота у системі.

Зберігач зобов'язаний забезпечити належні умови зберігання майна відповідно до властивостей такого майна, торговельно-технологічних, санітарно-гігієнічних і протипожежних норм, його демонстрацію (крім випадків, коли зберігачем є боржник або члени його сім'ї) та передачу переможцю електронних торгів.

Відповідно до наведених правових норм, державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку та уцінку майна, на яке звернуто стягнення - статті 58, 62 Закону), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації.

Згідно зі статтею 59 Закону майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу. Зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення або зменшення цінності внаслідок користування.

Отже, положення чинного законодавства не містять вимог до державної виконавчої служби перевіряти стан арештованого майна, натомість за приписами статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" обов'язок щодо збереження арештованого майна у належному стані покладено на зберігача.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що зміни до характеристик лоту були внесені після складання акта опису й арешту майна і передачі лоту на зберігання, а тому відповідальність щодо стану майна несе зберігач.

Відповідно до пунктів 1, 3 та абзацу 4 пункту 4 розділу IX Порядку, на підставі копії протоколу переможець електронних торгів протягом десяти банківських днів з дня формування протоколу здійснює розрахунки за придбане на електронних торгах майно в такому порядку: зазначена в протоколі електронних торгів сума коштів, яка дорівнює різниці між ціною продажу придбаного лота і сумою винагороди організатору за цим лотом, перераховується переможцем на рахунок органу державної виконавчої служби; сума гарантійного внеску, зарахованого на рахунок організатора, визнається частиною оплати переможцем придбаного ним на електронних торгах майна і залишається організатору в рахунок оплати наданих ним послуг з проведення електронних торгів; різниця між сумою гарантійного внеску та сумою винагороди організатору перераховується переможцем на рахунок організатора, у разі якщо майно реалізовано за ціною, вищою від стартової.

Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку гарантійний внесок - грошовий завдаток, зарахований на рахунок Організатора, який за одним лотом сплачує фізична або юридична особа - учасник електронних торгів, розмір якого визначений, виходячи зі стартової ціни лота, та дорівнює сумі винагороди організатору електронних торгів за надані ним послуги з реалізації майна.

Гарантійний внесок не повертається учаснику, який став переможцем електронних торгів, але не вніс усієї належної грошової суми в строки, передбачені пунктом 1 цього розділу (п.3 розділу IX Порядку).

З огляду на те, що позивач став переможцем торгів, втім не вніс визначену суму грошових коштів, підстави для повернення останньому гарантійного внеску відсутні.

Доводи скаржника про те, що оскільки зазначений внесок за свою правовою природою є завдатком, а відтак, враховуючи необхідність застосування до спірних правовідносин визначених ЦК України загальних норм про завдаток та правових наслідків невиконання забезпеченого останнім зобов'язання, позовні вимоги підлягають задоволенню на підставі ст.ст.570, 571 ЦК України, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

За приписами ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

В силу норм статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Приписами ст.650 ЦК України визначено, що особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Згідно ч.4 ст.656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Отже, встановлені обставини прийняття позивачем участі в аукціоні, внесення гарантійного внеску, пропозиція кращої ціни, подальші дії вчинені з метою набуття майна у власність саме за результатами проведення електронного аукціону, свідчить про наявність волевиявлення особи, щодо участі в правовідносинах які регламентовані спеціальними приписами Закону та Порядком, які на відміну від загальних норм ЦК України, що регулюють відносини купівлі-продажу, підставу, форму та вид забезпечення виконання такого зобов'язання, згідно ст.650, ч.4 ст.656 ЦК України, п.3 розділу IX Порядку, визначають самостійний захід впливу організатора торгів на переможця з метою належного виконання в подальшому зобов'язань останнім, дотримання визначених меж поведінки під загрозою вчинення певних дій, що обумовлюють настання негативних наслідків майнового характеру для боржника у вигляді неповернення суми гарантійного внеску, незалежно від можливості подальшого визначення іншого переможця торгів та задоволення за рахунок останнього вимог організатора аукціону щодо отримання винагороди.

Доводи скаржника про необхідність застосування до спірних відносин приписів ст.1212 ЦК України, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

Згідно з ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зі змісту ст. 1212 ЦК України слідує, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

- по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст.11 ЦК України).

При цьому, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу (аналогічний висновок зазначений в постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 року №6-88цс13, який на підставі ст.111-28 ГПК України має враховуватись судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права).

Отже, вимоги про повернення коштів на підставі вказаної статті можуть висуватися лише у випадку відсутності між сторонами правочину або будь-якої іншої підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив гарантійний внесок у сумі 20105,45грн за участь в електронних торгах з реалізації арештованого майна на підставі положень Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів.

Отже, перерахування коштів на рахунок відповідача-2 відбулось на відповідній правовій підставі, що виключає можливість повернення спірних коштів на підставі приписів ст.1212 ЦК України та застосування вказаної статті до спірних правовідносин.

Відповідно до ст.1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Приписи зазначеної вище норми, а також недоведеність позивачем в попередніх судових інстанціях обставин які б згідно приписів ч.3 ст.538 ЦК України, надавали покупцю право на відмову від зобов'язання, також свідчать про безпідставність заявленого позову.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМИР-ТРАНС" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 у справі Господарського суду міста Києва №910/10029/16 залишити без змін

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді О. Яценко

І. Ходаківська