ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2017 року Справа № 908/1024/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Погребняка В.Я.,суддів:Короткевича О.Є., Панової І.Ю.,розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської областіна рішеннягосподарського суду Запорізької області від 19.05.2014та постановуДонецького апеляційного господарського суду від 19.10.2016у справі№ 908/1024/13 господарського суду Запорізької області за позовомЗаступника прокурора Запорізької областів інтересах держави в особіФонду державного майна УкраїнидоПриватного підприємства "Недра"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приморська міська радатреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1. Приватне Запорізьке обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпромбуд" 3. Публічне акціонерне товариство "Банк Кіпру" 4. Федерація профспілок України 5. Українське приватне акціонерне товариство по туризму та екскурсіям "Укрпрофтур"провизнання права власності та витребування майна

за участю представників сторін:

від Генеральної прокуратури України - Суходольский С.М.,

посвідчення № 041032; від Фонду державного майна України - Зубарєва Н.В., дов. № 4 від 04.01.2017 року,

ВСТАНОВИВ:

22.03.2013 року до господарського суду Запорізької області звернувся прокурор Приморського району Запорізької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України з позовною заявою до Приватного підприємства "Недра" про: визнання права власності держави в особі Фонду державного майна України на спальний корпус, позначений на плані літерою "К", загальною площею 948,8 кв. м, балансова вартість якого складає 415000 грн., розташованого за адресою: м. Приморськ, вул. Курортна, 45-А; витребування спального корпусу, позначеного на плані літерою "К", загальною площею 948,8 кв. м, балансова вартість якого складає 415000 грн., розташованого за адресою: м. Приморськ, вул. Курортна, 45-А, із володіння Приватного підприємства "Недра" у власність держави в особі Фонду державного майна України; зобов'язання повернути Приватним підприємством "Недра" спальний корпус, позначений на плані літерою "К", загальною площею 948,8 кв. м, балансова вартість якого складає 415000,00 грн., розташованого за адресою: м. Приморськ, вул. Курортна, 45-А, у власність держави в особі Фонду державного майна України.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.05.2014 року у справі № 908/1024/13 (головуючий суддя - Шевченко Т.М., суддя - Азізбекян Т.А., Ніколаєнко Р.А.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.10.2016 року у справі № 908/1024/13 (головуючий суддя - Агапов О.Л., суддя - М'ясищев А.М., суддя - Сгара Е.В.). Рішення господарського суду Запорізької області від 19.05.2014 року у справі № 908/1024/13 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Не погодившись з рішенням господарського суду Запорізької області від 19.05.2016 року та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.10.2016 року у справі № 908/1024/13, Заступник прокурора Харківської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.10.2016 року та рішення господарського суду Запорізької області від 19.05.2014 року, прийняти нове рішення, яким позов прокурора задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів касаційної скарги Заступник прокурора Харківської області посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 256, 257, 261, 321, 328, 386, 387, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та ст. ст. 47, 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/1024/13 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя Короткевич О.Є., суддя Панова І.Ю. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2016 року в матеріалах справи).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.12.2016 року у справі № 908/1024/13 прийнято касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на рішення господарського суду Запорізької області від 19.05.2014 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.10.2016 року у справі № 908/1024/13 до провадження, розгляд призначено на 13.12.2016 року.

Від Приватного акціонерного товариства "УКРПРОФТУР" (далі - ПрАТ "УКРПРОФТУР") надійшов відзив на касаційну скаргу з проханням відмовити в задоволенні касаційної скарги Заступника прокурора Харківської області на рішення господарського суду Запорізької області від 19.05.2014 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.10.2016 року у справі № 908/1024/13 в повному обсязі та залишити оскаржувані судові акти в силі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України у названому вище складі, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши уповноважених представників Генеральної прокуратури України, Фонду державного майна України, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволення, з наступних підстав.

Під час розгляду даної справи господарськими судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.

Згідно з постановою Ради Міністрів УРСР № 606 від 23.04.1960 року "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР", Міністерство охорони здоров'я мало передати Українській республіканській раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок курортні установи, санаторії, будинки відпочинку та таке інше.

Відповідно до пункту 2 вказаної постанови, передача у відання профспілкових органів курортних установ, санаторіїв, будинків відпочинку та інших підприємств і організацій здійснювалася безоплатно, з усім обладнанням, транспортом, допоміжними підприємствами і підсобними господарствами, спорудами, жилими будинками, земельними ділянками, парками станом на 1 січня 1960 року, а також з асигнуваннями на їх утримання, планами з праці, фондами персональних надбавок, капіталовкладеннями, фондами на всі види матеріалів і лімітами на проектування за планом на 1960 рік, невикористаними централізованими коштами курортного збору і амортизаційного фонду та іншими коштами по балансу на 1 січня 1960 року.

18.11.1990 року Президією Ради Загальної Конфедерації професійних союзів СССР прийнята постанова № 2-1а "Про затвердження Договору про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном", якою з метою забезпечення виконання статутних завдань було затверджено Договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном. Вказаним договором у власність Федерації незалежних профспілок було передано майно згідно додатку.

Президією Федерації незалежних профспілок України постановою від 23.08.1991 року № П-7-7 (зі змінами від 09.10.1991 року) прийнято рішення про перетворення Української республіканської ради по туризму і екскурсіях в Акціонерне товариство "Укрпрофтур".

04.10.1991 року між Радою Федерації незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України укладено установчий договір про створення на базі туристично-екскурсійних підприємств і організацій Української республіканської ради по туризму та екскурсіях Акціонерного товариства "Укрпрофтур" і затверджено його статут, який 28.10.1991 року зареєстровано Київським міськвиконкомом.

21.11.1997 року між Українським акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" та Запорізьким обласним дочірнім підприємством "Запоріжтурист" з метою створення Запорізького обласного Закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" шляхом реорганізації Запорізького обласного дочірнього підприємства "Запоріжтурист" Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" в акціонерне товариство закритого типу на основі добровільного об'єднання свого капіталу, грошових коштів, інших матеріальних цінностей укладено установчий договір Запорізького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист".

Установчий договір затверджено протоколом установчих зборів засновників Запорізького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" від 10.10.1997 року № 1.

Згідно з п. 3.1 вказаного установчого договору, Запорізьке обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" є правонаступником Запорізького обласного дочірнього підприємства "Запоріжтурист" Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур".

Відповідно до акту передачі у власність Запорізькому обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" майна та будівель від 15.12.1997 року № 514, Українським акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" передано у власність, а Запорізьким обласним Закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" прийнято у власність, зокрема, будівлі та майно туристсько-оздоровчого комплексу "Приморський", до складу якого, як стверджував позивач, входило спірне майно.

Рішенням виконавчого комітету Приморської міської ради від 17.11.2000 року № 197 "Про видачу свідоцтва про право власності на оздоровчий комплекс "Приморський" оформлено право власності на оздоровчий комплекс санаторного типу "Приморський" за Закритим акціонерним товариством "Запоріжтурист", вул. Курортна, 45, м. Приморськ (п. 1). Доручено Приморському державному комунальному підприємству технічної інвентаризації видати свідоцтво про право власності (п. 2).

На підставі рішення виконавчого комітету Приморської міської ради від 17.11.2000 року № 197 Приморською міською радою складено свідоцтво про право власності Запорізького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" на об'єкт в цілому (що складається з основних будівель: А, А1, Б, Г, Д, Т, Т1, З, И, К, П, Р, О, У, У1, Ф, Х, Х1, Ш, Щ, Я, Я1; підсобних будівель та споруд) - оздоровчий комплекс санаторного типу "Приморський", що розташований у м. Приморську, вул. Курортна, 45.

08.12.2003 року між Запорізьким обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпромбуд" (покупець) укладено договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості № б/н, на підставі якого продавець передав у власність ТОВ "Інтерпромбуд" нерухоме майно, а саме: спальний корпус № 3 (літ. "К"), розташований за адресою Запорізька область, м. Приморськ, оздоровчий комплекс санаторного типу "Приморський", вул. Курортна, 45.

30.06.2006 року між ТОВ "Інтерпромбуд" (продавець) та ПП "Недра" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким, за Актом приймання-передачі від 11.07.2006 року, продавець передав у власність ПП "Недра" нерухоме майно, а саме: спальний корпус літера "К", альтанки літери "К1" і "К2", що складали 1/16 частки оздоровчого комплексу санаторного типу "Приморський", який знаходиться за адресою: Запорізька області, Приморський район, м. Приморськ, вул. Курортна, 45.

Вартість нерухомого майна, що є предметом договору купівлі-продажу, складала 415000,00 грн.

Рішенням виконавчого комітету Приморської міської ради від 13.10.2006 року № 285 виділено Приватному підприємству "Недра" із складу оздоровчого комплексу санітарного типу "Приморський", розташованого за адресою: м. Приморськ, вул. Курортна, 45, 1/16 частку майна, до якої входить спальний корпус літера "К", альтанки літери "К1" і "К2", з присвоєнням нової поштової адреси: м. Приморськ, вул. Курортна, 45а (п.1); також вирішено видати и ПП "Недра" свідоцтво про право власності на виділене нерухоме майно (п.2); доручено Приморському комунальному підприємству технічної інвентаризації оформити свідоцтво про право власності та провести реєстрацію права власності нерухомого майна, а саме: спальний корпус "К", розташований за адресою: 72100, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Курортна, 45а, за ПП "Недра" (п. 3).

18.10.2006 року виконавчим комітетом Приморської міської ради приватному підприємству "Недра" видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, розташованого за адресою: Запорізька область, Приморський район, м. Приморськ, вул. Курортна, буд.45а; опис об'єкту: основна частина, К, 948,8 кв. м; альтанка К1; альтанка К2 та зареєстровано Приморським КПТІ (рішення від 18.10.2006 року реєстратора Приморського КПТІ).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.11.2011 року у справі №17/5009/5414/11 за позовом прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України визнано недійсним та скасовано рішення виконавчого комітету Приморської міської ради від 17.11.2000 року № 197 "Про видачу свідоцтва про право власності на оздоровчий комплекс "Приморський", яке, на час прийняття цього рішення і стало підставою набуття Запорізьким обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" права власності на спірний об'єкт.

Звертаючись із даним позовом, Прокурор Приморського району Запорізької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, зауважував на тому, що власником спірного нерухомого майна на момент прийняття виконкомом Приморської міської ради рішення №197 від 17.11.2000 року, яке було скасовано наведеним судовим рішенням господарського суду Запорізької області від 09.11.2011 року у справі №17/5009/5414/11, була держава Україна в особі Фонду державного майна України, відтак на той момент лише останній був уповноважений здійснювати розпорядження спірними об'єктами нерухомості, як об'єктами державного майна, а не виконком Приморської міської ради, що дає підстави витребувати спірне майно із володіння ПП "Недра" у власність держави в особі Фонду державного майна України та зобов'язати відповідача повернути його у власність держави.

Обґрунтовуючи свій позов прокурор посилався на ст. ст. 321, 328, 330, 388 ЦК України.

Відповідачем та третьою особою-1 подано до суду заяви про застосування строків позовної давності.

Разом з тим, позивачем подано заяву про поновлення строку позовної давності.

Третя особа-3 ПАТ "Банк Кіпру", серед іншого, звернувся з клопотанням про припинення провадження у справі, обґрунтовуючи його тим, що у господарському суді Запорізької області розглядається справа про банкрутство відповідача - ПП "Недра", отже, на думку Банку, позовні вимоги про визнання права власності та витребування майна повинні розглядатися у межах справи про банкрутство.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів того, що Акціонерне товариство "Укрпрофтур" відносилось до підприємств, установ чи організацій союзного підпорядкування, на які поширюється дія ст. 1 Закону України "Про підприємства, установи чи організації союзного підпорядкування, розташованих на території України" від 10.09.1991 року № 1540-XII, отже, віднесення майна туристсько-оздоровчого комплексу "Приморський" до державної власності, на думку господарського суду, не підтверджено жодними доказами.

Що стосується рішення господарського суду Запорізької області від 09.11.2011 року у справі № 17/5009/5414/11, на яке посилався прокурор в обґрунтування заявленого позову, то господарський суд при прийнятті рішення дійшов до висновку про відсутність підстав враховувати факти, встановлені судовим рішенням у справи №17/5009/5414/11, як такі, що не потребують доказування при вирішенні спору у межах даної справи №908/1024/13, з огляду на те, що межах справи №17/5009/5414/11 Приватним підприємством "Недра" заявлялось клопотання про залучення його до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору, однак судом в задоволенні клопотання відмовлено з тих підстав, що об'єкти нерухомості, що належать ПП "Недра" на праві власності (спальний корпус, позначений на плані літерою "К" загальною площею 948,8 кв. м, альтанки літери "К1" і "К2"), знаходяться за іншою адресою та не є предметом розгляду у справі № 17/5009/5414/11.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач є добросовісним набувачем спірної нерухомості, договори купівлі-продажу від 08.12.2003 року та від 30.06.2006 року не оспорені, не визнані недійсними у встановленому законом порядку, отже, у суду відсутні підстави для застосування приписів ст. 388 ЦК України.

Крім того, суд першої інстанції зазначив про те, що прокурором не доведено поважності причин пропуску строку позовної давності, проте, відмовляючи у задоволенні позову, суд послався на необґрунтованість позовних вимог.

Підтримуючи висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що при вирішенні даного спору господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог вцілому, а тому, питання щодо застосування строку позовної давності не розглядав, саме виходячи з безпідставності позову.

Погоджуючись з фактом того, що позовні вимоги прокурора засновані на рішенні господарського суду Запорізької області, яке не стосується спірного у даній справі майна, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду врахувала також і те, що відповідно до наявного у справі рішення Верховного суду України від 25.03.2015 року у справі №11/163/2011/5003 (т.3, а.с.190-194) позивач у справі - Фонд державного майна України повинен був дізнатися про порушення свого права ще у 1996 році, складаючи Перелік установ, організацій і підприємств, які станом на 24 серпня 1991 року знаходились у віданні Української республіканської ради по туризму та екскурсіях Федерації профспілок України Загальносоюзної конфедерації профспілок (колишнього ВЦПРС).

Проте, як встановив апеляційний господарський суд, з клопотанням про поновлення пропущеного строку позовної давності саме позивач у справі - Фонд державного майна України до суду не звертався та дійшов до висновку про те, що у даному випадку, пропуск строку позовної давності є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, з огляду на таке.

Як зазначено прокурором у касаційній скарзі, висновки попередніх судових інстанцій щодо не підтвердження жодним доказом віднесення майна Туристсько-оздоровчого комплексу "Приморський" до державної власності, а також про відсутність доказів того, що Акціонерне товариство "Укрпрофтур" відноситься до підприємств, установ чи організацій союзного підпорядкування, на які поширюється дія ст. 1 Закону України "Про підприємства, установи чи організації союзного підпорядкування, розташованих на території України" від 10.09.1991 року №1540-ХІІ, є безпідставними.

Також, заявник касаційної скарги вважає, що судами не надано оцінки Постанові Кабінету Міністрів України від 24.09.1991 року № 227 "Про заходи щодо виконання Закону України "Про підприємства, установи чи організації союзного підпорядкування, розташованих на території України", якою було визначено перелік підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, на які поширюється дія вказаного Закону.

Постановою Центрального виконавчого комітету СРСР "Про ліквідацію Всесоюзного товариства пролетарського туризму та екскурсій" від 17.04.1936 року на Всесоюзну центральну раду професійних спілок (ВЦРПС) та на її організації покладено керівництво роботою в галузі туризму, що стало підставою для створення мережі туристично-екскурсійних закладів профспілок, які в Українській PCP перебували у складі Української республіканської ради по туризму та екскурсіях, підпорядкованої Укрпрофраді.

Постановою Президії ВЦРПС від 20.07.1962 року центральні, республіканські, крайові та обласні туристично-екскурсійні управління реорганізовано в Центральну, республіканські, крайові та обласні ради по туризму.

Постановою Президії Центральної ради по туризму та екскурсіях "Про створення туристичної бази "Святошино" від 01.04.1981 року встановлено, що в зв'язку із закінченням будівництва вирішено створити з 01.02.1981 року туристичну базу сезонної дії з їдальнею "Святошино" із підпорядкуванням Київській обласній раді по туризму та екскурсіях.

23.08.1991 року Президією ради Федерації незалежних профспілок України прийнято постанову "Про створення Акціонерного товариства "Укрпрофтур" № П-7-7, згідно якої з метою радикальної перебудови управління туризмом профспілок, приведення господарського механізму у відповідність ринковим відносинам вирішено вважати доцільним створення на базі туристсько-екскурсійних підприємств, об'єднань і організацій Української республіканської ради по туризму і екскурсіях Республіканського акціонерного товариства "Укрпрофтур".

04.10.1991 року між радою Федерації незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України підписано установчий договір про створення Акціонерного товариства "Укрпрофтур". Одночасно, 04.10.1991 року, підписано статут Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур".

За змістом п. 1.1 зазначеного статуту Українське акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" створювалося з метою організації та надання громадянам, у тому числі іноземним, комплексних туристично-екскурсійних та інших послуг, ефективного використання матеріальної бази, будівництва нових і реконструкції існуючих туристичних об'єктів, прискорення формування нових економічних засад туризму та екскурсій.

Згідно з п. 1.2, п. 2.1 статуту засновниками та учасниками новоствореної юридичної особи є рада Федерації незалежних профспілок України та Фонд соціального страхування України.

Пунктом 1.8 статуту передбачено, що новостворена юридична особа є правонаступником Української республіканської ради по туризму та екскурсіях.

Для забезпечення діяльності юридичної особи створюється фонд у розмірі 391 206 тис. рублів шляхом передання радою Федерації незалежних профспілок України у власність акціонерному товариству капіталу в розмірі вартості основних фондів та оборотних засобів туристично - екскурсійних підприємств, об'єднань та організацій профспілок України в сумі 381 206 тис. рублів. Одночасно внеском Фонду соціального страхування України є 10 млн. рублів (п. 3.1 статуту).

Як уже зазначалось, 21.11.1997 року між Українським акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" та Запорізьким обласним дочірнім підприємством "Запоріжтурист" з метою створення Запорізького обласного Закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" шляхом реорганізації Запорізького обласного дочірнього підприємства "Запоріжтурист" Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" в акціонерне товариство закритого типу на основі добровільного об'єднання свого капіталу, грошових коштів, інших матеріальних цінностей укладено установчий договір Запорізького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист".

Установчий договір затверджено протоколом установчих зборів засновників Запорізького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" від 10.10.1997 року № 1.

Згідно з п. 3.1 вказаного установчого договору, Запорізьке обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" є правонаступником Запорізького обласного дочірнього підприємства "Запоріжтурист" Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур".

Відповідно до акту передачі у власність Запорізькому обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" майна та будівель від 15.12.1997 року № 514, Українським акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" передано у власність, а Запорізьким обласним Закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" прийнято у власність, зокрема, будівлі та майно туристсько-оздоровчого комплексу "Приморський", до складу якого, як стверджував позивач, входило спірне майно.

Судами також встановлено, що Постановою Верховної Ради Української PCP "Про захист суверенних прав власності Української PCP" від 29.11.1990 року № 506 на території республіки введено мораторій на будь-які зміни форми власності та власника державного майна до введення у дію Закону Української PCP про роздержавлення майна.

Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 року № 1452-ХІІ "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" та Законом України від 10.09.1991 року № 1540-ХІІ "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташовані на території України, є державною власністю України.

Одночасно, Указом Президії Верховної Ради України "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" від 30.08.1991 року № 1452-ХІІ визнано недійсними майнові договори, якими змінено форму власності, укладені під час дії мораторію, встановленого постановою Верховної Ради Української PCP "Про захист суверенних прав власності Української PCP" від 29.11.1990 року № 506.

З огляду на історію створення спірного майна, історію реорганізації ПАТ "Укрпрофтур" (Українське акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" є правонаступником Української республіканської ради по туризму та екскурсіях і створено на базі майна засновників Федерації професійних спілок України, яка є правонаступником ради Федерації незалежних профспілок України, Української республіканської Ради профспілок та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності), та беручи до уваги наведені нормативні акти стосовно права власності держави Україна після розпаду СРСР, право власності на спірний об'єкт набула держава Україна.

Передача спірного майнового комплексу у відання Української республіканської Ради профспілок, правонаступником якої після розпаду СРСР стала рада Федерації незалежних профспілок України, а у подальшому - Федерація професійних спілок України, жодним чином не мала наслідком зміну форми власності переданого майна, яке так і залишилося державним.

Водночас профспілки діяли за загальним статутом профспілок СРСР та були загальносоюзною громадською організацією.

Спірний об'єкт належить до майнових комплексів громадської організації колишнього СРСР, розташованих на території України.

Тобто, на момент створення Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" спірне майно перебувало у державній власності, а тому могло бути відчужене виключно за згодою власника.

Постановою Верховної Ради України від 10.04.1992 року "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього СРСР, розташовані на території України" передбачено, що майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР, передані тимчасово Фонду державного майна України.

За змістом постанови Верховної Ради України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР" від 04.02.1994 року тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Питання щодо суб'єктів права власності зазначеного майна на законодавчому рівні не врегульовано, майно колишніх профспілкових організацій на теперішній час залишається державною власністю, тому висновок судів попередніх інстанцій про недоведеність належності спірного нерухомого майна до об'єктів державної власності, є передчасним.

Щодо висновків суду апеляційної інстанції, який прийняв рішення про відмову у позові з самостійних підстав, а саме, пропуску прокурором строку позовної давності у даному спорі, мотивуючи це тим, що прокурору, як і ФДМУ, ще у 1997 році було відомо про перелік майна лікувально-оздоровчих організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991 року знаходились у віданні Федерації незалежних профспілок України, серед якого було і спірне нерухоме майно, тоді як з даним позовом прокурор звернувся до господарського суду тільки у березні 2013 року, що у свою чергу, свідчить про відсутність у справі доказів наявності об'єктивних обставин щодо неможливості реалізації права на судовий захист в межах встановлених законом строків позовної давності, то колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з такими висновками суду попередньої інстанції і зазначає про наступне.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до положень ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або може довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Водночас, згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, частинами 2, 4 ст. 29 ГПК України передбачено, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що норми закону про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Разом з цим, слід відзначити, що передача у відання не свідчить про зміну форми власності і те, що з передачею у відання Українській Республіканській раді профспілок, правонаступником якого є Федерація незалежних профспілок України, спірного нерухомого майна, це майно залишилось у державній власності, отже висновок про обізнаність Прокурора та Позивача про порушене право державної власності, є передчасним.

Водночас, положеннями ст. 83 ЦК УРСР передбачалось, що позовна даність не поширюється на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння громадських організацій або громадян, тоді як згідно п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України, чинної на час звернення Прокурора з даним позовом до суду, позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

При цьому, колегія суддів зазначає про те, що право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у цієї особи титулу власника, в даному випаду - держави Україна в особі ФДМУ.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку про пропуск позивачем позовної давності і що порушене право державної власності на спірне майно не підлягає захисту.

Згідно з п. п. 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані рішення вказаним вимогам не відповідають.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права і процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Водночас, слід звернути увагу господарського суду Запорізької області, що під час нового розгляду необхідно надати правову оцінку клопотанню третьої особи-3 ПАТ "Банк Кіпру" про припинення провадження у справі, яке обґрунтовано тим, що у господарському суді Запорізької області розглядається справа про банкрутство відповідача - ПП "Недра".

При цьому суду першої інстанції слід врахувати наступне.

Відповідно до положень ст. 41 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Системний аналіз положень Закону про банкрутство дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

За умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону про банкрутство, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 13.04.2016 року у справі № 908/4804/14, від 16.11.2016 року у справі № 908/560/16.

Відповідно до положень ст. 11128 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п. п. 1 і 2 ч. 1 ст. 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 19.05.2014 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.10.2016 року у справі № 908/1024/13 скасувати.

Справу № 908/1024/13 направити на новий розгляд до господарського суду Запорізької області в іншому складі суду.

Головуючий: Погребняк В.Я. Суддя Короткевич О.Є. Суддя Панова І.Ю.