ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2017 року Справа № 904/7099/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Погребняка В.Я.,суддів:Жукової Л.В., Панової І.Ю.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"на ухвалугосподарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2016 рокута постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2016у справі№ 904/7099/15 господарського суду Дніпропетровської області за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Слобожанка"пробанкрутствоза участю представників сторін: від Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Пальміра" - Кірічко Т.Л., дов. б/н від 10.08.2016 року; від Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ" - Кузьміченко С.В., дов. б/н від 14.06.2016 року; від Товариства з обмеженою відповідальністю Командитного товариства "Евелін Косметікс Дистрибуція" - Колотій А.Ю., дов. б/н від 21.11.2016 року; арбітражний керуючий Гусак Ю.М. посвідчення № 136 від 09.02.2016 року,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2016 року у справі № 904/7099/15 (суддя - Калиниченко Л.М.) долучено до матеріалів справи клопотання № 13-06/16/1 від 13.06.2016 року з додатками. Заяву ліквідатора Гусака Ю.М. №24/02-16 від 24.02.2016 року щодо залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ" (далі - ТОВ "РУШ") в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача відхилено. Відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора Гусака Ю.М. про визнання недійсним договору факторингу № 170415Ф від 17.04.2015 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Слобожанка" (далі - ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Пальміра" (далі - ТОВ "Факторингова компанія "Пальміра").

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 року у справі № 904/7099/15 (головуючий суддя - Чус О.В., суддя - Березкіна О.В., суддя - Подобєд І.М.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2016 року у справі № 904/7099/15 в частині відмови у задоволенні заяви ліквідатора Гусака Ю.М. про визнання недійсним договору факторингу № 170415Ф від 17.04.2015 року, укладеного між ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" та ТОВ "Факторингова компанія "Пальміра" залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2016 року та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 року у справі № 904/7099/15, ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 року у справі № 904/7099/15 скасувати; прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір факторингу № 170415Ф від 17.04.2015 року укладений між ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" та ТОВ "Факторингова компанія "Пальміра" з моменту його укладення.

В обґрунтування доводів касаційної скарги ПАТ "Укрсоцбанк" посилається на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI, що набрав чинності з 19.01.2013 року) (далі - Закон про банкрутство).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/7099/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя Жукова Л.В., суддя Коваленко В.М. (протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.11.2016 року в матеріалах справи).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.11.2016 року у справі № 904/7099/15 прийнято касаційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" до провадження, розгляд призначено на 13.12.2016 року.

12.12.2016 року до Вищого господарського суду України від ТОВ "Факторингова компанія "Пальміра" надійшов відзив на касаційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 року у справі № 904/7099/15 про банкрутство ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" (прийнятих за результатами розгляду заяви про визнання недійсним договору факторингу), в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ПАТ "Укрсоцбанк" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 року у справі № 904/7099/15. Залишити без змін ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 року у справі № 904/7099/15.

12.12.2016 року від ТОВ "РУШ" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 року у справі № 904/7099/15 без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.12.2016 року у справі № 904/7099/15 продовжено строк розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"; відкладено розгляд касаційної скарги ПАТ "Укрсоцбанк" на 10.01.2017 року.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 10.01.2017 року № 08.03.-04/39, у зв'язку з відпусткою судді Коваленка В.М., відповідно до п. 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено автоматичну зміну складу колегії у справі № 904/7099/15 (розпорядження в матеріалах справи).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/7099/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Панова І.Ю., суддя - Жукова Л.В. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.01.2016 року в матеріалах справи).

Колегія суддів Вищого господарського суду України у вказаному складі, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2015 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка", в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2015 року ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 4 місяці до 27.12.2015 року.

Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Гладія Олександра Васильовича; кандидатури арбітражних керуючих Ткаченко Д.В., Андросової В.Є., Бєлової О.А., Ткачук О.В., Гусака Ю.М. та Штельманчука М.С. на участь у справі в якості ліквідатора відхилено.

28.08.2015 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України розміщено оголошення про визнання ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 року у справі № 904/7099/15 постанову суду першої інстанції від 27.08.2015 року скасовано в частині призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Гладія О.В. та відхилення кандидатури арбітражного керуючого Гусака Ю.М., прийнято в цій частині нове рішення про призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Гусака Ю.М., кандидатуру арбітражного керуючого Гладія О.В. відхилено.

Ліквідатор Гусак Ю.М. звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із заявою, в порядку ст. 20 Закону про банкрутство, в якій просив визнати недійсним договір факторингу №170415Ф від 17.04.2015 року, укладений між ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" та ТОВ "Факторингова компанія "Пальміра", з огляду на те, що в результаті виконання спірного правочину, який було укладено протягом одного року до порушення провадження у даній справі про банкрутство, майно боржника(майнові права) відчужено безоплатно.

Відмовляючи в задоволенні вказаної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що ліквідатором Гусаком Ю.М. не надано належних та допустимих доказів щодо наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, натомість, ТОВ "Факторингова компанія "Пальміра" надано відповідні докази щодо виконання банком взятих на себе зобов'язань по кредитним договорам, спірний договір укладено з дотриманням вимог чинного законодавства, сторонами перераховано кошти за укладеними договорами.

Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками суду першої інстанції, та залишив ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2016 року у справі №904/7099/15 без змін.

При цьому, судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1 ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Разом із тим, згідно з ч. 3 ст. 1079 ЦК України фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлює Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", п. 11 ст. 4 якого факторинг віднесено до фінансових послуг.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 цього Закону фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до свідоцтва з додатком до свідоцтва № 389 серії ФК, виданого ТОВ "Факторингова компанія "Пальміра", зазначено види фінансових послуг, які має право здійснювати фінансова компанія без отримання ліцензій та/або дозволів відповідно до законодавства - факторинг.

Таким чином, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наявність у ТОВ "Факторингова компанія "Пальміра" права на фінансування оспорюваного у межах даного провадження договору факторингу, оскільки останнє є установою, яка може надавати фінансові послуги.

17.04.2015 року ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" (клієнт) та ТОВ "Факторингова компанія "Пальміра" (фактор) укладено договір факторингу № 170415Ф, за умовами якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта,а клієнт відступає факторові свої права грошової вимоги до ТОВ "РУШ" (боржник) за основним договором, яким є договір поставки № 150 від 01.07.2011 року, що укладений між клієнтом та боржником.

Пунктом 1.5 договору факторингу № 170415Ф від 17.04.2015 року сторони узгодили, що станом на 14.04.2015 року загальна сума заборгованості складає 8 360 300, 59 грн.

01.06.2015 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору факторингу № 170415Ф від 17.04.2015 року, в якій було погоджено внести зміни до договору, а саме викласти наступній редакції: п.1.5. - "Станом на 31.05.2015 року загальна сума боргу за основним договором складає 7 918 555,73 грн."; п.1.2. - "За передачу права грошової вимоги до боржника за основним договором фактор сплачує клієнту 7 918 555,73 грн. шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок клієнта, зазначений в цьому договору, в строк протягом 20 робочих днів з моменту підписання даного договору".

У подальшому 30.04.2016 року між ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" (первісний кредитор), ТОВ "Західна дистрибюційна мережа" (новий кредитор) та ТОВ "Факторингова компанія "Пальміра" (боржник) укладено договір про відступлення права вимоги № 03/04-1.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що договір № 03/04-1 є дійсним, в судовому порядку недійсним не визнавався, а відтак його умови є обов'язковими для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 договору 03/04-1 ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" відступило за плату ТОВ "Західна дистрибюційна мережа" право вимоги до ТОВ "Факторингова компанія "Пальміра" по договору факторингу № 170415Ф від 17.04.2015 року у розмірі 1 367 883,94 грн.

Відповідно до п. 3 договору № 03/04-1 моментом переходу до ТОВ "Західна дистрибюційна мережа" права вимоги до ТОВ "Факторингова компанія "Пальміра" є момент укладання зазначено договору.

За відступлення права вимоги новий кредитор повинен сплатити первісному кредитору грошову суму у розмірі 1 367 883,94 грн. (п. 5 договору № 03/04-1).

Оскільки, станом на день укладення договору №03/04-1 ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" мало боргові зобов'язання перед ТОВ "Західна дистрибюційна мережа" по договору купівлі - продажу №01/04/15-2 від 01.04.2015 року у розмірі 1 367 883,94 грн., строк виконання яких настав, первісний кредитор і новий кредитор дійшли згоди здійснити зарахування однорідних вимог на зазначену суму.

Зарахування вважається здійсненим, а зобов'язання припиненими, з моменту чинності цього договору (п. 6 договору № 03/04-1).

Відповідно до п. 10 договору № 03/04-1 цей договір є укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Згідно зі ст. ст. 598, 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (ч. 1 ст. 601 ЦК України).

З огляду на наведені норми та установлені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли до правомірних висновків, що у ТОВ "Факторингова компанія "Пальміра" відсутні зобов'язання за договором факторингу №170415Ф перед ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" у розмірі 1367883,94 грн., а зобов'язання між ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" та ТОВ "Західна дистрибюційна мережа" є припиненими в силу положень ст. 601 ЦК України.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.05.2015 року між ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" (первісний кредитор), ТОВ "Ніка" (новий кредитор) та ТОВ "Пальміра2 (боржник) укладено договір про відступлення права вимоги №18/05-1.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, договір № 18/05-1 є дійсним, в судовому порядку недійсним не визнавався, а відтак його умови є обов'язковими для виконання сторонами.

Відповідно п. 1 договору 18/05-1 первісний кредитор за плату відступає новому кредитору право вимоги, що належить первісному кредитору по договору факторингу №170415Ф від 17.04.2015 року, укладеному між первісним кредитором та боржником, у зв'язку з чим новий кредитор є кредитором по відношенню до боржника в частині відступленого права вимоги.

У пункті 2 договору 18/05-1 сторони погодили, що за цим договором до нового кредитора переходить право вимоги до боржника сплати грошових коштів в сумі 832 116,06 грн.

Моментом переходу до ТОВ "Ніка" права вимоги до ТОВ "Факторингова компанія "Пальміра" є момент укладання зазначеного договору (п. 3 договору № 18/05-1).

Відповідно до п. 5 договору № 18/05-1, оплата за відступлення права вимоги складає 832 116,06 грн.

З огляду на те, що новий кредитор має перед первісним кредитором грошові зобов'язання за цим договором на суму 832 16,06 грн., а водночас первісний кредитор мав перед новим кредитором грошові зобов'язання по сплаті товару, поставленого по договору купівлі-продажу № 5/05-15 від 05.05.2015 року на суму 832 116,06 грн., строк оплати яких настав, первісний кредитор і новий кредитор дійшли згоди здійснити зарахування однорідних вимог на зазначену суму.

Як встановлено судами під час розгляду справи, зарахування вважається здійсненим, а зобов'язання припиненими, з моменту набрання чинності даним договором (п. 6 договору № 18/05-1).

Відповідно до п. 10 договору № 18/05-1 цей договір є укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками.

Отже, висновок про те, що у ТОВ "Факторингова компанія "Пальміра" відсутні зобов'язання за договором факторингу № 170415Ф перед ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" у розмірі 832 116,06 грн., а зобов'язання між ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" та ТОВ "Ніка" - припиненими, є правомірним, з урахуванням положень ст. 601 ЦК України.

Разом з тим, судами встановлено, що 22.06.2015 року між ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" (первісний боржник), ТОВ "Факторингова компанія "Пальміра" (новий боржник) та ТОВ "РУШ" (кредитор) укладено договір про переведення боргу, за умовами якого первісний боржник переводить на нового боржника свій борг (зобов'язання) за договором про надання маркетингових послуг № 134-м від 08.06.2011 року (основний договір), укладеним між кредитором і первісним боржником та зобов'язується сплатити новому боржнику за прийняття боргу визначену цим договором плату, а новий боржник замінює первісного боржника у зобов'язанні, що виникає з основного договору, і приймає на себе обов'язки первісного боржника за основним договором (п.1.1. договору).

Водночас, судами встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази визнання договору від 22.06.2015 року недійсним, а первісний боржник і кредитор засвідчують, що на день підписання цього договору зобов'язання первісного боржника перед кредитором за основним договором становить 300 000,00 грн. (п. 1.3. договору від 22.06.2015 року).

Відповідно до п.2.1. договору від 22.06.2015 року не пізніше 31.06.2015 року первісний боржник сплачує новому боржнику плату за прийняття боргу у розмірі 300 000,00 грн. шляхом перерахування в безготівковій формі грошових коштів на поточний рахунок нового боржника.

Отже, висновок попередніх судових інстанцій про те, що згідно угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог № 01/07-2У від 01.07.2015 року зобов'язання ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" за договором переведення боргу від 22.06.2015 року у розмірі 300000,00 грн. та зобов'язання ТОВ "Факторингова компанія "Пальміра" за факторингу №170415 Ф у розмірі 300 000,00 грн. вважаються припиненими відповідно до ст. 601 ЦК України, є правомірним.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Факторингова компанія "Пальміра" та ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" досягнуто домовленості щодо зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 5 418 555, 73 грн., шляхом підписання угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог №01/07-1У від 01.07.2015 року на суму 10 000,00 грн. та угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог № ОЗ/О8-1У від 03.08.2015 року на суму 5 408 555,73 грн.

Отже, відповідно до угод про зарахування зустрічних однорідних вимог № 01/07-1У від 01.07.2015 року зобов'язання ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" за оспорюваним договором факторингу (сплата винагороди відповідно до п. 2.2) у розмірі 10000,00 грн. та зобов'язання ТОВ "Факторингова компанія "Пальміра" за спірним договором факторингу (оплата за відступлення права вимоги відповідно до п.2.1) у розмірі 10 000,00грн., про зарахування зустрічних однорідних вимог № 03/08-1У від 03.08.2015 року зобов'язання ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" за договором позики №7 від 05.04.2015 року та договором переведення боргу від 18.04.2015 року у розмірі 652 581,78 грн.; за договором позики №6-1 від 01.01.2015 року та договором переведення боргу від 17.07.2015 року у розмірі 630 000,00 грн.; за договором позики № 5 від 01.01.2015 року та договором переведення боргу від 29.07.2015 року у розмірі 4 136 064,15 грн., всього у розмірі 5 408 555,73 грн. та зобов'язання ТОВ "Факторингова компанія "Пальміра" за спірним договором факторингу у розмірі 5 408 645,93 грн. вважаються припиненими.

Проте, як встановлено судами, зобов'язання у розмірі 10 090,00 грн. за договором № 5 від 01.01.2015 року та договором про переведення боргу від 29.07.2015 року залишаються невиконаними ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка".

З урахуванням наведеного, висновок судів про те, що зобов'язання між ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" та ТОВ "Факторингова компанія "Пальміра" за оспорюваним договором факторингу у розмірі 5 418 555,73 грн. є припиненими з огляду на положення ст. 601 ЦК України, є правомірним.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати: поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Виходячи з аналізу ст. 20 Закону про банкрутство, норма вказаної статті регулює відносини, що виникли між боржником, кредитором та іншими особами з приводу дій боржника щодо розпорядження своїм майном, вчинені в період до порушення справи про банкрутство або після порушення справи про банкрутство.

Вказана стаття визначає підстави оспорювання майнових дій боржника з метою забезпечення зберігання майна в інтересах кредиторів або повернення майна боржника, у разі його вибуття, до ліквідаційної маси.

Крім спеціальних підстав визнання правочину недійсним передбачених ст. 20 Закону про банкрутство, ст. 203 ЦК України також встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У якості правової підстави для визнання правочину недійсним у даній справі, заявник посилався на те, що уклавши протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, договір факторингу боржник безоплатно здійснив відчуження майна.

Таким чином, заявляючи вимогу про визнання недійсним договору, заявник має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Висновок судів про те, що ліквідатором не надано належних та допустимих доказів щодо наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, є обґрунтованим.

Оскільки, спірний договір укладено з дотримання вимог чинного законодавства, а оплата за договором фактично відбулась та врахувавши, що зобов'язання ТОВ "Факторингова компанія "Пальміра" за спірним договором перед ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" є припиненими в силу положень ст. ст. 598, 599, 601 ЦК України, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком про відсутність правових підстав для визнання недійсним оспорюваного договору факторингу № 170415Ф від 17.04.2015 року за спеціальними підставами ст. 20 Закону про банкрутство.

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновком апеляційного господарського суду, що ст. 1077 ЦК України, на яку посилався ліквідатор, не містить прямої заборони припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а відповідне зарахування зашкодило інтересам боржника або його кредиторам.

Відповідно до ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно з нормами ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Виходячи з викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2016 року в частині відмови у задоволенні заяви ліквідатора Гусака Ю.М. про визнання недійсним договору факторингу № 170415Ф від 17.04.2015 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Слобожанка" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Пальміра" та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 року у справі № 904/7099/15 залишити без змін.

Головуючий: Погребняк В.Я. Судді: Жукова Л.В. Панова І.Ю.