ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2017 року Справа № 41/207

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Карабань В.Я., Грек Б.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 та ухвалу господарського суду міста Києва від 03.10.2016 за заявою публічного акціонерного товариства "Київенерго" про зміну способу виконання рішення у справі № 41/207 господарського суду міста Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Золотий мандарин ОЙЛ"доАкціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"треті особи:1. товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ресурси", 2. дочірнє підприємство "Стальінвест" товариства з обмеженою відповідальністю "Донметалзбут",провиконання зобов'язання в натурі,за участю представників

позивача: не з'явились,

відповідача: Карпенко К.В.,

третьої особи-1: Горєва В.О.,

третьої особи-2: не з'явились,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.04.2009 у справі № 41/207 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Золотой мандарин Ойл" задоволено частково. Зобов'язано відповідача повернути зі зберігання на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Золотой мандарин Ойл" мазут марки М-100 загальною кількістю 24 627, 097 тонн заставною вартістю 54 179 613, 40 грн., що знаходиться на зберіганні на "Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго" АЕК "Київенерго". В іншій частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Золотой мандарин Ойл" відмовлено. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ресурси" задоволено повністю. Зобов'язано відповідача повернути в натурі на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресурси" мазут марки М-100 загальною кількістю 25 381, 67 тонн заставною вартістю 55 839 674 грн., що знаходиться на зберіганні на "Теплоелектроцентраль № 6 Київенерго" АЕК "Київенерго". Позовні вимоги дочірнього підприємства "Стальінвест" товариства з обмеженою відповідальністю "Донметалзбут" задоволено повністю. Зобов'язано відповідача повернути в натурі на користь дочірнього підприємства "Стальінвест" товариства з обмеженою відповідальністю "Донметалзбут" мазут марки М-100 у кількості 24 830, 305 тонн заставною вартістю 54 626 671 грн., що знаходиться на зберіганні: 16 363, 662 тонн на "Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго" АЕК "Київенерго", 8 466,643 тонн на "Теплоелектроцентраль № 6 Київенерго" АЕК "Київенерго".

На виконання зазначеного рішення 06.05.2009 господарським судом міста Києва видано відповідні накази.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2009 змінено спосіб та порядок виконання рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2009 у справі № 41/207. Стягнуто з відповідача на користь позивача 54 179 613, 40 грн. вартості мазуту. Стягнуто з відповідача на користь третьої особи-1 55 839 674 грн. вартості мазуту. Стягнуто з відповідача на користь третьої особи-2 54 626 671 грн. вартості мазуту та видано відповідні накази. Визнано такими, що втратили чинність накази господарського суду міста Києва № 41/207 від 06.05.2009.

Відповідач 05.07.2016 звернувся до господарського суду міста Києва із заявою про зміну способу виконання рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2009 у справі № 41/207, в якій просив замість стягнення з нього на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресурси" грошових коштів встановити зобов'язання публічного акціонерного товариства "Київенерго" повернути на користь третьої особи-1 мазут марки М-100 загальною кількістю 24 954, 16 тонн заставною вартістю 54 894 759, 10 грн. з мазутосховищ публічного акціонерного товариства "Київенерго".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2016, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2016, відмовлено у задоволенні заяви відповідача.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким змінити спосіб виконання рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2009 у справі № 41/207.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в обґрунтування заяви про зміну способу виконання рішення суду відповідач зазначив, що станом на теперішній час в мазутних сховищах публічного акціонерного товариства "Київенерго" знаходиться достатня кількість мазуту для виконання рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2009 у справі № 41/207. Також відпала технічна неможливість виконання рішення, зокрема, звільнено під'їзні колії, через які здійснюється вивантаження мазуту. Крім цього відповідачем зазначено, що виконання рішення у справі № 41/207 у грошовій формі не вбачається можливим через відсутність у боржника грошових коштів та збитковість його господарської діяльності у 2015 році.

Відмовляючи у задоволенні заяви місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з її необґрунтованості та відсутності виняткових обставин, які були б достатніми для зміни способу виконання судового рішення, та відсутності доказів, які підтверджують неможливість виконання рішення суду в установлений ухвалою від 12.05.2009 спосіб.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

У пункті 7.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, зміна способу виконання рішення можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення. Крім того, повинні враховуватись інтереси обох сторін, зокрема, їх матеріальний стан.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судами обох інстанцій встановлено, що при зміні способу виконання судового рішення 12.05.2009 господарським судом міста Києва було враховано фактичну відсутність у відповідача мазуту та технічну неможливість виконання судового рішення від 21.04.2009 шляхом повернення мазуту зі зберігання.

За твердженнями заявника на теперішній час така технічна неможливість відпала та мазут, наявний у боржника, може бути повернутий стягувачам.

Разом з тим, судами обох інстанцій встановлено, що заявником не надано належних та допустимих доказів неможливості виконати рішення суду у спосіб, встановлений ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2009, та наявності виняткових обставин, які були б достатніми для зміни способу виконання судового рішення.

Так, за оцінкою місцевого та апеляційного господарських судів підтвердження № 42АУ/91ПЗ/7236 від 04.07.2016 відповідача стосовно технічної можливості виконання рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2009 у справі № 41/207 не є належним та допустимим доказом нівелювання обставин, які були підставою для зміни способу виконання рішення ухвалою від 12.05.2009. Вказана довідка не є достеменним свідченням наявності у сховищах заявника мазуту, що належить саме відповідачу у кількості, необхідній для виконання судового рішення.

Посилання відповідача на збитковість його господарської діяльності у 2015 році також не вказують на винятковість обставин, які були б достатніми для зміни способу виконання судового рішення, та не є виключним свідченням неможливості останнього виконати свої зобов'язання на теперішній час.

Посилання відповідача на часткове виконання рішення у справі № 41/207 судами також не прийнято до уваги, оскільки вказані обставини ніяким чином не вказують на необхідність зміни способу виконання рішення суду.

Згідно з ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене та беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови апеляційного та ухвали місцевого господарських судів у даній справі, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права, а викладені у касаційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів, що суперечить ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 - без змін.

Головуючий суддяМогил С.К. Судді:Карабань В.Я. Грек Б.М.