ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року Справа № 926/721/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національного природного парку "Вижницький"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 30.06.2015та на рішеннягосподарського суду Чернівецької області від 21.05.2015у справі№926/721/15 господарського суду Чернівецькій областіза позовом Першого заступника прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі: 1. Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області; 2. Виженської сільської ради Вижницького району; 3. Багнянської сільської ради Вижницького району;до Національного природного парку "Вижницький"провідшкодування шкоди, завданої навколишньому середовищу у сумі 514 127,00 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

- прокуратури Попенко О.С.,

- Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області повідомлений, але не з'явився;

- Виженської сільської ради повідомлений, але не з'явився;

- Багнянської сільської ради повідомлений, але не з'явився;

- Національного природного парку "Вижницький" повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 21.05.2015 у справі №926/721/15, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2015, задоволений позов Першого заступника прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області, Виженської сільської ради Вижницького району, Багнянської сільської ради Вижницького району до Національного природного парку "Вижницький" про стягнення 514 127,00 грн., з яких: 356 871,00 грн. за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, які перераховані одержувачам коштів, а саме: 50% до спеціального фонду місцевого бюджету Виженської сільської ради в сумі 178 435,50 грн., 20% до спеціального фонду Чернівецького обласного бюджету в сумі 71 374,20 грн., 30% до Державного бюджету України у сумі 107 061,30 грн.; 157 256,00 грн. (за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища), які перераховані наступним одержувачам коштів: 50% до спеціального фонду місцевого бюджету Багнянської сільської ради в сумі 78 628,00 грн., 20% до спеціального фонду Чернівецького обласного бюджету в сумі 31 451,20 грн., 30% до Державного бюджету України в сумі 47 176,80 грн.

Національний природний парк "Вижницький", не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Від першого заступника прокурора Чернівецької області надійшов відзив на касаційну скаргу Національного природного парку "Вижницький", в якому, заступник прокурора просить рішення та постанову залишити без змін, а вимоги касаційної скарги без задоволення.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є вимога прокурора, заявлена в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області, Виженської сільської ради Вижницького району, Багнянської сільської ради Вижницького району до Національного природного парку "Вижницький" про стягнення 514 127,00 грн. за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Обґрунтовуючи підстави позову, прокурор посилається на те, що внаслідок недбалості працівника відповідача навколишньому природному середовищу завдано шкоди у розмірі 514 127,00 грн. Шкода полягає у незаконній вирубці дерев на ввіреному працівнику обході №1. Вироком у кримінальній справі у кримінальному провадженні №42014260210000011 стосовно ОСОБА_5 (працівника відповідача) встановлена вина вказаної особи та притягнуто її до кримінальної відповідальності. Розмір шкоди здійснено Державною екологічною інспекцією в Чернівецькій області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №541 від 24.07.2013. Позов обгрунтований ст.ст. 1166, 1172 ЦК України, ст.ст. 19, 63, 64, 86, 89, 90, 105 Лісового кодексу України, ст.ст. 40, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи даний спір, погодилися із такими доводами прокурора, наведеними в обґрунтування підстав позову, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на таке.

Як встановили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи Державною екологічною інспекцією в Чернівецькій області проведено позапланову перевірку за період з 25.09.2013 по 30.09.2013 дотримання вимог природоохоронного законодавства з додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду, за результатами якої складено акт, в якому зафіксовано факт незаконної вирубки 50 сироростучих дерев породи ялина в кварталі 1 виділ 15 та кварталі 2 виділи 11,12,13 Солонецького ПНДВ Національного природного парку "Вижницький".

Крім того, позаплановою перевіркою Державної екологічної інспекції в Чернівецькій області за період з 24.06.2014 по 03.07.2014 щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства з додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду, встановлено факт незаконної рубки 27 дерев породи ялина, ялиця, бук, граб в кварталі 3 виділ 1.

Згідно з розрахунками, проведеними Державною екологічною інспекцією в Чернівецькій області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №541 від 24.07.2013 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, завданої порушенням законодавства про природно-заповідний фонд", розмір шкоди, завданої внаслідок незаконної рубки 50 дерев породи ялина в кварталі 1 виділ 15 та кварталі 2 виділи 11, 12, 13 Солонецького ПНДВ Національного природного парку "Вижницький" становить 356 871,00 грн., а розмір шкоди внаслідок незаконної рубки 27 дерев породи ялина, ялиця, бук, граб в кварталі 3 виділ 1 Солонецького ПНДВ Національного природного парку "Вижницький" становить 157 256,00 грн.

Крім того, як встановили суди та підтверджується матеріалами справи, 02.01.2013 між директором НПП "Вижницький" та ОСОБА_5, як майстром з охорони природи укладено договір № 22 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно з яким останній, працюючи на посаді майстра з охорони природи, виконує роботу безпосередньо пов'язану із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих йому цінностей, бере на себе повну матеріальну відповідальність за збереження довірених йому матеріальних цінностей і у встановленому законом порядку відповідає за їх збереження, у зв'язку з чим зобов'язується: дбайливо ставитись до переданих йому для зберігання матеріальних цінностей, приймати всілякі заходи для запобігання їх нестачі, розкраданню, знищенню, псуванню, втратам, вчасно повідомляти установу про будь-які обставини, що загрожують збереженню довірених йому цінностей, проводити приймання і відпускання матеріальних цінностей за документами, підписаними керівником установи і її головним бухгалтером, брати участь в інвентаризації ввірених йому матеріальних цінностей.

За результатами розгляду кримінального провадження № 42014260210000011 стосовно ОСОБА_5, працюючого у НПП "Вижницький", Вижницьким районним судом Чернівецької області винесено вирок, в якому встановлено, що всупереч посадової інструкції майстра з охорони природи ОСОБА_5, як службова та матеріально - відповідальна особа, будучи зобов'язаним належно виконувати свої службові обов'язки, перебуваючи на ввіреному йому обході № 1 (квартали 1, 2, 3, 13, 14) Солонецького ПНДВ НПП "Вижницький" на території смт Берегомет Вижницького району Чернівецької області, неналежно виконував свої службові обов'язки, не здійснював належних перевірок на ввіреному йому обході, не здійснював належних дій щодо попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства, а саме: попередження пошкодження лісових насаджень внаслідок незаконних рубок, не здійснював належної охорони природних комплексів національного парку в межах ввіреного йому обходу, в результаті чого допустив незаконну порубку 50 дерев породи ялина в період з січня 2013 року по грудень 2013 року, та незаконну порубку 27 дерев породи ялина, ялиця, бук та граб у період з січня 2013 року по 28 лютого 2014 року. Вказаним вироком ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки; звільнено ОСОБА_5 від покарання на підставі ст. 1 п. "в" Закону України "Про амністію у 2014 році".

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до положень ст. 17 Лісового кодексу України ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель (ст. 19 Лісового Кодексу України).

Згідно з положенням про Національний природний парк "Вижницький" (відповідач), останній є об'єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення та постійним лісокористувачем, а відтак, зобов'язаний дотримуватися вимог наведеного законодавства.

Відповідно до п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Пунктами 1, 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України унормовано, що відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи винні у: незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Згідно з пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 10.12.2004 № 17 "Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля" порубка дерев визнається незаконною, якщо вона вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.

Статтями 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно з ст. 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно встановити в діях відповідача наявність складу цивільного правопорушення, а саме: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою; вину заподіювача шкоди.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди.

У вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства (у випадках встановлення контролюючими органами факту правопорушення при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства), слід виходити з того, що обов'язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання згаданих обов'язків, зокрема за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок та пошкодження дерев невстановленими особами.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні їх працівниками та не перешкоджанні незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев), внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами.

Враховуючи вимоги статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України у вирішенні спорі про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди. Вина працівника відповідача у заподіянні шкоди, у даному випадку, встановлена вироком суду у кримінальній справі.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про правомірність та обґрунтованість заявленого прокурором позову, та не вбачає підстав для скасування прийнятих у даній справі судових рішень.

Стосовно доводів касаційної скарги про те, що НПП "Вижницький" є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки, як вважає відповідач, останній не є особою, яка безпосередньо винна у вчиненні незаконної рубки дерев, спростовується встановленими судами попередніх інстанцій обставинами.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову і фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національного природного парку "Вижницький" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 та рішення господарського суду Чернівецької області від 21.05.2015 у справі №926/721/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. Губенко

Судді: Т.Л. Барицька

В.І. Картере