ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року Справа № 922/2559/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скарги заступника прокурора Харківської областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 10.09.2015р. у справі господарського суду№922/2559/15 Харківської області за позовомзаступника прокурора Київського району міста Харковадо1) Харківської міської ради 2) обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "СБС Сонячний"про за участю представників сторін: позивача відповідача-1 відповідача-2 визнання незаконним та скасування рішення прокурор відділу Генеральної прокуратури України Томчук М.О.,посв. № 000606 не з'явився Титаренко Ю.П. дов. б/н від 14.06.2015В С Т А Н О В И В:

У квітні 2015 року заступник прокурора Київського району м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради та ОК "ЖБК"СБС Сонячний", в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати п.8.3 додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 29.04.2009 № 85/09;

- визнати недійним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД 3030326, зареєстрований в Управлінні Державного земельного агентства у місті Харкові;

- зобов'язати ОК "ЖБК"СБС Сонячний" передати, а Харківську міську раду прийняти земельну ділянку площею 3,8926га з кадастровим номером №6310136600:04:004:0051, про що скласти акт прийому-передачі.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що спірне рішення Харківської міської ради прийнято всупереч приписів ст.41 Земельного кодексу України, ст.ст.133,135,137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985р. №186, що є підставою для визнання його незаконним та скасування згідно ч.1ст.21 ЦК України, а відтак, незаконним є і свідоцтво про право власності на земельну ділянку, видане на підставі цього рішення.

У відзиві на позов ОК "ЖБК"СБС Сонячний" та Харківська міська рада у відзиві на позов просили суд застосувати позовну давність.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.06.2015 (суддя Жигалкін І.П.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.09.2015 ( суддів Бородіної Л.І., Білоусової Я.О., Лакізи В.В.) відмовлено в задоволенні позову повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і постанову по справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У відзивах на касаційну скаргу Харківська міська рада та ОК "ЖБК"СБС Сонячний" проти доводів касаційної скарги заперечують, вважають судові рішення законними та обґрунтованими, просять залишити їх в силі, а касаційну скаргу без задоволення.

В додаткових письмових поясненнях від 08.12.2015 на касаційну скаргу ОК "ЖБК "Сонячний" наполягає на пропуску прокурором позовної давності.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представника відповідача-2 та думку прокурора відділу Генеральної прокуратури України, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, рішенням 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 29.04.2009 № 85/09 (п.8.3 додатку 1) надано у власність ОК "ЖБК"СБС Сонячний" земельну ділянку площею 3,8926га за рахунок земель громадської і житлової забудови для будівництва та подальшої експлуатації житлового комплексу по Білгородському шосе, 2 у м. Харкові.

На підставі вказаного рішення обслуговуючому кооперативу "ЖБК"СБС Сонячний" видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД 3030326, зареєстрований в Управлінні Державного земельного агентства у місті Харкові.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази скасування державної реєстрації ОК "ЖБК "СБС Сонячний" під час прийняття Харківською міською радою оспорюваного рішення, тому у міської ради не було правових підстав для відмови в передачі у власність ОК "ЖБК СБС "Сонячний" спірної земельної ділянки.

Зазначено, що Харківська міська рада при прийнятті оскарженого рішення №85/09 від 29.04.2009 діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а прокурором, в свою чергу, не доведено порушень відповідачами норм чинного законодавства, діючого на момент виникнення спірних правовідносин, прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акту, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

Також суди, відхиляючи як безпідставні посилання прокурора на невідповідність статуту ОК "ЖБК СБС"Сонячний" вимогам ст.133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, виходили з того, що на час створення ОК "ЖБК" СБС Сонячний" діяли інші законодавчі акти, які регулюють питання створення кооперативів, а саме Закон України "Про кооперацію" і Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", які є спеціальними законами та які не містять вказівок про обов'язкове дотримання обслуговуючим кооперативом умов, викладених в ст.133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірному статуті.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що спірне рішення органу місцевого самоврядування приймалось на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування" та ст. 41 Земельного Кодексу України, відповідно до частини першої якої житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Згідно зі ст. 133 Житлового Кодексу Української РСР, громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до ЖБК і одержати в ньому квартиру.

Відповідно до ст. 135 Житлового Кодексу Української РСР, до членів ЖБК приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті, які потребують поліпшення житлових умов.

Згідно зі ст. 137 Житлового Кодексу Української РСР, ЖБК організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності ЖБК установлюється цим Кодексом, Примірним статутом та іншими актами законодавства.

Відповідно до п. 3 Примірного статуту, при будівництві жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, не може бути менше п'яти чоловік.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що передаючи земельну ділянку у власність ОК "ЖБК СБС "Сонячний", відповідна рада мала врахувати мету створення такого кооперативу, порядок його організації та діяльності відповідно до вимог Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту ЖБК.

З'ясування саме цих обставин при наданні земельної ділянки ОК "ЖБК СБС "Сонячний", як спеціальному суб'єкту, передбаченому ст. 41 Земельного Кодексу України, зобов'язує раду з'ясовувати правовий статус, мету та підстави його створення.

Отже, матеріали справи свідчать, що ОК "ЖБК СБС"Сонячний" створено всупереч приписам ст. 133, 135, 137 Житлового Кодексу УРСР та Примірного статуту ЖБК, які по відношенню до Законів України "Про кооперацію" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" є спеціальними нормативно-правовими актами та підлягають застосуванню до правовідносин сторін у даній справі.

Доказів дотримання ОК "ЖБК СБС"Сонячний" положень наведених норм під час його створення матеріали справи не містять.

Проте, незважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України зауважує, що помилкові висновки судів попередніх інстанцій, не призвели до прийняття невірного рішення по суті, адже в процесі судового розгляду даної справи, ОК"ЖБК СБС"Сонячний" та Харківська міська рада у відзивах на позов просили суд застосувати позовну давність.

Суди попередніх інстанцій, застосовуючи строки позовної давності, правомірно виходили з того, що сплив строків позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, що унормовано ч. 4 ст. 267 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного Кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що норми закону встановлені ч.1 ст.261 ЦК України про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Судами при вирішенні даного спору встановлено факт обізнаності прокурора щодо прийняття оскаржуваного рішення Харківської міськради ще у 2009 році, яке листом №08-11/1036/2-09 від 25.05.2009 р. направлялось до прокуратури міста Харкова.

Нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими рішеннями органів місцевого самоврядування, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до ст. 1 Закону України "Про прокуратуру", призводить до наслідків, визначених ч. 2 ст. 12, ч. 4 ст. 267 ЦК України, оскільки держава здійснює свої права через органи державної влади.

А у зв'язку із обізнаністю прокурора м. Харкова про прийняття безпосередньо за його участі 29.04.2009 оскаржуваного рішення Харківської міської ради, також є обізнаними всі інші органи прокуратури, оскільки вони становлять єдину централізовану систему відповідно до ст. 6 Закону України "Про прокуратуру".

Отже, як правильно встановлено судами, початок перебігу позовної давності щодо оскарження додатку до рішення Харківської міської ради від 29.04.2009 №85/09, починається саме з дати прийняття цього рішення, з огляду на що, та враховуючи звернення прокурора з даним позовом в квітні 2015 року, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо пропуску прокурором строку позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Пункт 4 частини 1 статті 268 ЦК України ( у редакції до внесення змін Законом від 20 грудня 2011 року № 4176-У1) за своєю суттю спрямований на захист прав власників та інших осіб від держави.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини 1 статті 268 ЦК України ( у редакції до внесення змін Законом від 20.12.2011) не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і спрямовані на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі ч.1ст.261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалась або могла довідатись про порушення прав і законних інтересів.

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі №910/4626/14, яка у відповідності із ст.111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень та для всіх судів України.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги заступника прокурора Харківської області, оскільки судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін хоча і з інших правових підстав.

Оскільки Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.11.2015 про призначення справи до розгляду заступнику прокурора Харківської області було відстрочено сплату судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення судового рішення у справі, прокурор не надав доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі, то у відповідності із ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд касаційної скарги підлягає стягненню з прокуратури Харківської області.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.09.2015р. у справі №922/2559/15 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Стягнути з прокуратури Харківської області до спеціального фонду Держбюджету України ( УДКСУ у Печерському районі міста Києва, код 38004897, ГУ ДКСУ у м.Києві 820019, рахунок 31211254700007 код класифікації доходів бюджету 22030004 символ звітності банку 254) 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири грн. 80 коп.) судового збору за розгляд касаційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати наказ.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова