ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року Справа № 920/515/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Козир Т.П., Шевчук С.Р.,розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській областіна рішення та постанову Господарського суду Сумської області від 02.06.2015 Харківського апеляційного господарського суду від 10.08.2015у справі№ 920/515/15 Господарського суду Сумської областіза позовомДержавної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській областідоТовариства з обмеженою відповідальністю "Бакс"простягнення 35028,00 грн., за участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області звернулася до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакс" про стягнення вартості переданого на зберігання безхазяйного майна, що втратило споживчі якості, в сумі 35028,00 грн.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 02.06.2015 у справі № 920/515/15 (суддя Заєць С.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В., судді Барбашова С.В., Істоміна О.А.), в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 02.06.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 у справі № 920/515/15, прийняти нову постанову, якою стягнути з ТОВ "Бакс" на користь місцевого бюджету м. Суми загальну суму вартості безхазяйного майна, що втратило споживчі якості, у розмірі 35028 грн.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми ст.ст. 611, 936, 942, 949, 950 Цивільного кодексу України, що визначають підстави відповідальності зберігача за втрату майна, переданого на зберігання.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами першої і апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, 29.10.2010 Державною податковою інспекцією в м. Сумах в присутності представника Державного підприємства "Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Сумської області" було передано до сектору організації роботи з безхазяйним майном відділу планування та інформаційно-аналітичного забезпечення управління погашення прострочених податкових зобов'язань ДПІ в м. Суми безхазяйне майно - рідину з характерним запахом спирту, загальним об'ємом 4170 літрів.

28.10.2010 між Державною податковою інспекцією в м. Суми та Державним підприємством "Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Сумської області" було укладено договір № 23/24-2010 від 28.10.2010 про зберігання безхазяйного та іншого майна, що переходить у власність держави, відповідно до п. 1.1 якого ДПІ в м. Суми доручає, а ДП "Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Сумської області" бере на себе обов'язок зберігати передане йому майно, а саме: рідину з характерним запахом спирту, загальним об'ємом 4170 літрів.

Згідно із п. 1.2 вказаного договору замовник передає, а виконавець приймає майно згідно з актом приймання-передачі майна від 29.10.2010, який є невід'ємним додатком до цього договору.

29.10.2010 членами створеної комісії, у складі якої знаходились в тому числі представник ДПІ у м. Суми та представник ДП "Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Сумської області", було здійснено огляд, підрахунок та попередню оцінку безхазяйного майна, про що складено акт опису та попередньої оцінки майна № 23/24-016, яким визначено, що безхазяйним майном є рідина з характерним запахом спирту загальним об'ємом 4170 літрів, ціна за одиницю 8,40 грн., загальною вартістю 35028,00 грн.

Також, як зазначено у вказаному акті, 29.10.2010 майно прийняв на відповідальне зберігання Заступник начальника ДП "Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Сумської області" Кручан А.Ю., який попереджений про відповідальність за його зберігання.

На підставі акту приймання-передачі від 29.10.2010, суди попередніх інстанцій визначили, що рідину з характерним запахом спирту, загальним об'ємом 4170 літрів було передано для подальшого зберігання ДПІ в м. Суми до Державного підприємства "Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Сумської області".

28.10.2010 між Державним підприємством "Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Сумської області" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бакс" (далі - виконавець) було укладено договір № 83 про відповідальне зберігання безхазяйного та іншого майна, що переходить у власність держави, відповідно до умов якого ДП "Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Сумської області" доручає, а відповідач бере на себе обов'язок зберігати передане йому майно, а саме: рідину з характерним запахом спирту, загальним об'ємом близько 4170 літрів.

Згідно із актом приймання-передачі від 29.10.2010 Державне підприємство "Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Сумської області" передало на зберігання відповідачу рідину з характерним запахом спирту та загальним об'ємом 4170 літрів.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, після передачі спиртовмісної рідини на зберігання відповідачу, позивачем проводився ряд лабораторних досліджень переданої рідини, а саме:

- 05.11.2010 ДПІ в м. Суми звернулось до ТОВ "Горобина" з листом № 85027/10/24-009, яким просило провести лабораторні дослідження рідини прозорого кольору з характерним запахом спирту, у відповідь на який ТОВ "Горобина" зазначило відомості про зразок - пляшка ємністю 0, 5 дмі, міцність 95,8 % об, зовнішній вигляд: прозора рідина, жовтуватого кольору, зі сторонніми включеннями, та повідомило про те, що наданий зразок, за фізико-хімічними показниками та органолептичними показниками, не може бути ідентифікований як спирт етиловий за ДСТУ 4221:2003

- 21.06.2012 ДПІ в м. Суми до ТОВ "Горобина" також направило лист № 22591/10/19-208 з проханням провести лабораторні дослідження рідині відібраної за місцем зберігання в м. Шостка пров. Комарова, 3; листом від 16.07.2012 № 1-13-599 ТОВ "Горобина" повідомило, що наданий на дослідження зразок - прозора рідина, безбарвна рідина, з характерним запахом спирту з об'ємною часткою етилового спирту 95,64 %, та зазначило, що результати випробувань дають підставу зробити висновок, що за наведеними показниками надано водно-спиртова рідина не відповідає вимогам чинного ДСТУ 4221:2003 Спирт етиловий ратифікований.

Крім цього, 30.01.2015 ДПІ у м. Сумах звернулося до Державного підприємства "Сумистандартметрологія" з листом № 5946/10/18-19-25-06-26 від 30.01.2015, яким просило провести випробування спиртовмісної рідини за показником міцність, зразок якої об'ємом 0,5 літра з характерним запахом з спирту був відібраний 27.01.2015.

За результатами проведених досліджень ДП "Сумистандартметрологія" надало протокол випробувань № 73 від 03.02.2015 на зразок спиртовмісної рідини, в якому зазначено, що за температури 20°С міцність у відібраному зразку - спиртовмісної рідини складає 25,0%.

Звертаючись із позовом у даній справі, позивач в обґрунтування заявлених вимог зазначає, що на виконання умов договору № 83 від 28.10.2010 та згідно акту приймання - передачі від 29.10.2010, відповідачу було передано на зберігання спиртовмісну рідину об`ємом 4170 л., однак за наслідками проведеної 27.01.2015 інвентаризації та відбирання зразків рідини для експертизи було виявлено, що нестача безводного спирту складає 2872,3 л. (287,23 дал) вартістю 25697,63 грн., а згідно із протоколом випробувань № 73 від 03.02.2015, проведених ДП "Сумистандартметрологія" міцність у відібраному зразку складає 25,00%.

З огляду на викладене та посилаючись на ст.ст. 22, 526, 610, 611, 623, 629, 936, 942, 949, 950, 951 Цивільного кодексу України, а також умови укладеного між сторонами договору № 83 про відповідальне зберігання від 28.10.2010, позивач просив суд стягнути з відповідача збитки у вигляді вартості безхазяйного майна, що втратило споживчі якості, в сумі 35028,00 грн.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що з наявних в матеріалах справи документів неможливо встановити суб'єкта заподіяння шкоди, оскільки обставинами справи підтверджується наявність декількох суб'єктів, з якими були укладені договори на зберігання спірного майна за період з 28.10.2010 до моменту звернення позивача до суду; позивач безпосередньо з відповідачем не мав договірних відносин щодо зберігання безхазяйного та іншого майна, а договір № 83 від 28.10.2010 був укладений у ланцюгу договорів зберігання з ДП "Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Сумської області", яке припинене за рішенням власника 15.01.2013; матеріалами справи підтверджується наявність в повному обсязі рідини з характерним запахом спирту об'ємом 4170,0 л., яка відповідно до договору № 83 від 28.10.2010 була передана відповідачу на зберігання; факт наявності спірної рідини з характерним запахом спирту на території відповідача не доводить факту заподіяння позивачу збитків саме відповідачем; доступ до ємностей, в яких зберігається рідина з запахом спирту, мала комісія позивача, доказів включення повноважних представників відповідача до складу цих комісій позивачем не надано, а з документів, якими надається певна рідина на експертні дослідження, неможливо встановити, яким саме чином і яка саме рідина (з яких ємностей та відповідно до яких договорів на зберігання) надається на дослідження, а також умови її зберігання у ДПІ в м. Сумах після відбору і до передачі на експертизу.

Враховуючи наведені обставини, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність факту заподіяння відповідачем збитків позивачу та відсутність підстав для застосування ст.ст. 22, 936, 950 Цивільного кодексу України, у зв'язку із чим відмовив у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу у повному обсязі відповідно до вимог ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, погодився із висновком суду першої інстанції про відмову у позові та залишаючи без змін оскаржуване судове рішення виходив з того, що матеріалами справи і змістом укладеного договору підтверджується отримання відповідачем на зберігання майна, визначеного лише кількісними показниками, а саме - 4170 л. рідини з характерним запахом спирту, без зазначення будь-яких інших відмінних ознак, в тому числі якісних, та вартості отриманого майна; з умов укладеного договору не вбачається, що відповідач був попереджений позивачем про будь-які якісні особливості переданої на зберігання рідини, або особливості умов її зберігання; наявними у справі матеріалами підтверджується факт знаходження на зберіганні у відповідача на момент звернення з позовом до суду рідини із характерним запахом спирту об`ємом 4170 л. і спірна рідина, яка відповідно до договору № 83 від 28.10.2010 була передана відповідачу на зберігання, наявна в повному обсязі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджено відсутність факту втрати (нестачі) або пошкодження майна, прийнятого на зберігання, і як наслідок, відсутні правові підстави для застосування ст.ст. 936, 950, 951 Цивільного кодексу України.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення у цій справі, виходить з такого.

Згідно із статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є питання наявності чи відсутності підстав покладення на відповідача відповідальності за збитки, завдані пошкодженням речі, переданої на зберігання.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтями 942, 943 Цивільного кодексу України визначено, що зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто.

У разі передання зберігачем речі на зберігання іншій особі умови договору зберігання є чинними і первісний зберігач відповідає за дії особи, якій він передав річ на зберігання (ч. 3 ст. 943 Цивільного кодексу України).

Згідно із приписами ч.ч. 1, 2 ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (ч. 1 ст. 950 Цивільного кодексу України).

Як визначено ст. 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із положеннями ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Врахувавши приписи вищенаведених норм законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи докази та встановивши, що відповідачеві на зберігання було передане майно, визначене лише кількісними показниками, а саме - 4170 л. рідини з характерним запахом спирту, без зазначення будь-яких інших відмінних ознак, в тому числі якісних, і відповідач не був попереджений позивачем про будь-які якісні особливості переданої на зберігання рідини, або особливості умов її зберігання; взявши до уваги те, що відповідач не брав участі у визначенні характеристик спірного майна; визначивши, що на момент звернення із позовом на зберіганні у відповідача в повному обсязі перебуває рідина із характерним запахом спирту об`ємом 4170 л., яка була передана на зберігання за договором № 83 від 28.10.2010; з'ясувавши, з огляду на зазначене, відсутність факту втрати (нестачі) або пошкодження майна, прийнятого на зберігання та виходячи із недоведеності позивачем наявності елементів складу цивільного правопорушення, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність підстав покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, у зв'язку із чим обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог.

Вказані висновки судів попередніх інстанцій відповідають встановленим фактичним обставинам справи і ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильних висновків судів першої і апеляційної інстанції та по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судами оцінки доказів у справі та намагання довести інші обставини, ніж встановлені судами попередніх інстанцій, в той час як згідно з вимогами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на встановлені обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні суду першої інстанції та постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 02.06.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 у справі № 920/515/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Л. Іванова

Судді Т. Козир

С. Шевчук