ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2015 року Справа № 920/398/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя : Корсак В.А.
судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)
розглянувши матеріали касаційної скаргикомунального підприємства виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарствана постановуХарківського апеляційного господарського суду від 13.07.2015р. у справі господарського суду№920/398/15 Сумської області за позовомкомунального підприємства виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарствадодержавного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН"про за участю представників сторін: позивача - відповідача -врегулювання розбіжностей при укладанні договору пр. Проценко Я.Ю. дов - №1709-е від 13.05.15р. пр. Рибець В.М. дов. -№4274 від 17.12.14р.
В С Т А Н О В И В:
У березні 2015 року комунальне підприємство виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" про врегулювання розбіжностей, які виникли між сторонами при укладанні договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води для потреб гарячого водопостачання №830 від 16.01.2015р. шляхом викладення спірних пунктів договору в редакції позивача згідно протоколу розбіжностей до вказаного договору.
Рішенням господарського суду Сумської області від 05.05.2015р. (суддя Левченко П.І.) позовні вимоги задоволено частково, врегульовані розбіжності, які виникли між комунальним підприємством виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства та державним підприємством "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" при укладанні договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води для потреб гарячого водопостачання №830 від 16.01.2015р. шляхом викладення спірних пунктів договору в наступній редакції:
- в тексті Договору сторони іменуються "Виконавець" та "Споживач" у відповідних відмінках;
- пункт 1: Виконавець зобов'язується надати Споживачу послуги із централізованого постачання холодної води в об'ємі 60000 м3/рік, 5000 м3/місяць з максимальною подачею 164,4 м3/добу, але не більше затверджених лімітів, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором;
- пункт 14: Розрахунок за воду, поставлену Споживачеві здійснюється по тарифах, визначених у пункті 5 даного договору.
- пункт 15: Зміни у договір у разі зміни тарифів вносяться шляхом підписання сторонами окремої додаткової угоди, що готується Виконавцем та передається Споживачу на розгляд не пізніше ніж за два тижні до настання відповідних змін. У разі, якщо до моменту введення в дію нових тарифів запропонована Виконавцем додаткова угода про їх зміну не підписана Споживачем і не повернута Виконавцю, розрахунок здійснюється на нових тарифах без складання додаткових документів. якщо на момент введення в дію нових тарифів від Споживача надійшла відмова від підписання додаткової угоди, цей Договір вважається розірваним з першого дня дії нових тарифів, а Виконавець набуває права у будь-який час без попереднього повідомлення припинити постачання послуг Споживачу;
- пункт 20 Виключити;
- пункт 25 Доповнити: … За відсутність факту реєстрації податкових накладних а ЄРПН та/або порушення порядку заповнення податкової накладної, що виникло з вини Виконавця та не дає справа Споживачу на включення сум ПДВ до податкового кредиту, Виконавець відшкодовує збитки, понесені Споживачем, у розмірі суми податку на додану вартість по даним накладним.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2015р. (судді Бондаренко В.П., Россолов В.В., Івакіна В.О.) за апеляційною скаргою державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" рішення господарського суду Сумської області від 05.05.2015р. змінено шляхом викладення другого та третього абзацу пункту 2 рішення в наступній редакції:
"В тексті Договору сторони іменуються "Виробник" та "Виконавець" у відповідних відмінках;
- пункт 1: Виконавець зобов'язується надати Споживачу послуги із централізованого постачання холодної води в об'ємі 60000 м3/рік, 5000 м3/місяць з максимальною подачею 164,4 м3/добу, але не більше затверджених лімітів, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором"
В іншій частині рішення залишено без змін.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, комунальне підприємство виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2015р. скасувати, а рішення господарського суду Сумської області від 05.05.2015р. залишити в силі.
У відзиві на касаційну скаргу та додаткових поясненнях ДП "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2015р. законною та обґрунтованою і просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову залишити без змін.
У додаткових поясненнях до касаційної скарги комунальне підприємство виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства зазначає, що попередній договір на 2014 рік був укладений за умов, коли водопровідні мережі знаходились на балансі ДП "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН", а з передачею об'єктів водопровідно-каналізаційного господарства у 2014 році на баланс та в користування комунального підприємства виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства змінились умови та правові підстави взаємовідносин сторін на 2015 рік.
За таких обставин, рішення у іншій справі №920/1488/14 і постанова Вищого господарського суду України від 25.03.2015р. приймались на підставі попереднього договору за інших умов взаємовідносин між сторонами.
Комунальне підприємство виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства звертає увагу на лист НКРЕКП №3407/66/61-14 від 12.12.2014р., яким роз'яснено, що ДП "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" має сплачувати за отриману холодну воду по категорії "інші споживачі".
Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Виконавчого комітету Конотопської міської ради від 10.06.2014р. №154 "Про передачу об'єктів водопровідно-каналізаційного господарства", об'єкти водопровідно-каналізаційного господарства мікрорайону "Порт" по вул. Рябошапка в м. Конотоп були передані на баланс на праві господарського відання для обслуговування та експлуатації позивачу.
Серед споживачів послуг, що розташовані на території вказаного району міста, є відповідач, що, в свою чергу, здійснює господарську діяльність на території того ж району, надаючи населенню послуги з гарячого водопостачання. Для виробництва послуг гарячого водопостачання відповідач використовує воду, отриману від позивача, тобто являється споживачем послуг позивача.
Відповідно до ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до ч.6 ст.179 вказаного Кодексу, суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.
Типовий договір на централізоване постачання холодної води на підігрів не затверджений.
Згідно із ст.19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", послуги з водопостачання надаються на підставі договору.
Статтями 1, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що постачання холодної води споживачам є комунальними послугами, а ч.1 ст.19 вказаного Закону визначено, що відносини між учасниками господарських відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
На виконання вимог Закону, 19.01.2015р. позивач надіслав на адресу відповідача разом з листом-пропозицією від 16.01.2015р. №33, два екземпляри договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води для потреб гарячого водопостачання №830 від 16.01.2015р., який, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач отримав 21.01.2015р.
13.02.2015р. позивач отримав від відповідача разом із супровідним листом від 10.02.2015р. №397 підписані договори із протоколом розбіжностей, в якому відповідач пропонував: змінити правовий статус сторін з "Виконавець" та "Споживач" на "Виробник" та "Виконавець"; свою редакцію абзацу 1 пункту 1, пункту 14, пункту 15; пункт 20 - виключити; пункту 25 - доповнити.
З метою врегулювання спірних питань позивачем було направлено відповідачу разом із супровідним листом від 18.02.2015р. №148 протокол узгодження розбіжностей, де запропоновано компромісний варіант викладення деяких спірних пунктів, однак відповіді в межах запропонованого строку позивач не отримав.
Розглядаючи справу по суті, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", під централізованим питним водопостачанням розуміється господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування води.
Згідно із ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", виробником є суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги, а виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг споживачу житлово-комунальних послуг.
Статтею 19 зазначеного Закону передбачено, що виробник послуг може бути їх виконавцем, а виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що проводить господарську діяльність з централізованого водопостачання.
Фактично, правовідносини щодо постачання холодної води до теплових пунктів (котелень) регламентуються пунктом 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. за №190 (далі - Правила), якими передбачено два основних суб'єкта правовідносин - "Виробник" та "Споживач".
Таким чином, позивач є суб'єктом господарської діяльності з централізованого водопостачання, що поєднує в собі функції виробника та виконавця послуг холодного водопостачання, а відповідач є споживачем питної води, що, відповідно до ст.1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", використовує її для забезпечення своїх господарських потреб, направлених на здійснення господарської діяльності, в даному випадку - діяльності по виробництву та постачанню гарячої води суб'єктам господарювання та мешканцям мікрорайону "Порт" в м. Конотоп.
А відтак, суд першої інстанції дійшов до висновку, що визначення сторін договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води для потреб гарячого водопостачання №830 від 16.01.2015р. в редакцій як "Виконавець" та "Споживач" не суперечить суті правовідносин, що виникли між сторонами та чинному законодавству.
В протоколі розбіжностей відповідач виклав п.1 договору ідентично до тексту самого договору, виключивши звідти одне слово "централізованого", проте суд першої інстанції дійшов до висновку про неправомірне виключення з договору слово "централізованого", оскільки позивач відповідно до ліцензії здійснює діяльність саме з централізованого водопостачання та водовідведення, та керується в своїй діяльності Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190, згідно п.2.1 яких, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюється виключно на договірних засадах відповідно до Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Частиною 2 статті 632 Цивільного кодексу України, передбачено, що у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.191 Господарського кодексу України тариф на централізоване водопостачання відноситься до державних регульованих цін.
Згідно із ст.ст.13, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", послуги з водопостачання віднесено до житлово-комунальних послуг, ціни/тарифи на які затверджує національна комісія, що здійснює державне регулювання в сфері комунальних послуг.
Указом Президента України від 10.09.2014р. за №715/2014 затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, що є органом державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг, яку наділено повноваженнями встановлювати тарифи на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.
Відповідно до вказаного Положення, до повноважень НКРЕКП належить встановлення тарифів на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.
Отже, тариф на послуги, що надаються згідно договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води для потреб гарячого водопостачання №830 від 16.01.2015р., не може встановлюватись договором.
Щодо того, що одностороння зміна тарифів в договорі, на якій наполягає позивач, обмежує право відповідача на реалізацію захисту власного інтересу, оскільки така зміна не потребує його згоди, а отже відповідач не буде мати можливості звернутися до суду для врегулювання спірного питання, то судом встановлено, що тарифи на послуги з централізованого постачання гарячої води визначаються згідно Постанови Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 17.10.2014р. за №146 "Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг", якою до складу тарифу включено витрати на придбання холодної води на послуги з централізованого постачання гарячої води. У разі ж зміни тарифу на постачання холодної води у договорі в односторонньому порядку, відповідач не зможе в такому ж порядку змінити тариф на гаряче водопостачання, оскільки такі зміни повинні здійснюватись у відповідності з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 20.06.2014р. №766 "Про затвердження Процедури встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води" (далі - Постанова).
Так, згідно зазначеної Постанови, у разі необхідності зміни тарифу на централізоване постачання гарячої води, відповідач повинен подати до Національної комісії заяву за встановленою формою, а також відповідні розрахунки, підтвердні матеріали і документи, що використовувались під час проведення таких розрахунків.
Згідно із п.3.2 Постанови, строк розгляду заяви становить 30 календарних днів, та є значно більшим ніж встановлений Позивачем строк сповіщення про зміну тарифу на постачання холодної води, що унеможливлює своєчасне реагування відповідача на таку зміну.
Тому змінений тариф має визначатися (відображатися) сторонами у договорі (пункт 5 договору), а відтак суд першої інстанцій дійшов до висновку, що п.14 договору має бути викладений в редакції відповідача, запропонованій останнім у протоколі розбіжностей до договору.
У зв'язку з особливостями встановлення тарифу на послуги водопостачання, та враховуючи особливу мету подальшого використання отриманої води відповідачем, позивачем правомірно пропонується включити до тексту положення про розрахунок по нових тарифах без складання додаткових документів в разі, якщо додаткова угода про їх зміну не підписана споживачем і не повернута виконавцю та обов'язковість подання споживачем відмови від укладання додаткової угоди як підставу для розірвання договору.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що п.15 договору має бути викладено в редакції протоколу узгодження розбіжностей до договору.
Також, позивач наполягав на включенні в текст договору п.20, який передбачає пред'явлення претензій за неправильну виписку рахунків не пізніше 30 днів з дня одержання рахунку, а також оплату повної суми рахунку незалежно від пред'явлення такої претензії.
Оскільки рахунок є документом на підставі якого здійснюється оплата за надані послуги, а сам розмір оплати встановлюється на підставі тарифу, тому суд першої інстанції дійшов до висновку, що п.20 за пропозицією відповідача підлягає виключенню з договору.
Щодо пропозиції позивача доповнити п.25 договору абзацом наступного змісту: "За відсутність факту реєстрації податкових накладних в ЄРПН та/або порушення порядку заповнення податкової накладної, що виникло з вини Виконавця та не дає права Споживачу на включення сум ПДВ до податкового кредиту, Виконавець відшкодовує збитки, понесені Споживачем, у розмірі суми податку на додану вартість по даним накладним", то суд визнав вказану пропозицію такою, що не суперечить нормам чинного законодавства України та є прийнятним для обох сторін.
Суд апеляційної інстанції частково не погодився з такими висновками суду першої інстанції та змінив шляхом викладення другого та третього пункту другого рішення суду в іншій редакції.
Змінюючи частково рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції послався на позиції, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 25.03.2015р. у справі №920/1488/14.
Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що позиції у постанові Вищого господарського суду України від 25.03.2015р. у справі №920/1488/14 були викладені, на підставі дослідження договору з іншим предметом та умовами ніж у договорі, врегулювання розбіжностей до якого розглядається у даній справі, а тому суд апеляційної інстанції помилково поклав в основу своєї постанови обставини, викладені у рішенні суду по іншій справі.
Таким чином, суд апеляційної інстанції не спростував висновки суду першої інстанції, покладені в основу рішення, та безпідставно скасував рішення суду першої інстанції.
Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на ДП "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН".
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги комунального підприємства виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, оскільки судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити його в силі, а натомість суд апеляційної інстанції помилково скасував законне та обґрунтоване рішення місцевого господарського суду.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу комунального підприємства виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2015р. у справі №920/398/15 господарського суду Сумської області скасувати.
Рішення господарського суду Сумської області від 05.05.2015р. у справі №920/398/15 залишити в силі.
Стягнути з державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" на користь комунального підприємства виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства 852,60грн. (вісімсот п'ятдесят дві грн. 60 коп.) судового збору за розгляд касаційної скарги.
Доручити господарському суду Сумської області видати наказ.
Головуючий суддя В. Корсак
Судді М. Данилова
Т. Данилова