ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року Справа № 910/15061/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Сибіги О.М.перевіривши матеріали касаційної скаргидочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2015у справігосподарського суду м. Києваза позовомдочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України"допублічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України"прозобов'язання вчинити діїв судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:Мицько Р.М. - дов. №83/16 від 12.08.2015;від відповідача:Гриньок О.А. - дов. №14-126 від 13.05.2014;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 09.07.2015 господарського суду м. Києва (суддя: Мандриченко О.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою від 20.10.2015 Київського апеляційного господарського суду (судді:Сітайло Л.Г. - головуючий, Баранець О.М., Калатай Н.Ф.) рішення від 09.07.2015 господарського суду м. Києва залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження дотримання процедури списання заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ, встановленої Порядком списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 894 від 08.08.2011.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що господарськими судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 12, 15, 16 Цивільного кодексу України; п.п. 2.1.1, 2.2 ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", пунктів 5, 6, 8 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 №894. Скаржник вказує, що заборгованість з оплати інфляційних нарахувань та 3% річних є такою, що підлягає списанню на підставі Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", оскільки відповідає критерію заборгованості, зазначеному у п. 2.2 ст.2 вказаного Закону.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, відзив на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на момент прийняття постанови у справі не надав.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним відмовити у задоволені касаційної скарги.

Господарськими судами встановлено, що 31.12.2009 ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (покупець) та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) уклали договір поставки природного газу теплопостачальним підприємствам № 06/09-2127.

Відповідно умов договору постачальник зобов'язався передати покупцеві у 2010 році імпортований природний газ за наявності його обсягів для потреб підприємств теплоенергетики, теплових електричних станцій і централей та котелень промислових підприємств, зокрема блочних (модульних) котелень (в обсягах, що використовуються на виробництво теплової енергії для бюджетних установ та організацій та інших споживачів), а покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що ціна за 1000 куб. м. газу становить 2 014,25 грн., без урахування збору до затвердженого тарифу на природний газ, у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, крім того, ПДВ - 20% - 402,85 грн., ціна газу разом з ПДВ - 2 417,10 грн.

Відповідно п. 5.1 договору розрахунки за газ та послуги з його транспортування покупець здійснює грошовими коштами в національній валюті України шляхом перерахування на рахунок постачальника протягом місяця, в якому здійснюється постачання газу. Остаточний розрахунок проводиться покупцем на підставі акту приймання-передачі газу не пізніше 25 (двадцять п'ятого) числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Як встановлено господарськими судами на виконання умов договору в 2010 році постачальник поставив, а покупець прийняв природний газ загальною вартістю 5897698105,79 грн., що підтверджується актами приймання-передачі газу за вказаний період.

Відповідно ст. 1 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" №3319-VI від 12.05.2011 дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електроенергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, НАК "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Відповідно підпункту 2.1.1. пункту 2.1. та пункту 2.2. статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" на умовах, визначених цим Законом, підлягають списанню: заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз", що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом: заборгованість ДК "Газ України" перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (у тому числі реструктуризована) списується в межах сум, списаних підприємствам, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, і суб'єктам господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, перед ДК "Газ України". Заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Статтею 3 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" встановлено, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та діє до 30.06.2012.

Списання заборгованості відповідно цього Закону України здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (п.2.5 ст.2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію").

Відповідно п.4 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №894 від 08.08.2011, обсяг заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ визначається з урахуванням вимог законодавства з питань інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків і списується: учасниками процедури списання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом або виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" - у сумах, що обліковуються в бухгалтерському обліку таких учасників; ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" - у сумах, що обліковуються в її бухгалтерському обліку, включаючи заборгованість ліквідованих підприємств, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію.

Згідно п. 6 Порядку для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника, як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

Пунктом 7 Порядку встановлено, що заборгованість із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані учасникам процедури списання на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, щодо стягнення яких до набрання чинності Законом розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, визначається у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно п.8 Порядку учасники процедури списання подають протягом 10 днів після затвердження зазначеного в пункті 6 цього Порядку протоколу, але не пізніше 31 грудня 2011 року кредиторам інформацію про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій) в розрізі договорів щодо постачання природного газу, а також видів заборгованості.

Як встановлено господарськими судами заборгованість позивача перед відповідачем зі сплати нарахувань за ст. 625 Цивільного кодексу України була нарахована у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань з оплати поставленого природного газу в 2010 році.

На момент набрання чинності Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" між сторонами не існувало процедури судового врегулювання спору і було відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, господарський суд встановив, що процедура заборгованості зі списання інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу за договором № 06/09-2127 від 31.12.2009 має відбуватися без укладення відповідного договору про списання, а для того, що б вважати списання таким, що мало місце - необхідним є утворення комісії з питань списання заборгованості, складення нею відповідного протоколу, а також дотримання строків - 10 днів після затвердження протоколу комісії з питань списання заборгованості, але не пізніше 31.12.2011.

Господарськими судами встановлено, що позивач не надав господарським судам доказів підтвердження створення комісії з питань списання заборгованості за поставлений йому природний газ, проведення комісією визначення обсягів заборгованості, що підлягає списанню за договором №06/09-2127 від 31.12.2009, складання комісією протоколу списання і затвердження протоколу головою комісії.

Враховуючи те, що позивач не надав доказів дотримання ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", визначеного Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та постановою Кабінету Міністрів України №894 від 08.08.2011 порядку списання заборгованості за природний газ, в тому числі, з 3% річних та інфляційних втрат, то господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Отже, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права є безпідставними. Інші твердження позивача, зазначені в касаційній скарзі, дублюють доводи апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції під час перегляду справи в апеляційному порядку надав відповідну правову оцінку, також вони зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та їх переоцінку.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.1115, п.1 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 20.10.2015 Київського апеляційного господарського суду зі справи №910/15061/15 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга