ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року Справа № 910/10417/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівКочерової Н.О. (доповідач), Плюшка І.А., Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Київський бронетанковий завод" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.09.2015у справі№ 910/10417/15 господарського суду міста Києваза позовомЗаступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони УкраїнидоДержавного підприємства "Київський бронетанковий завод"простягнення 6 824 573,84 грнза участю представників сторін:

від позивача: Півторак Т.О., дов. від 02.06.2015

від відповідача: Костяний О.Ю., дов. від 02.12.2015

від прокуратури (ГПУ): Волошенюк О.Г., посв. від 08.05.2014

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року Заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Київський бронетанковий завод", в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог № 10/213-15 від 12.06.2015 (т.1, а.с.134-136), поданої до суду 05.06.2015, просило стягнути з відповідача 6 824 573,84 грн, з яких: 4 385 939,76 грн - сума попередньої оплати, 1 167 240,00 грн - пеня за порушення строків виконання ремонтних робіт за період з 28.12.2014 по 14.05.2015, 596 400,00 грн - штраф за прострочення виконання ремонтних робіт понад тридцять днів, 674 994,08 грн - штрафні санкції за несвоєчасне повернення попередньої оплати за період з 28.12.2014 по 14.05.2015.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення умов договору про закупівлю послуг за державні кошти № 294/14/109 від 10.12.2014 несвоєчасно виконав передбачені договором ремонтні роботи та використав лише частину грошових коштів, перерахованих йому позивачем в якості передоплати, у зв'язку з чим зобов'язаний повернути йому залишок попередньої оплати та сплатити штрафні санкції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.07.2015 (суддя: Карабань Я.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Київський бронетанковий завод" на користь Міністерства оборони України суму попередньої оплати в розмірі 4 385 939,76 грн, пеню в розмірі 0,1% від вартості послуг в сумі 1 158 720,00 грн, штраф в розмірі 7% від вартості послуг в сумі 596 400,00 грн, пеню за неповернення попередньої оплати в сумі 668 691,62 грн та стягнуто в дохід Державного бюджету України судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви в сумі 73 080,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що позовна вимога про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 4 385 939,76 грн є обґрунтованою, оскільки відповідач виконав ремонтні роботи, передбачені укладеним між сторонами договором про закупівлю послуг за державні кошти № 294/14/109 від 10.12.2014, на суму 3 282 060,24 грн, яка є меншою за суму передоплати, перерахованої позивачем відповідачу, та не повернув залишок коштів замовнику у визначені договором строки, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, суд дійшов висновку, що договірні зобов'язання з ремонту бронетранспортерів були виконані відповідачем несвоєчасно, а лише 14.05.2015, про що свідчить акт приймання наданих послуг № 109/1 від 14.05.2015 та протокол № 109/1 від 14.05.2015, складені та підписані сторонами у відповідності до умов договору, у зв'язку з чим відповідач відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору зобов'язаний сплатити штрафні санкції за несвоєчасне виконання зобов'язань, прострочення яких мало місце у період часу з 29.12.2014 (з наступного дня, коли роботи мали бути виконані) по 13.05.2015, тобто до дня підписання між сторонами вказаних акту приймання наданих послуг та протоколу. У зв'язку з невірним визначенням позивачем періоду нарахування штрафних санкцій суд здійснив власний розрахунок сум пені та штрафу за прострочення виконання зобов'язань, виходячи з вартості послуг, визначених договором та за вказаний період прострочення, а також розрахунок штрафних санкцій за прострочення повернення попередньої оплати, виходячи зі сплаченої замовником суми попередньої оплати, у зв'язку з чим задовольнив позовні вимоги частково.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2015 (склад колегії суддів: Зубець Л.П. - головуючий, Корсакова Г.В., Мартюк А.І.) апеляційну скаргу ДП "Київський бронетанковий завод" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2015 - без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі Державне підприємство "Київський бронетанковий завод" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 10.12.2014 між Міністерством оборони України (замовник, позивач) та Державним підприємством "Київський бронетанковий завод" (виконавець, відповідач) укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти №294/14/109 (далі за текстом - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався у 2014 році надати замовнику послуги із заводського ремонту бронетранспортерів БТР-70 в кількості 10 одиниць, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити ці послуги. Вироби (вузли, блоки, агрегати, комплектуючі), які отримані виконавцем для їх ремонту, є військовим майном та власністю держави.

Згідно з п. 3.1. договору ціна останнього становить 8 520 000,00 грн з урахуванням ПДВ.

Порядок здійснення оплати погоджений сторонами в розділі 4 договору, згідно з п. 4.1. якого розрахунки з виконавцем замовник здійснює за фактично надані послуги протягом 30 банківських днів з дати підписання замовником акту приймання наданих послуг, який є невід'ємною частиною цього Договору (зразок - додаток 4 до Договору), відповідно до наданих виконавцем рахунків за умови надходження бюджетних коштів на рахунок позивача.

Відповідно до п. 4.4. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 10.12.2014 до договору за письмовим погодженням між сторонами, відповідно до належним чином оформленого рішення Міністра оборони України замовник має право здійснювати попередню оплату в розмірі до 90 відсотків від суми договору на строк до 28.12.2014. Виконавець у строк до 28.12.2014, після отримання попередньої оплати, повинен надати замовнику документи, що підтверджують фактичне надання послуг або повернути невикористані кошти на рахунок замовника.

Термін надання послуг - до 28.12.2014 (п. 5.1. договору).

В п. 10.1. договору передбачено, що останній набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами і діє до 30.12.2014, а з питань розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань за договором.

На виконання умов договору, Міністерство оборони України, як замовник, перерахувало Державному підприємству "Київський бронетанковий завод", як виконавцю, попередню оплату вартості наданих послуг в розмірі 7 668 000,00 грн, що становить 90% ціни договору.

У визначений договором строк - до 28.12.2014 ремонтні роботи, передбачені договором, не були виконані відповідачем. Як встановлено судами попередніх інстанцій, такі ремонтні роботи відповідач виконав 14.05.2015, що, за висновком судів, підтверджується актом приймання наданих послуг з заводського ремонту за технічним станом виробів від 14.05.2015 і актом звіряння рахунків від 14.05.2015, складеними та підписаними сторонами у відповідності до умов договору. За вказаними актами вартість виконаних відповідачем робіт склала 3 282 060,24 грн. Однак, відповідач частину невикористаних коштів, сплачених замовником в якості передоплати вартості наданих послуг, на рахунок замовника не повернув. Стягнення 4 385 939,76 грн частини попередньої оплати та штрафних санкцій за порушення строків виконання ремонтних робіт і за несвоєчасне повернення попередньої оплати є предметом спору у даній справі.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій за своєю правовою природою укладений між сторонами договір про закупівлю послуг за державні кошти №294/14/109 від 10.12.2014 є договором підряду.

Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Пунктами п.п. 3.1., 3.2., 3.6. договору встановлено, що ціна останнього становить 8 520 000,00 грн з урахуванням ПДВ. В ціну послуг з ремонту виробів включена вартість усіх видів послуг, включаючи і ті, які доручатимуться для виконання третім особам; вартість запасних частин, витратних матеріалів, які необхідні для проведення ремонту, послуги щодо завантаження, розвантаження на території виконавця (співвиконавців); переміщення виробів між виконавцем та співвиконавцями. Вартість сировини, комплектуючих, які будуть надані замовником (через центральні служби забезпечення ЗС України) виконавцю - до фактичних витрат не включається.

Замовник оплачує виконані та прийняті послуги, які передбачені календарним планом надання послуг за договірною ціною, встановленою сторонами та зафіксованою у протоколі погодження договірної (фактичної) ціни послуг (додаток 2 до договору), яка відповідає обґрунтованим фактичним витратам, понесеним виконавцем та прийнятим з урахуванням встановленого договором рівня прибутку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом приймання-передавання виробів від 06.02.2015, актом приймання наданих послуг з заводського ремонту за технічним станом виробів від 14.05.2015, актом звіряння рахунків від 14.05.2015 та протоколом погодження договірної (фактичної) ціни послуг № 109/1 від 14.05.2015, передбачені договором ремонтні роботи були виконані відповідачем лише на суму 3 282 060,24 грн.

Пунктом 4.4. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 10.12.2014 до договору передбачено обов'язок виконавця у строк до 28.12.2014 після отримання попередньої оплати надати замовнику документи, що підтверджують фактичне надання послуг, або повернути невикористані кошти на рахунок замовника.

Однак, докази повернення відповідачем невикористаної частини коштів в розмірі 4 385 939,76 грн, сплачених замовником в якості попередньої оплати вартості наданих послуг з ремонту військової техніки, на рахунок замовника відсутні в матеріалах справи, як і відсутні докази виконання відповідачем ремонтних робіт на вказану суму або понесення ним транспортних витрат чи витрат на закупівлю запасних частин, витратних матеріалів, необхідних для проведення ремонту тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій правильно задовольнили позовну вимогу у даній справі про стягнення з відповідача частини попередньої оплати у розмірі 4 385 939,76 грн.

Колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що строк дії договору було пролонговано сторонами на невизначений строк, а термін повернення невикористаних коштів попередньої оплати не настав, оскільки, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, матеріали справи не містять доказів в підтвердження досягнення сторонами згоди щодо продовження строку дії договору та укладення відповідної додаткової угоди з цього приводу, як того вимагають умови договору укладеного між сторонами договору про закупівлю послуг за державні кошти № 294/14/109 від 10.12.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

В пункті 5.1. договору та в календарному плані, що є додатком № 1 до договору, сторони визначили термін надання послуг - до 28.12.2014.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, передбачені договором ремонтні роботи не були виконані виконавцем у визначений договором строк.

Натомість встановлено, що 06.02.2015 між уповноваженим представником виконавця та уповноваженим представником замовника від військової частини А0501 підписано акт приймання-передавання виробів БТР-70 (т.1, а.с. 112), яким встановлено, що виконавцем були надані послуги з ремонту виробів БТР-710 в кількості 10 одиниць техніки, вказана техніка була передана виконавцем представнику замовника та прийнята останнім.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що факт прострочення виконання відповідачем договірних зобов'язань є доведеним і це не заперечується і самим відповідачем. При цьому, суди вірно встановили початок періоду прострочення виконання зобов'язань відповідачем з 29.12.2014 - з наступного дня, коли роботи за договором мали бути виконані.

Однак, колегія судів вважає, що суди попередніх інстанцій невірно визначили кінцеву дату вказаного періоду - 13.05.2015, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 853 ЦК України передбачено обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підряднику.

Пунктами 5.3., 5.11., 5.13. 5.14., 5.16. договору встановлено, що видача виробів після проведення ремонту здійснюється військовими частинами та установами Збройних Сил України (представники замовника) та виконавцем і оформлюється актом приймання-передачі виробів.

Повнота та якість надання послуг засвідчується підписом начальника ВТК виконавця у акті приймання-передавання виробів.

Виконавець письмово, не пізніше ніж за три доби, повідомляє замовника про дату закінчення ремонту виробів. Замовник у термін десяти робочих днів після одержання повідомлення забезпечує прибуття до виконавця представників замовника для приймання виробів.

Приймання виробів після проведення ремонту здійснюється власними вилами та засобами представника замовника та оформлюється актом приймання-передавання виробів (додаток 3 до договору), який підписується уповноваженими особами виконавця і представника замовника.

Приймання наданих послуг замовником здійснюється спільно комісією замовника, військової частини (отримувача виробів) та виконавця, за результатами якого комісія складає та підписує акт приймання наданих послуг (додаток 4 до договору). Після підписання комісією акту приймання наданих послуг зобов'язання виконавця по наданню послуг за договором вважаються виконаними в повному обсязі.

Таким чином, акт приймання-передавання виробів, передбачений додатком 3 до договору, не є тотожним акту приймання наданих послуг (виконаних робіт), передбаченим додатком 4 до договору, про що вірно вказав суд апеляційної інстанції.

Проте, фактичне виконання відповідачем передбачених договором робіт з ремонту військової техніки та передання відремонтованої техніки військовій частині в експлуатацію підтверджує саме акт приймання-передавання виробів від 06.02.2015. Підписавши вказаний акт уповноважені представники сторін також засвідчили, що ремонт виконано якісно та у повному обсязі, вироби БТР-70 випробувані та перевірені, технічний стан виробів відповідає вимогам нормативно-технічної документації на видачу після ремонту.

Колегія суддів не бере до уваги акт приймання наданих послуг (виконаних робіт) від 14.05.2015, передбачений додатком 4 до договору, як доказ виконання договірних зобов'язань 14.05.2015, оскільки такий акт було підписано між сторонами після спливу більше, ніж трьох місяців після фактичної передачі відповідачем відремонтованої техніки в експлуатацію та прийняття такої уповноваженою особою замовника.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що кінцевою датою прострочення виконання зобов'язань відповідачем є 05.02.2015, а не 13.05.2015, як було помилково визначено судами попередніх інстанцій.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В п. 7.2. договору передбачено, що за порушення терміну виконання зобов'язання з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

У випадку неповернення попередньої оплати (її частини) виконавець сплачує штрафні санкції в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми невикористаних коштів.

Врахувавши те, що факт прострочення відповідачем виконання своїх договірних зобов'язань з ремонту військової техніки та факт неповернення частини невикористаної попередньої оплати є доведеними, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій за порушення строків виконання ремонтних робіт і за несвоєчасне повернення попередньої оплати.

Однак, під час здійснення розрахунку вказаних сум, суди невірно визначили як період нарахування штрафних санкцій, про що було зазначено вище, так і суми, на які слід нараховувати штрафні санкції.

При розрахунку сум пені та штрафу за прострочення виконання договірних зобов'язань з ремонту військової техніки суди виходили з ціни договору, визначеної в п. 3.1. договору, - 8 520 000,00 грн. Однак, в абзаці 2 п. 7.2. договору визначено, що штрафні санкцій за порушення терміну виконання зобов'язання розраховуються, виходячи з вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання.

Пунктом 3.7. договору передбачено, що договірна ціна визначається замовником з урахуванням висновку 1285 ГВП МОУ щодо договірної ціни шляхом аналізу собівартості послуг, трудомісткості їх надання та розгляду розрахуново-калькуляційних матеріалів, складених виконавцем на підставі прийнятих фактичних витрат, пов'язаних з виконанням зобов'язань за договором

Згідно з п. 3.6. договору замовник оплачує виконані та прийняті послуги, які передбачені календарним планом надання послуг за договірною ціною, встановленою сторонами та зафіксованою у протоколі погодження договірної (фактичної) ціни послуг (додаток 2 до договору), яка відповідає обґрунтованим фактичним витратам, понесеним виконавцем та прийнятим з урахуванням встановленого договором рівня прибутку.

Договірна (фактична) ціна послуг з ремонтування та технічного обслуговування машин і устаткування спеціального призначення була погоджена сторонами відповідно до умов договору в протоколі № 109/1 від 14.05.2015 (т.1, а.с. 115). Вказана вартість послуг була визначена сторонами також і в акті приймання-передавання виробів від 06.02.2015, і в акті приймання наданих послуг № 109/1 від 14.05.2015, і в акті звіряння розрахунків від 14.05.2015 (т.1, а.с. 63).

Таким чином, загальна вартість наданих відповідачем послуг за договором про закупівлю послуг за державні кошти № 294/14/109 від 10.12.2014, з яких було допущено прострочення виконання, складає 3 282 060,24 грн.

Також, судами була невірно визначені і сума боргу, на яку слід нараховувати штрафну санкцію за неповернення попередньої оплати.

В абзаці 3 п. 7.2. договору визначено, що штрафні санкцій за неповернення попередньої оплати (її частини) розраховуються від суми невикористаних коштів, якою в даному випадку є сума 4 385 939,76 грн, тобто різниця між сумою попередньої оплати в розмірі 7 668 000,00 грн, перерахованою позивачем відповідачу, та загальною вартістю послуг, наданих відповідачем позивачу, в розмірі 3 282 060,24 грн, а не повна сума передоплати, як було помилково визначено судами попередніх інстанцій .

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають наступні штрафні санкції:

- 128 000,35 грн пені за прострочення виконання зобов'язань за період з 29.12.2014 по 05.02.2015 з розрахунку 0,1% від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання;

- 229 744,22 грн штрафу за прострочення виконання зобов'язань, з розрахунку 7% від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання;

- 65 608,85 грн пені за неповернення попередньої оплати з розрахунку одна облікова ставка НБУ за кожен день прострочення від суми невикористаних коштів за період з 29.12.2014 по 05.02.2015.

Враховуючи те, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог у даній справі, однак невірно провели розрахунок штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів підлягають скасуванню в частині позовних вимог про стягнення штрафних санкцій з прийняттям нового рішення в цій частині, а в частині стягнення 4 385 939,76 грн попередньої оплати судові рішення мають бути залишені без змін.

Відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 11111 ГПК України у постанові касаційної інстанції, прийнятій за наслідками розгляду касаційної скарги, мають бути зазначені новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи те, що станом на час подання Заступником Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України позовної заяви у даній справи органи прокуратури були звільнені від сплати судового збору, судовий збір за подання позовної заяви підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, тобто в сумі 51 498,62 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

З огляду на викладене, за подання Державним підприємством "Київський бронетанковий завод" апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2015 з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 10 735,45 грн судового збору.

Крім того, враховуючи те, що касаційна скарга на рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2015 у даній справі була подана Державним підприємством "Київський бронетанковий завод" до Вищого господарського суду України після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" № 484-VІІІ від 22.05.2015, то з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 36 012,69 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Київський бронетанковий завод" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2015 у справі № 910/10417/15 скасувати в частині стягнення штрафних санкцій та судового збору. Прийняти в цій частині нове рішення.

Стягнути з Державного підприємства "Київський бронетанковий завод" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 34-А, ідентифікаційний код 14302667) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) 128 000,35 грн (сто двадцять вісім тисяч гривен тридцять п'ять копійок) пені за прострочення виконання зобов'язань, 229 744,22 грн (двісті двадцять дев'ять тисяч сімсот сорок чотири гривен двадцять дві копійки) штрафу за прострочення виконання зобов'язань, 65 608,85 грн (шістдесят п'ять тисяч шістсот вісім гривен вісімдесят п'ять копійок) пені за неповернення попередньої оплати.

В частині стягнення 4 385 939,76 грн попередньої оплати з Державного підприємства "Київський бронетанковий завод" на користь Міністерства оборони України рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2015 у справі № 910/10417/15 залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства "Київський бронетанковий завод" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 34-А, ідентифікаційний код 14302667) в дохід Державного бюджету України 51 499,47 грн (п'ятдесят одну гривню чотириста дев'яносто дев'ять гривен сорок сім копійок) судового збору за подання позовної заяви майнового характеру.

Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) на користь Державного підприємства "Київський бронетанковий завод" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 34-А, ідентифікаційний код 14302667) 10 735,45 грн (десять тисяч сімсот тридцять п'ять гривен сорок п'ять копійок) судового збору за подання апеляційної скарги та 36 012,69 грн (тридцять шість тисяч дванадцять гривен шістдесят дев'ять копійок) судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду першої інстанції видати відповідні накази.

Головуючий Н. Кочерова

Судді: І. Плюшко

В. Саранюк