ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року Справа № 905/3676/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовк І.В. (головуючий, доповідач), Грек Б.М., Нєсвєтова Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.08.2015 року у справі № 905/3676/14 за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" до приватного підприємства "Н-Транс", третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача про стягнення 49 490 грн. майнової шкоди в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач звернувся до страховика з повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, з пропуском встановленого законодавством строку.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.06.2015 року (суддя Попова І.А.) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 49 490 грн. шкоди в порядку регресу.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.08.2015 року (судді Склярук О.І., Будко Н.В., Мартюхіна Н.О.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що постанова апеляційного господарського суду є законною, та просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.11.2015 року було продовжено строк розгляду касаційної скарги на 15 днів та її розгляд відкладено на 09.12.2015 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 29.12.2011 року у м. Донецьк по пр. Ілліча сталася дорожньо-транспортна пригода між автомобілем Mersedes Bens державний номер НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_5 та автомобілем DAF державний номер НОМЕР_4, з'єднаного з напівпричепом TRAILOР державний номер НОМЕР_5, що перебували в оренді відповідача, під керуванням водія ОСОБА_4

Винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_4, що підтверджується постановою Калінінського районного суду міста Донецька від 03.02.2012 року у справі № 522/399/12.

На момент вчинення ДТП ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з відповідачем згідно з наказом від 28.11.2008 року № 99/к. наказом від 29.03.2011 року № 17/5/к за ним закріплений сідловий тягач марки DAF державний номер НОМЕР_4 та напівпричеп TRAILOР, державний номер НОМЕР_5.

Цивільно-правова відповідальність на автомобіль DAF державний номер НОМЕР_4 була застрахована шляхом укладення відповідачем з ПАТ "Страхова компанія "ВУСО" договору, що підтверджується полісом від 13.04.2011 року № АА/3692030, а на напівпричеп TRAILOР, державний номер НОМЕР_5 - з НАСК "Оранта" (поліс від 14.11.2011 року № АА/7547984).

Власником пошкодженого транспортного засобу Mersedes Bens державний номер НОМЕР_6 є ОСОБА_6, а заявником (постраждалою особою) або його представником є ОСОБА_5, про що зазначено у страховому акті від 13.04.2012 року № с1313-24а.

Висновком експерта від 30.01.2012 року № 100 встановлено, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Mersedes Bens державний номер НОМЕР_6 складає 90 961,52грн.

Згідно із Страховим актом позивача від 13.04.2012 року № 1313-24 за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу від 14.04.2011 року № АА/3692030 зазначене ДТП визнано страховим випадком та вказана сума страхового відшкодування, яка склала 49 490 грн. і була виплачена ОСОБА_7 13.04.2012 року.

Враховуючи те, що відповідач про вчинене 29.12.2011 року ДТП повідомив позивача заявою від 10.01.2012 року, мотивуючи причини пропуску строку звернення тим, що з 31.12.2011 року по 09.01.2012 року згідно з наказом ПП "Н-Транс" від 29.12.2011 року № 63/к були вихідними днями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Предметом даного судового розгляду є вимога страховика до страхувальника про стягнення в порядку регресу виплаченого відшкодування потерпілій особі, у зв'язку з неповідомленням страхувальником у встановлений законодавством термін про настання страхового випадку.

Судом першої інстанції висновок про задоволення позову обгрунтовано доведеністю обставин несвоєчасного повідомлення страхувальником страховика про настання події, яка містить ознаки страхового випадку із забезпеченим транспортним засобом.

Апеляційний господарський суд скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові про стягнення майнової шкоди в порядку регресу виходив з поважності причин несвоєчасного повідомлення страховика про настання страхового випадку, а також з відсутності підстав для виплати страхового відшкодування позивачем на користь потерпілої особи, оскільки відповідачем добровільно відшкодовано шкоду на користь представника власника пошкодженого транспортного засобу, що підтверджується оригіналом розписки.

Статтею 979 ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Пунктом 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За п. 1.3. ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.

Згідно з п. 36.4. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами підпункту "ґ" пункту 38.1.1. пункту 38.1. статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

За приписами пункту 5 частини 1 статті 989 Цивільного кодексу України страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Відповідно до підпункту 33.1.4. пункту 33.1. статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції Закону України від 17.02.2011 року № 3045-VI) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Наведеними правовими нормами встановлено обов'язок страхувальника повідомити страховика письмово про настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, право страховика подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду регламентовано положеннями Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" і пов'язується саме із встановленим фактом неповідомлення страховика у встановлені законом строки.

Неузгодженість пунктів статей 33 та 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" після внесених змін згідно із Законом України від 17.02.2011р. № 3045-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" не може обмежувати встановлене статтею 38 цього Закону право страховика подати регресний позов у разі недотримання строків і умов повідомлення його про дорожньо-транспортну пригоду, а відтак і не може бути підставою для відмови у позові.

Судами обох інстанцій встановлено, що про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 29.12.2011 року, відповідач повідомив страховика 10.01.2012 року, тобто після спливу трьох робочих днів з дня настання страхового випадку.

При цьому, суд апеляційної інстанції прийняв до уваги посилання відповідача на те, що згідно з наказом ПП "Н-Транс" від 29.12.2011 року № 63/к на зазначеному підприємстві з 31.12.2011 року по 09.01.2012 року було встановлено вихідні дні, та з урахуванням зазначеного дійшов висновку про повідомлення страховика водієм транспортного засобу, причетного до ДТП, який є працівником відповідача, в межах встановленого законом максимального строку звернення з повідомленням про настання ДТП.

Однак, з такими висновками погодитися не можна, оскільки відповідно до приписів ст. 67 Кодексу законів про працю з метою створення сприятливих умов для використання святкових та неробочих днів (ст. 73), а також раціонального використанні робочого часу Кабінет Міністрів України не пізніше ніж за три місяці до таких днів може рекомендувати керівникам підприємств, установ та організацій перенести вихідні та робочі дні у порядку і на умовах, установлених законодавством, для працівників, яким встановлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.

Власник або уповноважений ним орган у разі застосування рекомендацій Кабінету Міністрів України не пізніше ніж за два місяці видає наказ (розпорядження) про перенесення вихідних та робочих днів на підприємстві, в установі або організації, погоджений з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.11.2011 року № 1210-р, яким рекомендовано перенесення робочих днів у 2012 році, не було передбачено перенесення будь-яких робочих днів у період з 31.12.2011 року по 09.01.2012 року.

Крім того, наказ ПП "Н-Транс" № 63/к видано всупереч вимогам законодавства 29.12.2011 року, тобто не за два місяці, а лише за два дні до запланованих вихідних.

До того ж, зазначений наказ ПП "Н-Транс" впливає лише на внутрішній трудовий розпорядок підприємства та не перешкоджав водію транспортного засобу, причетного до ДТП, виконати вимоги законодавства щодо повідомлення страховика про настання цієї пригоди у встановлені законом строки, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

В той же час, суд першої інстанції долучивши до матеріалів справи розписку від 05.03.2012 року про отримання ОСОБА_5 від ОСОБА_4 грошових коштів у сумі 91 700 грн. в якості добровільного відшкодування завданої шкоди, не дослідив її змісту та не навів правової оцінки зазначеним в ній обставинам.

В свою чергу, апеляційний господарський суд, прийнявши зазначену розписку в якості беззаперечного доказу отримання потерпілою особою грошових коштів в якості відшкодування шкоди за 30 днів до складання страхового акту від 13.04.2012 року № 1313-24, що, на думку цього ж суду, виключає можливість отримання страхового відшкодування, не з'ясував належним чином дійсних обставин добровільного відшкодування винною особою завданої шкоди, зокрема, шляхом отримання пояснень від вказаних в наведеній розписці осіб.

Водночас, суд апеляційної інстанції посилаючись на неправомірність отримання страхового відшкодування в сумі 49 490 грн. ОСОБА_7 не дослідив змісту наявних у матеріалах справи довіреностей від 30.08.2010 року, за якими ОСОБА_6 уповноважує ОСОБА_7 та ОСОБА_5 представляти його у відповідних установах з питань розпорядження та керування автомобілем, і не навів оцінки зазначеним у цих довіреностях повноваженням наданим ОСОБА_7, зокрема, щодо представництва інтересів ОСОБА_6 у страхових компаніях, пов'язаних з отриманням страхових виплат.

Отже, висновки судів обох інстанцій як про задоволення позову так і про відмову в позові є передчасними, необґрунтованими і зробленими в порушення ст. 43 ГПК України без дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.08.2015 року та рішення господарського суду Запорізької області від 11.06.2015 року скасувати, і справу № 905/3676/14 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді Б.Грек

Н.Нєсвєтова