ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року Справа № 904/429/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А. Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 у справі№ 904/429/15 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства " Банк "Київська Русь"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ензим"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору Приватне акціонерне товариство "Альба Україна"простягнення 505 523, 97 грн.в судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачаГордієнко І.С.- - відповідачаТимошенко Н.А.- - третьої особине з'явився

В С Т А Н О В И В:

В січні 2015 року Публічне акціонерне товариство " Банк "Київська Русь" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ензим" про стягнення 505 523, 97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі договору про відступлення права вимоги № 70681-20/14-7 від 05.06.2014 до позивача, як до нового кредитора, перейшло право вимоги первісного кредитора по договору купівлі-продажу № 1030 від 21.01.2013 щодо сплати заборгованості, а відповідач відмовляється погашати борг.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2015 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Приватне акціонерне товариство "Альба Україна".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2015 (суддя Ніколенко М.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основну суму боргу в розмірі 388 780,98 грн., 44 277,67 грн. - пені, 7 285,65 грн. 3 % річних, 64 148,86 грн. інфляційних втрат та 10 089, 86 грн. витрат по оплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 (у складі головуючого Подобєд І.М., суддів: Дармін М.О., Березкіна О.В.) вказане судове рішення скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму 6 880 грн. 89 коп. пені, 543 грн. 22 коп. три проценти річних, 148 грн. 48 коп. витрат на судовий збір за подання позовної заяви з майновими вимогами. В решті позову відмовлено. Стягнуто з позивача на користь відповідача 4 970 грн. 76 коп. витрат на судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду, 5 000 грн. 00 коп. відшкодування оплати послуг адвоката.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Ензим" заперечує проти доводів касатора і просить суд залишити його скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційної інстанції - без змін.

В своїх поясненнях по суті спору, які залучені до матеріалів справи та враховані судом, Приватне акціонерного товариства "Альба Україна" посилається на те, що заперечення боржника проти вимог нового кредитора на момент підписання договору не існували, у зв'язку з чим вважає скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Приватне акціонерне товариство "Альба Україна" не реалізувало процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій на підставі поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що 21.01.2013 між Приватним акціонерним товариством "Альба Україна", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ензим", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу № 1030, за умовами якого, продавець зобов'язався передавати (поставляти) лікарські засоби і вироби медичного призначення (товар) у власність покупця, а останній зобов'язався приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору.

В пунктах 6.1. та 6.2. договору купівлі-продажу сторони узгодили, що товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем по кількості та асортименту в момент підписання сторонами видаткової накладної на товарну партію. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання видаткових накладних.

На виконання умов договору, за період з 28.03.2014 по 26.04.2014 Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" поставлений, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Ензим" отриманий без зауважень товар на загальну суму 388 780, 97 грн., що підтверджується видатковими накладними, які відповідають ознакам первинних документів та оформлені у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. договору купівлі-продажу покупець проводить оплату за товар у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Оплата кожної товарної партії проводиться в повному обсязі на умовах, що вказуються в видатковій накладній на поставку кожної партії товару.

Відповідач свої зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого йому товару не виконав, у зв'язку з чим, у нього виникла заборгованість в розмірі 388 780, 97 грн.

Отже, станом на 04.06.2014 у Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" існувало право вимоги до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ензим" щодо сплати 388 780, 98 грн. основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, а також обумовлених вказаним вище договором купівлі-продажу штрафних санкцій (пункти 7.1., 7.2. договору).

05.06.2014 Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" за договором відступлення права вимоги № 70681-20/14-7 відступлено Публічному акціонерному товариству "Банк "Київська Русь", як новому кредитору, право вимоги по договору купівлі-продажу № 1030 від 21.01.2013, що підтверджується актом приймання-передачі з балансу на баланс дебіторської заборгованості в сумі 388 780, 98 грн. та випискою з балансового рахунку боржника (довідка № 2003а від 04.06.2014) (а.с. 24 т. 1, а.с. 62-67 том 2)).

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник у зв'язку з тим, що відповідач свої договірні зобов'язання по оплаті отриманого товару не виконує, внаслідок чого, у нього утворилась заборгованість, право на стягнення якої, перейшло до позивача на підставі договору про відступлення права вимоги від 05.06.2014.

Колегія вважає висновок суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову достатньо обґрунтованим, виходячи з наступного.

В додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги міститься повідомлення про здійснення відступлення права вимоги, яке мало бути надіслане на адресу відповідача (ТОВ "Ензим") (а.с. 23 т. 1). Докази направлення такого повідомлення 26.06.2014 були надані позивачем додатково суду апеляційної інстанції(а.с.57-59,т.2).

Щодо наявної в матеріалах справи претензії № 1 від 25.09.2014 (а.с. 25-26 т. 1) про сплату заборгованості, яка містить вимогу позивача до відповідача про перерахування суми заборгованості, у додатках до якої міститься посилання на копію договору про відступлення права вимоги № 70681-20/14-7 від 05.06.2014 та копію акту приймання - передачі права вимоги до цього договору, то докази відправлення позивачем цієї претензії також були надані позивачем додатково лише суду апеляційної інстанції (а.с. 60-61 том 2) та містять відмітки пошти про неотримання відповідачем цього поштового відправлення з причини "адресат вибув" та повернуто "за закінченням строку зберігання".

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції та доводи відповідача про неотримання ним повідомлень про відступлення права вимоги за вказаним договором до 26.06.2014, є достатньо обґрунтованим.

Отже, судом першої інстанції невірно був встановлений факт того, що відповідач був повідомлений про здійснену третьою особою на користь позивача уступку права вимоги за вказаним вище договором № 70681-20/14-7 від 05.06.2014.

Окрім того, судом апеляційної інстанції на підставі поданих доказів встановлено, що 10.04.2014 між ТОВ "Ключі здоров'я" (кредитор) та ТОВ "Ензим" (поручитель) було укладено договір поруки № 2, за умовами якого відповідач - ТОВ "Ензим" поручився перед Кредитором за виконання обов'язку ПрАТ "Альба Україна" (надалі іменується "Боржник") щодо зобов'язань по оплаті за поставлений товар за Договором, передбаченим ст. 2 Договору поруки (надалі іменується "основний договір") у розмірі 389 111, 54 грн. (п.1.1. договору поруки), у зв'язку з чим у випадку порушення Боржником обов'язку за основним договором, Боржник і Поручитель відповідали перед Кредитором як солідарні боржники (а.с. 14-15 т. 2).

Відповідно до п. 2.1. вказаного Договору поруки під основним договором в ньому розуміють договір купівлі-продажу № 1 від 03.01.2012, укладений між Кредитором (в основному договорі іменується "Продавець" та Боржником (в основному договорі іменується "Покупець").

Відповідно до п. 3.1. вказаного Договору поруки Поручитель зобов'язаний був у разі порушення Боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати зазначені обов'язки Боржника перед Кредитором на підставі письмової вимоги Кредитора в 2-х денний строк шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Кредитора.

З копій листів (а.с. 98-105, т. 2) судом апеляційної інстанції встановлено, що у квітні 2014 року між ТОВ "Ключі здоров'я" та ПрАТ "Альба Україна" велись перемовини з приводу можливості погашення дебіторської заборгованості останнього за рахунок уступки права вимоги із подальшим заліком зустрічних грошових вимог із одним із контрагентів ПрАТ "Альба України", а 30.04.2014 від ТОВ "Ключі здоров'я" була пред'явлена ПрАТ "Альба Україна" претензія з вимогою перерахувати заборгованість в розмірі 1672872,15 грн. (а.с. 110, т. 2).

28.05.2014 на адресу ТОВ "Ензим" надійшла від ТОВ "Ключі здоров'я" вимога вих. № 46 від 27.05.2014 (а.с. 115 т. 2) про сплату на користь останнього грошових коштів в сумі 389 111,54 грн., що підтверджено Договором купівлі-продажу № 1 від 03.01.2012, видатковими накладними, довіреностями, товарно-транспортними накладними.

Листом вих. № 54 від 02.06.2014 (а.с. 113 т. 2) ТОВ "Ключі здоров'я" повідомило ПрАТ "Альба Україна" про те, що у зв'язку з систематичною відсутністю оплати зі сторони цієї компанії грошових коштів за придбаний нею товар за договором купівлі-продажу № 1 від 03.01.2012, ТОВ "Ключі здоров'я" було вимушено укласти договір поруки № 2 від 10.04.2014 з ТОВ "Ензим".

Зі свого боку ТОВ "Ензим" листом вих. №52 від 04.06.2014, який був направлений з описом вкладення 04.06.2014 та отриманий 10.06.2014, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 16-18 т. 2) повідомило ПрАТ "Альба Україна", про висунення ТОВ "Ключі здоров'я" до ТОВ "Ензим", як до поручителя та солідарного боржника, вимоги на суму 389 111, 54 грн., яка буде задоволена ним протягом 2-х днів, як того вимагав п. 3.1. договору поруки.

05.06.2014 ТОВ "Ензим", як поручитель, задовольнив вказану вимогу ТОВ "Ключі здоров'я" в повному обсязі шляхом перерахування останньому безготівкових коштів в сумі 389 111, 54 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 217 від 05.06.2014, належним чином засвідчена копія якого знаходиться у даній справі (а.с. 22, т. 2), та копією банківської виписки про рух коштів на рахунку (а.с. 116, т. 2).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Як встановлено судом апеляційної інстанції відповідач, як поручитель, виконав за ПрАТ "Альба Україна" його грошові зобов'язання боржника перед ТОВ "Ключі здоров'я" за основним договором купівлі-продажу №1 від 03.01.2012 на суму 389 111,54 грн., тому, згідно з приписами ст. 556 Цивільного кодексу України та у відповідності до п. 3.3. договору поруки № 2 від 10.04.2014, ТОВ "Ензим" набуло усіх прав Кредитора щодо обов'язку Боржника за основним договором, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Таким чином, до відповідача перейшли всі права ТОВ "Ключі здоров'я" за договором купівлі-продажу № 1 від 03.01.2012, у тому числі право вимагати від ПрАТ "Альба Україна" сплати грошових коштів у сумі 389 111, 54 грн.

У зв'язку з цим та зважаючи на те, що ТОВ "Ензим" мало заборгованість перед ПрАТ "Альба Україна" в сумі 389 111, 54 грн., строк сплати якої настав, відповідач заявою від 06.06.2014 вих. № 57 окремо повідомив ПрАТ "Альба Україна" про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 389 111,54 грн., а саме: зобов'язань ТОВ "Ензим" перед ПрАТ "Альба Україна" за договором купівлі-продажу №1030 від 21.01.2013 та зобов'язань ПрАТ "Альба Україна" перед ТОВ "Ключі здоров'я" за договором купівлі-продажу №1 від 03.01.2012, право стягнення яких ТОВ "Ензим" набуло на підставі договору поруки № 2 від 10.04.2014. Ця заява про зарахування вимоги була направлена відповідачем до ПрАТ "Альба Україна" цінним листом 06.06.2014 та отримана останнім 10.06.2014, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 19-22, т. 2).

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, зважаючи на те, що зарахування є одностороннім правочином, згоди ПрАТ "Альба Україна" на здійснення вказаного вище зарахування не вимагалося.

Натомість позивач (ПАТ "Банк "Київська Русь") та третя особа (ПрАТ "Альба Україна") факту належного виконання та припинення грошових зобов'язань відповідача (ТОВ "Ензим") не визнають.

Колегія вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що причиною спору в цій справі є питання про наявність у відповідача права здійснити із третьою особою односторонній залік зустрічних грошових вимог з метою припинення своїх грошових зобов'язань, право вимоги виконання яких на момент пред'явлення заяви про залік, вже було передано іншій особі - позивачеві, але про цей факт відповідачу не було ще відомо, від чого й залежить обсяг заборгованості, щодо стягнення якої, позивач має право вимоги на час вирішення даного спору судом.

Пункт 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України визначає, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порядок заміни кредитора у зобов'язанні унормований статтею 516 Цивільного кодексу України, а саме, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Поряд з цим, в силу ч. 2 ст. 517 Цивільного кодексу України, боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні, а відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 518 Цивільного кодексу України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Згідно ч.1 ст. 603 Цивільного кодексу України, у разі зміни кредитора боржник має право пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора.

Відповідно до ч. 2 ст. 603 Цивільного кодексу України, у разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про зміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором - на момент його виконання.

На підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ані 05.06.2014 - в момент виконання свого зобов'язання поручителем за договором поруки № 2 від 10.04.2014 під час перерахування суми 389 111,50 грн. на користь ТОВ "Ключі здоров'я", ані 06.06.2014 - в момент направлення на адресу ПрАТ "Альба Україна" заяви про залік зустрічних грошових вимог на суму 388 780,98 грн. за своїми зобов'язаннями, що виникли перед цією особою із договору купівлі-продажу № 1030 від 21.01.2013, відповідач ще не був повідомлений та відповідно не був обізнаний про факт уступки ПрАТ "Альба Україна" на користь ПАТ "Банк "Київська Русь" своїх вимог кредитора до відповідача, що випливають із договору купівлі-продажу № 1030 від 21.01.2013, а тому не мав перешкод у реалізації своїх правомочностей, наданих йому чинним законодавством та умовами вказаних договорів.

За висновком суду, не є такою перешкодою, зокрема, передача заборгованості відповідача з балансу первісного кредитора на баланс нового кредитора, оскільки такі дії з оформлення своєї бухгалтерської та фінансової звітності є вже похідними від вчинених сторонами правочинів (господарських операцій) та їх наслідків, а тому можуть бути відкориговані цими особами за наслідками вирішення даного спору судом.

Отже, не зважаючи на факт відступлення ПрАТ "Альба Україна" позивачу прав за договором купівлі-продажу № 1030 від 21.01.2013, такі дії відповідача (в силу положень ч.2 ст. 516 Цивільного кодексу України), визнані судом апеляційної інстанції як належне виконання ним зобов'язань, що свідчить про припинення зобов'язань відповідача за спірним договором (в силу положень ст. 601 Цивільного кодексу України) з моменту отримання відповідної заяви, яке мало місце 10.06.2014.

Щодо заперечень позивача з приводу виконання відповідачем своїх зобов'язань у такий спосіб, то вони відхилені судом апеляційної інстанції з тих підстав, що положення ч.2 ст. 516 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, як це й мало місце у даному випадку.

Доводи позивача про те, що відповідачем не було доведено виконання як своїх зобов'язань перед ПрАТ "Альба Україна" та відповідно перед ПАТ "Банк "Київська Русь", так і зобов'язань ПрАТ "Альба Україна" перед ТОВ "Ключі здоров'я" за певними видатковими накладними відхилені судом, як такі, що спростовуються матеріалами справи, враховуючи те, що це похідне питання бухгалтерського та фінансового обліку та може бути узгоджене сторонами в позасудовому порядку.

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено факт прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу № 1030 від 21.01.2013 лише у період часу до 09.06.2014 включно, позовні вимоги про стягнення з відповідача 6 880,89 грн. пені, 543,22 грн. трьох процентів річних за період з 24.05.2014 по 09.06.2014 включно (за 17 днів) визнані обґрунтованими. За обґрунтованим висновком суду, розрахунок позивача не враховує факт припинення основного зобов'язання з 10.06.2014 та припинення у зв'язку із цим права вимагати сплати основного боргу з урахування індексу інфляції та трьох процентів річних, а також пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Судом апеляційної інстанції визнана безпідставною решта нарахувань та вимог позивача про стягнення на свою користь з відповідача пені та трьох процентів річних, нарахованих за період з 24.05.2014 по 01.01.2015, коли основне зобов'язання вже не існувало, оскільки було припинено, а також суми 64 148, 86 грн. інфляційного збільшення боргу, частина якого була нарахована за період з 24.05.2014 по 09.06.2014, що є менший від одного місяця, у зв'язку з чим, його не можна враховувати для визначення інфляційних збитків, а решта нарахувань за період з 10.06.2014 по 01.01.2015 - була здійснена після припинення основного зобов'язання.

Колегія вважає, що апеляційний господарський суд правомірно скасував рішення місцевого господарського суду, як таке, що прийняте при неповно з'ясованих обставинах справи прийнявши нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково - в частині стягнення суми 6 880, 89 грн. пені та суми 543,22 грн. три проценти річних, а в решті позовних вимог - відмовлено через їх необґрунтованість.

Вирішуючи клопотання відповідача про відшкодування понесених ним у даній справі витрат на оплату послуг адвоката, суд виходив із того, що наявними у справі доказами підтверджено насамперед кваліфікація і досвід адвоката Ямкового В.І, а щодо витраченого цим адвокатом часу на надання відповідачу правової допомоги будь-які об'єктивні дані відсутні. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зменшення розміру належної відповідачу до відшкодування суми за оплату послуг адвоката сумою у розмірі 5 000,00 грн., яка, з огляду на обсяг матеріалів справи, що підлягали опрацюванню для правового аналізу та того часу, який фактично був витрачений вказаним адвокатом в судових засіданнях у якості представника відповідача, визнається судом розумною, а в решті відшкодування цих судових витрат - слід відмовити.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, які викладені у касаційній скарзі не спростовують наведених висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність поданих ним доказів, які на думку касатора, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судом апеляційної інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 у справі № 904/429/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова