ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2015 року Справа № 903/381/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя : Корсак В.А.
судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)
розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 05.10.2015р. у справі господарського суду№903/381/15 Волинської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсатудоПАТ по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз"третя особавідокремлений підрозділ "Полтавська дирекція залізничних перевезень "ДП "Південна залізниця"про за участю представників сторін: позивача - відповідача - третьої особи - стягнення 10500,00грн. Демченко О.А. дов. №2-67 від 25.12.2014. Козлюк З.Р. дов. №1693/06-06 від 29.09.2015 не з'явивсяВ С Т А Н О В И В:
У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" про стягнення 10500 грн. штрафу за перевищення термінів використання залізничних цистерн.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 22.04.2015 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - відокремлений підрозділ "Полтавська дирекція залізничних перевезень" державного підприємства "Південна залізниця".
Рішенням господарського суду Волинської області від 20.05.2015 (суддя Кравчук В.О.), залишеним без змін Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.10.2015( судді Розізнана І.В., Бучинська Г.Б., Сініцина Л.М.) позов задоволено, стягнуто з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" на користь ПАТ "Укргазвидобування" в особі Управління з переробки газу і газового конденсату 10500 грн. штрафу за перевищення термінів використання залізничних цистерн та 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і постанову по справі та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга вмотивована виною самого позивача, який через несправність свого тепловоза несвоєчасно забирав цистерни від залізниці, що і призвело до простою цистерн на підходах до станції призначення під час повернення їх в порожньому стані під наступні навантаження. Касатор посилається на невірне застосування судами законодавства про залізничні перевезення, а саме ст.46, ст.47, ст.116, ст.131, ст.133 Статуту залізниць України, Правил користування вагонами і контейнерами.
Заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між ПАТ "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату (виконавець) та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" (замовник) було укладено договір від 03.01.2014р. №5/6-тр/Я по оформленню та відвантаженню нафтопродуктів залізничним транспортом, а саме по наливу газу вуглеводневого скрапленого паливного для комунально-побутового споживання, що разом іменується продукція, залізничним та автомобільним транспортом із Яблунівського відділення з переробки газу по території України згідно рознарядок ПАТ "Укргазвидобування".
Відповідно до п. 2.1. договору відвантаження продукції здійснюється в залізничних цистернах, що належать виконавцю, залізничних цистернах сторонніх організацій, а також в автоцистернах, наданих замовником.
Згідно п. 2.2. Договору дата повернення залізничної цистерни визначається календарним штемпелем видачі вантажу у залізничній накладній.
Відповідно до п. 2.4. договору вважається, що виконавець ПАТ "Укргазвидобування" в особі філії виконав свої зобов'язання в частині надання послуг по оформленню та відправленню продукції залізничним транспортом та послуг по наливу продукції в залізничні цистерни із моменту прийняття завантаженого вагона до перевезення залізницею (ч.2 ст. 334 ЦК України). Момент прийняття визначається календарним штемпелем станції відправлення у залізничній накладній.
Згідно з пунктом 3.3. договору замовник зобов'язаний повернути залізничну цистерну власності виконавця в технічно справному стані на станцію приписки або за реквізитами, вказаними виконавцем.
Згідно з пунктом 4.2. договору термін використання пропан-бутанових цистерн власності виконавця складає: на відстань транспортування до 800 км від станції Сенча Південної залізниці до станції призначення складає 19 діб від дати відвантаження цистерни до дати повернення цистерни на станцію приписки Сенча (Селещина) Південної залізниці або станцію, зазначену виконавцем; на відстань транспортування понад 800 км від станції Сенча Південної залізниці до станції призначення - складає 25 діб від дати відвантаження цистерни до дати повернення цистерни на станцію приписки Сенча (Селещина) Південної залізниці або станцію, зазначену виконавцем.
Відповідно до пункту 4.3. договору термін використання цистерн власності виконавця починається з дати відправлення завантаженої цистерни із ст. Сенча Південної залізниці та закінчується датою повернення порожньої цистерни на ст. Сенча (Селещина) Південної залізниці, або станцію, зазначену виконавцем. Дати відправлення та повернення визначаються календарним штемпелем станції у залізничній накладній. При обчисленні терміну використання цистерни день відправлення завантаженої цистерни та день повернення порожньої цистерни зараховується як одна доба.
Пунктом 5.3. договору сторони погодили, що за перевищення термінів використання пропан-бутанових цистерн власності виконавця, що передбачені пунктом 4.2. договору, замовник сплачує штраф у розмірі 500,00 грн. за кожну добу понаднормового використання.
Договір підписаний повноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.
ПАТ "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату (виконавець) на підставі листа-заявки замовника ПАТ "Волиньгаз" від 25.11.2014р. №1/9-0312 відвантажив 25.11.2014р. із станції Сенча Південної залізниці на станцію Луцьк Львівської залізниці на адресу ПАТ "Волиньгаз" філії Волинський ОГНП (на відстань 724 км) цистерни зі скрапленим газом №50861988, №50861905, №50862077, №50867787, №50861731, які належать позивачу, про що оформив залізничну накладну №43919240 від 25.11.2014р.
Факт надання позивачем послуг з відвантаження вказаних цистерн підтверджується, крім залізничної накладної, актом здачі-приймання виконаних робіт від 31.12.2014р. №630п та актом здачі-приймання виконаних робіт від 30.11.2014р. №521п., які підписані представниками та скріплені їх печатками.
За понаднормове використання цистерн позивач на підставі п. 5.3 договору нарахував відповідачу штраф у розмірі 10500 грн., про що виставив відповідачу рахунок на оплату №668ш від 31.12.2014р., який останнім залишено без оплати.
В порядку досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію №06-01-516-5 від 30.01.2015р. з вимогою сплатити штраф, проте претензія відповідачем залишена без задоволення, що і стало підставою для позову про стягнення з відповідача 10500 грн. штрафу за перевищення термінів використання пропан-бутанових цистерн, на підставі п. 5.3. Договору.
Вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій вірно виходили з того, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 2 ст. 334 ЦК України переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
Судами встановлено, що пунктом 4.2. Договору сторони передбачили, що термін використання пропан-бутанових цистерн власності виконавця на відстань транспортування до 800 км від станції Сенча Південної залізниці до станції призначення складає 19 діб від дати відвантаження цистерни до дати повернення цистерни на станцію приписки Сенча (Селещина) Південної залізниці.
При цьому, термін використання цистерни починається з дати відправлення завантаженої цистерни із ст. Сенча (Селещина) Південної залізниці та закінчується датою повернення порожньої цистерни на ст. Сенча (Селещина) Південної залізниці, або станцію, зазначену виконавцем (п. 4.3. договору).
Судами також враховано, що в пункті 3.3.Договору сторони передбачили, що в обов`язки замовника ПАТ "Волиньгаз" входить повернення залізничної цистерни власності виконавця в технічно справному стані на станцію приписки Сенча (Селещина) Південної залізниці або за реквізитами, вказаними виконавцем. При цьому, сторонами в Договорі умови ч. 2 ст. 334 ЦК України відносно ПАТ "Волиньгаз" застосовано не було.
Отже, сторони договором передбачили, що обов'язок щодо повернення залізничних цистерн власності позивача на станцію приписки ст. Сенча (Селещина) Південної залізниці покладений безпосередньо на відповідача - ПАТ "Волиньгаз".
Як встановлено судами із залізничних накладних, фактично пропан-бутанові цистерни були повернуті з перевищенням граничного терміну, визначеного пунктом 4.2. договору, а саме:
- цистерна зі скрапленим газом №50861988 відправлена 25.11.2014р. із станції Сенча, повернута на станцію Сенча 18.12.2014р. відстань перевезення - 724 км, граничний термін використання - 19 діб, фактичний термін використання 23 доби, понаднормове використання 4 доби;
- цистерна зі скрапленим газом №50861905 відправлена 25.11.2014р. із станції Сенча, повернута на станцію Сенча 20.12.2014р., фактичний термін використання 25 діб, понаднормове використання 6 діб;
- цистерна зі скрапленим газом №50862077 відправлена 25.11.2014р. із станції Сенча, повернута на станцію Сенча 18.12.2014р., фактичний термін використання 23 доби, понаднормове використання 4 доби;
- цистерна зі скрапленим газом №50867787 відправлена 25.11.2014р. із станції Сенча, повернута на станцію Сенча 15.12.2014р., фактичний термін використання 20 діб, понаднормове використання 1 доба;
- цистерна зі скрапленим газом №50861731 відправлена 25.11.2014р. із станції Сенча, повернута на станцію Сенча 20.12.2014р., фактичний термін використання 25 діб, понаднормове використання 6 діб.
Отже, судами встановлено, що загальний термін понаднормового використання відповідачем п'яти пропан-бутанових цистерн становить 21 добу.
Також, факт понаднормового використання цистерн підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт №630п від 31.12.2014р. та №521п від 30.11.2014р., згідно яких кількість діб використання кожної цистерни перевищує обумовлені договором 19 діб користування.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов. У разі порушення зобов'язання відповідно до ст. 611 ЦК України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Сторони пунктом 5.3. Договору погодили, що за перевищення термінів використання пропан-бутанових цистерн власності виконавця, що передбачені пунктом 4.2. Договору, замовник сплачує штраф у розмірі 500 грн. за кожну добу понаднормового використання. Умовами Договору не визначені випадки звільнення замовника - відповідача від сплати штрафу.
Отже, сторони, при укладенні договору вступили у договірні відносини на певних умовах, які є обов'язковими для виконання, та передбачили відповідальність за перевищення термінів використання пропан-бутанових цистерн понад встановлений термін у вигляді штрафу, що відповідає вимогам чинного законодавства.
На підставі пунктів 4.2., 5.3. договору позивач нарахував відповідачу та пред'явив до стягнення штраф за перевищення термінів використання залізничних цистерн в розмірі 10500 грн., який судами визнаний таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства України, відповідає умовам Договору та підтверджується наданим розрахунком, тому підлягає задоволенню.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що сторони в договорі за власною згодою по-різному узгодили момент виконання зобов`язань: позивачем - прийняття-здача завантаженого вагона до перевезення залізницею (ч.2 ст. 334 ЦК України) (п. 2.4 договору), а відповідачем - повернення залізничних цистерн власності виконавця в технічно справному стані безпосередньо на станцію приписки або за реквізитами, вказаними виконавцем (п. 3.3. договору).
При цьому, повернення цистерн власнику - ПАТ "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату не ставиться в залежність від часу перебування цистерн в дорозі чи на станціях залізниці, тому факт перебування спірних цистерн на проміжній станції Ромодан Південної залізниці не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності, встановленої п.5.3 Договору.
Суди також врахували, що відповідач доказів на підтвердження того, що ним вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, як це обумовлено приписами ч.1 ст. 614 Цивільного кодексу України, суду не надав.
Доводи ПАТ "Волиньгаз", викладені в касаційній скарзі щодо вини самого позивача, який через несправність свого тепловоза несвоєчасно забирав цистерни від залізниці, що і призвело до простою цистерн на станції Ромодан - на підходах до станції призначення під час повернення їх в порожньому стані під навантаження, були предметом розгляду судами попередніх інстанцій і відхилені ними як такі, що не передбачені умовами Договору сторін.
Щодо посилання касатора в касаційній скарзі на невірне застосування судами законодавства про залізничні перевезення, а саме ст.46, ст.47, ст.116, ст.131, ст.133 Статуту залізниць України, Правил користування вагонами і контейнерами, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що взаємовідносини ПАТ "Волиньгаз" із залізницею не охоплюються умовами укладеного сторонами Договору від 03.01.2014р. №5/6-тр/Я по оформленню та відвантаженню нафтопродуктів залізничним транспортом, а саме по наливу газу вуглеводневого скрапленого паливного для комунально-побутового споживання, і застосування норм Статуту залізниць України не є предметом судового розгляду у даній справі.
Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову на підставі умов укладеного сторонами Договору, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.
Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" залишити без задоволення.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.10.2015р. у справі №903/381/15 господарського суду Волинської області залишити без змін.
Головуючий суддя В. Корсак
Судді М. Данилова
Т. Данилова