Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Постанова ВГСУ від 09.11.2016 року у справі №917/525/16 Постанова ВГСУ від 09.11.2016 року у справі №917/5...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 917/525/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівІванової Л.Б. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Славінського Валерія Івановичана рішення від та на постанову відГосподарського суду Полтавської області 07.06.2016 Харківського апеляційного господарського суду 05.09.2016у справі Господарського суду№ 917/525/16 Полтавської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Славінського Валерія ІвановичадоПриватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Батьківщина" в особі Голови комісії з припинення (ліквідатора) Марченко Галини Іванівни третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Реєстраційна служба Миргородського міськрайонного управління юстиції Полтавської областіпрозобов'язання вчинити дії

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Софін О.В.;- відповідача - третьої особи повідомлений, але не з'явився; повідомлений, але не з'явився;Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/5365 від 03.11.2016 призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 917/525/16 у зв`язку з відпусткою судді Барицької Т.Л.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 03.11.2016 у справі № 917/525/16 визначено наступний склад колегії суддів: Губенко Н.М.- головуючий (доповідач), Іванова Л.Б., Картере В.І.

ВСТАНОВИВ:

28.03.2016 Публічне акціонерне товариство "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Славінського Валерія Івановича звернулося до Господарського суду Полтавської області із позовом до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Батьківщина" в особі Голови комісії з припинення (ліквідатора) Марченко Галини Іванівни про зобов'язання визнати грошові вимоги за кредитним договором № 47/12-KL від 23.03.2012, які складаються із: заборгованості за кредитом у розмірі 15000000,00 дол. США, заборгованості за процентами у розмірі 1213333,32 дол. США, пені у розмірі 35491643,36 грн., штрафу у розмірі 11025, 56 грн., 3% річних у розмірі 999987, 17 грн., та включити дані грошові вимоги до ліквідаційного балансу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Батьківщина".

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.06.2016 у справі № 917/525/16 (суддя Іваницький О.Т.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 (колегія суддів у складі: Шутенко І.А. - головуючий суддя, судді Здоровко Л.М., Плахов О.В.), у позові відмовлено.

Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Славінського Валерія Івановича звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 07.06.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 у справі № 917/525/16, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Предметом даного спору є вимога позивача про зобов'язання відповідача в особі ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги позивача за кредитним договором № 47/12-KL від 23.03.2012, які складаються із: заборгованості за кредитом у розмірі 15000000,00 дол. США, заборгованості за процентами у розмірі 1213333,32 дол. США, пені у розмірі 35491643,36 грн., штрафу у розмірі 11025, 56 грн., 3% річних у розмірі 999987, 17 грн. та про включення їх до реєстру кредиторів боржника.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що відповідач знаходиться у стані припинення, у зв'язку із чим, позивач направив голові ліквідаційної комісії відповідача вимогу про визнання його кредиторських вимог, від розгляду якої комісія з припинення Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Батьківщина" ухиляється, що й стало підставою для звернення із даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Статтею 105 ЦК України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, відповідно до рішенням № 14/01/2015-01 від 14.01.2015 власника Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства "Батьківщина" було вирішено припинити діяльність Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Батьківщина", шляхом його ліквідації у добровільному порядку та призначено ліквідаційну комісію.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дані про перебування юридичної особи в процесі припинення внесені 28.01.2015, строк визначений для заявлення кредиторських вимог 03.04.2015.

Згідно із ст. 112 ЦК України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; 2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; 3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів); 4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги. Черговість задоволення вимог кредиторів за договорами страхування визначається законом. У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Отже, виходячи із змісту ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право звернутися до суду.

Відмовляючи у позові суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не надано доказів відмови ліквідаційної комісії від розгляду кредиторських вимог чи ухилення від їх розгляду; строк для звернення з кредиторськими вимогами встановлено до 03.04.2015, однак, АТ "Златобанк" звернулося з вимогою кредитора лише 04.02.2016 з пропуском встановлено строку майже 10 місяців.

Колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитися із наведеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем вимогу про визнання його кредиторських вимог до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Батьківщина" направлено 04.02.2016 за адресою зазначеною в ЄДР, яка повернулася на адресу позивача 16.03.2016 з відміткою поштового відділення за закінченням терміну зберігання.

Повторно позивачем вимога про визнання кредиторських вимог до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Батьківщина" направлена 02.03.2016, яка також повернулася на адресу позивача 18.04.2016 з відміткою поштового відділення за закінченням терміну зберігання.

З наявних у матеріалах справи роздруківок з сайту Укрпошти щодо відстеження пересилання поштових відправлень вбачається, що зазначені вимоги не вручені адресату під час доставки.

Згідно із пунктом 94 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам визначається на підставі договору, що укладається юридичною особою з оператором поштового зв'язку за місцем обслуговування. Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об'єкта поштового зв'язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти. У разі вручення рекомендованих поштових відправлень, рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про надходження поштових відправлень з використанням абонентської поштової скриньки згідно з укладеним договором датою вручення вважається дата їх вкладення до скриньки.

Пунктами 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку передбачено, що у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. За письмовою заявою відправника/адресата строк зберігання поштових відправлень, внутрішніх поштових переказів може бути продовжений за додаткову плату до двох місяців з дня надходження до об'єкта поштового зв'язку місця призначення. У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів. Невручені міжнародні поштові відправлення надсилаються до місця міжнародного поштового обміну, з якого вони були одержані.

Приписи статей 47, 43 ГПК України зобов'язують господарський суд з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Позивач як на доказ того, що відповідач ухиляється від розгляду його кредиторських вимог послався на те, що він неодноразово (04.02.2016 та 02.03.2016) звертався до відповідача з вимогою, яка направлялася за адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак листи з даною вимогою повертаються за закінченням терміну зберігання у зв'язку із тим, що не вручені під час доставки.

Водночас, суди попередніх інстанцій, в порушення вимог ст. ст. 47, 43, 84, 105 ГПК України, не навели нормативно-правового обґрунтування відхилення даних доводів позивача.

При цьому, відповідач, відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, не надав будь-яких доказів на спростування наведених доводів позивача.

Крім того, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що суди попередніх інстанцій посилаючись на те, що позивач звернувся із вимогою про визнання кредиторських вимог до відповідача після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення не врахували вимоги ч. 4 ст. 112 ЦК України, якою передбачено, що вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведене слід вважати неправильним застосуванням приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, встановити й перевірити належними доказами зазначені в цій постанові обставини, дати доводам сторін належну правову оцінку і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Славінського Валерія Івановича задовольнити частково.

Скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 07.06.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 у справі № 917/525/16.

Справу № 917/525/16 передати на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Л.Б. ІВАНОВА

В.І. КАРТЕРЕ

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст