ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 914/4446/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівАлєєвої І.В., Коробенка Г.П.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуУправління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської радина постановуЛьвівського апеляційного господарського судувід05.07.2016у справі№914/4446/15Господарського суду Львівської областіза позовомУправління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської радидоФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення суми,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (далі - позивач) просило стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі-відповідач) 3719,78 грн., яка складається з 3545,16 грн. донарахування у зв'язку із збільшенням ставки орендної плати у десять разів за невідповідність займаної площі погодженому проекту та 174,62 грн. заборгованості з орендної плати, а також 378, 37 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що орендована площа літнього майданчику не відповідає площі проекту, у зв'язку з чим відповідачу здійснено донарахування у відповідності до пункту 4.2 договору та відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо орендної плати, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість, на загальну суму якої позивач нарахував пеню.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.04.2016 (суддя Яворський Б.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Костів Т.С., судді Марко Р.І., Малех І.Б.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 174,62 грн. заборгованості, 75,52 грн. пені, вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вищевказані судові рішення в частині відмови у стягненні 3545,16 грн. донарахуванні орендної плати та прийняти у цій частині нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм матеріального та процесуального права.

Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не використали наданого законом процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні, а представник позивача не використав наданого права на участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, яке було забезпечено ухвалою Вищого господарського суду України від 28.10.2016, у вказане в ухвалі місце та час а також станом на 10 год. 50 хв. 09.11.2016 не з'явився, про що було повідомлено старшим судовим розпорядником Господарського суду Львівської області Малюшевським Андрієм Петровичем, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, що 08.05.2014 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об'єктів соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення № Г-32-14(П), згідно з умовами якого орендодавець надає орендарю права на тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення на умовах оренди на терміни відповідно до виданого паспорту на розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення у межах м. Львова, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 2.1.1 договору орендодавець зобов'язується надати у тимчасову оренду конструктивний елемент благоустрою комунальної власності на розміщення відкритого літнього майданчика площею 22,80 кв. м., (тротуар, газон, тощо) за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до пункту 2.2.2 договору орендар зобов'язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендодавцю вартість оренди окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності за діючими на день сплати розрахунковими ставками, визначеними згідно з Положенням про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення.

Пунктами 3.2, 3.3 договору передбачено, що орендар сплачує орендодавцеві плату за користування об'єктом площею 22,80 кв.м. щомісячно до 25 числа поточного місяця у розмірі 325,78 грн. за місяць, у тому числі ПДВ 54,30 грн. Конкретні розміри орендованої площі встановлюються при видачі (перереєстрації) паспорта на розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення відповідно до пункту 2 Положення про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення на підставі представленої і погодженої у встановленому порядку проектної документації.

Згідно пунктів 4.1, 4.2 договору у разі протермінування платежів, передбачених у пункті 3.2 договору, орендар оплачує на користь орендодавця пеню від суми протермінованого платежу за кожен день протермінування згідно з діючим на цей період законодавством, але не вище подвійної облікової ставки Національного Банку України. При невідповідності встановленого об'єкта соціально-культурного, торговельного та іншого призначення погодженому проекту ставка орендної плати збільшується у десять разів на період до усунення відхилень від проекту до часу його демонтажу або отримання дозволу на його розміщення.

У пункті 7 договору сторони визначили, що термін дії договору встановлюється з 01.04.2014 по 31.10.2014.

Відповідно до паспорту № 32 відкритого літнього майданчика біля об'єкту ресторанного господарства № 2401-3вих-727 від 02.04.2014 відповідачу надано дозвіл на використання відкритого літнього майданчику загальною площею 22,80 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, термін дії паспорту з 01.04.2014 до 31.10.2014.

Судами також встановлено, що актами обстеження відкритих літніх майданчиків від 09.04.2014 та від 12.05.2014 зафіксовано невідповідність наведеного літнього майданчика погодженому проекту в частині використовуваної площі, а саме: фактична площа майданчика 24,08 кв.м., а згідно дозволу 22,80 кв.м., яка станом на 12.05.2014 була приведена відповідачем у відповідність.

26.12.2014 комісією з розгляду нарахувань та заборгованості по оплаті за використання нежитлових приміщень територіальної громади м.Львова складено акт № 173, відповідно до якого розглянуто факти, викладені у службовій записці від 08.12.2014 № С-2196 про необхідність збільшення ставки орендної плати в десять разів по договорах оренди, зокрема, за актом обстеження відкритих літніх майданчиків від 09.04.2014 та актом обстеження відкритого літнього майданчика від 12.05.2014, комісія вирішила доручити фінансово-розрахунковому відділу провести донарахування відповідачу орендної плати по договору оренди від 08.05.2014 №Г-32-14(П) в розмірі 3545,16 грн. за період з 09.04.2014 до 11.05.2014.

Також судами встановлено, що у відповідача існує заборгованість зі сплати орендної плати за договором у відповідному розмірі, на яку, а також суму донарахування, позивач нарахував відповідну суму пені.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольняючи частково позовні вимоги, своє рішення мотивував тим, що невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати оренди є порушенням умов договору, що є підставою для стягнення заборгованості та відповідної суми пені, правильність якої розраховано судом. Відмовляючи у задоволенні позову в іншій частині, суд вказав на те, що подані позивачем докази в обґрунтування нарахованої до стягнення з відповідача суми 3545,16 грн., як десятикратний розмір орендної ставки, який передбачений п.4.2 договору, не підтверджують правомірності здійснення позивачем такого донарахування.

Підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судами, за умовами пункту 4.2 договору при невідповідності встановленого об'єкта соціально-культурного, торговельного та іншого призначення погодженому проекту ставка орендної плати збільшується у десять разів на період до усунення відхилень від проекту до часу його демонтажу або отримання дозволу на його розміщення.

Таким чином збільшення ставки орендної плати є наслідком невідповідності встановленого об'єкта погодженому проекту.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що встановленим об'єктом є відкритий літній майданчик, та встановлено, що погодженим проектом є розміщення відповідачем відкритого літнього майданчика, і за наслідками проведених перевірок встановлено, що такий майданчик був розміщений.

Вважаючи, що площа розміщеного майданчика більша від площі, визначеної умовами договору, позивач зазначає про необхідність стягнення у відповідності до пункту 4.2 договору збільшеного розміру ставки орендної, а саме у десять разів на період до усунення відхилень від проекту.

Разом з тим, відповідальність, встановлена у пункті 4.2 договору передбачена не за перевищення розміру займаної площі, а за невідповідність встановленого об'єкта погодженому проекту, а із встановлених судами обставин справи вбачається, що таким об'єктом є відкритий літній майданчик.

За вказаних обставин оскільки встановлений об'єкт відповідає погодженому проекту, позов у оскарженій у касаційному порядку частині, задоволенню не підлягав.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки не встановлено фундаментальних порушень судами, підстав для скасування оскаржених рішень немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 у справі Господарського суду Львівської області №914/4446/15, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді І.В. Алєєва

Г.П. Коробенко