ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 910/7846/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГольцової Л.А.(доповідач), суддів:Іванової Л.Б., Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський комбінат імені Ілліча"на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2016та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016у справі№ 910/7846/16Господарського судуміста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Маріупольський комбінат імені Ілліча"доПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця"простягнення 20190,40 грнза участю представників:

позивача: Команов В.В., дов. від. 12.05.2016;

відповідача: Лях К.М., дов. від 29.04.2016;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 у справі №910/7846/16 (суддя - Мандриченко О.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Смірнова Л.Г., судді - Мартюк А.І., Кропивна Л.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 у справі №910/7846/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що на виконання договору від 31.12.2015 №МДМ-13.50-15-1672/1997, укладеного ТОВ "Метінвест Холдінг" (Постачальник) та ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (Покупець), 19.01.2016 зі станції Авдіївка Донецької області ПАТ "Авдіївський коксохімічний завод" груповим маршрутним відправленням відправлено ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" вантаж - кокс доменний, загальною масою 2362350 кг станція призначення - Маріуполь-Сортувальний, що підтверджується накладною від 19.01.2016 № 51361673.

Так, у вагоні № 56865934 відправлено 42850 кг коксу доменного, загальною вартістю 1377018,76 грн без ПДВ відповідно до рахунку-фактури від 19.01.2016 № 90685582.

Однак, 20.01.2016 при прийнятті вантажу з вагону № 56865934, станцією призначення Маріуполь-Сортувальний було складено комерційний акт №724664, яким зафіксовано недостачу вантажу, виявлену за результатами зважування вантажу, що проводилося двічі, а саме: виявлено вагу 36750 кг (нетто), замість 42850 кг, що була вказана під час відправлення.

Отже, як зазначають суди попередніх інстанцій, при перевезенні вантажу залізницею, Перевізником допущено недостачу вантажу в розмірі 6100 кг, яка перевищує норму (2 % природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) і її вартість становить 20190,40грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, як встановив місцевий господарський суд, позивач неодноразово зазначав про правонаступництво ПАТ "Українська залізниця" від ДП "Донецька залізниця", мотивуючи тим самим підстави для звернення з позовом саме до ПАТ "Українська залізниця".

За змістом ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача,псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно з ст. 110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Приписами ст. 113 Статуту залізниць України встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу,псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Статтею 924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Згідно з ст. 111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до ст. 920 ЦК України у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 26 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень вищенаведеного законодавства та дійшов висновку про правомірність заявленого позову, проте відмовив в задоволенні позову, оскільки ПАТ "Українська залізниця" є неналежним відповідачем у заявленому спорі. Суд зазначив, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ДП "Донецька залізниця" не є таким, що припинено як юридична особа, а тому ПАТ "Українська залізниця" не є правонаступником ДП "Донецька залізниця".

При цьому, такий висновок суди зробили виходячи з положень ст. 104, 107 ЦК України та зазначили, що відповідно до цивільного законодавства при реорганізації (злитті) юридичних осіб перехід прав та обов'язків до новоутвореної юридичної особи відбувається на підставі передавального акта, в якому про це має бути чітко зазначено, а правонаступництво вважається здійсненим з моменту виключення юридичної особи - попередника з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (абз. 1 п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування (надалі - Товариство) утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (надалі - підприємства залізничного транспорту). Статут Товариства затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" утворено ПАТ "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

Додатком 1 до вказаної Постанови є перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється ПАТ "Українська залізниця", до якого увійшло ДП "Донецька залізниця" (код згідно ЄДРПОУ - 01074957).

Відповідно до ст. 1 Статуту ПАТ "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735 ПАТ "Укрзалізниця" є юридичною особою, що утворена відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", Постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Товариство утворено як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (ст. 2 Статуту).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

При прийнятті рішення у справі, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки змісту ст. 1, 2 Статуту ПАТ "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735 та не звернули увагу, що за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які за змістом ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", презюмуються достовірними, ПАТ "Українська залізниця" визначене правонаступником у тому числі і ДП "Донецька залізниця".

При цьому, ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" має спеціальний (пріоритетний у застосуванні) характер по відношенню до загальних норм ст. 104, 107 ЦК України, що вбачається з п. 2 Перехідних та прикінцевих положень цього Закону. Зазначена норма не покладає факт правонаступництва створеного ПАТ "Українська залізниця" за правами і обов'язками визначених підприємств Укрзалізниці в залежність від обов'язкового попереднього припинення зазначених підприємств, в тому числі і ДП "Донецька залізниця".

Водночас, системний аналіз ч. 3, 9 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та послідовності дій зі створення ПАТ "Українська залізниця", визначеної Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200, дає підстави для висновку, що злиття підприємств, на базі яких мало створюватися ПАТ "Українська залізниця" (у тому числі: складання відповідних передавальних актів та формування статутного фонду) мало хронологічно передувати державній реєстрації їх правонаступника (ПАТ "Українська залізниця"), тобто, моменту набуття ним статусу суб'єкта правовідносин у розумінні ст. 91, 92 ЦК України.

Отже, для правильного вирішення спору у даній справі, першочергово необхідно визначитись, чи перейшли всі права та обов'язки ДП "Донецька залізниця" до його правонаступника - ПАТ "Українська залізниця", зважаючи, насамперед, на положення ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", дії щодо реєстрації ПАТ "Українська залізниця" та зміст статей 1, 2 Статуту ПАТ "Українська залізниця", які визначають положення щодо правонаступництва.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій допустили неповноту у дослідженні обставин справи та дійшли передчасних висновків щодо правового змісту тих правовідносин, які склалися між сторонами.

Зважаючи на те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду, під час якого необхідно врахувати викладене у цій постанові, відповідно до вимог процесуального закону всебічно й повно з'ясувати і перевірити фактичні обставини справи, надати оцінку доводам сторін, об'єктивно оцінити інші докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 108, 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський комбінат імені Ілліча" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у справі № 910/7846/16 скасувати.

Справу № 910/7846/16 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Л.Б. ІВАНОВА

Т.П. КОЗИР