ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 910/6251/16

Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І.,суддів:Васищака І.М., Селіваненка В.П.,за участю представників сторін позивача - Мороз С.О., відповідача - не з"явився,розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5на постановуКиївського апеляційного господарського суду від09.08.2016та на рішенняГосподарського суду міста Києвавід27.04.2016у справі № 910/6251/16за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Косметик Груп"доФізичної особи - підприємця ОСОБА_5простягнення 70 696,65 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Косметик Груп" (далі - ТОВ "Косметик-Груп") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5) про стягнення 51 955, 40 грн заборгованості, 17 246, 74 грн інфляційних втрат та 1 767,91 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2016 порушено провадження у справі №910/6251/16 за позовом ТОВ "Косметик Груп" до ФОП ОСОБА_5 про стягнення 51 955, 40 грн заборгованості, 17 246, 74 грн інфляційних втрат та 1 767, 91 грн - 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Князьков В.В.) від 27.04.2016 позов задоволено повністю; стягнуто з ФОП ОСОБА_5 на користь ТОВ "Косметик Груп" 51 955 40 грн заборгованості, 17246,74 грн інфляційних втрат, 1 767, 91 грн - 3% річних та 1 378, 00 грн судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Майданевич А.Г., Рудченко С.Г.) від 09.08.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016 та рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2016, ФОП ОСОБА_5 подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати повністю, справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на неповне з"ясування судами попередніх інстанцій всіх обставин справи.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.10.2016 касаційну скаргу ФОП ОСОБА_5 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.11.2016.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами, ТОВ "Косметик Груп" за видатковою накладною № 22 від 10.02.2015 поставило, а ФОП ОСОБА_5 отримала товар на загальну суму 51955,40 грн. без будь-яких зауважень та застережень.

ФОП ОСОБА_5 вартість отриманого товару за вказаною видатковою накладною не оплатила.

ТОВ "Косметик Груп" 09.06.2015 надіслало ФОП ОСОБА_5 вимогу про сплату 51 955, 40 грн вартості товару отриманого 10.02.2015 за видатковою накладною №22, яка була залишена без задоволення.

Неналежне виконання своїх зобов"язань з оплати вартості отриманого товару за видатковою накладною №22 від 10.02.2015 стало підставою для подання даного позову, предметом якого є матеріально-правова вимога про стягнення з ФОП ОСОБА_5 51 955, 40 грн заборгованості, 17 246, 74 грн інфляційних втрат та 1 767, 91 грн - 3% річних, нарахованих на суму простроченого грошового зобов"язання.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 11 ЦК України встановлює, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи приписи зазначених вище статей, суди попередніх інстанцій встановивши, що позивачем за видатковою накладною №22 від 10.02.2015 було поставлено відповідачу товар на суму 51 995, 40 грн, який останнім прийнятий без зауважень, дійшли вірного висновку, що на підставі вказаних дій між сторонами виникли правовідносини поставки і обов"язок відповідача оплатити товар виник з моменту його прийняття.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що видаткова накладна №22 від 10.02.2015 не містить посилання на договір №21/р від 03.07.2013 або на будь-який інший договір; договір №21/р від 03.07.2013 припинив свою дію і зобов"язання сторін за цим договором також припинились, у зв"язку з чим відхилив доводи відповідача, що поставка товару за видатковою накладною №22 від 10.02.2015 здійснювалась на виконання договору №21/р від 03.07.2013.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. (Аналогічні приписи містяться в ст. 193 ГК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суди попередніх інстанцій встановивши, що відповідачем належним чином не було виконано зобов"язання по оплаті отриманого за видатковою накладною товару в сумі 51 995, 40 грн, враховуючи положення ст.ст. 525, 526, 625, 692, 712 ЦК України дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 51 995, 40 грн основного боргу, 17 246, 74 грн інфляційних втрат та 1 767, 91 грн - 3 % річних.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи ФОП ОСОБА_5, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положень ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 у справі № 910/6251/16 - без змін.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Васищак І.М.

Селіваненко В.П.