ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 910/5254/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Губенко Н.М.,

Гольцової Л.А.,

за участю представників:

позивача - Мануілової А.В., Козаченко Т.В.,

відповідача - Демченко Г.Б., Євдоченко Н.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 р.

у справі № 910/5254/16 господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Дарницький-5"

про стягнення 169 767,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (надалі - ПАТ "АК "Київводоканал") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Дарницький-5" (надалі - ЖБК "Дарницький-5") про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення у розмірі 169 767,79 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.04.2016 р. (суддя Якименко М.М.) позов задоволено частково: стягнуто з ЖБК "Дарницький-5" на користь ПАТ "АК "Київводоканал" 96 008,45 грн. основного боргу, 1 741,22 грн. - пені, 47 936,64 грн. - індекс інляція, 4 145,48 грн. - 3 % річних, 19 322,78 грн. - штрафу, 2 537,32 грн. - судового збору; в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 р. (колегія суддів у складі: суддя Тищенко А.І. - головуючий, судді: Михайльська Ю.Б., Отрюх Б.В.) рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2016 р. скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

У касаційній скарзі позивач просить "скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 у справі № 910/5254/16 про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ "АК "Київводоканал", а справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва".

В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судом при прийнятті постанови порушено положення ст. 43 ГПК України, неповно досліджено обставини справи, що призвело до безпідставної та неправомірної відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за питну холодну воду та її відведення, а також необґрунтовано відмовлено в стягненні заборгованості за відведення гарячої води з мотивів того, що застосований позивачем метод обліку обсягів наданих послуг суперечить чинному законодавству.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню виходячи з такого.

Господарські суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили, що:

- 03.03.1997 р. між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (правонаступником якого є ПАТ "АК "Київводоканал") та ЖБК "Дарницький-5" було укладено договір № 04231/4-10 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі;

- при укладанні договору № 04231/4-10 на постачання питної (холодної) води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 03.03.1997 р. між сторонами було виконано умову про обладнання водопровідних вводів у будинках за адресами: м. Київ, вул. Юності, 2 та м. Київ, вул. Юності, 7А;

- на підставі зазначеного договору відповідачу було відкрито особові рахунки та присвоєно коди: 4-202 - за яким здійснюється розрахунок питної води та водовідведення, та 4-50202 - за яким здійснюється розрахунок питної води, що використовується відповідачем для підігріву та її водовідведення;

- у спірний період водопостачання води на потреби холодного водопостачання до будинків ЖБК "Дарницький-5" здійснювалося за адресами: м. Київ, вул. Юності, 2 та м. Київ, вул. Юності, 7А. У вказаних будинках на межі балансової належності з позивачем (по стіні вказаних будинків) було встановлено прилади обліку води, яка йде на потреби холодного водопостачання, з яких знімалися показання протягом спірного періоду за визначеною договором процедурою (п. 3.1 Договору);

- водопостачання води, яка йде на потреби гарячого водопостачання (на підігрів), у спірний період здійснювалося від виносних теплових пунктів (бойлерів), які знаходяться за адресами: м. Київ, вул. Бойченка, 9 та м. Київ, вул. Шалетт, 10;

- у відповідності з п. 3.4 вказаного договору "кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженими з постачальником (ПАТ "АК "Київводоканал") діючими нормами водоспоживання або іншим засобом, передбаченим п. 21.2 Правил.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, ПАТ "АК "Київводоканал" вказувало на те, що позивач в період з 01.03.2013 р. по 31.01.2016 р. надав відповідачу - ЖБК "Дарницький-5" послуги з водопостачання та водовідведення:

- за кодом 4-202 за період з 01.01.2016 р. по 31.01.2016 р. на суму 7 323,98 грн., з яких сплачено 6 718,54 грн., внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 605,44 грн.;

- за кодом 4-50202 за період з 01.03.2013 р. по 31.01.2016 р. на суму 96 008,45 грн., які не сплачені взагалі, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 96 008,45 грн.

За твердженнями позивача, наявність дебіторської заборгованості абонентів, які грубо порушують договірні та законодавчо покладені на них зобов'язання, не вносячи постачальнику в повному розмірі та своєчасно плату за отримані послуги, позбавляє ПАТ "АК "Київводоканал" можливості систематично здійснювати обов'язкові платежі за використання природних ресурсів до державного бюджету.

Окрім того, у своїй позовній заяві ПАТ "АК "Київводоканал" також наголошувало на тому, що з причини неналежного виконання боржником своїх зобов'язань позивач не має змоги вчасно проводити розрахунки з постачальниками за енергоносії, реагенти та інші матеріали, необхідні для виконання основних його функцій - безперебійного забезпечення міста Києва якісними послугами з водопостачання та водовідведення.

Приймаючи рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідач - ЖБК "Дарницький-5" не надав суду належних доказів того, що заборгованість у розмірі 96 008,45 грн. за поставлене питне холодне водопостачання та стоки погашена, з огляду на що дійшов висновку про стягнення з нього на користь позивача 96 008,45 грн. основного боргу, 1 741,22 грн. пені, 47 936,64 грн. індексу інфляції, 4 145,48 грн. 3 % річних, 19 322,78 грн. штрафу. При цьому, суд відмовив у стягненні з відповідача 605,44 грн. заборгованості з посиланням на те, що позивачем не було надано доказів того, що договір, укладений між ним та відповідачем, укладений також і на постачання саме питної води на підігрів.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог повністю, вказав на те, що у матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких було б можливо встановити реальний обсяг наданої та, відповідно, спожитої послуги з водопостачання та водовідведення, а розрахунок утвореної заборгованості, зроблений позивачем, не є правильним, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення відповідної заборгованості.

Однак, вказані висновки господарських судів попередніх інстанцій Вищий господарський суд України вважає передчасними з огляду на те, що вони зроблені без з'ясування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено порядок надання житлово-комунальних послуг.

Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

За змістом ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води, зокрема зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 р. № 936/15627, визначено, що договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання"та "Про житлово-комунальні послуги".

Пунктом 3.13 зазначених Правил передбачено, що розрахунок з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюється суб'єктами господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Відповідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Так, місцевий господарський суд, частково задовольняючи заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості, надав перевагу тільки доводам позивача у справі, не дослідивши при цьому:

- які загальні обсяги наданих ПАТ "АК "Київводоканал" послуг з водопостачання та водовідведення у спірний період;

- як утворилася заборгованість, з вимогою про стягнення якої звернувся позивач;

- яким чином відбулося нарахування утвореної заборгованості за надані послуги;

- чи відбувалися будь-які оплати наданих послуг з боку ЖБК "Дарницький-5" у спірний період.

У свою чергу, господарський суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ПАТ "АК "Київводоканал", не взяв до уваги надані письмові докази та пояснення позивача у справі, поклавши в основу своєї постанови тільки доводи відповідача про безпідставність нарахування суми заборгованості, без належного відповідного підтвердження з боку ЖБК "Дарницький-5".

Також, поза увагою апеляційного господарського суду залишилося платіжне доручення № 1 від 04.03.2016 р., надане відповідачем у справі, зокрема не встановлено чи впливає будь-яким чином наявність даного документа на результати вирішення спору в даній справі.

Що стосується висновків про відмову в задоволенні вимог ПАТ "АК "Київводоканал" про стягнення заборгованості з ЖБК "Дарницький-5" за відведення гарячої води та за питну воду для підігріву, то Вищий господарський суд України виходить з того, що як місцевим, так і апеляційним господарськими судами залишено поза увагою, що відповідно до п. 2.1. Договору № 0423/4-10 на послуги водопостачання та водовідведення, укладеного між сторонами, постачальник приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин.

Постановою НКРЕ "Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення ВАТ "АК "Київводоканал" від 20.01.2011 за № 58 встановлені для ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" тарифи, зокрема, на водовідведення для потреб населення.

Згідно з п. 22 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" від 01.06.2011 р. за № 869 (у редакції чинній на період нарахованої заборгованості) до складу тарифу на водовідведення включаються, зокрема, витрати на пропускання стічних вод, їх очищення.

Відповідно п. 1.4 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 р. за № 37, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за № 403/6691, стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території підприємства.

При цьому, пунктом 1.2 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України визначено, що останні розповсюджуються на водоканали та підприємства.

Разом з тим, абзацами 1 та 3 пункту 3.13 зазначених вище Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України за № 190 встановлено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, враховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Беручи до уваги зазначене, під час розгляду позовних вимог по суті судами попередніх інстанцій не було належним чином з'ясовано наявність у відповідача договірних відносин щодо водовідведення гарячої води з іншою, ніж ПАТ "АК "Київводоканал", особою (наприклад, з постачальником гарячої води), що свідчило би про відсутність у позивача права нараховувати суми оплати відповідних наданих послуг.

Отже, враховуючи викладене, як місцевий так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 р. та рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2016 р. у справі № 910/5254/16 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя: В. Картере Судді:Н. Губенко Л. Гольцова