ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 910/28956/15 Вищий господарський суд України в складі колегії:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скарги Дочірнього підприємства "САНТІНО МЕДІА" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 у справі № 910/28956/15 Господарського суду міста Києва за позовом Приватного акціонерного товариства "Золоті Ворота" до Дочірнього підприємства "САНТІНО МЕДІА" про стягнення 59580 грн. за зустрічним позовом Дочірнього підприємства "САНТІНО МЕДІА" до Приватного акціонерного товариства "Золоті Ворота" про стягнення 72297,88 грн.в судовому засіданні взяли участь представники :- позивачаНовікова Ю.О.- відповідачаФролова Д.В., Крук Є.В.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року Приватне акціонерне товариство "Золоті Ворота" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "САНТІНО МЕДІА" про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 59580 грн. (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

У січні 2016 року Дочірнє підприємство "САНТІНО МЕДІА" подало зустрічну позовну заяву до Приватного акціонерного товариства "Золоті Ворота", в якій просило суд стягнути з відповідача (за зустрічним позовом) 72 297,88 грн., з яких: 59 580,00 грн. основний борг за договором щодо надання рекламних послуг від 17.07.2015, 12 621,16 грн. - пеня та 96,72 грн. збитки від інфляції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 (суддя Пінчук В.І.), залишеним без змін, з тих же підстав, постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 (головуючий Корсакова Г.В., судді Власов Ю.Л., Хрипун О.О.) первісний позов задоволено. Стягнуто з Дочірнього підприємства "САНТІНО МЕДІА" на користь Приватного акціонерного товариства "Золоті ворота" 59 580 грн. попередньої оплати, 1 218 грн. судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Дочірнє підприємство "САНТІНО МЕДІА" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу на Приватне акціонерне товариство "Золоті Ворота" заперечує проти доводів касатора і просить суд залишити його скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 15.07.2015 засобами електронного зв'язку відповідач за первісним позовом - Дочірнє підприємство "САНТІНО МЕДІА" виставило Приватному акціонерному товариству "Золоті ворота" рахунок № 372 від 15.07.2015 на оплату суми попередньої оплати в розмірі 59580,00 грн., за розміщення зовнішньої реклами у вересні місяці, договір № 372 від 15.07.2015.

15.07.2015 Приватне акціонерне товариство "Золоті ворота" перерахувало на поточний рахунок Дочірнього підприємства "САНТІНО МЕДІА" кошти в розмірі 59580,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 726 від 15.07.2015, з призначенням платежу - оплата за послуги реклами, згідно договору № 372 від 15.07.2015.

17.07.2015 між Приватним акціонерним товариством "Золоті ворота" та Дочірнім підприємством "САНТІНО МЕДІА" був укладений договір № 1/17/07/15 (з проставлянням на екземплярі договору ДП "САНТІНО МЕДІА" відмітки номер № 372 від 15.07.2015).

Таким чином, грошові кошти у розмірі 59580,00 грн. сплачені Приватним акціонерним товариством "Золоті ворота", згідно платіжного доручення №726 від 15.07.2015, зараховані ДП "САНТІНО МЕДІА" в якості попередньої оплати по договору №1/17/07/15 від 17.07.2015 (№372 від 15.07.2015).

Відповідно до пункту 3.4.4 договору замовник зобов'язується проводити розрахунки з виконавцем у відповідності з умовами даного Договору.

Пунктом 3.5. договору встановлено, що всі претензії сторін по даному договору, пов'язані з неякісним та/або не своєчасним виконанням контрагентом зобов'язань, оформлюються та подаються йому в письмовому вигляді.

Згідно з пунктом 4.1. договору № 1/17/07/15 від 17.07.2015 р., ціна кожної рекламної компанії, складається з: сукупності місячних вартостей рекламної компанії; ПДВ (20 %).

Пунктом 4.2. договору передбачено, що замовник здійснює попередню оплату на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури в розмірі 50% від суми узгодженої в акті резервування до 20.07.2015, залишок - 50% до 05.08.2015 на підставі виставленого виконавцем рахунку.

Відповідно до додатку №1 до договору (акту резервування робочих поверхонь спеціальних конструкцій ), Приватним акціонерним товариством "Золоті ворота" було зарезервовано 29 робочих поверхонь спеціальних конструкцій, строк проведення рекламної кампанії визначено з 01.09.2015 по 30.09.2015, вартість рекламної компанії встановлена у розмірі 119 160,00 грн., відповідно 50% складає суму у розмірі 59 580,00 грн.

Як вже зазначалося, 15.07.2015 Приватне акціонерне товариство "Золоті ворота" перерахувало на поточний рахунок Дочірнього підприємства "САНТІНО МЕДІА" кошти в розмірі 59580,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 726 від 15.07.2015.

Згідно з пунктом 5.2 договору з моменту підписання сторонами акту резервування, робочі поверхні спеціальних конструкцій вважаються зарезервованими виконавцем для замовника на період майбутньої рекламної компанії, вказаною в даному акті. Зміни в акт резервування можуть вноситися тільки за згодою сторін, крім випадків, передбачених умовами даного Договору.

Також, пунктом 5.5. договору передбачено, що замовник має право відмовитися від кожної із зарезервованих ним в акті резервування робочої поверхні спеціальної конструкції, письмово повідомивши про це виконавця не менше ніж за 30 календарних днів до передбачуваної дати відмови. При цьому сторони вносять зміни в акт резервування та штрафні санкції виконавцем до замовника не застосовуються.

Відповідно до пункту 6.1 договору, договір набирає законної сили з моменту підписання сторонами та діє до останнього дня строку, затвердженого сторонами в акті резервування, а в частині фінансових зобов'язань - до повного їх виконання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 29.07.2015 направив відповідачу за первісним позовом письмове повідомлення про відмову від усіх раніше оплачених для бронювання рекламних поверхонь, згідно акту резервування від 17.07.2015 (29 робочих поверхонь спеціальних конструкцій) та просив повернути суму перерахованої попередньої оплати у розмірі 59 580,00 грн.

Відповідачем повернення суми перерахованої попередньої оплати у розмірі 59 580,00 грн. не здійснено, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача 59 580,00 грн. попередньої оплати (з урахуванням заяви, якою позивач змінив підстави позову) та була правомірно прийнята до розгляду.

Колегія суддів вважає цілком правомірним відхилення доводів скаржника про те, що позивач за первісним позовом в заяві про уточнення позовних вимог, змінив, як предмет так і підставу позовних вимог, оскільки, вказаною заявою позивач змінив лише обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, тобто змінив лише підставу позову, а не предмет позову.

Київським апеляційним господарським судом вірно зазначено у оскаржуваній постанові, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тому, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується висновком зробленим апеляційним господарським судом, що суд першої інстанції правомірно прийняв до розгляду заяву позивача від 04.01.2016, якою останній змінив підставу позову, оскільки вказана заява була подана до початку розгляду справи по суті та підтверджується протоколом судового засідання від 25.02.2016.

Приписами статті 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 5.5. договору передбачено, що замовник має право відмовитися від кожної із зарезервованих ним в акті резервування робочої поверхні спеціальної конструкції, письмово повідомивши про це виконавця не менше ніж за 30 календарних днів до передбачуваної дати відмови. При цьому сторони вносять зміни в акт резервування та штрафні санкції виконавцем до замовника не застосовуються.

Відповідно до частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до статті 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Згідно з пунктом 6.1 договору договір набирає законної сили з моменту підписання сторонами та діє до останнього дня строку, затвердженого сторонами в акті резервування, а в частині фінансових зобов'язань - до повного їх виконання.

Як вбачається з матеріалів справи 29.07.2015 позивач, на виконання вимог пункту 5.5. Договору направив на адресу відповідача за первісним позовом письмове повідомлення про відмову від усіх раніше оплачених для бронювання рекламних поверхонь, згідно акту резервування від 17.07.2015 (29 робочих поверхонь спеціальних конструкцій) та просив повернути суму перерахованої попередньої оплати у розмірі 59580,00 грн.

Дочірнє підприємство "Сантіно Медіа" - відповідач за первісним позовом, заперечує факт отримання вказаного повідомлення позивача.

У своїх запереченнях відповідач за первісним позовом посилається на лист Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта" №303/15-1293 від 18.01.2016, відповідно до якого на запит ПАТ "Золоті ворота", повідомлено, що рекомендований лист № 0304004082035 надійшов до відділення поштового зв'язку 30.07.2015 та цього ж дня вручений уповноваженій особі відповідача на одержання пошти ОСОБА_1

Також, в матеріалах справи міститься лист УДППЗ "Укрпошта" № 532-0-308 від 10.02.2016, згідно якого, на запит Дочірнього підприємства "САНТІНО МЕДІА" повідомлено, що рекомендований лист № 0304004082035 від 29.07.2015 на адресу Дочірнього підприємства "Сантіно Медіа" надійшов 30.07.2015 до відділення поштового зв'язку Київ 14 та в цей же день вручений працівнику, який відповідно до укладеного договору не є уповноваженою особою на отримання пошти.

Виходячи з наведеного, судами зазначено, що не можна дійти однозначного висновку, якою саме особою було отримано повідомлення позивача про відмову від усіх раніше оплачених для бронювання рекламних поверхонь, згідно акту резервування від 17.07.2015.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази будь-якого письмового звернення відповідача за первісним позовом до ПАТ "Золоті ворота" щодо невиконання останнім своїх зобов'язань за договором.

Крім того, відсутні також докази виставлення Дочірнім підприємством "Сантіно Медіа" рахунку-фактури відповідно до пункту 4.2. договору на сплату решти 50% від суми узгодженої в акті резервування, яка мала бути сплачена позивачем за первісним позовом до 05.08.2015.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суд, який дійшов до висновку, що відсутність будь-яких дій зі сторони відповідача за первісним позовом, спрямованих на виконання умов договору, свідчить про його обізнаність зі змістом повідомлення позивача про відмову від усіх раніше оплачених для бронювання рекламних поверхонь, згідно акту резервування від 17.07.2015 (29 робочих поверхонь спеціальних конструкцій).

Згідно частини 2 статті 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

А тому, з урахуванням чинного законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов'язань або відмови від виконання зобов'язань в порядку встановленому домовленістю сторін, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Враховуючи, що позивач за первісним позовом відмовився від рекламних послуг згідно договору та відсутність в матеріалах справи доказів проведення відповідачем за первісним позовом рекламної компанії відповідно до договору, касаційна інстанція погоджується з висновками попередніх судових інстанцій, про обґрунтованість стягнення з відповідача 59 580,00 грн. попередньої оплати.

Колегія суддів вважає цілком правомірними висновки судів попередніх інстанцій про необґрунтованість вимог позивача за зустрічним позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Золоті ворота" решти вартості рекламних послуг в розмірі 59 580,00 грн., а також нарахованих пені та інфляційних втрат, оскільки відповідач за зустрічним позовом відмовився від договору щодо проведення рекламної компанії, а тому, позивачем за зустрічним позовом рекламна компанія згідно договору не проводилась, тобто послуги не надавались.

Колегія вважає зазначені висновки достатньо обґрунтованими та такими, що зроблені у відповідності до вимог діючого законодавства.

Відповідно до приписів статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

В своїй касаційній скарзі скаржник фактично просить вирішити питання про достовірність поданих ним доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Інші доводи викладені в касаційній скарзі також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установленого судами.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 у справі № 910/28956/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

Судді М. В. Данилова

О. М. Сибіга