ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 910/27992/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В.(головуючого, доповідача), Кондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Компанія "Дан" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 року у справі № 910/27992/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Політара" до приватного підприємства "Компанія "Дан" про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 133282,99 грн. боргу за поставлені устаткування та комплектуючі згідно з договором поставки № 04-ЗП від 04.04.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманого товару на підставі договору №17/04 від 17.04.2015 року та відповідно наявністю підстав для стягнення суми боргу та нарахованих сум пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.01.2016 року (суддя Прокопенко Л.В.) позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 року (судді: Майданевич А.Г., Тищенко А.І., Федорчук Р.В.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить рішення та постанову у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що судові рішення у справі є законними, та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.04.2015 року між відповідачем (замовник/покупець за договором) та позивачем (виробник/постачальник за договором) укладено договір №17/04 на виготовлення та постачання паперових пакетів, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язався виготовити та поставити покупцю паперову тару у вигляді паперових пакетів, відповідно до еталонів-зразків, затверджених покупцем. Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором.

23.04.2015 року сторони уклали Додаткову угоду №1 про внесення змін до Договору на виготовлення та постачання паперових пакетів від 17.04.2015 року, відповідно до якої сторони погодили встановити наступні умови оплати, а саме виклали п. 5.2 договору в наступній редакції: розрахунок за цим договором між постачальником і покупцем здійснюється протягом тридцяти календарних днів з дати поставки товару.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 142 350,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №РН 344 від 30.04.2015 року на суму 36 500,00 грн. та №РН 414 від 19.05.2015 року на суму 105 850,00 грн.

Подані позивачем банківські виписки з особового рахунку свідчать, що за отриманий товар відповідач розрахувався лише частково - у сумі 32 500,00 грн., у зв'язку з чим у приватного підприємства "Компанія "Дан" утворилась заборгованість за отриманий товару в розмірі 109 850 грн.

Предметом судового розгляду у даній справі є вимоги продавця про стягнення з покупця заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку з порушенням зобов'язання з оплати за одержаний товар за договором поставки.

Висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних сум обґрунтовано доведеністю позивачем обставин порушення відповідачем зобов'язання з оплати за поставлений товар за договором поставки.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судами обох інстанцій встановлено обставини виконання позивачем зобов'язання за договором поставки з передачі товару та неналежне виконання зобов'язання відповідачем з оплати одержаного товару, що підтверджується матеріалами справи.

При цьому, судами обґрунтовано відхилені як недоведені посилання відповідача на те, що заявлена сума заборгованості повинна бути зменшена на 52 072,00 грн. у зв'язку з тим, що після поставки товару його частину у кількості 14 000 пакетів та деревне вугілля було безпідставно вилучено представниками позивача, у зв'язку з чим Бородянським РУ МВС України у Київській області порушено кримінальне провадження, за яким здійснюється досудове розслідування.

Враховуючи доведені позивачем обставини прострочення відповідачем оплати поставленого товару, суди попередніх інстанцій визнали правомірним нарахування позивачем пені на суму боргу у відповідності до п. 6.2 договору, інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Посилання відповідача у поданій касаційній скарзі на безпідставне вилучення у нього представниками позивача поставленого спірного товару на суму 52 072,00 грн. судом касаційної інстанції відхиляється з огляду на недоведеність ним таких обставин в судах попередніх інстанцій та не звільняє покупця від обов'язку оплатити отриманий товар.

Отже, викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, оскаржені рішення та постанова є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 1211 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Компанія "Дан" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 року - без змін.

Поновити виконання рішення господарського суду міста Києва від 06.01.2016 року.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді І.Кондратова

Л.Стратієнко