ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 910/20024/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славінського Валерія Івановича Національного банку України на рішенняГосподарського суду міста Києва від 08.06.2016та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2016у справі№ 910/20024/15 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл"доПублічного акціонерного товариства "Златобанк"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1. ОСОБА_5; 2. Національний банк України; 3. Фонд гарантування вкладів фізичних осібпровизнання припиненими зобов'язань, визнання припиненою іпотеку та скасування заборони відчуження нерухомого майна, визнання припиненим права застави та обтяження рухомого майна та зобов'язання вчинити діїза участю представників сторін:

позивача: Радзієвська О.Є., Караговнік А.Ю.відповідача: Борисенко М.О.третіх особі, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:1. ОСОБА_9 2. Колосюк С.Л. 3. Цуканова С.Г.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Златобанк" про:

- визнання припиненим зобов'язання за Кредитним договором № 06/12-KLMV від 18.01.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл";

- визнання припиненим зобов'язання за Договором іпотеки, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" та посвідченого 15.02.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Олефіренко за реєстровим № 266;

- визнання припиненим зобов'язання за Договором застави товарів в обороті № 06/12-KLMV/S-8 від 16.02.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл";

- визнання припиненою іпотеки та скасування заборони відчуження нерухомого майна, яке було надано у забезпечення зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл№ перед Публічним акціонерним товариством "Златобанк" за Кредитним договором № 06/12-KLMV від 18.01.2012 згідно Договору іпотеки від 15.02.2012;

- визнання припиненим права застави та обтяження товарів в обороті, які були надані у забезпечення зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" перед Публічним акціонерним товариством "Златобанк" за Кредитним договором № 06/12-KLMV від 18.01.2012 згідно Договору застави товарів в обороті № 06/12-KLMV/S-8 від 16.07.2013;

- зобов'язання відповідача здійснити дії, які є необхідними для реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно припинення іпотеки та зняття заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, зазначених в Договорі іпотеки від 15.02.2012;

- зобов'язання відповідача здійснити дії, які є необхідними для реєстрації відомостей про припинення обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, згідно Договору застави товарів в обороті № 06/12-KLMV/S-8 від 16.07.2013.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 у справі № 910/20024/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2015, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2016, вказані судові рішення скасовано, справу № 910/20024/15 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2016 у справі № 910/20024/15 (суддя Чинчин О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 (колегія суддів у складі: головуючого судді Дідиченко М.А., суддів Пономаренка Є.Ю., Кропивної Л.В.), позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Златобанк" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 у справі № 910/20024/15, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами першої і апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що судами не взято до уваги, що Уповноваженою особою Фонду було віднесено Договір про виконання зобов'язань третьою особою від 12.02.2015 до нікчемних і застосовані наслідки нікчемності цього правочину шляхом сторнування сум перерахованих коштів і повернення їх на рахунки ОСОБА_5, у зв'язку із чим зобов'язання за кредитним договором не є виконаним; зазначає про помилковість висновків судів щодо дійсності Договору від 12.02.2015 і безпідставності сторнування операції з погашення заборгованості за кредитним договором, оскільки є дійсними наказ Уповноваженої особи від 17.04.2015 № 184 про визнання нікчемним цього Договору у зв'язку із отриманням ОСОБА_5 переваг (пільг), прямо не встановлених для нього законодавством чи внутрішніми документами банку; посилається на недостатнє дослідження обставин справи.

Національний банк України, не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, також звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 у справі № 910/20024/15, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що рішення уповноваженої особи про визнання нікчемним Договору про виконання зобов'язань третьою особою від 12.02.2015 не було оскаржено і є чинним; сторнування сум коштів, перерахованих ОСОБА_5, і повернення їх на рахунки третьої особи-1, свідчить про те. що зобов'язання за кредитним договором не припинені, а тому відсутні правові підстави для припинення забезпечувальних зобов'язань; судами не було досліджено і не надано правової оцінки умовам договору застави майнових прав № 12/ЗМП від 05.03.2014, укладеного ПАТ "Златобанк" і НБУ, що свідчить про неповноту у дослідженні судами обставин справи.

08.11.2016 до Вищого господарського суду України надійшли письмові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" на касаційні скарги, в яких позивач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, касаційні скарги - без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційні скарги такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 18.01.2012 між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" (позичальник) було укладено Кредитний договір № 06/12-KLMV від (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого відповідач надав позивачу кредитні кошти у формі мультивалютної кредитної лінії у гривні, доларах США та євро на поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 3000000,00 доларів США (п. 1.1 Кредитного договору).

Як визначено п. 1.2 Кредитного договору (з урахування Договору про внесення змін №3 від 17.07.2014 до Кредитного договору), строк повернення кредитних коштів встановлювався по 16.07.2015.

Згідно із п. 1.4 Кредитного договору (з урахування Договору про внесення змін № 3 від 17.07.2014 до Кредитного договору) плата за користування кредитними коштами встановлена в розмірі 27,0% річних у гривні, 16,0% річних у доларах США та 15,0% річних у євро.

Належне виконання позивачем зобов'язань перед відповідачем за Кредитним договором було забезпечено, зокрема згідно із Договором іпотеки, посвідченим 15.02.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Олефіренко К.М. за реєстровим №266, та Договором застави № 06/12-KLMV/S-8 від 16.07.2013, які укладені між відповідачем та позивачем.

11.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" (боржник) та ОСОБА_5 (третя особа) було укладено Договір про виконання зобов'язань третьою особою, відповідно до умов якого третя особа не пізніше 13 лютого 2015 року сплачує Кредитору суму кредитної заборгованості за кредитним договором в розмірі не меншому за 22955214 грн. 42 коп. Третя особа після виконання нею зобов'язання боржника за кредитним договором набуває право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в розмірі суми, яка була фактично сплачена.

Крім того, 12.02.2015 року між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (кредитор) та ОСОБА_5 (новий боржник) було укладено Договір про виконання зобов'язання третьою особою, згідно з умовами якого новий боржник здійснює виконання зобов'язань ТОВ "Вассма Рітейл" за Кредитним договором № 06/12-KLMV від 18.01.2012, а Кредитор надає свою згоду на виконання новим боржником зобов'язань за первісного боржника за вказаним Кредитним договором в сумі 23141784 грн. 50 коп.

Пунктом 1.3 цього Договору визначено, що обов'язки, визначені у п. 1.2 Договору, мають бути виконані Новим боржником не пізніше 12.02.2015, а п. 3.1 Договору передбачено, що відповідно до ст. 1071 ЦК України, ст. 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" новий боржник надає право та доручає кредитору здійснювати договірне списання коштів з вкладного (депозитного) рахунку нового боржника для виконання зобов'язань за цим Договором.

Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що Публічним акціонерним товариством "Златобанк" було здійснено договірне списання коштів з вкладного (депозитного) рахунку ОСОБА_5 у розмірі 22299433 грн. 10 коп., що підтверджується меморіальним ордером № 464978 від 12.02.2015 із зазначенням призначення платежу: "погашення кредитної заборгованості по угоді № 06/12-KLMV від 18.01.2012 зг. розпорядженням від 12.02.2015", платіжним дорученням в іноземній валюті від 12.02.2015 та меморіальним ордером № 5098348 від 13.02.2015.

19.03.2015 Публічним акціонерним товариством "Златобанк" було списано з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" грошові кошти у розмірі 14645 грн. 38 коп. для погашення простроченої заборгованості за Кредитним договором № 06/12-KLMV від 18.01.2012, що підтверджується випискою по рахунку позивача.

Також 14.04.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" були сплачені відповідачу кошти у розмірі 172094 грн. 98 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 74 від 14.04.2015 із зазначенням призначення платежу: "сплата процентів за користування кредитними коштами згідно кредитного договору № 06/12-KLMV від 18.01.2012", та кошти у розмірі 10118 грн. 03 коп. що підтверджується платіжним дорученням № 75 від 14.04.2015 із зазначенням призначення платежу: "сплата пені за користування кредитними коштами згідно кредитного договору № 06/12-KLMV від 18.01.2012".

В подальшому зобов'язання позивача щодо задоволення вимог ОСОБА_5, який той набув в результаті виконання зобов'язань позивача за Кредитним договором в межах фактично сплаченої суми в розмірі 22955214,42 грн., були припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог позивача та ОСОБА_5 згідно Акту про зарахування зустрічних однорідних вимог б/н від 14.04.2015.

Згідно із заявою третьої особи від 15.04.2015, зареєстрованою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куксовою М.С. за № 634, встановлено, що 12.02.2015 ОСОБА_5 зобов'язання боржника за Кредитним договором були виконані частково в розмірі еквівалентному 22955214,42 грн., у зв'язку з чим третя особа набула права кредитора у зобов'язанні за Кредитним договором.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду з позовом про визнання припиненими зобов'язань за Кредитним договором № 06/12-KLMV від 18.01.2012, Договором іпотеки від 15.02.2015 та Договором застави товарів в обороті № 06/12-KLMV/S-8 від 16.07.2013; визнання припиненою іпотеки та скасування заборони відчуження нерухомого майна згідно Договору іпотеки від 15.02.2012 та визнання припиненим права застави та обтяження товарів в обороті згідно Договору застави товарів в обороті № 06/12-KLMV/S-8 від 16.07.2013; а також зобов'язання відповідача здійснити дії, які є необхідними зняття заборони відчуження об'єктів нерухомого та рухомого майна.

Скасовуючи прийняті у справі судові рішення та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий господарський суд України у постанові від 16.03.2016 вказав на те, що суди попередніх інстанцій

(1) не з'ясували підстав платежу, вказаних у відповідних платіжних документах, та правових підстав вчинення третьою особою-1 дій з погашення заборгованості за Кредитним договором;

(2) не дослідили та не надали правової оцінки Договору про виконання зобов'язань третьою особою від 12.02.2015, укладеному між відповідачем та третьою особою-1, та протоколу засідання кредитного комітету від 12.02.2015, яким передбачено відступлення банком ОСОБА_5 права вимоги за Кредитним договором № 06/12-KLMV від 18.01.2012 шляхом укладення відповідного договору виконання зобов'язань третьою особою, у зв'язку із чим не визначили правову природу зобов'язань, що виникли між учасниками спору;

(3) не визначились із правомірністю зарахування коштів третьої особи-1 в рахунок виконання зобов'язань за Кредитним договором внаслідок визнання уповноваженою особою нікчемним Договору про виконання зобов'язань третьою особою від 12.02.2015, не з'ясували обставин, пов'язаних із застосуванням наслідків нікчемності цього договору та обставин повернення третій особі коштів, сплачених за таким договором;

(4) не з'ясували обставини, пов'язані із зміною строку виконання зобов'язань за кредитним договором, та підстави для його зімни, не дослідили умови кредитного договору щодо наявності чи відсутності заборони дострокового виконання зобов'язань за ним, не визначили правовий режим рахунку третьої особи, з якого здійснювалося списання коштів на виконання зобов'язань за Кредитним договором та правові підстави списання банком таких коштів з рахунку третьої особи.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що кредитним договором передбачено право позичальника здійснювати повне чи часткове повернення отриманих кредитних коштів в межах строку, встановленого п. 1.2 кредитного договору, дострокове виконання позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором не є односторонньою зміною умов договору щодо строку повернення кредиту, та передбачено умовами Кредитного договору; при укладанні договору про виконання зобов'язання третьою особою б/н від 12.02.2015 було дотримано всіх вимог, встановлених чинним законодавством України, вказаний договір не містить жодних переваг (пільг), прямо не встановлених для третьої особи-1 законодавством чи внутрішніми документами банку, а відповідачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання такої угоди недійсною, а тому у уповноваженої особи Фонду були відсутні підстави для визнання нікчемним спірного договору відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; сплата третьою особою коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором є належним виконанням позичальником своїх зобов'язань за договором і обов'язковим для прийняття банком; відповідачем було здійснено договірне списання коштів з вкладного (депозитного) рахунку третьої особи і вказані дії відповідача свідчать про погодження банком на вчинення таких дій й належне виконання зобов'язання третьою особою; сторнування вказаних сум не спростовує факту прийняття банком від третьої особи виконання зобов'язань боржника кредитним договором і є безпідставним.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що у зв'язку з виконанням третьою особою зобов'язань позивача за кредитним договором і прийняттям такого виконання банком, а також самостійною сплатою заборгованості самим позивачем, зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" за Кредитним договором № 06/12-KLMV від 18.01.2012 є припиненими, що є підставою припинення зобов'язань, що забезпечували його виконання.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції у цій справі, виходить з наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункт 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 ).

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як передбачено ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 531 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Врахувавши умови кредитного договору, п. 3.4 якого передбачено право позичальника здійснювати повне чи часткове повернення отриманих кредитних коштів в межах строку, встановленого п.1.2 договору, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про можливість дострокового виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.

Як визначено ч. 1 ст. 528 Цивільного кодексу України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.

У поданій касаційній скарзі Національний банк України зазначає, що 05.03.2014 між ним та Публічним акціонерним товариством "Златобанк" було укладено договір застави майнових прав № 12/ЗМП, згідно із яким майнові права за кредитним договором № 06/12-KLMV від 18.02.2012, укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл", були передані в заставу НБУ і вказаним договором встановлені певні обмеження на розпорядження і реалізацію майнових прав за цим кредитним договором та надано Національному банку України переважне право за задоволення своїх вимог за рахунок, зокрема вказаного кредитного договору № 06/12-KLMV від 18.02.2012.

Разом з тим, залучивши ухвалою від 11.05.2016 до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору Національний банк України, місцевий господарський суд зазначені обставини не перевірив та не надав правової оцінки умовам вищевказаного договору застави.

При цьому, не виконавши вказівки суду касаційної інстанції щодо дослідження протоколу засідання кредитного комітету від 12.02.2015, яким передбачено відступлення банком ОСОБА_5 права вимоги за Кредитним договором № 06/12-KLMV від 18.01.2012 шляхом укладення відповідного договору виконання зобов'язань третьою особою, не дослідивши обставини, які відповідно до вимог законодавства свідчили б про вчинення сторонами правочину з відступлення права вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків щодо правової природи відносин, що виникли між учасниками спору.

Відповідно до вимог ст.ст. 4-7, 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Отже, не надавши належної оцінки всім доводам сторін, не дослідивши належним чином всіх обставин справи в їх сукупності, суди першої та апеляційної інстанції дійшли передчасних висновків про припинення зобов'язань за кредитним договором у зв'язку із належним виконанням та припинення і зв'язку із цим забезпечувальних зобов'язань.

За таких обставин, оскаржувані рішення та постанова не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки, в порушення вимог ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, надати оцінку доводам і запереченням сторін, об'єктивно оцінити інші докази та обставини, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славінського Валерія Івановича та Національного банку України задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 у справі № 910/20024/15 скасувати.

Справу № 910/20024/15 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир