ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 909/1056/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Короткевича О.Є. (доповідач у справі),суддів:Жукової Л.В., Полякова Б.М.,розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4на постанову та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 року Господарського суду Івано-Франківської області від 22.12.2015 року у справі Господарського суду№ 909/1056/15 Івано-Франківської областіза заявою 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт" 2. Приватного підприємства "Вестхім"доВідкритого акціонерного товариства "Пресмаш"пробанкрутство,

В судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "Промислова інвестиційна група транспортного машинобудування Інтер Кар Груп"- Холошин А.О.,

ПП "Вестхім" - Савченко С.І.,

ДПІ у м. Івано-Франківську - Ковтун Н.О.

ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_10

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Івано-Франківської області (суддя Рочняк О.В.) ухвалою від 22 грудня 2015 року у справі № 909/1056/15, з поміж іншого, задовольнив частково заяву ОСОБА_4, визнаючи грошові вимоги в сумі 28 524,34, як вимоги першої черги, та 60 495,86 грн., як вимоги четвертої черги, та заяву Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління державної фіскальної служби в Івано-Франківській області та визнав грошові вимоги в розмірі 2 436,00 грн., як вимоги першої черги, в розмірі 2 166 148,46 грн., як вимоги другої черги, в розмірі 3 946 447,09 грн., як вимоги третьої черги, в розмірі 2 156 429,67 грн., як вимоги шостої черги.

Постановою від 13 квітня 2016 року Львівський апеляційний господарський суд (судді: Гриців В.М. - головуючий, Мельник Г.І., Хабіб М.І.) ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 22 грудня 2015 року у справі № 909/1056/15 в частині перегляду кредиторських вимог ОСОБА_4 та Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління державної фіскальної служби в Івано-Франківській області залишив без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, скаржник ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2016 року та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 22 грудня 2015 року у справі № 909/1056/15 в частині відмови у визнанні грошових вимог ОСОБА_4 в сумі 33 470,79 грн. збитків від інфляції, 5 078,69 грн. 3% річних, 123 278,22 грн. нарахованої заробітної плати за час вимушеного прогулу, 50 992,78 грн. компенсації за порушення строків виплати та визнати зазначені вимоги із включення останніх до реєстру вимог кредиторів; а також скасувати визнані грошові вимоги ДПІ у м. Івано-Франківську в розмірі 3 946 447,09 грн. як вимог третьої черги та прийняти нове рішення, яким в цій частині у визнанні зазначених грошових вимог відмовити.

Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 23, 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання банкрутом" (далі по тексту Закон про банкрутство), ст.ст. 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 612, 625 Цивільного кодексу України.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, провадження у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Пресмаш" порушене Господарським судом Івано-Франківської області ухвалою від 05 жовтня 2015 року за загальною процедурою на підставі заяв кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт" і приватного підприємства "Вестхім". Цією ж ухвалою суд увів процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначив арбітражного керуючого Стадника Андрія Любомировича.

Офіційне оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Пресмаш" здійснено 06 жовтня 2015 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет за № 23559.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, на виконання та в порядку встановленому ст. 23 Закону про банкрутство, в межах тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство з урахуванням заяви, якою змінено грошові вимоги, до місцевого суду звернувся кредитор ОСОБА_4 з грошовими вимогами до боржника ВАТ "Пресмаш" у загальній сумі 303 158,31 грн., з яких 64 249,49 грн. - підзвітні суми, 33 470,79 грн. - інфляційні, 5 078,69 грн. - 3% річних, 26 088,34 грн. - сума заборгованої заробітної плати, 123 278,22 грн. - сума нарахованої заробітної плати за час вимушеного прогулу, 50 992,78 грн. - компенсація за порушення строків вплати.

Господарський суд Івано-Франківської області, висновки якого в частині розгляду грошових вимог ОСОБА_4 підтримав і суд апеляційної інстанції, на підставі наданих доказів визнав частково грошові вимоги ОСОБА_4 до боржника - у сумі 86 584,20 грн. (28 524,34 грн. заборгована заробітна плата, 60 495,86 грн. - підзвітні суми). Решту грошових вимог суд відхилив.

Судами встановлено, що заборгованість боржника перед ОСОБА_4 по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за період з 18 грудня 2014 року до 30 вересня 2015 року у сумі 26 088,34 грн. та заборгованість по рахунку "розрахунки з підзвітними особами" станом на 30 вересня 2015 року у сумі 60 495,86 грн. підтверджується первинними документами, авансовими звітами та довідками боржника, що узгоджується з вимогами чинного законодавства та правомірно задоволено судами.

Разом з тим, на заборговану суму по рахунку "розрахунки з підзвітними особами" ОСОБА_4 на підставі ст. 625 ЦК України нарахував 33 470,79 грн. - інфляційних збитків і 5 078,69 грн. - три проценти річних.

Відмовляючи у задоволенні зазначених вимог суди виходили з того, що нарахування на підставі ст. 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання у цивільних правовідносинах. У цьому ж випадку відносини ОСОБА_4 із ВАТ "Пресмаш" є трудовими, тому законні підстави для визнання означених сум відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відхилення зазначених грошових вимог, врахувавши наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже вказаною статтею передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

Відносини між кредитором та боржником щодо стягнення суми заборгованості по рахунку "розрахунки з підзвітними особами" за своєю правовою природою є трудовими, та пов'язані з використанням коштів, наданих на відрядження або під звіт, які відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати входять до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці і, відповідно, не є грошовими зобов'язаннями в розумінні цивільного та господарського законодавства.

Відтак, суди дійшли правомірного висновку про відмову у задоволенні грошових вимог в частині нарахування 33 470,79 грн. - інфляційних збитків і 5 078,69 грн. - трьох процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 01.07.2015 у справі № 910/14120/14 та від 16.09.2014 у справі № 921/266/13-г/7.

Щодо грошових вимог ОСОБА_4 у сумі 123 278,22 грн. - заробітної плати за час вимушеного прогулу колегія суддів враховує наступне.

Зазначена сума нарахована кредитором за період відсторонення останнього від посади голови правління ВАТ "Пресмаш" на підставі постанов слідчого у зв'язку із порушенням кримінальних справ.

За приписами статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 зазначеного Закону у наведених в статті 1 цього Закону випадках, зокрема, незаконного відсторонення від роботи (посади), громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій.

За приписами частини 1 статті 4 вказаного Закону відшкодування сум, які передбачені п. 1 ст. 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади) та провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Отже, в силу закону, суди дійшли вірного висновку, що у ВАТ "Пресмаш" відсутні правові підстави для нарахування й виплати ОСОБА_4 заробітної плати за час відсторонення від посади органами досудового розслідування у зв'язку із розслідуванням кримінальних справ. Також, у зв'язку з цим кредитор безпідставно звернувся з вимогою щодо сплати компенсації за порушення строків виплати заробітної плати за час відсторонення від посади в сумі 50 992,78 грн.

Таким чином, суди попередніх інстанцій в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4 дійшли обґрунтованого та правомірного висновку щодо часткового задоволення заяви з грошовими вимогами та встановлення черговості, визнаючи вимоги в сумі 28 524,34, як вимоги першої черги, та 60 495,86 грн., як вимоги четвертої черги.

В зв'язку з чим, ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 22 грудня 2015 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2016 року у справі № 909/1056/15 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4 слід залишити без змін.

Щодо розгляду судами кредиторських вимог Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління державної фіскальної служби в Івано-Франківській області колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено судами, в межах тридцятиденного терміну, встановленого ст. 23 Закону про банкрутство, до суду першої інстанції з заявою про визнання кредитором на суму 6 383 787,87 грн. звернулася Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління державної фіскальної служби в Івано-Франківській області. Із заяви вбачається, що податкова інспекція просила визнати кредитором боржника, зокрема, по заборгованості, переданій податковій інспекції пенсійним фондом по єдиному соціальному внеску в сумі 1 352 068,12 грн., по самостійно задекларованому єдиному соціальному внеску на суму 2 272 600,37 грн., по узгодженим та направленим на виконання у ВДВС вимогам на загальну суму 1 630 001,34 грн. та заборгованості по податковому боргу на суму 4 111 187,50 грн.

За імперативною нормою ст. 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

З поданої до суду податковою інспекцією заяви про визнання кредитором вбачається, що в якості документів, що підтверджують зобов'язання боржника, зокрема, щодо самостійно задекларованого єдиного соціального внеску в розмірі 2 272 600,37 грн. кредитором подано копії звітів на 29-ти аркушах, а на доказ узгоджених та направлених на виконання до ВДВС вимог на суму 1 630 001,34 грн. - копії корінців вимог на 18-ти аркушах.

Натомість, з додатка до заяви вбачається, що документи на обґрунтування податкового боргу в сумі 4 111 187,50 грн. та документів, що підтверджують передачу заборгованості по єдиному соціальному внеску пенсійним фондом на суму 1 352 068,12 грн. інспекцією не долучались.

За приписами ч. 3 ст. 23 Закон про банкрутство, заява кредитора має містити, зокрема, розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, які підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; перелік документів, які додаються до заяви.

Однак, судами попередніх інстанцій, в порушення норм ст. 23 Закону про банкрутство, не надано оцінки, коли саме були подані документи на обґрунтування зазначених вимог, та не вбачається виконання судом вимог ст. 24 Закону про банкрутство, в силу якої, господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Закону та у разі якщо заяву конкурсного кредитора подано без дотримання вимог частини третьої статті 23 цього Закону, господарський суд письмово повідомляє заявника про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути.

Таким чином, задовольняючи вимоги податкової інспекції, зокрема, щодо наявності у боржника перед кредитором податкового боргу та передані вимоги пенсійним фондом, суди попередніх інстанцій проігнорували встановлений Законом про банкрутство порядок подання та розгляду заяв з конкурсними грошовими вимогами кредиторів.

Наведене не було враховано судами, що свідчить про грубе порушення встановленого статтями 23 та 24 Закону про банкрутство порядку розгляду грошових вимог до боржника.

Разом з тим, з оскаржуваних процесуальних документів вбачається, що суди визнали обґрунтованими та правомірними узгоджені вимоги кредитора на загальну суму 1 630 001,34 грн., направлені на виконання у ВДВС м. Івано-Франківська. Однак, в матеріалах справи містяться корінці вимог в якості первинних документів з виправленими сумами, або з сумами, які не узгоджуються із заявленими вимогами податкової інспекції.

Водночас, судом касаційної інстанції встановлено, що судами не надано оцінки тому факту, що ряд документів, зокрема, розрахунки суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податкові розрахунки комунального податку тощо обтяжені спливом строку позовної давності.

Отже, грошові вимоги кредиторів до боржника повинні бути підтверджені відповідними документами, які беззаперечно підтверджують існування відповідного зобов'язання боржника.

Таким чином, суди припустились порушення норм процесуального права, що призвело до неповного з'ясування обставин справи, в зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що судами дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблені такі, що відповідають нормам чинного законодавства, висновки щодо зобов'язань сторін.

У силу встановлених меж перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноважень останнього (ст.ст. 1115, 1117 ГПК України) суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути допущені порушення та прийняти рішення по суті заявлених вимог.

За таких обставин оскаржувані судові рішення в частині розгляду кредиторських вимог Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківськ Головного управління Державної фіскальної служби у Івано-Франківській області підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, а справа щодо розгляду зазначених грошових вимог кредитора - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, належним чином визначити можливість задоволення спірних грошових вимог та, відповідно їх черговість, розглянути справу згідно з вимогами чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 22 грудня 2015 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2016 року у справі № 909/1056/15 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4 залишити без змін.

3. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 22 грудня 2015 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2016 року у справі № 909/1056/15 в частині розгляду кредиторських вимог Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківськ Головного управління Державної фіскальної служби у Івано-Франківській області скасувати та в цій частині направити на новий розгляд в іншому складі.

Головуючий О.Є. Короткевич

Судді Л.В. Жукова

Б.М. Поляков