ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 906/552/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівДанилової М.В., Корсака В.А.розглянувши матеріали касаційної скаргиНовоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України, м. Новоград-Волинський, Житомирська обл.на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 рокуу справі господарського суду Житомирської областіза позовомНовоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України, м. Новоград-Волинський, Житомирська обл.до1. Новоград-Волинської міської ради, м. Новоград-Волинський, Житомирська обл.; 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Новоград-Волинський, Житомирська обл.провизнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним земельного аукціону, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача-1: Грибинюк Т.М.,

відповідача-2: ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В:

Новоград-Волинська квартирно-експлуатаційна частина району Міністерства оборони України (далі за текстом - Новоград-Волинської КЕЧР МОУ) звернулась до господарського суду Житомирської області з позовом до Новоград-Волинської міської ради та фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4) про визнання незаконним та скасування п. 43.1 рішення 28 сесії 6 скликання Новоград-Волинської міської ради Житомирської області № 731 "Про передачу у власність, користування земельних ділянок та про інші питання земельних відносин", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для продажу права оренди на земельних торгах на АДРЕСА_1, площею 0,3774 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (код 02.03); визнання недійсним земельного аукціону від 25.05.2015 року про продаж права оренди земельної ділянки площею 0, 3774 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_1, м. Новоград-Волинський в межах Новоград-Волинської міської ради Житомирської області, оформлений протоколом № 12/06; визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки, укладеного між Новоград-Волинською міською радою та ОСОБА_4 щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1, м. Новоград-Волинський, загальною площею 0, 3774 га.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 14.07.2016 року залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 року провадження у справі припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, оскільки спір виник з публічно-правових відносин із суб'єктом владних повноважень (відповідач-1) щодо оскарження його рішень, на які поширюється компетенція адміністративних судів, а також вимоги заявлено до відповідача-2, який приймав участь в аукціоні та укладав Договір оренди землі не як суб'єкт підприємницької діяльності, а як фізична особа, у зв'язку з чим він

не може бути стороною у господарському спорі.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанції, Новоград-Волинська КЕЧР МОУ звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Житомирської області від 14.07.2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 року, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

Новоград-Волинською міською радою Житомирської області до Вищого господарського суду України подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач-1 проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові акти - без змін.

ФОП ОСОБА_4 відзиву на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представники відповідачів просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Позивача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників відповідачів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом оскарження у даній справі є рішення ХХVIII сесії VI скликання Новоград-Волинської міської ради Житомирської області від 31.03.2015 року № 731 "Про передачу у власність, користування земельних ділянок та про інші питання земельних відносин", п. 43.1 якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для продажу права оренди на земельних торгах на АДРЕСА_1, площею 0, 3774 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (код 02.03).

Право оренди на зазначену земельну ділянку реалізовано на публічних торгах Новоград-Волинською міською радою 25.05.2015 року, про що складено відповідний протокол № 12/06 від 25.05.2015 року, за результатами яких із переможцем аукціону -

громадянином ОСОБА_4 укладено Договір оренди земельної ділянки.

Припиняючи провадження в цій частині на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір про визнання незаконним та скасування рішення Новоград-Волинської міської ради в силу приписів ч. 1 ст. 12 ГПК України, п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України віднесений до компетенції адміністративних судів, оскільки виник з публічно-правових відносин, в яких орган місцевого самоврядування реалізує свої владні повноваження, а, отже, не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Також, судами вказано, що вимоги про визнання недійсним аукціону та Договору оренди земельної ділянки заявлені з порушенням ст. 1, ч. 1 ст. 21 ГПК України, оскільки учасником аукціону та стороною оспорюваного договору є фізична особа ОСОБА_4, а тому той факт, що останній має статус суб'єкта підприємницької діяльності, не є підставою для розгляду справи господарським судом.

Враховуючи те, що громадянин ОСОБА_4, який є відповідачем-2 у справі (за вимогами про визнання недійсними аукціону та договору) не може бути стороною у господарській справі, судами також припинено провадження в цій частині на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім, зокрема, спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Правом на звернення до суду в силу приписів ст. ст. 1, 2 ГПК України наділені підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, які вважають, що їх права або охоронювані законом інтереси порушено.

Поряд з цим, відповідачами згідно з ч. 3 ст. 21 ГПК України є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено вимоги місцевій раді, а, отже, позивачем і відповідачем у даній справі визначено осіб, які відповідно до ст. 1 ГПК України є сторонами у господарському процесі, а заявлений спір згідно ст. 12 ГПК України - підвідомчий господарським судам України.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Водночас, якщо судом буде встановлено, що відповідач-2 не має статусу суб'єкта підприємництва, суд не позбавлений права залучити таку особу до участі у справі як третю особу, враховуючи, що фізична особа без статусу суб'єкта підприємництва може бути відповідачем у господарському процесі лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 2 Цивільного кодексу України визначено, що учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

В силу приписів ч. ч. 1 - 3 ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є право користування земельною ділянкою, яку на підставі оскаржуваного рішення міської ради було реалізовано на аукціоні та передано за договором в оренду відповідачу-2. При цьому, позовна вимога про визнання недійсним зазначеного аукціону та договору ґрунтується на вимозі про визнання недійсним рішення міської ради.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що заявлені у справі позовні вимоги випливають із відносин, що мають приватноправовий характер, а тому міська рада в цих відносинах виступає як суб'єкт права власності, а не як суб'єкт владних повноважень, що вказує на неправомірність висновків господарських судів попередніх інстанції щодо непідвідомчості даного спору господарським судам.

Однак, судами попередніх інстанції не було враховано вищевикладеного, що призвело до неправильного застосування норми п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що оскаржувані судові акти підлягають скасуванню як такі, що постановлені з порушенням норм процесуального права, а справа - направленню до господарського суду Житомирської області для здійснення розгляду справи по суті.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Житомирської області від 14.07.2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 року у справі № 906/552/16 - скасувати.

3. Справу № 906/552/16 передати на розгляд до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова В.А. Корсак