ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 904/3823/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тондо"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.09.2016у справі № 904/3823/16 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Текс-Полюс-Даніель"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Тондо"простягнення коштів

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачане з'явився- - відповідачаБілий С.В.

В С Т А Н О В И В:

В травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Текс-Полюс-Даніель" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 87 089 грн.72 коп. інфляційних втрат та 7 589 грн.11 коп. 3 % річних (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, яка прийнята та розглянута судом).

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг №24/04 від 24.07.2013 в частині розрахунків за надані послуги.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що строк виконання зобов'язання не настав.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2016 (суддя Новікова Р.Г.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 (головуючий суддя Березкіна О.В., судді: Дармін М.О., Подобєд І.М.) у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тондо" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Текс-Полюс-Даніель" суму складової в розмірі 87 089 грн. 72 коп., 3 % річних в розмірі 7 575 грн. 88 коп. та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1419грн.98коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Текс-Полюс-Даніель" не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізувало процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.07.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Текс-Полюс-Даніель" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тондо" (замовник) підписаний договір про надання послуг № 24/07, за умовами якого, замовник доручає, а виконавець надає послуги з надання транспортних засобів, механізмів та спеціальної техніки, разом з екіпажами в порядку та на умовах, визначених цим договором (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 2.2 договору розмір плати за надання послуг кожною окремою одиницею техніки визначається в акті виконаних робіт виходячи з фактично наданих послуг за календарний місяць (відповідно до кількості відпрацьованих годин). Кінцева плата за місяць вказується в рахунках, які формуються на підставі актів, виходячи з фактично наданих послуг за календарний місяць за тарифами виконавця.

Згідно з пунктом 2.3 договору, оплата здійснюється замовником щомісяця у національній валюті України по банківських реквізитах виконавця, зазначених у договорі, протягом 30 банківських днів після підписання замовником актів виконаних робіт по формі №КБ 2-в і довідок по формі КБ-3, отримання рахунків виконавця та належним чином оформленої податкової накладної, але не раніше ніж виконані роботи (надані послуги) будуть оплачені замовнику ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського" (який є замовником за договором будівельного підряду) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника, вказаний в цьому договорі.

Пунктом 4.1.2 договору передбачено, що замовник зобов'язаний своєчасно здійснювати платежі.

Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тондо" із позовом ( з урахуванням уточнення) про стягнення інфляційної складової в розмірі 87089грн.72коп. та 3% річних в розмірі 7589грн.11коп., позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Текс-Полюс-Даніель" посилався на порушення відповідачем умов договору про надання послуг №24/04 від 24.07.2013р. в частині оплати виконаних робіт.

Задовольняючи позовні вимоги частково у сумі 87 089 грн.72 коп. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 7575грн.88коп., господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги згідно договору на загальну суму в розмірі 240 950грн.67коп., які відповідач повинен був сплатити в строк до 16.04.2014р. (включно), проте Товариство з обмеженою відповідальністю "Тондо" не виконало належним чином своїх зобов'язань, щодо оплати наданих послуг, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 129 138грн.69коп., стягнута з відповідача на користь позивача рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/10657/15 від 09.02.2016р., яке набрало законної сили 24.02.2016р.

Колегія вважає висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позову достатньо обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/10657/15 від 09.02.2016, яке набрало законної сили 24.02.2016р., з відповідача на користь позивача стягнуто сума основного боргу у розмірі 129 138, 69 грн. за договором №24/07 від 24.07.2013 про надання послуг.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, не підлягає доказуванню факт порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Тондо" грошових зобов'язань з оплати заборгованості за договором про надання послуг №24/04 від 24.07.2013 в сумі 129 138грн.69коп., оскільки вказаний борг був стягнутий з відповідача рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/10657/15 від 09.02.2016. Вказаний факт також спростовує правову позицію відповідача, щодо відсутності підстав для нарахування сум інфляційної складової та 3% річних.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Тондо" повністю сплатило заборгованість за договором про надання послуг № 24/04 від 24.07.2013 в розмірі 129138 грн. 69 коп. лише 30.03.2016, що підтверджується платіжним дорученням № 298 від 30.03.2016.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своєю правовою природою суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Для застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором.

Оскільки відповідач порушив строки оплати наданих послуг, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для стягнення на користь позивача на підставі статті 625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних.

При цьому, перевіривши розрахунок зазначених сум, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що інфляційні витрати через несплату суми боргу в розмірі 129138грн.69коп. за період з травня 2014 року по січень 2016 року становили суму в більшому розмірі ніж заявлено позивачем до стягнення, тому задовольнив заявлені вимоги в межах заявленої позивачем суми, а саме: 87089грн.72коп., оскільки позивачем вимоги в цій частині не змінювались.

За результатом перевірки розрахунку суми 3% річних, наданого позивачем, суд першої інстанції також встановив неправильний період нарахування та обґрунтовано стягнув 3% річних за період з 16.04.2014 по 30.03.2016 в розмірі 7575грн.88коп., відмовивши у стягненні 13грн.23коп.

Доводи відповідача про те, що акти прийнятих робіт підписані неповноважною особою, складені не за встановленою формою, доказів надання рахунків на оплату та податкових накладних позивачем суду не надано, що на його думку, виключає його відповідальність перед позивачем у вигляді нарахування 3% річних та інфляційних сум, є помилковими з огляду на наявність рішення суду, яке набрало законної чинності і яким встановлено факт порушення відповідачем умов договору в частині оплати виконаних робіт на підставі відповідних актів.

Крім того, судами обґрунтовано визнано безпідставними доводи відповідача про те, що наявність судового рішення про стягнення суми заборгованості, не підтверджує момент виникнення обов'язку по оплаті наданих послуг з огляду на наступне.

Як вбачається з рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2016 та умов договору, а саме, пункту 2.3, оплата здійснюється замовником щомісяця у національній валюті України по банківських реквізитах виконавця, зазначених у договорі, протягом 30 банківських днів після підписання замовником актів виконаних робіт по формі №КБ 2-в і довідок по формі КБ-3, отримання рахунків виконавця та належним чином оформленої податкової накладної, але не раніше ніж виконані роботи (надані послуги) будуть оплачені замовнику ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського" (який є замовником за договором будівельного підряду) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника, вказаний в цьому договорі.

Суди попередніх інстанцій обгрунтовано виходили з того, що оскільки акти виконаних робіт були підписані сторонами без зауважень, строк оплати визначений протягом 30 банківських днів, то у відповідності до статті 903 ЦК України оплата виконаних робіт повинна бути здійснена у зазначений строк і не може бути поставлена в залежність від виконання зобов'язань ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е. Дзержинського", який не був стороною договору.

Решта доводів, викладених в касаційній скарзі не спростовують наведених висновків судів та пов'язані з вирішенням питання про достовірність поданих ним доказів, які на думку касатора, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 у справі № 904/3823/16 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і М. В. Данилова

О.М. Сибіга