ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 904/1181/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Вовка І.В., Стратієнко Л.В.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 у справі№ 904/1181/16 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АВТОШЄМ" до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" проврегулювання розбіжностей за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: Підуст О.М.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОШЄМ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило суд врегулювати розбіжності по Договору про постачання електричної енергії № 002400 від 15.01.2016, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОШЄМ" та публічним акціонерним товариством "ДТЕК "Дніпрообленерго", виклавши: п.п. 3 п. 6.1.3 Договору в редакції споживача: "3) Несплата рахунків за спожиту електричну енергію відповідно до умов цього договору, наявність яких передбачена ПКЕЕ"; у Додатку №10 "Загальна схема електропостачання" до Договору в редакції споживача "Дообліковий ввідний автоматичний вимикач Ін.= 63 А", а також покласти на відповідача судовий збір.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2016 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОШЄМ" до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" про врегулювання розбіжностей по договору відмовлено у повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 рішення місцевого господарського суду від 26.04.2016 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Врегулюванні розбіжності по Договору про постачання електричної енергії №002400 від 15.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОШЄМ" та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго". Викладено п.п. 3 п. 6.1.3. Договору № 002400 від 15.01.2016 в редакції Позивача: " 3) несплати рахунків за спожиту електричну енергію відповідно до умов цього Договору, наявність яких передбачена ПКЕЕ"; У Додатку 10 "Загальна схема електропостачання" до Договору - в редакції Відповідача: "Дообліковий ввідний автоматичний вимикач Ін.-32А". Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю"АВТОШЄМ" судовий збір за розгляд позовної заяви у розмірі 689,00 грн. та судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 757,90 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 скасувати в частині викладення п.п. 3 п. 6.1.3. Договору № 002400 від 15.01.2016 в редакції Позивача, прийняти в цій частині нове рішення про викладення п.п. 3 п. 6.1.3. Договору № 002400 від 15.01.2016 в редакції відповідача.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, з метою врегулювання відносин електропостачання Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОШЄМ" на адресу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" з листом №2 від 15.01.2016 було направлено для підписання проект договору про постачання електричної енергії №002400 від 15.01.2016.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що предметом запропонованого до укладення договору є продаж електричної енергії відповідачем позивачу на оплатній основі відповідно до умов договору у точці продажу для забезпечення потреб електроустановок Позивача з приєднаною потужністю 12,0 кВт, величини якої по об`єктах Позивача визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Відповідно до відомостей про величину приєднаної потужності і категорії надійності електропостачання струмоприймачів, місце розташування об`єкту позивача - м.Дніпропетровськ, вул. Робоча, 23в.

Умовами договору про постачання електричної енергії №002400 від 15.01.2016 передбачений строк його дії до 31.12 2016, який ще не сплив.

03.02.2016. позивач отримав від Відповідача лист від 29.01.2016 №5741/1600 разом з підписаним договором про постачання електричної енергії №002400 від 15.01.2016 та з протоколом розбіжностей та додатками до нього.

Розглянувши підписаний з боку відповідача протокол розбіжностей до договору про постачання електричної енергії №002400 від 15.01.2016, позивач підтвердив досягнення згоди щодо окремих його умов в редакції відповідача, а саме щодо редакцій наступних пунктів Договору: п. 9.8.; пункт 1. Додатку 3 "прядок розрахунків до Договору"; пункт 2. Додатку 3 "прядок розрахунків до Договору".

Неврегульованими залишилися п.п. 3 п. 6.1.3 Договору та додатку 10 "Загальна схема електропостачання" до Договору.

Як свідчать матеріали справи, позивач пропонував викласти п.п. 3 п. 6.1.3. Договору в такій редакції: " 3) несплати рахунків за спожиту електричну енергію, відповідно до умов цього Договору, наявність яких передбачена ПКЕЕ"; у Додатку 10 "Загальна схема електропостачання" до Договору "Дообліковий ввідний автоматичний вимикач Ін.=63А".

Відповідач, в свою чергу, не погодившись з такими редакціями, запропонував викласти п.п. 3 п. 6.1.3. Договору в іншій редакції: " 3) несплати рахунків, відповідно до умов цього Договору, наявність яких передбачена ПКЕЕ"; у Додатку 10 "Загальна схема електропостачання" до Договору "Дообліковий ввідний автоматичний вимикач Ін.-32А".

10.02.2016 позивач повторно направив відповідачу протокол узгодження розбіжностей від 10.02.2016 до Договору для підписання.

Підставою звернення позивача з даним позовом стало те, що він не отримав від відповідача відповіді на направлений ним протокол узгодження розбіжностей та спірні пункти Договору залишилися не врегульованими, тому позивач просив суд врегулювати спірні розбіжності по Договору про постачання електричної енергії № 002400 від 15.01.2016.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд вказав, що редакція п.6.1.3 п.п3 спірного договору, яка запропонована позивачем, значно звужує права відповідача на обмеження або припинення електропостачання, що суперечить вимогам ПКЕЕ; а при визначенні сили струму ввідного автоматичного вимикача (32А) враховано розмір дозволеної потужності електроустановок позивача, напруга мережі, коефіцієнт потужності, активно-реактивний характер навантаження.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та частково задовольняючи позовні вимоги апеляційний господарський суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в частині викладення п.п. 3 п. 6.1.3 Договору в редакції споживача: "3) Несплата рахунків за спожиту електричну енергію відповідно до умов цього договору, наявність яких передбачена ПКЕЕ", а стосовно вибору номінального струму дооблікового автоматичного вимикача апеляційний суд погодився з редакцією запропонованій відповідачем: "Дообліковий ввідний автоматичний вимикач Ін.-32А".

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду з огляду на таке.

Відповідно до статті 181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Частиною 1, 2 статті 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає, зокрема, електричну енергію споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується; окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу; особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно із п.5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.02.2010 №105, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996) договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. При укладанні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (додаток 3 до цих правил), умови якого є істотними та обов'язковими для сторін під час укладання. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Відповідно до абз.4 ч.4 ст.179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Умови договору про постачання електричної енергії, зазначені у додатку 3 та п.п.5.5, 5.6 та 5.7 цих Правил, є істотними та обов'язковими для сторін під час укладення договору про постачання електричної енергії.

Пунктом 6.1.4 Типового договору на електропостачання передбачено, що споживача може бути обмежено або припинено постачальником у разі несплати споживачем відповідних платежів, саме за спожиту електричну енергію.

Як вбачається з запропонованої відповідачем редакції пп.3 п.6.1.3 Договору, постачальник обмежує або припиняє електропостачання споживача з повідомленням не пізніше ніж за три робочі дні у разі несплати рахунків, відповідно до умов цього договору, наявність яких передбачена ПКЕЕ, тобто будь-яких рахунків на оплату, які передбачені діючими Правилами користування електричною енергією (в тому числі згідно додатку № 3 до Договору "Порядок розрахунків" - авансових платежів).

Згідно із ч.2 ст.24 Закону України "Про електроенергетику", енергопостачальники мають право за умови неповної оплати споживачем спожитої електричної енергії обмежити його електроспоживання до рівня екологічної броні електропостачання або за відсутності такої повністю припинити електропостачання споживачу.

Отже, право енергопостачальника обмежувати споживачів в електроспоживанні передбачено лише за умови неповної оплати спожитої електроенергії.

Також, ч.8 ст.26 вказаного Закону встановлено обов'язок споживача обмежити власне електроспоживання до рівня екологічної броні електропостачання або повністю припинити електроспоживання у разі неповної оплати саме спожитої електроенергії. Цей обов'язок кореспондується із правом енергопостачальника, закріпленим в ч.2 ст.24 Закону України "Про електроенергетику".

Відповідно до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором електропостачання споживач зобов'язаний оплатити саме прийняту, тобто спожиту електроенергію.

Таким чином, обов'язковою умовою, яка надає право енергопостачальнику обмежити споживачу електроспоживання до рівня екологічної броні електропостачання або припинити йому електропостачання, є несплата або неповна оплата останнім рахунків за фактично спожиту електричну енергію, а включення до договору про постачання електричної енергії пункту, який передбачає право постачальника електроенергії обмежити або припинити електропостачання за умови несплати будь-яких рахунків, у тому числі й у разі несплати рахунків, виставлених на оплату авансових платежів за електроенергію, яка буде спожита у майбутньому, суперечить наведеним вище положенням чинного законодавства.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 08.10.2013р. по справі №21-220а13, тому в силу ст.11128 Господарського процесуального кодексу України є обов`язковою для застосування судами України.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду та вважає правомірним врегулювання п.п. 3 п. 6.1.3. Договору в редакції позивача: " 3) несплати рахунків за спожиту електричну енергію, відповідно до умов цього Договору, наявність яких передбачена ПКЕЕ".

Стосовно вибору номінального струму дооблікового автоматичного вимикача слід вказати наступне.

Згідно з п. 3.1. ПКЕЕ електроустановки споживачів мають бути забезпечені необхідними розрахунковими засобами обліку електричної енергії для розрахунків за спожиту електричну енергію, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, а також (за бажанням споживача) засобами вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії.

Розрахункові засоби обліку електричної енергії, технічні засоби контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, засоби вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії встановлюються відповідно до вимог Правил улаштування електроустановок, цих Правил та проектних рішень.

Зокрема, вибір засобів захисту електричних мереж регулюється розділом 3 Правил улаштування електроустановок (надалі - ПУЕ).

Апаратом захисту називається апарат, що автоматично вимикає захищуване коло за ненормальних режимів (п. 3.1.2. ПУЕ). Як апарати захисту мають застосовуватись автоматичні вимикачі або запобіжники (п. 3.1.5 ПУЕ).

Відповідно до п. 3.1.3. ПУЕ апарати захисту за своєю вимикальною здатністю мають відповідати максимальному значенню струму короткого замикання на початку ділянки електричної мережі, що захищається.

Номінальні струми плавких вставок запобіжників та струми уставок автоматичних вимикачів, які слугують для захисту окремих ділянок мережі, в усіх випадках слід обирати по можливості найменшими по розрахунковим струмам цих ділянок або по номінальним струмам струмоприймачів, але таким чином, щоб апарати захисту не відмикали електроустановки при короткочасних перевантаженнях (пускові струми, піки технологічних навантажень, струми при само запусках та ін.).

Відповідно до службової записки начальника служби перспективного розвитку Відповідача Дзиги І.Б. від 30.03.2016р. номінальний струм ввідного автоматичного вимикача об`єкту Позивача дозволеною потужністю 12 кВт складає 25А, тому, з урахуванням додержання селективності, необхідно обрати найближчий більший номінал - 32А.

З огляду на викладене, а також враховуючи відсутність обґрунтованих заперечень позивача з необхідності встановлення ввідного автоматичного вимикача номіналом 63А, колегія суддів також погоджується з апеляційним господарським судом стосовно врегулювання розбіжностей у Додатку 10 "Загальна схема електропостачання" до Договору в редакції відповідача: "Дообліковий ввідний автоматичний вимикач Ін.-32А".

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано та правомірно задовольнив позовні вимоги частково.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2016, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 у справі № 904/1181/16 - без змін.

Головуючий Н. Нєсвєтова Судді: І. Вовк Л. Стратієнко